ТАК ТРИМАТИ, ДРУЖЕ!
Пригадую, як у далекі студентські роки ми зустрілися з Петром Таланчуком на шляхах молодіжної громадської роботи в Київський політехніці. З першого погляду вразив міцний хлопець, який завжди здавався впевненим у собі, мав дуже рішучий вигляд, на відміну від інших молодих «громадських діячів», чітко формулював думку. Він енергійно брався за виконання дорученої справи, не боявся будь-якої нової роботи, користувався непідробним авторитетом серед колег-студентів і в той же час ніколи не зазнавався, не ставив себе вище за інших. Ці риси зберіг упродовж багатьох наступних років, хоча доля піднімала його на дуже високі громадські, професійні, державні посади.
У далечі років бачу його проректором із виховної роботи КПІ. Добре розуміючи студентські проблеми, він завжди міг знайти спільну мову як зі студентами, так і з викладачами, вдало поєднував високу принциповість з пошуком мудрого компромісу у розв'язанні складних проблем. Порівнюючи діяльність багатьох колег, які до нього і пізніше були на цій посаді, приходиш до думки, що це був найкращий проректор із виховної роботи.
Коли настали буремні роки «перебудови», повіяло вільним вітром змін, мого колегу уже обрали ректором Київської політехніки. І знову він рішуче підхоплює та ініціює нові ідеї, хоробро, з ентузіазмом упроваджує їх в інститутське життя. Ось він у кріслі депутата Верховної Ради колишнього СРСР, як то кажуть, «із перших рук» доносить до політехніків усе, що коїться в Москві, розповідає про нові процеси, які розвиваються у розбудженій величезній державі, що нарешті, здавалося, прокидалася від важкого сну.
Час був складний, починалася доба незалежності та суверенності України. І наш ректор, природно, опинився на самому вістрі подій: його призначають першим міністром освіти нової держави. За складних умов створення майже нової освітянської галузі він знову знаходить правильні вирішення щоденних гострих проблем, сміливо веде бій із консерваторами від освіти та науки. Це був час, коли влада нарешті згадала про державну мову і тут наш міністр довів, що може успішно відстоювати національні цінності. І робив це блискуче. Сам спілкувався з колегами та студентами чудовою, справді народною, українською мовою, та ще з додаванням щедрого національного гумору і цьому навчав інших.
На початку державної незалежності під виглядом реформування системи освіти та її більшої гуманізації робилися спроби принизити роль інженерів та інженерної підготовки. Хочу особливо підкреслити: перший міністр освіти не піддався таким настроям, добре усвідомлюючи, що набутий у цій справі досвід і, зокрема в Київській політехніці, є безцінним — то ж його треба не лише берегти, а й примножувати. Таланчук не раз нагадував студентам слова першого ректора КПІ професора Віктора Львовича Кірпичова: «Інженер — це творець, а студент є не стільки судина, яку треба заповнити знаннями, скільки смолоскип, який треба запалити!» Добре розуміння місця інженера в розвитку економіки розвиненої країни надихнуло професора Петра Таланчука на подальше піднесення ролі інженера в державі, підвищення авторитету та поваги до інженерної спеціальності в суспільстві. Це була ідея Таланчукова: заснувати Академію інженерних наук України. І група його колег та однодумців гаряче підтримали цю ініціативу, давши путівку в життя у 1991 році Академії. Ось уже 17 років існує АІНУ, яка об'єднує творців нової техніки та технологій, визнана у світі національна інституція професіоналів інженерної справи. Її незмінним президентом обирається професор Петро Таланчук. Значною мірою та завдяки саме ініціативам і діяльності нашого колеги в державі поступово змінюється ставлення до інженерного цеху, а в суспільстві росте усвідомлення того, що саме через нехтування інженерними проблемами останніми роками у країні наростала кількість техногенних катастроф.
А професор Петро Таланчук тим часом пішов ще далі, захопившись новою ідеєю: організацією та створенням Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», для навчання в якому молодь не має ніяких обмежень через свої фізичні дані. Долаються надзвичайні перепони, вирішується безліч надскладних організаційних, фінансових, соціальних проблем і ... знову наш колега перемагає — Університет «Україна» під керівництвом його президента стає майже найбільшим у країні престижним вищим навчальним закладом.
Прекрасно, що в Україні є такі талановиті люди, як Петро Таланчук — цілеспрямовані, віддані справі, справжні українські патріоти!
Сердечно вітаю з ювілеєм! Так тримати і далі, дорогий друже!
автор: Володимир Коваленко, доктор технічних наук, професор, віце-президент Академії інженерних наук України, завідувач кафедри лазерної технології, коструювання машин та матеріалознавства, директор НДІ лазерної техніки та технології НТУУ "КПІ"
час видання: 2008
03/03/2010
- Рубрики
- Усі
- Інтерв'ю з Президентом
- Інтерв'ю з проректорами
- Дистанційне навчання
- Науково-дослідна робота
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми студентів із інвалідністю