КРИЛА ДАВ НАШ ІНСТИТУТ
Стало доброю традицією у день народження оглядатися на пройдений шлях, згадувати життєві віхи. Доречно це зробити й сьогодні, у день народження нашого побратима Петра Михайловича Таланчука. Знаємо, що з раннього дитинства він пізнав гіркоту життя, але сила характеру, потяг до знань і працьовитість допомогли гідно протистояти труднощам, здобути вищу освіту, пройти шлях від сільського юнака-студента до міністра освіти України, академіка Академії педагогічних наук.
Дуже важливо, що трудовий шлях Петра Михайловича був тісно пов'язаний із Київським політехнічним інститутом. Важко переоцінити його внесок у загальнодержавне визнання нашого нинішнього університету та зростання його популярності в України і за її межами.
У 1965 році Петро Михайлович закінчив інститут із відзнакою і йому запропонували залишитися асистентом на кафедрі. Згодом посилено займався наукою, як результат — захистив кандидатську дисертацію з динамічних характеристик приладів. Тема переросла у докторську. Наукові розробки були пов'язані із забезпеченням «космічної» галузі. Займався проблемами вимірювання порційного тиску кисню, водню та інших компонентів навколо космічних апаратів. Апарати руйнувалися часто, і конструктори хотіли дізнатися, чому це відбувається, що відбувається на поверхні космічних кораблів під час польоту.
Після захисту кандидатської став проректором із навчально-виховної роботи. Спілкування зі студентами надихало Петра Михайловича на плідну роботу. Докторську ж дисертацію писав прикутим до ліжка після автомобільної катастрофи. Вилікувався й пішов із посад і проректора, і завідувача кафедри, щоб захистити дисертацію. Це сталося вже тоді, коли в суспільстві почалися демократичні процеси. Всі сподівалися на швидкі й ефективні реформи. І в освіті також. У цей час, у 1987 році, Петро Михайлович стає першим в Україні обраним ректором Київського політехнічного інституту. А інститут став одним із центрів демократичних перетворень у країні. У 1989 році його обрали депутатом Верховної Ради Радянського Союзу. Почали моделювати план розвитку нового суспільства. Відчуваючи суспільні настрої та розуміючи незворотність змін, Петро Михайлович всупереч вимогам офіційної влади дав дозвіл на проведення першого з'їзду Руху в нашому палаці культури. А1992 року він став першим міністром освіти незалежної України. Мені, як учню та його послідовнику, імпонує таке невтомне працелюбство, небайдужий підхід до роботи, наполегливість, принциповість та вимогливість.
Петро Михайлович Таланчук як людина, котрій небайдужі наукові, соціальні та молодіжні проблеми нашої країни, об'єднав відомих науковців та педагогів навколо ідей консолідації інженерного потенціалу України та створення вищого навчального закладу для впровадження принципу відкритого доступу до якісної вищої освіти представникам усіх верств населення, зокрема молоді з особливими потребами. Ці ідеї реалізувалися шляхом створення Академії інженерних наук України та недержавного освітнього закладу нового типу — Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Наш ювіляр не тільки очолив Академію та Університет, а й розвинув їх у відомі як в Україні, так і за її межами.
Вчені України знають і цінують Петра Михайловича за його високий професіоналізм, підтвердженням якого стали державні нагороди — медалі та почесні грамоти. Незважаючи на те, що є надзвичайно завантаженою людиною, він із великою пошаною ставиться до студентів, викладачів, співробітників, переймається проблемами всіх і кожного, зокрема, про це свідчать зустрічі зі студентами, їхні теплі і вдячні відгуки. Жодній людині з тих, хто звертався до нього по допомогу, він не відмовив у дружній пораді або у професійній консультації.
Своєю сумлінною працею, творчим, небайдужим підходом до роботи і людяністю Петро Михайлович здобув повагу і визнання як своїх колег, так і всіх тих, кому пощастило співпрацювати з ним. Про управлінський хист свідчить те, що він уміє об'єднувати людей із різними поглядами, досягаючи максимальних результатів заради розвитку університету і держави. І, наче в нагороду за всі прекрасні якості, доля подарувала ювілярові чудову сім'ю, однодумців і колег.
У день ювілею Петра Михайловича всі ми щиро бажаємо йому доброго здоров'я, довгих, безхмарних років життя і, звичайно, творчої наснаги. Залишайтеся завжди таким же запальним і молодим душею, яким ми знаємо і любимо Вас!
автор: Михайло Згуровський, академік Національної академії наук України, ректор Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут
час видання: 2008
03/03/2010
- Рубрики
- Усі
- Інтерв'ю з Президентом
- Інтерв'ю з проректорами
- Дистанційне навчання
- Науково-дослідна робота
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми студентів із інвалідністю