Петро Таланчук: "Освіта десь напряму, а десь опосередковано залежить від рівня розвитку культури суспільства, ментальності народу та компетентності уряду"

Петро ТАЛАНЧУК: "ОСВІТА ДЕСЬ НАПРЯМУ, А ДЕСЬ ОПОСЕРЕДКОВАНО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РІВНЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА, МЕНТАЛЬНОСТІ НАРОДУ ТА КОМПЕТЕНТНОСТІ УРЯДУ"

 

4 жовтня, 2011

Ігор ОЛЕКСАНДРОВ, журналіст.

 

У 2011 році в Україні була рекордно низька кількість випускників за всі роки незалежності. В умовах демографічної кризи навіть дуже солідні державні ВНЗ мали великі проблеми з набором абітурієнтів. Що можна вдіяти в такій ситуації, вирішуючи проблеми вищої освіти? Про це розмірковує Президент Університету «Україна» Петро ТАЛАНЧУК.

- Найразючіший парадокс у глобальних демографічних тенденціях полягає в тому, що, з одного боку, ми спостерігаємо різкий спад народжуваності у багатьох країнах, що розвиваються, не кажучи вже про зовсім низьку народжуваність в економічно розвиненій частині світу, – говорить Петро Михайлович. – З іншого боку – демографи прогнозують подальше значне зростання чисельності населення Землі, хоча темпи цього зростання поступово спадатимуть. Попри бідність та високу смертність, кількість населення нерозвинених країн збільшується, а в країнах так званого золотого мільярда народжуваність падає.

Згідно з дослідженням демографічних тенденцій відносна частка населення надалі буде зменшуватись. З часом населення світу ще більше постарішає.

- Демографічна проблема не оминула й Україну…

- Так. Із висновків про демографічну ситуацію в Україні та викликів для її економіки одним із основоположних є те, що попереду на 20 років існує демографічна яма, яка утворилася внаслідок ненароджених дітей за 20 років незалежності України. Розміри ями сягають чисельності в 5 млн. осіб, оскільки чисельність українців віком до 25 років 2010 року становила 13 млн. осіб проти 18 млн. 1990-го.

Авторитетні міжнародні інституції, які займаються вивченням глобальних демографічних тенденцій, одноголосно стверджують, що впродовж найближчих десятиліть чисельність населення України лише зменшуватиметься. Відповідно до даних Світового банку, до 2025 року населення України зменшиться до 37 млн. А в ООН стверджують, що до середини нинішнього століття у нашій країні проживатиме лише 26 млн. осіб. Прогнози українських демографів більш оптимістичні. В Інституті демографії та соціальних досліджень НАНУ підрахували, що в 2025 та 2050 роках в Україні, за серединними показниками, проживатиме відповідно 42,3 та 37,7 млн. осіб.

- Невже все так безнадійно?

- Ні. Існують можливі резерви позитивних змін чисельності та вікового складу населення. В першу чергу це такі, як: зниження передчасної смертності населення, особливо чоловіків працездатного віку і сільського населення; підвищення народжуваності; запобігання масштабній еміграції (трудовій і стаціонарній) молоді за межі України; виважена політика заохочення замісної імміграції; трансформація системи освіти; формування та поширення стандартів здорового способу життя; реформа системи охорони здоров’я – її переорієнтація на профілактику; формування позитивного соціально-психологічного клімату в суспільстві; формування нових підходів до соціального захисту та створення інноваційної системи соціального забезпечення; створення ринкової ефективної економіки, яка була б основою для використання перерахованих та інших можливих резервів.

При глибокому аналізі названих резервів можна помітити, що їхнє використання можливе тільки за допомогою освіти та її можливостей. І справді, нічого не можна змінити, не навчившись, як це зробити. У свою чергу, добру освіту можна вибудувати, використавши можливості цих резервів. Виходячи зі сказаного, випливає висновок про те, що освіта десь напряму, а десь опосередковано залежить від рівня розвитку культури суспільства, ментальності народу та компетентності, професійності уряду й управлінських чиновників усіх рівнів.

- У нас є одна стара традиція ментального характеру: спочатку самі умовності створюємо, а потім долаємо породжені ними труднощі…

- Саме так. Коли, наприклад, обмежили подачу документів у 5 вузів, хотіли полегшити життя приймальним комісіям. Насправді вдарили як по державних, так і приватних вищих навчальних закладах. Щороку вступна кампанія в Україні йде за новими правилами, і на абітурієнтів один за іншим сиплються сюрпризи. То приймаються сертифікати тестування цього року, то ще двох попередніх; був конкурс сертифікатів – тепер до зароблених на ЗНО балів приплюсовуються результати шкільного атестату; дозволялося подавати документи в необмежену кількість вузів, а потім обмежили їх і число спеціальностей. З тим, що правила прийому до вузів необхідно прийняти якщо не раз і назавжди, то хоча б на 3-5 років без змін, згодні всі. Проект правил вступу у 2011 році обговорювався, відзначалися спірні або незрозумілі моменти, і вносилися пропозиції з приводу бажаних змін. 12 ректорів ВНЗ отримали догани за невиконання державного замовлення на підготовку фахівців…

Якщо не вжити необхідних додаткових заходів, то можна не отримати набору навіть 2011 року. В цій ситуації утримається на плаву той ВНЗ недержавної форми власності, який запропонує потрібні на ринку праці спеціальності, в тому числі новітні, і буде давати по цих спеціальностях першокласні знання. Ми не повинні йти шляхом наздоганяючого розвитку. Ми повинні вибудовувати інвестиційний, інноваційний шлях розвитку, який дозволив би готувати таких фахівців, яких нездатні готувати державні ВНЗ.

- Держава теж не повинна стояти осторонь вирішення проблеми, з якою стикаються багато ВНЗ, особливо приватних.

- Не повинна, але нам (маю на увазі Університет «України» й подібні йому ВНЗ) на державне замовлення найближчим часом розраховувати не доводиться. І тому необхідно зробити все, щоб все-таки набрати якусь частину ліцензованого обсягу за рахунок іміджу університету. На набір повинні працювати усі співробітники, студенти, і якщо кожен із нас приведе двох-трьох абітурієнтів, то завдання значною мірою буде виконане, що дозволить сформувати перше важливе джерело фінансування діяльності університету.

- Одним із суттєвих джерел фінансових надходжень може стати навчання іноземних студентів?

- Дивіться, яка історія виходить. Починаючи з 1946 року, українські ВНЗ підготували близько 250 тис. спеціалістів із понад 160 країн. На сьогодні досягнення у цьому напрямку могли б бути більш вагомими. Статистика у нас, як і українська політика, дуже брехлива, бо є інші дані, а саме: 350 тис. спеціалістів із 150 країн; при цьому останні цифри називає заступник міністра, а перші – журналісти, посилаючись на дані того ж міністерства, де працює цей заступник міністра. Така ж ситуація і сьогодні з даними про кількість студентів-іноземців, що навчаються в Україні: понад 44 тис. із 130 держав, і другий варіант – близько 42 тис. із більше ніж 130 країн світу. А 6 вересня 2011 року з’явилася нова інформація: у нас, виявляється, навчається майже 50 тисяч іноземних студентів із 134 країн…

Маючи значний експортний потенціал, передусім у сфері вищої професійної освіти, Україна реалізує його не повною мірою, адже на долю нашої країни, за останніми даними, припадає лише 1% від загального числа іноземних громадян, які навчаються у світі, у той час, коли частка Сполучених Штатів складає 22%, Великої Британії – 12%, Німеччини – 9%, Франції – 8%, Австралії – 8,25%, Китаю – 5%, Японії – 4,2%, Росії – 3%.

На сьогодні у світі в умовах глобалізації стрімко розвивається інтернаціоналізація освіти та навчання, все більше студентів навчається за кордоном. За даними Організації економічного і соціального розвитку (ОЕСР) у системі вищої освіти у світі за межами своїх країн навчається близько 2,8 млн. студентів. Передбачається, що до 2025 року їх чисельність зросте до 7,2 млн. осіб. Перше місце у цій сфері на сьогодні посідають США – 623,8 тис. осіб (2008 рік). Слід зазначити, що Україна входить за цим рейтингом до першої десятки, посідаючи 9-те місце. Експорт освітніх послуг у фінансовому вимірі сягає в Україні близько 120 млн. дол. США, що становить близько 11% «бюджету вищої освіти». Поряд із цим експорт освітніх послуг виступає для країни як один із важливих напрямків зовнішньополітичної діяльності.

У той же час темпи зростання чисельності іноземних студентів в Україні (до 10% щорічно) ще не набули того рівня, який відповідав би сучасним можливостям вітчизняної вищої школи. ВНЗ та місцеві органи влади поки що не створили необхідних умов для адаптації іноземних студентів у частині облаштування їх побуту та впровадження освітніх програм іноземними мовами. До нас найбільше іноземних студентів приїздить із Китаю (6,7 тис.), Російської Федерації (4,5 тис.), Індії (2,7 тис.), Йорданії, Пакистану, Ірану, Сирії, Малайзії, Нігерії та інших. Раніше більше всього іноземних студентів навчалося у столиці. Але на сьогодні простежується тенденція вибору іноземними студентами навчання саме в регіональних ВНЗ.

- Які проблеми доводиться вирішувати ВНЗ, яке береться за навчання іноземних студентів?

- Беручись за навчання іноземних студентів, ми повинні чітко усвідомлювати, що справа ця є досить копіткою. Наряду із пристойною платнею за своє навчання, іноземні студенти потребують особливої уваги і дуже чіткої організації навчально-виховного процесу та їхнього побуту.

Досить багато проблем виникає у студентів-іноземців у мовній сфері викладання тих чи інших предметів. Справа в тому, що для іноземних студентів найбільш привабливою є система вищої освіти з навчанням англійською мовою. Ураховуючи це, низка європейських країн, таких як Німеччина, Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Данія, стали практикувати навчальні програми англійською мовою. В Україні з цим є певні проблеми, пов’язані з браком профільних «викладачів-предметників», які володіли б іноземними мовами.

У більшості наших вищих навчальних закладів існують спеціальні підготовчі факультети (курси) для іноземців. Протягом року вони вивчають українську чи російську мову, а також профільні дисципліни. Після закінчення підготовчого факультету випускники отримують свідоцтво, яке надає їм право вступати до будь-якого навчального закладу України за результатами співбесіди на контрактній основі. Вартість підготовчих курсів у різних ВНЗ коливається від 1,5 до 3,5 тисяч доларів.

До речі, вартість оплати за навчання кожним ВНЗ визначається самостійно, але, як правило, вона для іноземців на третину перевищує вартість навчання для українців-контрактників. За даними МОН України, вартість освітніх послуг для іноземних студентів коливається в залежності від ВНЗ у межах від 12 тис. грн. до 35 тис. грн. на рік (1,5-4,5 тис. дол. США).

В Україні існують певні проблеми із забезпечення іноземних студентів підручниками, посібниками, Інтернетом тощо. Практично відсутні в університетських бібліотеках підручники англійською мовою з фундаментальних дисциплін – біології, фізики, хімії, біофізики, біохімії, економіки, психології, анатомії, фізіології, гістології та ін.

Звертає на себе увагу і низька питома вага різних форм післяуніверситетської освіти, які пропонуються іноземним громадянам (аспірантура, стажування, у тому числі європейськими мовами). За кількістю іноземних аспірантів Україна займає чи не останнє місце в ЄС, у той час як у США їх частка становить 14%, у Великій Британії – 15%, Франції – 10%, Австралії – 13% від загальної чисельності аспірантів цих країн.

Важливим питанням в Україні є вирішення на державному рівні проблеми невизнання багатьма країнами світу вітчизняних дипломів про вищу освіту, та, як наслідок, необхідності випускникам-іноземцям складати на батьківщині кваліфікаційний іспит, а в деяких випадках навіть проходити додатковий курс навчання.

- Значним резервом у формуванні контингенту студентів такого ВНЗ, як, наприклад, Університет «Україна», є коледжі.

- Визначальною структурою спеціальностей, за якими організовується навчання в коледжі, є аналоги базових спеціальностей Університету «Україна». Успішне навчання в коледжі надає можливість випускникам навчатися в університеті з ІІІ курсу за профільною спеціальністю. Тому коледж як структурний підрозділ університету було створено з метою впровадження системи ступеневої підготовки спеціалістів за наскрізними навчальними планами та програмами. Концепцією діяльності коледжу передбачено розвиток структури спеціальностей, за якими здійснюється підготовка молодших спеціалістів, пов’язана із сучасними напрямами розвитку науки, технологій, відповідних виробничих процесів та спеціальностей, які є актуальними у XXI столітті. Практика підтвердила правильність такого вибору.

У 2011 році було проліцензовано ще 10 спеціальностей: Інформаційна діяльність підприємства; Комерційна діяльність; Обслуговування комп’ютерних систем і мереж; Розробка програмного забезпечення; Журналістика та інформація; Організація туристичного обслуговування; Видавнича справа та редагування; Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства і торгівлі; Організація виробництва; готельна і ресторанна справа. Результати набору свідчать, що збільшується кількість бажаючих навчатись у коледжі за скороченим терміном навчання, щоб здобути освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника.

Позитивні результати дає співпраця із професійно-технічними ліцеями, а саме: 50 випускників цих закладів стали студентами коледжу. І що саме цікаве, що це технічні спеціальності – «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», «Розробка програмного забезпечення», «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж».

автор: Ігор ОЛЕКСАНДРОВ

видання: Інтернет-видання «Трибуна України», час видання: 2011

адреса видання: http://ukrtribune.org.ua/


27/10/2011