Якщо діяти разом, відповідально і вимогливо

Якщо діяти разом, відповідально і вимогливо

Виклад доповіді Президента Університету «Україна» професора П.М. Таланчука на конференції трудового колективу 17 вересня 2010 року

 

По мірі розвитку нашого молодого навчального закладу в університеті формуються необхідні традиції, які унормовують певною мірою наше життя і сприяють системному підходу до роботи, що значно підвищує її ефективність. До такої традиції належить формування повного звіту про роботу трудового колективу за минулий навчальний рік і видрук його окремим виданням. Доповнюючим елементом цієї традиції є введення щорічних звітів усіх підрозділів, включаючи і ТВСП, із основних показників нашої діяльності. Маючи ці матеріали, керівникам усіх рівнів залишається розробити заходи щодо покращення роботи своїх підрозділів. Ці дві обставини дозволяють мені опустити аналіз величезного обсягу інформації і зосередитися на найбільш важливих проблемах. Я знаю, що такий підхід може викликати критику, навіть звинувачення, що Президент не сказав нічого про те, і про те також, що він не назвав кращих, цілий ряд проблем залишилися поза межами доповіді тощо. Але, втім, розуміючи все це, я закликаю всіх делегатів зрозуміти мій підхід: наш звіт наближається до сотні сторінок дрібним шрифтом, і за змістом, переліком досягнень він по-своєму цікавий, хоч і читати його треба критично. У своїй масі ми дійсно багато зробили.

Минулий 2009/2010 навчальний рік був для нас важким, особливо важким з точки зору фінансового забезпечення навчально-виховного процесу. В першу чергу неефективний набір 2009 року позбавив університет значних коштів. Цю суму можна оцінити в 95 306 100 грн, у т.ч. 33 763 100 грн. у базовій структурі. Фінансово-економічна криза, яка боляче вдарила по Україні в цілому, не обійшла і наш університет: із бюджету міста, затвердженого сесією Київради на відшкодування навчання інвалідів, сиріт і громадян із соціально незахищених сімей, і на компенсацію пільгового кредиту Університет «Україна» не отримав ні копійки, і борг КМДА на сьогодні з цих двох зобов’язань сягає понад 25 млн. гривень. Такий провал у фінансуванні – майже 59 млн. грн. тільки базової структури – зламав спокійний ритм роботи колективу, викликав неодноразові напруження з виплатою заробітної плати і примусив нас практично заморозити всі соціальні проекти.

Тим не менше, навчальний процес за звітний період був проведений без особливих порушень нормативної бази. І основні показники – абсолютна успішність, якість навчання, працевлаштування, кількість відрахованих тощо – знаходяться в межах середньостатистичних їх значень в українських вузах у цілому.

У 2009/2010 н. р. закінчили університет за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями 15540 студентів, у тому числі молодший спеціаліст – 2261 (14,5 %), бакалавр – 8151 (52,5 %), спеціаліст – 3453 (22,2 %), магістр – 1675 (10,8 %) випускників. Безпосередньо у базовій структурі університету випущено 3861 (24,8 %) осіб, із них молодших спеціалістів – 33 (0,9 %), бакалаврів – 2047 (53,0 %), спеціалістів – 1050 (27,2 %), магістрів – 731 (18,9 %). Абсолютна успішність за результатами державної атестації становить 100 %, якісна успішність – 83 %, середній бал – 4,3, у тому числі - магістри – абсолютна – 100 %, якісна – 90,0 %; бакалаври – абсолютна – 100 %, якісна – 78,7 %.

Дипломи з відзнакою отримали у базовій структурі 607 студентів (15,7 %); у ТВСП – 722 (6,2 %).

Як ми бачимо, формально результати нашої роботи - солідні. Але давайте подивимось, що про нас люди говорять.

Газета «Сегодня» від 14.05.2010 р. видрукувала всеукраїнський рейтинг вузів «Компас» ТОП-5, ТОП-10. За цим рейтингом у дев’ятій групі вузів із 123 позицій ми зайняли 103 місце. Тут же були видрукувані цільові рейтинги з 5 найпопулярніших напрямів ділової і технічної освіти. З трьох напрямів підготовки ми потрапили до десятої групи: економічні спеціальності – із 146 вузів десятки ми маємо 128 місце; з юридичних спеціальностей із 60 вузів – 34 позиція; інформаційні технології із 54 вузів – 37 місце. За інженерно-технічними спеціальностями нас серед призерів немає, а з архітектурно-будівельних спеціальностей ми фахівців поки що не готуємо.

Якщо ж узяти до уваги, що в цьому рейтингу брало участь лише 234 ВНЗ України, то наше місце в ньому можна вважати дуже скромним. Секрет такого результату можна зрозуміти, якщо згадати, що оцінки вузам виставляли випускники, роботодавці й експерти. Випускники оцінювали, як вузи допомагають у працевлаштуванні і наскільки їх влаштовує якість отриманих знань. А роботодавці – те, як вузівська підготовка відповідає вимогам їх компаній і як добре, по-діловому вузи співпрацюють з ними. З огляду на методики проведення рейтинг значною, якщо не вирішальною, мірою формують роботодавці. Ця обставина і диктує заходи щодо покращення нашої роботи. Запам’ятайте, знаними ми станемо, передусім, через роботодавців. Те, що одне місце розділили багато ВНЗ, пояснюється тим, що вони набрали суму балів, яка не дуже відрізняється одна від одної.

Є ще один, добре відомий у світі рейтинг – присутність ВНЗ в Інтернет-просторі. До цього рейтингу потрапило 364 ВНЗ України, з яких у ТОР 12 000 увійшло 140. Університет «Україна» посів 9957 місце з-поміж 12 000 ВНЗ світу і 96 – з поміж 140 українських. Для порівняння державний Університет ім. Т. Шевченка посів 1283 місце (перше місце серед українських ВНЗ), Університет «Крок» – 3604 місце (перше місце серед недержавних українських ВНЗ), за нами в рейтингу (останні місця) з державних – Київський національний лінгвістичний університет (11872 місце), з недержавних – Східно-Українська філія Міжнародного Соломонова університету (11986 місце). Добре, що ми в ці рейтинги потрапили, але необхідно ще дуже багато всім попрацювати, щоб вийти на престижні позиції.

Незважаючи на вжиті заходи щодо покращання набору в цьому, 2010 році, втрати теж значні. В цілому по університету при ліцензованому обсязі на денну форму навчання 5780 осіб на бакалаврат ми набрали 1148 (20,0 %) студентів, на спеціаліста (денна форма) при ліцензованому обсязі 3320 осіб є 1366 (41 %) і на магістра при ліцензованому обсязі (теж денна форма) 1071 особа набрано 784 (73 %) магістри.

Загальні фінансові втрати через недовиконання ліцензованого обсягу в 2010 році тільки по базовій структурі становлять 51 803 779 грн.

Декілька слів про соціальну та якісну характеристику набору на денну форму навчання у 2010 році.

Як я уже говорив, на денну форму навчання в цілому по університету зараховано 1148 студентів, із них сільська молодь – 414 осіб або 36%, міська молодь – 734 особи або 64%.

Інваліди – 99 осіб або 9%.

Базова структура: 332 особи, із них міська молодь – 260 осіб або 79 %; сільська молодь – 71 особа або 21 %; кияни – 186 осіб, 56 %; всього іногородніх – 145 осіб; інваліди – 22 особи або 7 %. Вступники з Київської області – 67 чоловік, із інших областей – 78 осіб. Середній бал зарахованих студентів 608,2; по Києву – 614,7, ТВСП – 601,6.

Найвищу загальну суму балів мають вступники Рівненського інституту – 642,5, а найнижчу – вступники Миколаївського міжрегіонального інституту – 541,8.

Кращу загальну суму балів мають вступники на такі напрями підготовки: політологія – 688, соціальна робота – 660,2, фінанси і кредит – 655,8. Найнижчу загальну суму балів мають вступники на такі напрями: радіоелектронні апарати – 528, здоров’я людини – 534.

Хочу звернути Вашу увагу ще на одну статистику. За останні роки в Університеті «Україна» донабори на старші курси є одного порядку з наборами на перший курс.

Так, для прикладу, набір у базовій структурі у 2006 році на І курс денної форми навчання становив 1719 осіб, а на старші курси – 1328; у 2007 році на І курс – 1726 осіб, на старші курси – 1248; у 2008 році на І курс – 1450 осіб, на старші курси – 1026, у 2009 році на І курс - 1318 осіб, на старші курси – 1405. Виняток – 2010 рік, бо в цьому році на І курс зараховано 1132 особи, а на старші курси – 399, правда, на заочну форму – 1113 осіб. Тому поповненню сумарного контингенту (денна і заочна форми) за рахунок старших курсів слід приділяти таку ж увагу, якщо не більшу, як і набору на І курс.

Наведена статистика переконливо свідчить також про те, що останні 5 років іде різке зменшення кількості вступників на денну і заочну форми навчання. Які ж причини цього явища? Думаю, що тут мають місце як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.

Демографічна статистика прогнозує, що відтепер із кожним роком кількість абітурієнтів буде зменшуватися і досягне мінімуму десь у 2018 році, коли закінчать школу діти, які народилися у найбільш «неврожайному» 2001 році. Тоді в Україні з’явилося лише 376 тисяч нових громадян. Для порівняння: щорічно ВНЗ готові прийняти більше 500 тисяч студентів. У цьому році з 520 тисяч учасників тестування мінімальний 124-бальний бар’єр, що відкриває шлях до вищої освіти, подолали 400 тисяч осіб.

Очікується, що у 2011-2012 роках кількість випускників буде у 2 рази меншою, ніж сумарний ліцензований обсяг усіх українських ВНЗ.

Демографічні провали у відтворенні населення України, з одного боку, і бурхливий розвиток мережі ВНЗ у роки незалежності України, з іншого боку, призвели до того, що кількість місць для навчання студентів у ВНЗ перевищує кількість випускників загальноосвітніх шкіл.

Але є й інша статистика. Розвинуті країни Європи ставлять перед собою завдання досягти того, щоб відсоток людей із вищою освітою серед працездатного населення стабільно зростав. А сьогодні він становить: 40 % – США, Великобританія, 50 % – Німеччина і Японія, 60 % – Франція, Швеція і Фінляндія, 18,5 % – Росія тощо. А в Україні цей відсоток оцінюється цифрою 8,0. На практиці це означає, що значну частину можливостей наших ВНЗ слід переорієнтувати на навчання дорослого населення. А це вимагає, у свою чергу, відходу від застарілих форм організації навчання і створення нових, здатних зробити освіту відкритою для найширших верств працездатного населення. Тут є над чим працювати. Перш за все необхідно, щоб ми, всі громадяни України, розібралися, що таке рівний доступ усіх до освіти, а що таке рівні можливості вступу до навчального закладу, і не плутали одне поняття з іншим, бо такі дії є спекулятивними політичними трюками на кшталт: «Ми вже у Болонському процесі». Рівний доступ – це реалізація права кожного громадянина України на пристойну загальну середню освіту. А в перспективі – можливість отримати професію, яка користується попитом на ринку праці. Тут роль держави зводиться до встановлення максимальної соціальної справедливості і виконання однієї зі своїх головних функцій – виховання освічених, вільних і відповідальних громадян. Говорити ж про рівні можливості вступу до навчального закладу можна за умови забезпечення рівного доступу. А хіба він є сьогодні на всіх теренах України, в гірських і селах глибинки і в крутих містах? Звичайно, що його немає. А які ж тоді будуть рівні можливості вступу, про що твердять ініціатори введення нинішньої версії ЗНО? Тут щось недодумано. Вихід сьогодні проглядається один: комплексна поголовна інформатизація всієї країни, яка забезпечує найвищий рівень доступу до інформації і розвиток на цій основі дистанційного навчання, а, отже, і вільного доступу всіх бажаючих громадян до сучасної освіти.

І тут я хочу назвати серйозні мотивації на користь тотальної освіченості суспільства. Освіта – це духовність, система цінностей, яку можна вдало і цілеспрямовано нав’язати великій кількості людей. Наприклад, будь-яка велика держава підкорювала собі колонії не інакше, як шляхом насадження місцевим народам своєї релігії, освіти і культури. Так, британський історик лорд Маколей, характеризуючи культурну трансформацію колоній, писав: «Я пропоную, щоб ми знайшли заміну старовинній системі освіти і культури Індії, оскільки, якщо індуси вважатимуть, що все іноземне й англійське краще і значніше їхнього власного, вони стануть тим, чим ми хочемо їх бачити, – по-справжньому підпорядкованою нацією».

Отже, освіта – не тільки необхідна умова підготовки молоді до життя, її соціалізації, залучення до духовних надбань людства. Вона ж є основою безпеки незалежності держави.

Ще одне. Освіта у багатьох випадках є вирішальним фактором соціально-економічного розвитку держави. Чим більша частка освічених людей у чисельності населення країни, тим вищі темпи економічного розвитку. На думку експертів, збільшення асигнувань на освіту на 1 % веде до збільшення ВВП країни на 0,35 %. А збільшення для конкретної країни середньостатистичного терміну навчання на 1 рік підвищує ВВП даної держави на 3 %.

Другою причиною я вважаю так звані реформи в освіті, пов’язані з непродуманим і швидкісним введенням ЗНО, нестабільністю правил гри на освітянському полі, включаючи Правила прийому, які дуже часто міняються. Сюди ж я б відніс політизацію системи освіти, яка, окрім великої шкоди, нічого доброго не приносить.

Надзвичайно великим мінусом при формуванні контингенту студентів університету є відсутність у багатьох наших підрозділах власної матеріально-технічної бази навчання, науково-виробничих лабораторій, житла для викладачів і особливо студентів, і, що найболючіше, – відсутність державного замовлення на підготовку фахівців.

Про наші намагання розв’язати цю проблему можна було б написати великий роман. Скажу тільки те, що ми зверталися з цією проблемою до 3-х урядів – Януковича, Тимошенко й Азарова, отримували добрі, обнадійливі резолюції, а проблема поки залишається невирішеною. Така гірка правда, та ми продовжимо свій наступ на чиновників, і я вірю, що врешті-решт нас таки почують!

Але я був би несправедливим, якби не сказав і про суб’єктивні фактори, які спричинили стрімке пониження кількісних показників формування контингенту студентів. Ситуацію з набором другий рік поспіль не можна пояснити тільки демографічними провалами, великою кількістю ВНЗ в Україні, відсутністю гуртожитку і державного замовлення в університеті. Що це так – свідчать два факти. У нас був конкурс на психологію, який забезпечила пані Л.З. Сердюк, організувавши роботу колективу кафедри належним чином, і результати набору в інших недержавних ВНЗ. Для прикладу, назву приватний заклад «Крок», у якому виконання ліцензованого обсягу становило 30%, у нас в цілому по університету 20%. Для нас відставання на 10% дає втрату в коштах 1,5 млн. грн. за рік. Зрозуміло, що набори студентів у цьому році були всюди непростими, але порівняно між собою ВНЗ спрацювали по-різному. На жаль, Університет «Україна» у цьому змаганні займає далеко не лідерське місце. Тому справедливим буде висновок, що значні втрати в наборі за останні два роки значною мірою обумовлені дрімучою безвідповідальністю багатьох посадових осіб, їхньою байдужістю і безініціативністю у виконанні своїх функціональних обов’язків, невмінням професійно організувати справу. Із цього якраз і випливає надривне запитання: «Що ми ще не зробили, аби мати успіх?». Часто має місце усвідомлене хитрування, намагання нічого або практично нічого не робити, а отримувати якомога більшу заробітну платню. Не було жодного випадку, щоб людина прийшла і сказала: «Я не хочу, або не вмію працювати, звільніть мене, чи навчіть, бо я хочу працювати».

Ситуація, яка сьогодні складається в освіті України, досить непроста і скажемо прямо: виживуть найсильніші ВНЗ. Університет «Україна» не має об’єктивних причин відносити себе до слабких. Але необхідні рішучі структурні і кадрові зміни, які вже почалися і, я думаю, що до нового, 2011 року, ми їх завершимо.

Не можна вважати нормативним таке становище, коли ряд посадових осіб університету – проректори, директори, інші категорії працівників понабирали собі роботи ще у двох-трьох інших установах і в Університеті «Україна» не працюють, а підпрацьовують, як кажуть у народі, знайшли собі халтуру або «шабашку». Я знаю законодавство, знаю, що сумісництво не заборонене законом, але є ще морально-етичний бік справи, та треба й совість мати.

Аналіз ситуації з набором, який я завершую, є дуже важливим, бо для нас факторизація ситуації «є студенти, немає студентів» означає «є університет, немає університету». Іншими словами, обсяг контингенту студентів, його якість є питанням життя чи ліквідації Університету «Україна». Підсумовуючи сказане вище, дозвольте мені, шановні колеги, хоч через кому озвучити ті напрямки роботи, які забезпечать нам успіх у розв’язанні цієї проблеми. Це: організація адресної тісної співпраці зі школами, технікумами, ПТУ; організація масової професійної підготовки продукуючого населення на основі дистанційної технології навчання; розгортання підготовчих відділень доуніверситетської підготовки; масове розгортання курсового навчання; організація другої вищої освіти з найпопулярніших професій; набори іноземних студентів тощо. Особливо хочу звернути увагу на потужний резерв для поповнення контингенту – організація, ліцензування і підготовка фахівців із робітничих професій, молодших спеціалістів і створення мережі коледжів із залученням до навчання в них дев’ятикласників.

Набір вступників на перший курс денної форми навчання на основі базової загальної середньої освіти для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» до Коледжу «Освіта» Університету «Україна» здійснюється два роки поспіль.

У 2009 році до Коледжу «Освіта» було зараховано 102 особи, тобто 38% виконання ліцензованого обсягу, у 2010 році було зараховано уже 224 особи, або 86% виконання.

Враховуючи тенденцію до збільшення кількості випускників 9-х класів, які бажають продовжити навчання в університеті, необхідно спрямувати діяльність колективу на забезпечення якісних умов підготовки студентів Коледжу «Освіта». Для цього необхідно забезпечити студентів висококваліфікованими викладачами, найкращими вчителями шкіл, проводити відкриті уроки провідними викладачами університету, всіляко залучати студентів коледжу до активного студентського життя, художньої самодіяльності, спортивних змагань тощо.

Необхідно розширити спектр спеціальностей у коледжах з метою поповнення кількості студентів, які згодом продовжать навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр».

Усі ці заходи сприятимуть поповненню контингенту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» власними випускниками. Сказане стосується коледжів усіх ТВСП, а такі підходи повинні стати загальною стратегією Університету «Україна».

І насамкінець я хочу повернути Вас ще до однієї ідеї, яку нам так і не вдалося втілити в життя у всіх ТВСП та базовій структурі. Йдеться про наскрізне навчання і виховання від дитячого садочка і до магістратури включно. Зараз це на часі з багатьох причин. По – перше, утримання сьогодні діток в елітних садочках у 3-4 рази дорожче за навчання студента в університеті. По – друге, МОНУ оголосило хрестовий похід за повернення дитсадків, відчужених раніше правдами і неправдами. При цьому всіляко заохочується створення системи дитсадок – школа, а також приватних садочків, розробляється законодавство щодо податкової політики відносно землі, на якій розташовані садочки, тощо.

Мені здається, що найближчим часом, а можливо і на довгі роки для Університету «Україна» близькою до ідеальної моделі вищого навчального закладу могла б бути така версія:

1. ВНЗ – базова структура має 60-70 спеціальностей, які є найбільше необхідними для забезпечення потреб народного господарства країни. При цьому спектр включає в себе різні профілі, але перевага в кількісному відношенні надається підготовці фахівців із природничо-фундаментальних, фізико-технічних та інженерно-технологічних напрямів. Їх доповнюють конкурентоспроможні на ринку праці гуманітарні, економічні та юридичні спеціальності. Підготовка фахівців ведеться за класичною схемою: набір на перший курс, навчання на необхідному освітньо-кваліфікаційному рівні, випуск. При цьому навчання ведеться за різними формами: денна, вечірня, заочна, дистанційна, екстернат, комбінована тощо. Університетська підготовка молодших спеціалістів і магістрів доповнюється підготовкою спеціалістів вищого рівня – кандидатів і докторів наук у системі аспірантури й докторантури. Поряд і паралельно з цим створюються і розвиваються післядипломна і друга вища освіта, підвищення кваліфікації і курсове навчання. Курсове навчання повинно бути дуже гнучким та різноманітним і може налічувати, виходячи зі світового досвіду, більше 600 програм або їх різновидів.

Всяке навчання, яке проводиться в університеті, здійснюється із широким залученням відповідних учених, фахівців НАНУ, галузевих АН, НДІ, висококваліфікованих спеціалістів заводів, фабрик, фірм тощо.

При цьому, хто б не проводив цю підготовку, кого б ми не готували, безумовною і абсолютною вимогою щодо кінцевого результату повинна бути якнайвища якість освіти, яка відповідає світовим вимогам. Контурно я визначив би в числі вирішальних показників якості володіння сучасними інформаційними технологіями, знання і вільне володіння декількома іноземними мовами, здатність постійно вчитися і підвищувати свою кваліфікацію протягом усього життя, вміння самостійно критично мислити та відповідально вирішувати професійні проблеми. До сказаного хочу додати, що ми не повинні шкодувати зусиль для переходу від засвоєння знань – умінь – навичок до більш прогресивного європейського підходу – оволодіння компетентностями. Сьогодні головним стає не засвоєння знань, а те, як їх здобувати, як їх удосконалювати і як використовувати у житті. Над цією проблемою сьогодні працює вся освітня система Європи, та й усього світу.

2. В університеті, як правило, з усіх спеціальностей, із яких готують спеціалістів, організовані і проводяться фундаментальні та науково-прикладні дослідження. Для їх проведення створюється як власна необхідна лабораторно-виробнича та експериментальна база, так і залучаються можливості на основі, наприклад, угод про співпрацю різних наукових і виробничих установ, формуються наукові кадри, залучаються викладачі, співробітники та студенти. Навчальний, науковий і виховний процеси повинні бути органічно поєднані, при цьому вихованням молоді повинні займатися всі без винятку – як викладачі, так і співробітники.

Тематика наукових досліджень університету формується відповідно із профілем підготовки спеціалістів і на основі відповідних державних, галузевих програм, заявок галузей, організацій тощо. Іншими словами, дослідження повинні бути актуальними і затребуваними відповідними споживачами.

Важливе місце в організації науково-дослідної роботи належить пошуку та отриманню фінансування за рахунок державних програм та грантових проектів від міжнародних фондів та організацій.

За звітний період підрозділи університету підготували 23 проекти на отримання грантів від міжнародних фондів і донорських організацій. Позитивне рішення отримали 15 проектів. Серед них грант на 40 000 доларів від «КОІКА» (Корейська організація з міжнародних відносин та зв'язків «КНР»), «Мультимедійний комп'ютерний клас» (Миколаївський інститут), грант «Освіта країною» від Фонду С. Вакарчука «Люди майбутнього» (Рівненський інститут), грант від Посольства США «Навчання в літньому інституті з америкознавства» (Полтавський інститут). Мелітопольський інститут подав на фінансування проект «Створення регіональної екологічної мережі Запорізької області (2010 – 2015 р.р.)» і отримав від Держуправління Міністерства природи і охорони навколишнього середовища України в Запорізькій області на виконання у 2010 році І етапу 2 млн. гривень.

У базовій структурі університету науковці кафедри хімії та новітніх хімічних технологій Інженерно-технологічного інституту отримали грант на 15 000 грн. від Міністерства освіти і науки України (з Румунією) на проект «Надтверді та жароміцні дисперсні порошки боридів хрому і вольфраму: отримання, властивості, застосування» і два гранти по 15 000 грн. від Міністерства освіти і науки України (зі Словаччиною) на проекти: «Покриття карбідів молібдену і вольфраму на дисперсних напівпровідникових матеріалах із іонних розплавів» та «Електроосадження тугоплавких металів та синтез їх сполук: від структури розплавів до механізму синтезу та його практичної реалізації». Кафедра екології отримала у 2009 році грант Президента України для обдарованої молоді на проведення досліджень за темою «Еколого-геохімічна оцінка якості підземних вод, що використовуються для бюветного водопостачання міста Києва» (К.С. Злобіна, Т.В. Огар) та грант Академії наук України для молодих учених на проект «Екогеохімічний моніторинг грунтів і підземних вод Київського мегаполісу» (К.С. Злобіна). Три гранти по 50 000 грн. отримав Науково-дослідний інститут нанотехнологічної індустрії від Державного фонду фундаментальних досліджень, Російського фонду фундаментальних досліджень та Білоруського фонду фундаментальних досліджень на виконання проектів: «Фізико-хімічні та біологічні механізми радіаційного руйнування пухлин при обробці їх комплексами гематопорфірину з колоїдним золотом», «Розробка математичних моделей та методів експериментального аналізу при застосуванні наночастинок діоксиду церію як радіопротектора нового покоління», «Фізико-хімічні та біологічні механізми альтерації клітин при фотодинамічній терапії із застосуванням порфіринів, конюгованих наночастинками золота та напівпровідниковими нанокристалами».

Подавали проекти на отримання фінансування такі підрозділи університету: Броварський коледж – 1, Вінницький інститут – 3, Івано-Франківська філія – 1, Тернопільський коледж – 1. На жаль, решта підрозділів базової структури і ТВСП не приділяють належної уваги цьому напрямку роботи.

Але я хочу наголосити, що проведення наукових досліджень не є самоціллю. Це дуже важлива, якщо не вирішальна, складова якісної підготовки фахівців. І той факт, що до активної наукової роботи залучено лише 13 % студентів, нас не може задовольнити.

Наукові дослідження повинні, з іншого боку, обслуговувати потреби народного господарства, видавати необхідні рішення.

3. Отримавши хороші результати наукових досліджень, необхідно подбати про їх впровадження у повсякденне життя. Це і є третій кут чарівного трикутника: навчання, знання; наука, дослідження; результати наукових досліджень, їх упровадження та комерціалізація. Ті доходи, які ми отримали у минулому році за впровадження наукових результатів (порядку 240 000 грн.), – це сльози. У нас ці доходи повинні бути співрозмірними з доходами за надання освітніх послуг і вимірюватися десятками, а то й сотнями мільйонів гривень. І це не маніловщина…

А щоб такий трикутник був самодостатнім і в ньому не було «тупих» кутів, його необхідно замкнути. На практиці це означає, що ми повинні ще раз повернутися до структуризації підрозділів університету, визначення їх правового статусу і функціонального призначення. В першу чергу, слід завершити формування інститутів – середньої, але дуже важливої ланки управління. При цьому спектр спеціальностей у кожному інституті повинен бути сформований із урахуванням близькості і спорідненості напрямів підготовки: природничий, інженерно-технологічний, гуманітарний, економічний, юридичний і т. п. профілі. Бажано, щоб ці інститути не відрізнялися дуже один від одного чисельністю, якістю професорсько-викладацького складу тощо. Очолювати їх повинні провідні, енергійні організатори, здатні забезпечити високий рівень навчально-виховного і наукового процесів, а також організацію комерційної діяльності у рамках можливостей навчально-наукового процесу в цьому інституті. Успіх буде забезпечено, якщо вони будуть постійно тримати в полі зору організаційний зв'язок інститутів із практичною діяльністю споріднених їм галузей, забезпечать виконання ліцензованих обсягів без зниження вимог до абітурієнтів, підготовку на основі наукових досягнень класних фахівців. Нам усім разом необхідно розробити ефективну систему об’єктивних критеріїв діяльності всіх підрозділів і використовувати їх для управління. По завершенні формування інститутів цей підрозділ повинен стати самодостатнім для практично замкнутого успішного функціонування зі своїми радами – адміністративними і науковими, широким спектром освітніх послуг, наукових досліджень, розгалуженою мережею виробничо-лабораторних підрозділів, розвиненим студентським самоврядуванням, високоорганізованим культурним і спортивним життям.

У цій ситуації, коли контингент різко впав, логічно провести пропорційне скорочення професорсько-викладацького та адміністративно-управлінського персоналу. При визначенні скорочення викладацького складу слід виходити не тільки зі зменшення контингенту студентів, а й із необхідності перегляду норми навчального навантаження науково-педагогічних працівників, особливо для тих, хто активно займається реальною науковою роботою. Дивним і нестримним є бажання окремих керівників структурних підрозділів університету зменшити нормативи чисельності студентів на одного викладача. На фоні нормативів університетів Великої Британії (1 до 18), Франції і Німеччини (1 до 16), США (1 до 14) та їх світових науково-педагогічних досягнень, логіки і здорового глузду у таких домаганнях явно не вистачає. В той же час хочу застерегти щодо порушення нормативного обмеження кількості дисциплін, які викладаються одним викладачем.

Ці структурні зміни повинні привести до розумної економії фінансових ресурсів, які слід використати на суттєве підвищення заробітної плати успішно працюючим педагогам. І цей підхід ми використали у 2010/2011 навчальному році, підвищивши заробітну плату викладачам і співробітникам кафедри психології, завдяки зусиллям яких з цієї спеціальності був конкурс при наборі.

У 2007/2008 навчальному році, коли тільки в базовій структурі навчався 10 151 студент, чисельність адміністративно-управлінського і навчально-допоміжного персоналу налічувала 428 осіб, а зараз студентів 7 921 особа, а персоналу 586 осіб! Як бачите, з точки зору ефективності управління нам є, над чим подумати.

Слід звернути серйозну увагу на кафедри, особливо випускові. Кафедри у ВНЗ були і залишаються основною, вирішальною ланкою у підготовці спеціалістів, а разом із інститутами, про які йшлося вище, – це два корінні підрозділи, які, залежно від якості працюючих і упорядкування їх структури, забезпечують або не забезпечують створення дієздатних колективів, спроможних організувати проведення високоякісного навчально-виховного процесу, солідних наукових досліджень і оптимального використання коштів університетського бюджету.

Як показав аналіз наших звітів за 2009/2010 н. р., вісім кафедр із тридцяти семи, або 22 %, є малочисельними — у складі менше 6 осіб. Якби йшлося про новостворені, не розкручені спеціальності, то це було б зрозумілим. А тут ідеться про спеціальності з «бородою». На додаток до цього контингент студентів денної форми навчання на таких випускових кафедрах у багатьох випадках не перевищує декількох десятків осіб. Для прикладу, в 2009-2010 навчальному році найменший контингент студентів денної форми навчання був на таких спеціальностях базової структури Університету «Україна»:

мікробіологія та вірусологія – 32 особи; екологія та охорона навколишнього середовища – 38; хімічна технологія – 40; українська мова та література – 40; міжнародна інформація – 58. Ясно, що очікувати від цих кафедр великих звершень не доводиться. Необхідні рішучі заходи і радикальні зміни у профілізації університету в цілому.

У 2010 році на перший курс денної форми навчання до Університету «Україна» було зараховано 332 вступники, що становить 20 % виконання ліцензованого обсягу.

Найбільша кількість зарахованих студентів за напрямом підготовки «Правознавство» – 58 осіб (29 %). Однак, заповнення ліцензованого обсягу на 100 % у цьому році на напрямі підготовки «Психологія» – 50 осіб.

Найменша кількість зарахованих на таких напрямах підготовки:

радіоелектронні апарати – 1 особа (1,3 %), хімічна технологія – 2 особи (3 %).

Зовсім немає зарахованих на трьох напрямах підготовки:

комп’ютерні науки, видавничо-поліграфічна справа, облік і аудит.

У 2009 році на І курс денної форми навчання було зараховано 344 вступники (21 % виконання ліцензованого обсягу).

У минулому році найбільша кількість зарахованих була за напрямом підготовки «Правознавство» – 54 особи (27 % виконання ліцензованого обсягу). Однак, найвищий відсоток виконання ліцензованого обсягу спостерігався на напрямах підготовки:

маркетинг – 18 осіб (63 %), дизайн – 36 осіб (63 %), психологія – 27 осіб (54 %).

Найменша кількість зарахованих на напрямах підготовки:

радіоелектронні апарати – 1 особа (1.3 %), харчові технології та інженерія – 3 особи (6 %).

Зовсім не було зарахованих на таких напрямах підготовки:

політологія та хімічна технологія.

У ТВСП найбільша кількість зарахованих на ОКР «молодший спеціаліст»:

Білоцерківський інститут економіки та управління – «Право» (100 %), Карпатський інститут підприємництва – «Право» (100 %), Миколаївський міжрегіональний інститут – «Видавнича справа та редагування» та «Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах» – по 77 %, Сторожинецький коледж – «Соціальна робота» (76 %).

На ОКР «бакалавр» найкращі показники в цілому по ТВСП:

Білоцерківський інститут економіки та управління – 50 % («Соціологія», «Документознавство та інформаційна діяльність» - по 56 %), Хмельницький інститут соціальних технологій – 44 % («Правознавство» – 96 %, «Здоров’я людини» – 92 %), Луцький інститут – 38 % («Здоров’я людини» – 88 %, «Соціологія» – 62 %), Карпатський інститут підприємництва – 63 % («Соціологія»), Новокаховський гуманітарний інститут –88 % («Психологія»).

Немає зарахування на ОКР «бакалавр»:

Вінницький соціально-економічний інститут – «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Менеджмент», «Екологія та охорона навколишнього середовища», Кіровоградський інститут – «Документознавство та інформаційна діяльність», «Менеджмент», Мелітопольський інститут екології та соціальних технологій – «Екологія та охорона навколишнього середовища», «Комп’ютерні науки», Полтавський інститут економіки і права – «Журналістика», «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Менеджмент», Дубненська філія – Фінанси і кредит».

Настав час приймати рішення і відмовлятися від підготовки фахівців із таких напрямків, які у нас чомусь не пішли.

Сьогодні необхідно провести підготовчу роботу з тим, щоб ліцензувати нові спеціальності, такі як: «Організація виробництва», «Комерційна діяльність», «Організація туристичного обслуговування», «Прикладна екологія», «Зелене будівництво та садово-паркове господарство», «Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства і торгівлі», «Землевпорядкування», «Обслуговування комп’ютерних інтегрованих і робототехнічних систем», «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва» – «молодший спеціаліст»; «Туризм», «Побутове обслуговування» – «бакалавр»; «Транспорт і транспортна інфраструктура» – «спеціаліст»; «Якість, стандартизація та сертифікація» – «магістр» тощо.

При цьому я хотів би застерегти нас щодо захоплення гонитвою за багатопрофільністю, бо, якщо порушити певні межі, то університет може втратити своє як навчальне, так і наукове обличчя.

 

Фінансовий стан в університеті

Всі ми добре усвідомлюємо, що без належних коштів наші плани є утопією. Як же ми почуваємось у фінансовій царині?

За результатами фінансово-господарської діяльності у 2009 році університет у цілому отримав дохід у 136 837,2 тис. грн., із яких 42,3% або 57910,6 тис. грн. становить дохід базової структури та 57,7%, або 78926,6 тис. грн. – дохід структурно-відокремлених підрозділів.

Аналіз структури доходів Університету «Україна» загалом показав, що, як і в попередні роки, у структурі доходів майже відсутні надходження від надання додаткових платних послуг (доуніверситетська підготовка, курсове навчання тощо). Питома вага надходжень від надання допоміжних освітніх послуг у базовій структурі та ТВСП становить лише 0,4 % або 539,1 тис. грн. від загальної суми доходів. У порівнянні з 2008 роком доходи від надання додаткових платних послуг у 2009 році зменшились на 839,7 тис. грн. Даний показник ілюструє відсутність системної планомірної роботи як базової структури, так і ТВСП із розширення асортименту освітніх послуг та залучення додаткових джерел фінансування. Також незадовільний стан роботи із залучення фінансових ресурсів на науково-дослідну роботу. Я вже говорив, що протягом 2009 року науковцями базової структури було отримано на науково-дослідну роботу лише 0,2 % або 240,0 тис. грн., а у ТВСП відповідна стаття доходів взагалі відсутня.

Порівняно з 2008 роком доходи університету в 2009 році в цілому зменшились на 10 031,7 тис. грн., у тому числі: у базовій структурі – на 9716,5 тис. грн. і у ТВСП – на 315,2 тис. грн.

У 2009 році університетом було витрачено 149 803,3 тис. грн. на здійснення статутної діяльності, в тому числі:

- базовою структурою – 62 757,4 тис. грн.;

- ТВСП – 87 045,9 тис. грн.

Основна стаття видатків – витрати на фонд оплати праці. За 2009 рік видатки на заробітну плату по університету становили 75 303,3 тис. грн., у тому числі: у базовій структурі - 24 903,4 тис. грн., або 58% від дохідної частини за надання освітніх послуг та у ТВСП - 51 216,2 тис. грн. (59% відповідно).

Вагома частина видатків на ФОП, а саме 16 560,4 тис. грн., що становить 66 % від загальних витрат на оплату праці, спрямована на навчальний процес, який забезпечують науково-педагогічні працівники, методисти, фахівці факультетів, кафедр і працівники підрозділів, що обслуговують навчальний процес.

У базовій структурі середня заробітна плата за 2009 рік становить 1 412,0 грн., у територіально відокремлених підрозділах − 1 346,6 грн.

Аналізуючи середню заробітну плату ТВСП, слід зазначити, що найвищу заробітну плату отримують працівники Білоцерківського інституту (середня 2022,1 грн.) та Житомирського інституту (1993,7 грн.). Найнижчі показники середньої заробітної плати у Кіровоградському інституті (880,9 грн.) та Новокаховському гуманітарному інституті (959,9 грн.).

На розвиток власної матеріально-технічної бази університету в 2009 році за рахунок власних коштів було витрачено 15 396,6 тис. грн. (11,3% від дохідної частини), із яких 4055,3 тис. грн. – на придбання основних засобів, 11341,3 тис. грн. – на будівництво та капітальний ремонт власних приміщень. У тому числі базовою структурою було витрачено 10 091,9 тис. грн. і ТВСП – 5304,7 тис. грн.

Пріоритет розвитку власної матеріально-технічної бази надає керівництво базової структури, Новокаховського, Хмельницького, Горлівського інститутів, Дубненської та Івано-Франківської філій.

Хочу наголосити, що окремі керівники ТВСП систематично не виконують рішення зборів засновників (протокол № 1 від 30.12.2002 р.), розпорядження Президента університету щодо фінансових зобов’язань ТВСП перед базовою структурою з перерахування відсотків на розвиток статутної діяльності університету. Станом на 01.09.2010 року сума такої заборгованості склала 12 615,3 тис. грн.

Найбільші боржники: Білоцерківський інститут – 1 359 655,53 грн., Горлівський регіональний інститут – 1 366 890,67 грн., Луцький інститут – 1 975 659,86 грн., Мелітопольський інститут – 1 053 192,84 грн., Миколаївський інститут – 1 661 972,96 грн., Полтавський інститут – 2 613 706,14 грн.

Необхідно підкреслити, що серед ТВСП, які мають велику заборгованість, є такі, що не мають своєї власної бази: це Полтавський, Миколаївський і Мелітопольський інститути. Необхідно до кінця цього року з’ясувати причини такої ситуації, коли є непогані прибутки, а належної уваги створенню власної бази не приділяють. Доведеться відповідними методами гармонізувати інтереси колективів і неадекватні дії керівництва.

За 2009/2010 роки відповідно до затвердженого графіка було проведено виїзні комплексні перевірки господарської діяльності ряду ТВСП.

Перевірки фінансово-господарської діяльності показали, що в деяких ТВСП керівники перевищують повноваження і здійснюють фінансово-господарську діяльність не у відповідності з вимогами Положення про ТВСП та Довіреності, наданої ректору президентом Університету «Україна».

Замість розвитку власної матеріально-технічної бази пріоритет надається оренді основних засобів (Миколаївський, Полтавський, Кіровоградський і Мелітопольський інститути). До даного переліку потрапили Миколаївський та Полтавський інститути, які є одними з найбільших як за кількістю студентів, так і за дохідною частиною.

Слід зазначити, що керівництво Вінницького та Мелітопольського інститутів проводить роботу з придбання власних приміщень, у ремонт яких уже вкладено близько 2 млн. грн., але досі питання власності залишається невирішеним. Також було придбано об’єкт незакінченого будівництва під навчальні приміщення Білоцерківського інституту, проте проектна документація на будівництво навчальних площ відсутня і конкретні пропозиції добудови незавершеного будівництва керівництву базової структури не надані.

Закінчуючи даний розділ доповіді, можна підсумувати, що за умови повного виконання ліцензованого обсягу або ж відшкодування еквівалентних сум його недовиконання через надання інших освітніх послуг, а також за умови господарського і чесного використання зароблених усім колективом грошей, університет разом із ТВСП має всі можливості здійснювати високоефективну фінансово-господарську діяльність тільки за рахунок власних освітянських коштів, а також розбудовувати власну матеріально-технічну базу без залучення кредитних коштів.

Створення належної матеріально-технічної бази є одним із пріоритетних напрямків роботи в університеті.

В Україні за 19 років її незалежності нічого, окрім «царських сіл» навколо обласних центрів, одного автобану і двох реакторів атомних станцій, не будувалось. І тому досить героїчними є наші потуги створити власну навчально-наукову матеріальну базу.

Загальна площа приміщень разом із територіально відокремленими структурними підрозділами (ТВСП) станом на 1 серпня 2010 р. становить 220441,6 м2, у тому числі у базовій структурі університету – 19018,7 м2.

Власні площі ТВСП становлять 12797,1 м2, базової структури – 13188,8 м2. Хочу ще раз підкреслити, що окремі ТВСП не дуже переймалися створенням власної матеріально-технічної бази.

За формальними ознаками, як тепер говорять – в основному – матеріально-технічна база відповідає вимогам державних стандартів. Але це – в основному. Власні площі університету – 24972,9 м2 – це є справді результат напруженої праці багатьох наших співробітників, у першу чергу, базової структури. Але такий результат – замалий для такого великого ВНЗ, як наш університет, нам необхідно нарощувати зусилля з тим, щоб показники матеріально-технічного забезпечення навчально-наукового процесу привести до нормативних вимог. Настав час розробити перспективні плани розвитку матеріально-технічної бази на 10-15 років як кожного ТВСП, так і базової структури. Ці плани повинні містити як розвиток навчально-лабораторної і виробничої бази, так і розбудову соціальної структури – житла для співробітників, гуртожитків для студентів; заклади чи підрозділи, що забезпечать харчування, лікування, оздоровлення, відпочинок тощо. При цьому необхідно максимально використати можливості кооперації ТВСП і базової структури. Ну і, звичайно ж, ми повинні зробити наголос на те, щоб усе це було власністю колективу університету. Оренду слід використовувати як допоміжний, тимчасовий фактор при розв’язанні стратегічних завдань. Я думаю, що ми всі усвідомлюємо, що здійснити все це можливо за умови належного фінансування. Останнє ми забезпечуємо самотужки. Чарівне коло замкнулося. І як це зробити, за рахунок чого диверсифікувати джерела фінансування, я багато говорив у своїй доповіді.

Залишається тільки здійснити накреслене. Завершуючи доповідь, я хочу нагадати всім нам, що в нас існує солідний організаційний документ, який є добрим порадником у повсякденній роботі наших співробітників. Йдеться про 10 проектів, які об’єднують понад 80 позицій, який ми виробили колективними зусиллями на науково-практичній конференції, проведеній 9-10 вересня 2009 року у смт. Міжгір’я Закарпатської обл. Я думаю, що ми вчинимо мудро, якщо скорегуємо і доповнимо цей документ новими думками, висловленими всіма учасниками зборів, засідань, конференцій тощо і приймемо його як програму дій на подальший період нашого розвитку.

Я звертаюся до всіх, хто пов’язав своє життя і майбутнє з Університетом «Україна», – об’єднати свої зусилля і продовжити злагоджену титанічну роботу, спрямовану на його подальшу розбудову.

Разом ми переможемо!

 

Газета “Університет «Україна» №9-10, 2010

автор: Петро Таланчук

видання: Газета “Університет «Україна» №9-10, 2010, час видання: 2010


03/11/2010