ПЕТРО ТАЛАНЧУК: «ЗАВДАННЯ ОСВІТИ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩОБ «ПЕРЕСІЯТИ» ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІЇ»
У червні нинішнього року Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» відзначатиме десятилітній ювілей. Це, по суті, вік немовляти порівняно з розташованою неподалік Києво-Могилянською академією, що випускає студентів упродовж майже чотирьох століть. Однак Університет «Україна» вже має власні традиції та незаперечні переваги. Мережа територіально відокремлених структурних підрозділів університету складається із 12 інститутів, 11 філій. Є 16 регіональних та 110 локальних центрів дистанційного навчання майже в усіх областях України. Сьогодні на денній, заочній та дистанційній формах навчання опановують ази майбутніх професій понад 47 тисяч студентів.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» очолює Заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук Петро Таланчук — Почесний ректор Київського політехнічного інституту, перший міністр освіти незалежної України, талановитий педагог, неординарні ідеї якого щоразу випереджали час, а тому й не завжди однозначно сприймалися сучасниками. Університет, заснований Петром Таланчуком, перший і єдиний у державі вищий навчальний заклад, двері якого відкриті не лише для молоді з різним рівнем знань і матеріальних статків, а й людей із особливими потребами, які перебувають у так званих інтегрованих групах.
Нашу бесіду з Петром Таланчуком присвячено проблемам вищої освіти і, зокрема, підготовки фахівців бухгалтерського обліку та аудиту, що здійснюється на факультеті економіки та менеджменту.
— Петре Михайловичу, чимало нововведень у нинішню систему освіти було запропоновано Вами одразу після здобуття Україною незалежності, коли Ви обіймали посаду міністра освіти. Як Ви гадаєте, чому реформи у найважливішій для будь-якої держави галузі увесь час пригальмовують?
— Проблема освіти дуже глибока, непроста і викликає інтерес в усіх без винятку людей, незалежно від їхнього віку та статусу в суспільстві. Адже будь-яка держава зацікавлена, щоб усі механізми тут працювали злагоджено й чітко. На моє глибоке переконання, завдання української освіти насамперед полягає в тому, щоб «пересіяти» інтелектуальний потенціал нації, переглянути кращі здобутки, визначити власні можливості і допомогти кожній людині самореалізуватися. Це — стратегічне завдання всієї освітньої галузі. Ми багато чули й досі чуємо про реформування освіти. Насправді проблема полягає в тому, що застарілі підходи треба знищити, а натомість запропонувати нові й ефективні.
У нас, на жаль, реформування освітньої системи зводиться переважно до того, що руйнуємо старе, а нового не створюємо. Мабуть, тому замість прогресивних змін маємо руїну. Приміром, можна скільки завгодно вдосконалювати систему оцінювання учнів, підвищувати рівень бальної шкали або знижувати його... Проте суті це не змінить. Щоб випускник середньої школи гарантовано оволодів певним набором знань і навичок, потрібно наповнити освітню систему змістом, забезпечити відповідними навчальними планами і програмами.
— Як втілити ці проекти на практиці? Вища школа нині розрослася до величезної кількості навчальних закладів, керівники яких постійно нарікають на неякісну підготовку учнів. У такий спосіб справу не зрушиш з місця.
— Справді, чимало моїх колег із вищих навчальних закладів скаржаться на те, що бракує студентів із високим рівнем підготовки. Як на мене, така позиція хибна. Адже вони хочуть «зібрати вершки». А хто ж працюватиме з тими дітьми, які живуть і навчаються у віддалених гірських селах, де навіть електричного стовпа немає? Вони теж мають право на освіту. Тому моя позиція була й лишається незмінною: ми повинні дати людині певний обсяг базових знань, приміром, з історії, рідної мови, з української і світової літератур, щоб вона комфортно почувалася в суспільстві, незалежно від її фаху і місця роботи. З цієї точки зору було б важливо організувати наскрізне навчання — від дитсадка до магістратури. Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» такий досвід має: при двох філіях нашого навчального закладу — в Миколаєві і Сумах — уже працюють дитсадки, в яких дітей змалечку привчають до певного ритму і способу життя. А сформовані в них уміння, знання, навички педагоги вміло «дозують» за роками навчання.
Треба нарешті припинити «ламати» людину тими науками, до яких у неї не лежить душа. Якщо з дитини математика не вийде, то цією наукою вона має володіти на тому рівні, щоб, скажімо, користуватися комп'ютером. А от вивчення предметів, до яких людина схильна, навпаки, слід вдосконалювати і поглиблювати. Бо вправному слюсарю зовсім не обов'язково опановувати спеціальні розділи математики, інтеграли, замкнуті поверхні... Але ми чомусь вперто продовжуємо переобтяжувати школярів знаннями, які потім швидко забуваються і не мають практичного застосування. До того ж чимало дисциплін у закладах середньої освіти та вищої школи дублюються. Якби цих тенденцій пощастило уникнути, перекинувши низку предметів із освітньої ланки вищої школи до загальноосвітньої, то можна було б говорити про скорочення термінів навчання. Водночас і державні кошти, які складаються з наших із вами податків, заощаджувалися б. Якщо людина не збирається бути істориком чи філологом, то їй ці предмети слід вивчати в такому обсязі, щоб у вищій школі вже не повертатися до цього питання. Ніхто нікому б не докоряв, якби увесь освітній процес відбувався під одним патронатом. Тим паче, що бездарних дітей не буває. Є вчителі, нездатні дитину навчити.
— Як же з'ясувати, до яких наук людина має хист?
— Це дуже непросто, але можливо. Для того, щоб зорієнтувати людину на той вид діяльності, для якого вона, як кажуть, народжена, існують спеціальні тести, до речі, свого часу розроблені спецслужбами для підбору кадрів. Ми певним чином модифікували їх і після тестування радимо нашим абітурієнтам обрати той або інший напрям діяльності.
На ринку праці, приміром, престижними і популярними були й лишаються економічні спеціальності, зокрема, бухгалтерський облік та аудит, що зумовлено економічною ситуацією у країні. Вимоги до сучасного бухгалтера останнім часом докорінно змінилися. Це має бути освічена людина, яка за «сухими» цифрами повинна розгледіти головні тенденції, що відбуваються у світі економіки, і швидко орієнтуватися у їх стрімких змінах. Наші випускники можуть працювати у фінансових установах, в органах податкової служби, на підприємствах усіх форм власності. Особливу увагу під час підготовки бухгалтерів та аудиторів викладачі приділяють роботі із законодавчими, правовими, інструктивними та директивними документами, навчаючи майбутніх фахівців правильно їх застосовувати. Причому освіту за спеціальністю «Бухгалтерський облік» студенти можуть здобувати, зокрема, за допомогою дистанційної форми навчання. Основним видом занять при цьому є самостійне опрацювання навчального матеріалу дистанційного курсу. Для всіх бажаючих викладачі проводять лекції, консультації, тематичні семінари, практичні та лабораторні заняття. Студент може вибрати один із чотирьох можливих варіантів самостійної роботи та проходження поточних і підсумкових контролів. Дистанційна форма навчання передбачає отримання консультацій через Інтернет безпосередньо від викладачів базової структури університету, тобто з Києва.
В університеті діє пільгова система оплати за навчання. Переможці міжнародних та всеукраїнських олімпіад отримують 50-ти відсоткову знижку. У нас існує династійна знижка — 10-20%. Підтримуємо ми і багатодітні родини: за навчання другої дитини сім'я сплачує на 10% менше, третьої — на 20%. Кращих студентів нашого університету також заохочуємо: відмінники навчання сплачують за освітні послуги половину від їх вартості. Саме розвитку здібностей і уподобань людини особливу увагу приділяли корифеї української педагогічної науки. На жаль, українські методики навчання призабуті нашими сучасниками. Проте в усьому світі вони широковідомі. Я, зокрема, маю на увазі знаменитих українських педагогів Костянтина Ушинського, Василя Сухомлинського, Антона Макаренка. Ці здобутки ми не можемо і не повинні відкидати.
Скажімо, специфіка нашого університету полягає в тому, що ми навчаємо, зокрема, інвалідів — людей із особливими потребами, які перебувають у так званих інтегрованих групах. Знаєте, що є найвищим благом для цієї категорії людей? Спілкування з ровесниками! Щоб глибше вивчити цей процес, ми започаткували щорічну наукову конференцію, яка має назву «Актуальні проблеми навчання й виховання людей із особливими потребами». До нас приїздили науковці з усього світу — США, Великої Британії, Німеччини, Росії, Білорусі, Польщі. Пригадую, британський професор на одному із засідань зауважив: я приїхав, щоб дечому навчити вас, а коли побачив, чим ви займаєтеся, то сам багато чому навчився. Тому не треба посипати голову попелом, бо ми не такі вже й відсталі, маємо розум і багатий досвід педагогічної практики, яким повинні ділитися з Європою.
— Однак сьогодні спостерігається зворотний процес, пов’язаний із основними положеннями Болонського руху, до якого 2010 року має приєднатися Україна...
Газетним рядком про «Україну» та її президента
— Сьогодні Болонський процес став дуже модним. Коли усі співали йому гімн, я мав з цього приводу іншу думку і не раз її оприлюднював. Не забуваймо, що Болонський процес, який є сегментом глобалістських процесів, Європа задумала передусім для того, щоб об'єднати зусилля європейських розвинених країн і заблокувати відплив «мізків» до Америки. Це головна мета, про яку дуже мало говорять. Уже зараз Україні бракує висококваліфікованої робочої сили. Приміром, щоб розпочати будівництво об'єктів для Євро-2012, потрібно 500 тисяч робітників.
А якщо ми наш український «штепсель» підженемо до європейської «розетки» і висококваліфіковані економісти, інженери, юристи попрямують до Європи, з ким ми залишимося? Хто розбудовуватиме незалежну, квітучу, таку, як ми мріємо, Українську державу?
Водночас Болонський процес — явище цікаве та неоднозначне, і деякі його принципи варті уваги й наслідування. Так, згідно з Болонською декларацією особливий акцент роблять на самостійній роботі, що є найкращим способом здобувати глибокі професійні знання.
— Проте навіть найпрогресивніші принципи європейської освіти вітчизняні корупціонери від вищої школи примудрилися спотворити.
— Саме тому нове керівництво в Міносвіти особливу увагу приділяє наведенню елементарного порядку. Корупція, що глибоко проникла в усі сфери суспільства, міцно укорінилася в освітній галузі. Нині Міносвіти впровадило зовнішньо-незалежне оцінювання. Попри певні недоліки цього нововведення, які, безперечно, існують, гадаю, це крок рішучий. Таким чином, з'явилася можливість зафіксувати зріз знань випускників середньої школи, який можна взяти за визначальний під час зарахування студентів до вищих навчальних закладів.
Гадаю, саме час припинити знущання над дітьми, запровадити єдину державну атестацію у спеціальних атестаційних центрах чи школах і зараховувати всіх бажаючих навчатися. За результатами першої сесії можна було б відібрати найздібніших і найпрацьовитіших студентів.
— І корупція у вищих навчальних закладах моментально зведе нанівець цю прогресивну ідею...
— Потужним чинником боротьби з корупцією може стати студентське самоврядування. На практиці переконався, що цей важіль спрацьовує найефективніше. Раніше я вважав, що у нашому навчальному закладі проявів корупції не існує. Однак з'ясувалося, що прикрі випадки таки трапляються. Тільки-но ми дізнаємося про це, непорядних викладачів одразу звільняємо. Тому студенти не бояться називати прізвища цих педагогів і відчувають себе захищеними.
— Останнім часом переглядаються ліцензії, видані навчальним закладом недержавної форми власності, планується скорочення кількості таких ВНЗ. Як Ви гадаєте, наскільки це виправдано?
— Сьогодні у ВНЗ місць більше, ніж студентів. Я як член Державної атестаційної комісії можу підтвердити, що закрито вже чимало навчальних закладів — переважно структурно відокремлених підрозділів як державної, так і недержавної форм власності. Це правомірно. На превеликий жаль, відбувається дискримінація сектору освіти недержавних навчальних закладів.
Поміркуймо, з яких джерел фінансуються державні заклади вищої освіти? З податків, які сплачують громадяни. Тож батьки студента, який навчається на комерційній основі, по суті, платять двічі. Уже цей факт свідчить про певну несправедливість. Або ще один приклад. Хіба на сьогодні створено однакові умови доступу до освіти? Як здобути вищу освіту мешканцю невеличкого містечка або села? Адже там немає належних технологій, бракує викладачів... Ми пропонуємо розв'язати цю проблему за допомогою дистанційної форми навчання — нового експериментального напряму роботи Університету «Україна», який ґрунтується на використанні новітніх комунікаційних технологій. Безперечно, за цією формою навчання — майбутнє. Крім того, у студентів з'являється можливість опановувати дві спеціальності, здобувати вищу освіту за скороченим терміном навчання, а також другу вищу освіту. Ці технології вже апробовані такими провідними університетами світу, як Британський відкритий університет у Великій Британії, Національний центр дистанційної освіти у Франції, Сучасний гуманітарний університет у Росії.
— Назва вищого навчального закладу — Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» — передбачає його інтеграцію у світову наукову спільноту. В яких державах світу ви поширюєте українські методики навчання?
— Ми уклали 29 угод про співпрацю з вищими навчальними закладами і науковими установами США, Польщі, Росії, Білорусі, Угорщини, Румунії, Словенії, Франції. І робота в цьому напрямі триває. З Університетом «Україна» прагнуть співпрацювати 17 країн Латинської Америки. Незабаром наш навчальний заклад відвідає делегація науковців із Бразилії, де живе близько півмільйона українців. Ми плануємо започаткувати підготовку іноземних студентів із низки спеціальностей. Великі сподівання покладаємо і на співпрацю з ученими Іспанії, економіка якої бурхливо розвивається. Адже перед науковцями світу нині постало чимало гострих проблем, розв'язати які можна лише спільними зусиллями.
Під час цьогорічної кампанії з декларування доходів громадян факультет економіки та підприємництва Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» спільно з АПІ у м. Вінниця організували роз'яснювальну роботу серед платників податків. Студенти-волонтери третього та четвертого курсів Уляна Побережник, Віктор Добривечір, Алла Крива, Олександр Шур, Олеся Ярова, Тетяна Ружанська, Сергій Панчук, відвідавши тренінги у податковій інспекції, розповсюджували агітаційну літературу, консультували громадян щодо заповнення декларацій та проведення розрахунків із податкового кредиту. Для майбутніх економістів та підприємців така робота стала своєрідною практикою. Юнаки та дівчата не лише виявили відповідальність та ініціативність, а й набули професійного досвіду та поповнили фахові знання.
Інтерв'ю Інни ГОЛОВКО,
журнал «Вісник податкової служби України»,
травень 2008 р.
автор: Інна Головко
видання: Журнал "Вісник податкової служби України", час видання: 2008
03/03/2010
- Рубрики
- Усі
- Інтерв'ю з Президентом
- Інтерв'ю з проректорами
- Дистанційне навчання
- Науково-дослідна робота
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми студентів із інвалідністю