Система інтегрованого навчання як стабілізуючий фактор розвитку суспільства

Система інтегрованого навчання як стабілізуючий фактор розвитку суспільства 

Шановні учасники Першої міжнародної конференції “Відкриті еволюціонуючі системи” !

Сьогодні в усьому світі, практично в усіх країнах , у тому числі й в Україні, звучать життєво важливі питання: хто ми і де ми , що з нами відбувається, як вижити? Як діяти, щоб не тільки вийти із кризи, але й жити по-людськи, гідно? Ці питання є вічними. Однак, не зважаючи на їх актуальність і наявність великої кількості різних теорій, вчень і концепцій, фундаментальний механізм ефективної діяльності та прогресу й нині залишається невідомим. Ясно одне, що життєвий добробут, усі багатства при інших однакових умовах створюються лише людською працею. А світова практика переконливо довела, що економічний прогрес залежить від удосконалення технологій та організації об’єднаної суспільної праці. Тому головною ознакою розвинутих в економічному плані країн стає їхня здатність досягати сучасних високих технологій. На рівні людського ресурсу це означає вміння людей – менеджерів, працівників, персоналу тощо – швидко включатися у нові і відкидати старі технології, засвоювати нові знання, цілеспрямовано й ефективно переозброювати виробництво. Ці фахівці можуть вважатися такими, що мають сучасну фахову підготовку.

На превеликий жаль, сьогодні можна стверджувати, що в Україні дуже мало галузей народного господарства, які б за показниками ефективності, якості, конкурентоспроможності були на рівні промислово розвинутих країн. Причини такого становища слід шукати тільки у сплетінні сьогоднішніх негараздів. Тут можна віднайти лише оперативну відповідь. Фундаментальні ж чинники заглиблюються в сиву давнину...

Коли я роздумую про долю мого народу, шукаючи причини його тяжкого життя, неодмінно і щоразу впираюся у глуху стіну українського бездержав’я.

Слід підкреслити, що українська ідея є ровесницею першої втрати Україною своєї незалежності (кінець XIV століття ). Але її (української ідеї ) корені сягають часів Київської Русі. Документальні джерела, легенди та оповіді про добу могутньої Київської держави, її здобутки й велич після поразок і втрати єдності земель живили народну свідомість цементуючим духом надії про відродження своєї слави. А пекучі проблеми реального життя – розпад української держави, чужоземне панування сусідів і різних зайд, соціальне , національне й духовне гноблення – підживлювали цю надію й породжували розмаїття ідей боротьби проти поневолювачів, за соборність українських земель, єдність народу, його релігії та культури. Ці ідеї безперервно нуртували в надрах українського народу – то затихаючи, то розгортаючись із новою силою. Україна знала різні періоди у своїй історії: і такі, “що винищують людський дух”, і такі, що “формують гідний поваги прекрасний національний тип” (Ліна Костенко “Геній в умовах заблокованої культури”// ж. “Урок українською”, 2000, №2, с.4).

У багатьох країнах стрижневою є одна нація як системоутворюючий фактор... На цей стрижень нанизують розумні порядки, які влаштовують усіх людей, які в ній мешкають. Корінна нація, будучи головною, не протиставляється іншим народам, що проживають у країні. Це відповідає українській ідеї: створити європейську, демократичну, заможну українську державу, в якій українці працюють як для себе, так і на благо інших народів...

Наше спасіння – у створенні потужної процвітаючої української держави. Тільки за такої умови матимемо перспективу національного розвою і щасливого людського життя. “Це вже чисто український парадокс – наша свобода прийде нам через державу”, — стверджує Ліна Костенко. І вона має рацію.

У широкому спектрі завдань розбудови незалежної держави надзвичайно важливе місце посідає проблема реального утвердження державності української мови в усіх сферах використання. Кожна людина, яка мріє про державну кар’єру, має усвідомити, що без знання державної мови неможливо обіймати такі посади. Не знайти пристойного місця в суспільстві, бо мовою загальнонаціонального спілкування в українській державі буде українська . Так цю проблему розв’язує весь цивілізований світ, усі демократично розвинуті країни, в котрих чисельно переважає корінний етнос, — Німеччина, Франція, Велика Британія, Ізраїль, Італія та інші. Колись кожний скіф мав знати свій родовід до сьомого коліна. Той, хто не знав свого походження і не шанував його, не міг вважатися повноцінною людиною; він був поза родом, поза племенем, йому було важко вижити, його цуралися. А давні греки тих, хто погано говорив грецькою мовою, вважали варварами. Тобто роль національної культури як системоутворюючого фактора історично обґрунтовано.

Немає особливої потреби переконувати, що і державу, і мову, і щасливе заможне життя здатні створити добре підготовлені національні кадри. Це може забезпечити лише освіта. Це — її головне завдання. Не має змоги розглянути цю проблему широко, тож торкнемося лише окремих завдань, які необхідно виконати.

В Україні нараховується майже 950 вищих навчальних закладів, у яких навчається близько 1 млн. 700 тис. студентів. Значні обсяги людських, матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються освітянською галуззю, роль освіти в соціальному та економічному розвитку висувають її як одну із провідних галузей на передній план.

Стан справ в освітній галузі суттєво впливає на всі сфери суспільного життя, на формування ставлення населення до кардинальних суспільних трансформацій. Мало наповнити голови майбутніх фахівців фундаментальними знаннями з базових і фахових дисциплін. Не менш важливо – навчити, як їх використати для перетворення світу на благо людини. Іншими словами, ці знання, вміння й навички слід переплавити у здатність творити високоякісну техніку, інфраструктуру задоволення людських потреб, розробляти та впроваджувати сучасні технології.

Важливим стабілізуючим фактором безкризового розвитку суспільства в соціальній сфері є надання можливості всім верствам населення отримання професійних знань. Людина, яка має можливість швидко адаптуватись до змін в економіці і суспільстві, – це людина, яка може завжди отримати прктичні знання в узгодженості зі своїми духовними та фізичними можливостями... Неадаптованість до поточного життя є основою для агресивності, грунтом для вирішення питань насильством, пошуком проблем не в собі а в оточенні. На державному рівні це набуває форм глобального тероризму. Значну роль у вирішенні цих питань повинні відігравати такі учбово-наукові заклади, як Університет "Україна" – університети розвитку Людини...

У зв’язку з фундаментальністю, комплексністю окреслених питань ми не можемо охопити їх в одній доповіді. Запрошуємо учасників конференції акцентувати у своїх доповідях, дискусіях увагу і на цих проблемах.

 

П. М. Таланчук, К. О. Кольченко

Перша міжнародна науково-практична конференція

«Відкриті еволюціонуючі системи».

 – К. : Університет «Україна». – 2002. – 26–27 квітня. – С. 6–9.

автор: Таланчук П.М., Кольченко К.О.

видання: Перша міжнародна науково-практична конференція «Відкриті еволюціонуючі системи», час видання: 2002


01/02/2012