Жінка у стилі бароко / або Портрет керівника епохи постмодернізму / або Таланчук: жіноча версія / або Тепер зрозуміло, чому цунамі вчені називають жіночими іменами
Ніна Головченко
Оксана Коляда – проректор зі стратегії розвитку Університету «Україна» – формує дуже розлогий асоціативний спектр своєю непередбачуваною манерою спілкування і як особистість, і як керівник, і як жінка. В епоху бароко таке химерне поєднання в одній особі усталених понять та несподіваних новацій називали перлиною некласичної форми.
Завжди екстравагантно вбрана: може у спортивного штибу реглані відвідати засідання ректорату; у травневу холоднечу накинути на плечі норкове манто; яскравою гаптованою блузою затьмарити всіх на президентському прийомі…
Емоційно-артистична: єлейно-лагідно поговорить із високим чиновником чи безпорадним новачком; зірветься, як снігова лавина, коли щось припаде не до снаги; зрадіє, як дитина, коли відчує щирість і талант…
Бурхлива у висловлюваннях: будь-якою мовою – українською, англійською чи російською – з будь-якого приводу засипле будь-якими термінами, присмаченими колоритними прислів’ями, молодіжним сленгом і фатальною експресією…
Системна і фахова: усьому дасть раду – і департаменту зі стратегії розвитку університету, й автомобілю, й інформаційно-комунікаційним технологіям, і діловій українській мові, і корпоративній вечірці…
Креативна: постійно фонтанує ідеями як невсипуще джерело…
1. Оксано Петрівно, Ви – донька відомої в Україні людини – Петра Таланчука, працюєте чи не з першого дня у створеному ним Університеті «Україна». Я не буду повторювати банальностей про «дітей геніїв» чи актуальне нині поняття «мажори», тому що багато років спостерігаю Вашу діяльність, і бачу Вас як фахову і креативну людину.
Та все ж таки, ми всі родом із дитинства. Яким рисам свого характеру Ви завдячуєте своїм батькам, мамі і татові?
Обом батькам я завдячую працелюбністю і працездатністю, любов’ю до книги (це хоч і не риса характеру, зате саме література, і в першу чергу світова класична, визначили більшість моїх набутих рис характеру і поглядів, так само як і манеру в житті не наступати на габлі – небажання вчитися на своїх помилках (а навіщо, якщо все це вже було й добре описане у романах?). Щоправда, моє світосприйняття після плавання в літературному морі є набагато ідеалістичніше за реалії сьогодення, що спричиняє мою бурхливу реакцію на все нице, недолуге, міщанське і т.д. А ще я люблю природу, тваринок, українську пісню і старовину, почуваюся хворою без гостей у хаті, яких дуже люблю годувати. Від мами в мене вміння розбиратися у людях, від тата – вміння їм подобатися, бути у центрі уваги. Я ніяк не виросту – роль неформального лідера до сьогодні мені набагато симпатичніша за формального.
2. Ви вправні й у володінні мовами, і в управлінській діяльності, і в ІКТ. Які у Вас фах і освіта?
Закінчила спеціалізовану українсько-англійську середню школу – звідси і досить пристойне (як для України) стартове володіння англійською. Доводилось працювати як письмовим переклаадчем, так і синхронно перекладати лекції викладачів англійського Фонду «Know-how».
Вища освіта (1984-1990) за спеціальністю «Конструювання і виробництво електронно-обчислювальної апаратури» (диплом із відзнакою) отримана в Київському ордена Леніна політехнічному інституті. З 1990 по 1993 рік – аспірантка Київського політехнічного інституту за спеціальністю «Системи автоматизації проектувальних робіт». Як аспірант проходила стажування у Принстонському університеті (США). Друга вища освіта (1994-1995) за спеціальністю «Міжнародна економіка» отримана в Інституті банкірів Банку «Україна». Можу сказати, що після інженерної освіти мізки «розтягуються» так, що будь-яка інша освіта, у тому числі й самоосвіта, здається горішками.
Маю 6-річний досвід роботи в галузі розробки та експертизи бізнес-планів інвестиційних проектів, що фінансуються за рахунок міжнародних кредитних ліній (відповідно більшість документів доводилося готувати англійською мовою, після чого вони відправлялися на перевірку до Лондону), і в галузі управлінського консалтингу, 10-річний досвід роботи на керівних адміністративних посадах у вищій школі.
3. Найвидатнішою рисою Вашого характеру, як на мене, є Ваша абсолютна незакомплексованість. Це у Вас генетично закладена родинна риса чи набутий стан душі?
Цікаво, що мене можна сприйняти як незакомплексовану людину. Насправді, я, мабуть, маю більше комплексів, ніж середньо статистична особистість, і досить незвичних. Вони все ж більше набуті, аніж дадені від народження. Загалом мені відносно легко даються складні речі (оскільки саме долати їх я тренувалася все життя), зате я абсолютно не пристосована до простих буденних речей, тому що вони мені завжди були не цікаві і їх я перекладала на своїх рідних – чоловіка, друзів. Так що на сьогодні я – людина команди, в якій кожен робить те, що у нього виходить краще за інших. І, відповідно, мій основний комплекс – відчуття несамостійності, страх бути одному, залежність від інших, хоча і близьких людей.
А те, що Ви сприйняли за незакомплексованість, – це певно манера постійно кидати виклик суспільству, тобто викрученій, брехливій і ханжескій стороні його моралі, тим самим одним махом позбавляючи себе необхідності з’ясовувати стосунки із неадекватними (як на мене) представниками людського племені, що недолуго приховують свої містячкові інтереси та забруднену душу за словоблудством і завченими «постулатами». Більшість цих людей після подібного артобстрілу просто не наважаться зі мною спілкуватися. А з іншого боку це – найкоротший шлях знайти собі друзів і побратимів із числа неординарних і незашорених людей.
4. Нещодавно Ви успішно захистили дисертаційне дослідження на тему «Портфельне планування у процесі реалізації стратегії розвитку вищого навчального закладу» (спеціальність 05.13.22 – Управління проектами та програмами).
Що являє собою по суті методологія управління проектами?
Зрозуміло, що як і будь-яка методологія, методологія управління проектами – це набір моделей, методів і засобів, у нашому випадку управління проектами.
Проекти істотно відрізняються від звичних операцій, що здійснюються організаціями. Проект – це дії в умовах обмежень часу і коштів, спрямовані на досягнення певного комплексу кінцевих продуктів (задачі проекту визначаються його метою), які виконуються згідно визначених стандартів якості.
Управління проектами – це процес прийняття компетентних рішень командою управління проектами стосовно результативної та ефективної координації дій як цілісної системи для отримання продукту проекту з унікальними властивостями за показниками цінності, якості, часу, вартості та задоволеності зацікавлених сторін.
Таким чином, управління проектами відрізняється від адміністративного управління в рамках функціональної структури організації, яке зосереджується на постійно повторюваних діях, таких як набір вступників, організація навчально-виховного процесу, оновлення навчальних програм і необхідного навчально-методичного забезпечення. А ось якщо ми запускаємо нову освітню програму, незвичну, новаторську для нашого закладу, то це часто робиться за допомогою методології управління проектами, оскільки вона є більш ефективним шляхом досягнення гарантованого запланованого результату за умови дотримання методології.
5. Поясніть, будь ласка, поняття методу портфельного планування як способу управління розвитком ВНЗ.
В умовах фінансово-економічної та демографічної криз вищі навчальні заклади змушені активізувати пошук способів виживання. Однією з основних умов конкурентного існування вищого навчального закладу та реформування його діяльності є наявність стратегії власного розвитку.
Накопичений світовий досвід практики стратегічного управління підприємствами і корпораціями свідчить про необхідність гармонійного поєднання довгострокових і короткострокових цілей, цілей за напрямами діяльності з цілями проектів, через реалізацію яких досягаються поставлені цілі.
Гармонійне поєднання цілей передбачає інтеграцію методологій стратегічного управління та управління проектами. На жаль, сьогодні ці методології застосовуються або окремо, або паралельно, але не як єдине ціле. Початковим етапом поєднання двох методологій у практичній діяльності є процеси формування портфелю проектів ВНЗ для реалізації стратегії його розвитку.
Виходячи з цього, досягнення стратегічних цілей розвитку організації доцільно розглядати як реалізацію портфелю проектів. При цьому проекти в портфелі не є пов’язаними між собою. Тобто їх продукти не є взаємозалежними, але ресурси для їх створення черпаються з єдиного обмеженого джерела. Таке управління ідентифікують як портфельно-орієнтоване управління, яке передбачає розробку для організації збалансованого комплексу проектів, що можуть бути реалізовані в умовах обмеженості бюджету та ресурсів завдяки спеціалізованій моделі, котра узгоджує процес відбору проекту зі стратегічними цілями.
Але портфель проектів – це більше, ніж просто сума проектів, бо він враховує взаємовідносини між проектами. База даних портфеля є основою для управління ним, а звіти про стан проектів портфеля використовують для прийняття рішень про пріоритетність проектів та впровадження нових проектів.
Серед сучасних проблем в управлінні портфелями проектів виділяють чотири основні, які властиві більшості організацій. До них належать:
- надмірна кількість одночасно виконуваних проектів, що іноді дублюють один одного;
- невірний відбір проектів у портфель;
- відсутність узгодженості проектів зі стратегічними цілями організації;
- незбалансованість портфелю проектів за видами діяльності, строками реалізації, ризикованістю, відповідністю пріоритетним стратегічним напрямам та ресурсам.
Основні вимоги, які повинні бути враховані при розробці стратегії досягнення цілей розвитку ВНЗ:
- вона повинна бути розроблена на основі положень модифікованої концепції стратегічної єдності, тобто передбачає визначення та розмежування цілей ВНЗ на стратегічні, операційні і тактичні з урахуванням розвідувальної діяльності з подальшою їх реалізацією завдяки портфельно-орієнтованому управлінню (формуванню та реалізації стратегічного портфелю проектів);
- стратегічні цілі діяльності ВНЗ повинні бути вимірюваними, тобто будь-яка встановлена мета повинна бути описана через систему показників, котрі можуть бути виміряні. Така сукупність показників може розглядатися як модель стратегічної мети;
- планові рівні показників стратегічних цілей повинні бути визначені у часі, тобто весь період реалізації стратегії досягнення цілей розвитку ВНЗ доцільно розбити на окремі періоди часу, упродовж яких завдяки реалізації стратегічного портфелю проектів ВНЗ досягаються визначені рівні показників стратегічної мети. Досягнення визначених рівнів перевіряється у зафіксованих віхах.
Вихідним потоком реалізації методу формування стратегічного портфелю проектів ВНЗ повинна бути відібрана сукупність проектів, які доцільно включити у стратегічний портфель. Критерієм відбору цих проектів є їх оцінений внесок у досягнення визначених рівнів показників стратегічної мети у визначений період часу. Саме це повинно дозволити ВНЗ досягти запланованого на цей момент часу рівня одного або кількох показників затвердженої стратегії досягнення цілей розвитку ВНЗ.
Вхідний потік складає сукупність проектів, які потенційно може реалізувати ВНЗ. При цьому кожен проект характеризується потенційним внеском у показники. Тобто продукт та результат такого проекту дозволить досягти визначеного у стратегії досягнення цілей розвитку ВНЗ бажаного рівня одного або кількох показників у визначений момент часу. Також будь-який проект-претендент характеризується ресурсним показником.
У ВНЗ функцію оцінки та відбору проектів у портфель доцільно покласти на групу експертів, які володіють інформацією про результати минулої діяльності ВНЗ та баченням майбутнього, тобто розумінням майбутніх цілей і стратегії досягнення цілей розвитку ВНЗ. Така експертна група спроможна як визначити пріоритетні напрямки діяльності ВНЗ, актуальні на визначений момент часу, так і оцінити безпосередньо відповідність та потенційний внесок окремих проектів у досягнення бажаних рівнів показників стратегічної мети.
Оцінена та відібрана для включення у портфель сукупність проектів повинна відповідати ресурсним обмеженням – як матеріально-вартісним, так і кадрово-інтелектуальним. Ці обмеження повинні бути враховані при остаточному формуванні стратегічного портфелю проектів ВНЗ.
Оцінка сформованого стратегічного портфелю проектів ВНЗ є зворотним зв’язком, який дає інформацію про потреби ВНЗ, зміну бачення напрямків розвитку ВНЗ членами експертної ради та вимоги до проектів у наступний період реалізації стратегії.
6. Які аспекти розробленої Вами наукової теми реалізуються у стратегії розвитку Університету «Україна»?
Міністерством освіти України ще у 1996 році методологія управління проектами була рекомендована ВНЗ як основний інструмент управління. Незважаючи на це, проектно-орієнтоване управління не знайшло застосування на практиці, і в першу чергу як робочий інструмент забезпечення стратегічного розвитку ВНЗ.
Відсутність теоретичних підходів до управління ВНЗ як сукупністю проектів у різних напрямках діяльності в рамках стратегії його розвитку можна вважати основною причиною незастосування проектно-орієнтованого управління ними.
Практична цінність отриманих результатів моєї дисертації полягає у підвищенні обґрунтованості відбору проектів у стратегічний портфель ВНЗ, а також зниженні суб’єктивного впливу керівництва ВНЗ на включення проектів у стратегічний портфель. Отримана можливість цілеспрямованого формування мінімально необхідної кількості показників для багатоаспектної оцінки реалізації стратегічного портфелю проектів ВНЗ.
Завдяки розробці алгоритму методики формування стратегічного портфелю проектів ВНЗ, яка базується на методі портфельного планування реалізації стратегії його розвитку, отримано практичний результат дослідження – виконано пілотне планування реалізації Програми діяльності Східноукраїнського національного університету імені В. Даля і Програми розвитку фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Університеті «Україна». В результаті цього програми діяльності та розвитку університетів представлені у кількісному форматі, оцінено внесок проектів-претендентів у їх реалізацію, а також сформовані стратегічні портфелі проектів на 2011 рік.
Розроблені в дисертації нові наукові й науково-практичні положення створюють підґрунтя для продовження досліджень в обраній об’єктній сфері. Провідним напрямком подальших досліджень має стати обґрунтування набору можливих показників діяльності ВНЗ за видами та компонентами діяльності в умовах переходу до Болонської системи та загострення демографічної кризи. Окремий комплекс досліджень доцільно провести відносно моделювання на базі запропонованого методу сценарних прогнозних варіантів реалізації сформованих портфелів проектів.
7. Нині через демографічну кризу багато ВНЗ в Україні залишилися без студентів-першокурсників і частина з них підлягають ліквідації. Які чинники обумовлюють конкурентоспроможність вітчизняних ВНЗ на сучасному етапі їхньої діяльності?
На превеликий жаль, через консервативність і негнучкість існуючої системи освіти частка працевлаштованих за фахом (або з переважним застосуванням фахових знань) випускників, їх конкурентоздатність і пристосованість на ринку праці, включаючи рівень заробітної плати, не можуть служити очевидними і логічними показниками якості отриманої ними освіти (у нас, як відомо, інтелектуальна праця оплачується, як правило, нижче за фізичну або менш кваліфіковану, а посада часто залежить не від особистісних і професійних якостей людини, а від знайомств і кола спілкування).
Тому опосередкованими чинниками конкурентоспроможності ВНЗ виступають рівень професорсько-викладацького складу, створена матеріально-технічна база, навчально-методичне забезпечення, прийняті підходи до організації навчального процесу та оцінки якості знань, комплексність виховного процесу, спрямованого на загартування особистості та всебічне розкриття її можливостей. Але всі ці показники треба розглядати не по відношенню до ВНЗ у цілому, а стосовно конкретної випускової кафедри. Проте ця інформація майже не доступна абітурієнтам, тому їм легко замилити очі добавками у назвах на кшталт «національний», обіцянками місць держзамовлення за його повної відсутності на певних спеціальностях. Так що конкуренція на освітянському ринку зараз має дещо «вовчий оскал» із елементами «лисячих хитрувань».
Стосовно ліквідації чи самоліквідації вузів, то тут варто визначитися з поняттям їх конкурентоспроможності. Якщо вона означає: 1) здатність готувати затребуваних внутрішнім і зовнішнім ринками праці фахівців, 2) постійно віднаходити і впроваджувати інновації; 3) провадити ефективну політику диверсифікації сфер діяльності, спрямовану на забезпечення сталого розвитку організації в цілому і стабілізацію фінансового стану, то зрозуміло, що наявність першокурсників є не єдиним джерелом отримання доходів ВНЗ. Витримають не всі, але сильні оператори ринку мають реальний потенціал для виживання за наявності гарно розробленої антикризової програми принаймні на найближчі 3 роки.
8. Що взагалі у Вашій долі є цей проект – Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»?
По-перше, це улюблене дітище мого тата, а справа батьків – це святе. По-друге, робота з молоддю і заради майбутнього – дуже сильний мотив для натхнення і запорука власної молодості. По-третє, це – інноваційний, благородний і красиво вибудований проект, який дає масу можливостей для творчості, застосування інтелектуальних здібностей, знань та умінь, сміливих рішень, красивих вчинків і добрих справ. Оскільки університет – далеко не тільки освітня діяльність, а й виховання, й інтеграція науки і виробничо-комерційної діяльності, то тут можна використати увесь різноманітний досвід, надбаний у різних галузях. А стосовно специфічної атмосфери, притаманної вищому закладу освіти, то я буквально увібрала цю специфіку з маминим молочком, оскільки виросла в родині, де батьки представляли два флагмани української освіти – інженерної (Київський політехнічний) та класично-гуманітарної (Університет імені Т.Шевченка). Оскільки я – трудоголік, то університет забирає добрі 90% мого несплячого часу, вихідні та відпустки включно. Одним словом, як співається у студентському гімні Університету «Україна», ми – «Україна», «Україна» – це ми.
9. Якими є Ваші життєві цінності? У наш прагматичний час мало хто має мужність дбати про моральні, національні цінності, плекати добро і людяність…
Стосовно себе «коханої», то я давно дійшла висновку, що кожна людина повинна над усе берегти свою душу, тобто не порушувати моральних, етичних принципів, які формують скелет особистості, і не відриватися від національного коріння. Що б не сталося у житті, людина здатна піднятися і почати все з початку. Лиш не можна піддатися на спокусу, щоб загарбати не своє, або дати себе зламати.
Крім цього треба постійно працювати над своїм розумовим, фізичним і духовним розвитком. Є люди, орієнтовані на процес, а є – на результат. Я точно з останніх. Кожного дня я кидаю собі виклик, тобто ставлю завдання, яке виконую на межі власних можливостей. І почуваюся задоволеною, тільки якщо довела його до розуму. А якщо на душі не спокійно, то це означає, що в людини зголодніла душа. А найкращою стравою для неї є добра справа. Тобто, якщо кожного дня ти опікуєшся тим, щоб зробити щось хороше для організації, в якій працюєш, для країни, в якій живеш, для конкретної людини, яка потребує допомоги або, принаймні, доброго слова, то почуватимешся повноцінним, просвітленим і щасливим. А якщо таких людей стає більше, то виникає ланцюгова реакція – добро творить добро, й суспільство оздоровлюється і міцнішає.
Інтернет-видання «Трибуна «України» http://ukrtribune.org.ua/
автор: Ніна Головченко
видання: Інтернет-видання «Трибуна «України», час видання: 2011
адреса видання: http://ukrtribune.org.ua/
21/09/2011
- Рубрики
- Усі
- Інтерв'ю з Президентом
- Інтерв'ю з проректорами
- Дистанційне навчання
- Науково-дослідна робота
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми студентів із інвалідністю