Бути волонтером – круто!
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» – один із наймолодших вищих навчальних закладів у нашій державі, створений рішенням Київської міської ради 7 травня 1999 року за участю Київської міської державної адміністрації. Він надає вищу освіту всім бажаючим, у тому числі молоді з особливими потребами, через впровадження новітніх освітніх технологій. Та для студентів університет схожий на велетенський табір відпочинку. Це я зрозуміла, щойно почала там вчитися. Тому що крім навчання тут існує Студентське самоврядування, яке займається організацією різноманітних акцій, концертів, фестивалів, поїздок, що допомагають людям виразити себе як особистість. Тут я зрозуміла, що означає дружба, братерство, взаємоповага. Студенти саме цього університету мені показали, що допомагати людям, які дійсно цього потребують, це доволі приємно, а іноді навіть і весело.
Навчаючись в Університеті «Україна», я дізналася, що існують такі люди, як волонтери. А чи багато ви знаєте про цей суспільний рух?
Декілька хвилин історії.
Існує припущення, що волонтерський рух виник на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які приходили на допомогу всім, хто цього потребував. Але всі вважають 1859-ий роком народження волонтерства як суспільного руху. З чого ж це почалося? Відомий французький письменник-журналіст Анрі Дюран був дуже вражений наслідками кривавої битви під Сольферіно. Саме після цього він запропонував створити організацію Червоний Хрест, що працювала б на волонтерських засадах і мала б на меті надання першої медичної допомоги полоненим та пораненим. Вочевидь Анрі Дюран навіть не здогадувався, що його принципами будуть керуватися і в ХХІ столітті в усьому світі. На цьому підгрунті почали створюватися перші волонтерські організації, а після закінчення Першої світової війни в Європі з’явилися люди, здатні допомагати постраждалим у війні. На сьогодні засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.
Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, аль-труїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Але часи змінювалися, змінювалася і назва, тож зараз таких людей ми називаємо волонтерами.
Отже, звернувшись до історії, ми можемо зробити деякі висновки: волонтери – це люди, які працюють на добровільних засадах у сиротинцях, притулках, школах-інтернатах і будинках для літніх людей; вони доглядають хворих та допомагають старшим людям. Згідно із Загальною декларацією волонтерів, яку було прийнято на 11 Конгресі Міжнародної Асоціації Волонтерів 14 вересня 1990 року в Парижі, волонтерська діяльність розглядається як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку. А в Законі України «Про соціальні послуги» поняття «волонтер» трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер.
Усе більше і більше людей у сучасному світі виявляють бажання допомагати іншим, доглядати за хворими та немічними. В основному в цьому беруть участь діти та підлітки.
Що ж спонукає людей на те, що вони жертвують свої сили та вільний час на неоплачувану працю?
Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, учителів; бажання знайти нових друзів; можливість спілкування з однолітками; можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля. Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька, проте вони володіють іншими якостями та здібностями, можуть працювати за методикою «рівний-рівному», тому ця категорія є незамінною у практичній діяльності. Але також у ролі волонтерів часто виступають професіонали (особливо це характерно для країн Західної Європи, на сьогодні такі тенденції поширюються і в Україні), які вбачають свої переваги в цій діяльності.
В університеті волонтерська діяльність почала розвиватися з 1999 року завдяки Вікторії Андріївні Дикій. Саме вона почала займатися організацією різного роду акцій. Ось я і вирішила взяти інтерв’ю у начальника відділу виховної роботи Дикої Вікторії Андріївни.
- Як довго ви займаєтесь волонтерською діяльністю? І з чого все починалося?
- Моя волонтерська діяльність почалася з роботи у Соціальній службі для молоді з 1995 року. А 9 років тому почалася моя праця саме в Університеті «Україна».
- А які саме акції вам найбільше запам’яталися і де ви ще проявили себе в якості волонтера?
- Усі акції по-своєму цікаві. Одна з перших була присвячена темі ВІЛ/СНІДу. Потім була теоретична та практична підготовка під час участі у зборі-поході скаутських та волонтерських організацій «Козацькими шляхами», що полягала в обміні досвідом, знаннями та просто спілкуванні між волонтерами. Але й без акцій, присвячених охороні навколишнього світу, не обійтись. Студенти нашого університету організували благодійну акцію «Ялинка милосердя», яка дозволила матеріально допомагати різним дитячим будинкам та лікарням. Невдовзі у нас з’явилася можливість відвідувати діток з відділу ВІЛ-інфікованих лікарні «Охматдит». Перший візит до них відбувся 19 грудня на День Миколая. Волонтерам зі студентського самоврядування настільки сподобалось працювати з ними, що вони вирішили не припиняти відвідувати цих чудових дітей і щомісяця проводити навчально-розважальні програми.
- Якими якостями, на вашу думку, повинен володіти волонтер?
- Насамперед це загальнолюдські якості. Але якими б найкращими якостями не володіла людина, їй буде важко без вогника в душі. Також людина повинна бути підготовленою до цієї справи морально.
- А що ви думаєте про тих, хто має негативне ставлення до волонтерства?
- Волонтерами стають люди, які мають чим поділитися. Я не маю на увазі матеріально, а саме душевно. Волонтери нашого університету дарують дітям насамперед моральну підтримку, увагу, посмішки, чудовий настрій. Люди, які негативно до цього ставляться, не мають чим поділитися з навколишнім світом. Їм нічого віддати. Чесно кажучи, мені їх шкода.
- Які у вас плани на найближче майбутнє?
- По-перше, ми будемо продовжувати відвідувати дітей у «Охматдиті». Зокрема, на день матері наші волонтери вже готують цікаву програму. По-друге, за нами також залишається проведення екологічних акцій у Святошинському районі. І ще, в мене давно вже з’явилася ідея серйозно взятися за дитячі майданчики цього ж району. Я вважаю неприпустимим те, що діти, граючись, знаходять недопалки та інше сміття, залишене там. Саме цією проблемою я збираюсь зайнятися найближчим часом.
Доволі цікавим було спілкування з Вікторією Андрієвною, але я не обмежилася лише цією інформацією. Думаю, не буде зайвим поспілкуватися з самими волонтерами Студентського самоврядування.
Президент Студентського самоврядування Університету «Україна» Ніна Гаєвська:
- Я почала займатися волонтерством з 13 років. Найяскравіше в моїй уяві закарбувалися акції, присвячені Дню молоді. Також у моєму здобутку участь у благодійній акції «Серце до серця» та відвідування дітей з відділення ВІЛ-інфікованих у лікарні «Охматдит». На мою думку, справжній волонтер не повинен думати про власну вигоду, бути життєрадісним, веселим, чуйним та мати добре серце.
Волонтер Тетяна:
- Волонтерською діяльністю займаюся вже три роки. Все починалося з Соціальної служби, потім брала участь у благодійній акції «Серце до серця», а зараз відвідую ВІЛ-інфікованих діточок у лікарні «Охматдит». Волонтерство дуже захоплює тим, що є можливість безкорисливо допомагати людям, які цього потребують, а також спілкування з людьми та нові знайомства. Я отримую задоволення від того, що, наприклад, ВІЛ-інфіковані дітки отримують маленьку радість у вигляді уваги з боку волонтерів. На мою думку волонтер – це людина, безмежно добра та співчутлива, весела та захоплююча, а також сильна духовно.
Волонтер Вова:
- Про волонтерську діяльність дізнався відразу, як вступив до університету, від студентського адміністратора. Задоволений тим, що університет дає можливість допомагати ближнім та дарувати їм посмішки. Зокрема, я намагаюся піклуватися з інвалідами, відвідувати ВІЛ-інфікованих дітей у лікарні «Охматдит», брав участь в акції «Юнь Києва запрошує». Єдиною нагородою я вважаю посмішки та розуміння того, що людина відчуває себе не одинокою, а радісною та щасливою. До того ж, волонтерська діяльність – це майже заповідь Божа, в якій йдеться про необхідність допомагати людям, які цього потребують. Я дуже люблю присвячувати свій час дітям з лікарні «Охматдит». Взагалі-то, все починалося з «Ялинки милосердя». Спочатку було складно, адже діти не завжди радісно нас сприймали, їх обличчя були похмурими. Але з кожним нашим приїздом діти раділи все більше і більше. Ми почали бачити реальні результати нашої праці. А ще ми помітили, що один хлопчина, а його звати Вадим, відвідує всі наші заходи. Він радіє нашим зустрічам, активно бере участь і з нетерпінням чекає на наступні. Нещодавно ми дізналися, що в нього скоро день народження, і президент студентського самоврядування Ніна Гаєвська запропонувала зробити йому подарунок: влаштувати похід до розважального комплексу, де його серце наповниться теплом, душа радістю, а на обличчі буде сяяти посмішка. Цю ідею беззаперечно підтримала наша волонтерська група.
Студентський волонтерський рух в Університеті «Україна» розвивається. До нього долучається все більше і більше людей, організовується багато соціальних акцій. Студенти радо підтримують мету університету – надати освіту всім без винятку, незалежно від фізичних чи матеріальних можливостей. У нашому університеті навчається багато студентів із обмеженими фізичними можливостями і волонтери усіми силами намагаються допомагати їм як морально, так і фізично, влаштовуючи безліч цікавих та корисних подій.
Студенти Університету «Україна» не сприймають волонтерську працю як гру для людей, яким нічим зайнятися. Вони серйозно та свідомо підходять до цього процесу, тому і результати їх діяльності відчутні. І ми на практиці вже знаємо, що волонтер – це людина, яка має:
Волю,
Оптимізм,
Лабільність,
Оригінальність,
Натхнення,
Турботливість,
Емпатію,
Розум.
Матеріал підготувала Ірина Єцкало
Волонтерський корпус студентського самоврядування Університету "Україна" посідає провідну позицію серед ВНЗ Києва та України, беручи участь у заходах зі збору коштів, допомозі в організації проектів, спрямованих на допомогу дітям у дитячих будинках, лікарнях та інших закладах. Ми збираємо кошти, одяг та речі, які забезпечують гігієну, постійно здаємо кров (4 рази на рік здає кожен студент із числа волонтерів-донорів крові). Ми це робимо на волонтерських засадах! Ніхто нам за це не платить! Єдине, що нам дають – це подяки та Їжу=)
Траплялися випадки, коли нашу роботу розцінювали як безкоштовну робочу силу! З такими ми розірвали робочі стосунки. Для обізнаності колег та студентів, які з нами співпрацюють та запрошують до співпраці, просимо ознайомитись із визначенням "Волонтер" за посиланням:
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D…
Ми не примушуємо волонтерів працювати – вони дають згоду добровільно! У цьому і полягає сутність людини, яку назвали «ВОЛОНТЕР».
З повагою,
президент студентського самоврядування
Перехрест Роман
Закарпатські волонтери
Волонтерська робота студентів Карпатського інституту підприємництва - 2012
Київські волонтери
Луцькі волонтери
Мелітопольські волонтери
Мобілізація громадян з метою подолання конфліктів (26 жовтня 2016 року)
Коли посміхаються зірки - 2003
Миколаївські волонтери
Фестиваль волонтерів «Добрі серця» (5 грудня 2016 року)
Міжнародний день волонтерів (4 грудня 2016 року)
Волонтери нагородили представників ''України'' (відео)
Полтавський інститут економіки і права
Допомогти так легко! (15 листопада 2015 року)
Щорічна конференція молодіжного лідерства - 2013
Рівненські волонтери
Стартував соціальний проект "Розвиток волонтерського руху для роботи з різними категоріями населення" (Рівне - 2010)