Петро ТАЛАНЧУК: Стратегічні напрямки розвитку науково-освітнього комплексу України

Таланчук П. М., президент АІНУ

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

(тези доповіді)

 

1. У результаті послаблення державної підтримки науково-технічного розвитку України за останні роки втрачено тисячі працездатних учених та освітян, різко падає рівень підготовки кадрів у зв'язку з відсутністю коштів на видання підручників та сучасної науково-технічної літератури, суттєво знизився обсяг та рівень науково-дослідних робіт. Становище настільки загрозливе, що вже тепер нам знадобиться не менше 15-20 років для відновлення наукового потенціалу держави навіть за умов достатнього фінансування. Ми рішуче виступаємо за збереження і поновлення науково-технічного потенціалу країни, за постійну та цілеспрямовану державну підтримку науково-технічного поступу на основі ефективного законодавчого і нормативно-правового забезпечення державного регулювання науково-технологічною сферою.

2.   Для підвищення рівня державної підтримки розвитку науки і технологій Україна конче потребує: істотних змін основних положень діючої концепції державної науково-технологічної політики; переходу до стратегії якісної перебудови; оновлення та пріоритетного розвитку сфери наукової та технологічної діяльності відповідно до умов ринкової економіки протекціоністської підтримки окремих галузей і ринкових новацій; створення мережі інвестиційних банків та фондів, поліпшення моральної атмосфери, яка б мінімізувала прояви бюрократизму та корупції; поширення демократизації та самоврядування в наукових колективах; пріоритетного державного фінансування науково-технологічної сфери, забезпечення прав творців інновацій за суб'єктивною оцінкою їх внесків; кодифікації та введення в дію нормативних актів, що забезпечують ефективний розвиток науки і технологій; розподілу державного управління фундаментальними та технологічними дослідженнями з передачею їх відповідно до університетів та галузей національної економіки, закріпивши за НАНУ провідну методологічну роль у фундаментальних дослідженнях; створення державного фонду фундаментальних досліджень, що фінансується з різних джерел; покладення управління прикладними розробками на об'єднане Міністерство у справах науки й освіти. За оцінкою фахівців такий підхід забезпечить: уникнення розпорошення ресурсів суспільства на дублювання науково-технічних розробок, поєднання прикладних наук із промисловістю, урахування потреб національної безпеки, особливо в галузі оборонної техніки.

3.        Для забезпечення розвитку науки доцільно використовувати підприємництво у створенні нової техніки та технологій; атестувати державні науково-дослідні установи з наступною їх реорганізацією і створенням перспективних наукових організацій; підтримувати громадські наукові товариства; надавати пільгові умови важливим науково-дослідним і технологічним проектам; створювати державну інформаційну інфраструктуру; забезпечити захищеність авторського права на інтелектуальну власність; стандартизувати та сертифікувати вимоги до виробництв та їх продукції; законодавчо визнати статус наукових працівників, створити сприятливі умови для міжнародного співробітництва із залученням закордонних інвесторів та захистом вітчизняних.

4.        В організації та реструктуризації науково-технологічної сфери пропонується на державному рівні: залучити до формування на конкурсній основі пріоритетних напрямків громадські та професійні об'єднання фахівців, комерційні і приватні структури; здійснити дійові заходи з кооперації на пріоритетних напрямках наукових установ різного підпорядкування; удосконалити систему атестації наукових працівників (зокрема, систему наукових ступенів); на регіональному рівні підтримувати організацію та діяльність регіональних науково-технічних центрів та центрів заводської науки.

5.        Бюджетне фінансування треба спрямувати, в першу чергу, на виконання цільових науково-технічних програм державного рівня і фундаментальних досліджень та технологічних розробок в інтересах національної безпеки та оборони країни. Кошти Державного фонду фундаментальних досліджень та інноваційних фондів слід використовувати лише на конкурсній основі.

6.        АІНУ підтримує створення громадської Всеукраїнської академії наук (ВУАН) із запрошенням до членства в ній усіх членів НАНУ і галузевих та громадських академій.

7.        АІНУ звертає особливу увагу на виняткове значення ефективного розповсюдження та використання нових інформаційних технологій, зокрема всесвітньої мережі Інтернет. Розробка державної політики інформатизації потребує як ретельного вивчення світових тенденцій, так і аналізу сучасного стану й напрямків активності різних структур у цій галузі. Треба поєднати інтереси держави і приватного бізнесу (включно із закордонними інвесторами) в напрямку створення в Україні відкритого інформаційного суспільства.

8.        АІНУ звертається до Верховної Ради із проханням працювати над удосконаленням законодавства в галузі інтелектуальної власності, внесенням відповідних змін до правової бази, які забезпечили б перехід до контрактної форми праці науковців; реалізацією права науковців на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»; внесенням змін та доповнень до низки діючих законодавчих та нормативних актів, що стосуються наукової діяльності, та прийняттям нових.

8. Вкрай необхідно враховувати об'єктивні вимоги гуманізації та економізації науки в умовах сьогодення. В НАНУ та вищій школі дослідники працюють на обладнанні, в основному виготовленому в 1970-1980 pp., і здебільшого не мають можливості зосередитися на дослідженнях, що важливі саме для нашої країни. Гуманітарні науки знаходять вихід у співпраці з міжнародними структурами, зокрема, фондом «Відродження», гранти якого частково уможливлюють видання наукових праць, проте академічні структури практично не мають змоги фінансувати видання періодичних науково-технічних часописів.

 

Стратегічні напрямки розвитку науково-освітнього комплексу України

9.    Інтегральний за своєю суттю зв'язок освіти із проблемами політичного, економічного і соціального життя є об'єктивно функціональним. Оскільки науково-інформаційна система є фундаментом освіти, то майже всі переваги та вади першої закономірно переходять у процес навчання і підготовки кадрів. Найкращою перевіркою якості освіти можуть бути лише результати повного науково-виробничо-споживчо-екологічного циклу господарства країни.

10.    Навчанням в Україні охоплена третина населення. Сьогодні до системи освіти входить 21,2 тис. дошкільних закладів, в яких виховується 1,5 млн. дітей, 21,9 тис. шкіл, де навчаються 6,9 млн. учнів, 683 школи-інтернати з 142 тис. вихованців, 981 заклад професійно-технічної освіти з 570 тис. учнів та 6,3 тис. спеціалістів, що проходять перепідготовку, 734 державних закладів вищої освіти з 1,5 млн. студентів, 129 вищих навчальних закладів іншої форми власності, 325 установ післядипломної підготовки, причому в системі освіти працюють понад 2 млн. педагогів

Складна ситуація в системі освіти загострилася, бо оптимізація мережі навчальних закладів розглядається тільки як її скорочення. Складний стан освіти в цілому пов'язаний із фінансуванням, яке щорічно скорочується - бюджет освіти на 1996 р. складає 4,2 млрд. гривень, що є лише половиною потреби. На видання підручників для шкіл та профтехучилищ у 1997 р. виділено лише 7,3% від потреби, а із запланованих 205 підручників для вищої школи надруковано лише 10.

Разом із тим система професійної та вищої освіти не відповідає сучасним потребам особи, регіону та держави як за змістом знань, так і за підготовкою викладачів. Припинення фінансування системи підвищення кваліфікації призвело до її руйнування, втрачається зв'язок закладів освіти з науковими та виробничими закладами інших галузей.

11. Головна причина наших сучасних негараздів зумовлена знищенням свідомої національної інтелігенції за радянської влади, а в роки незалежності стара політична еліта зуміла підпорядкувати демократично налаштовану інтелігенцію, здійснюючи вигідні для себе реформи від її імені. І тепер лише сформування нової патріотичної еліти може захистити інтереси нашого народу в сучасних умовах. Для цього необхідно спрямувати на розповсюдження інтелектуальних цінностей ту частину суспільства, яка найбільше підготовлена до їх сприймання і поширення в народних масах, - освітян усіх рівнів та молоді, що відповідно виховується в навчальних закладах. Без сучасної системи освіти не може йтися про незалежність України, бо тоді нашу долю визначатимуть інші держави.

12.     Є фактом, що наші загалом добре підготовлені спеціалісти створюють в цілому неконкурентоздатну у світі продукцію, а тому виникає проблема змісту освіти. Необхідно визначитися із пріоритетними галузями національної економіки, здатними успішно змагатися із провідними світовими фірмами, а в галузі освіти необхідно чітко визначити необхідний обсяг знань і навичок спеціалістів усіх рівнів і напрямків та перелік дисциплін, що забезпечують ці знання та навички. Лише після цього можна починати формувати зміст освіти і створення необхідної організаційно-методичної бази держстандартів, навчальних планів та програм тощо. Фінансування освіти повинно залишатися головним завданням державних установ усіх рівнів, а законодавча база має забезпечувати можливість одержання освіти за вибраним фахом кожною молодою людиною, яка має відповідні підготовку, бажання та здібності, з можливістю пільгового кредитування студентів у необхідних випадках.

13.      Необхідно прийняти основи законодавства про освіту, що охоплюють закон «Про освіту» та низку законів прямої дії і нормативних актів, а також внести необхідні зміни до державної програми «Освіта України в XXI столітті».

14.    Для реформування економіки необхідна перебудова професійної, вищої та післядипломної освіти із пристосуванням до ринку попиту праці. Для цього на першому етапі (1998-1999 pp.) слід запровадити договірні механізми інтеграції виробництва та професійних і вищих навчальних закладів, провести конкурси на розробку держстандартів, навчальних планів і програм, підручників та посібників для всіх рівнів освіти за рахунок Фонду підтримки освіти, оптимізувати мережу закладів освіти відповідно до інтересів громадян, регіонів і держави за рахунок реорганізації існуючих та організації нових (включно з приватними) навчальних закладів.

На другому етапі (з 2000 р.) треба здійснити поступовий перехід на навчання за оновленим змістом освіти, впровадити державну систему оцінювання знань та атестації випускників, запровадити єдину систему прийому до вищих навчальних закладів із різними формами власності, запровадити систему дистанційного навчання на основі новітніх інформаційних технологій.

15.    Формування умов добробуту в Україні вимагає корінної зміни структури науково-освітянського комплексу. Нова система повинна враховувати досягнення сучасної цивілізації та забезпечувати успішний розвиток духовної, політичної та економічної суверенності України. Саме створення такої системи надасть нашій державі антикризову, поступотворчу динаміку політичного, економічного та соціокультурного зростання з подальшим входженням до європейських і світових структур .

 

 

ПОСТАНОВА НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ АІНУ

Конференція констатує:

1. Національна система науки та освіти України перебуває в катастрофічному стані, що викликано: загальною кризою економіки держави; недостатньою увагою владних структур до проблем науки та освіти; недоліками організації науково-освітнього комплексу, збереженими з часів тоталітарного режиму.

2. Зупинити загрозливі тенденції розвалу вітчизняної науки та освіти можна лише радикальними цілеспрямованими змінами державної політики, в основі яких лежить економізація науково-освітніх процесів.

 

Конференція пропонує:

1. В якості першочергових державних кроків у напрямку підтримки науково-освітньої галузі необхідно: розробити державну науково-технологічну політику, яка економічно стимулює роз виток національної науки і освіти; у відповідності з умовами ринкової економіки запровадити селективну підтримку пріоритетних наукових шкіл, всесвітньо відомих наукових колективів; удосконалити управління в галузі науки та освіти, розробити та впровадити комплекс законів для регулювання суспільних відносин; забезпечити розробку та впровадження світових стандартів освіти за пріоритетними напрямами розвитку господарства України.

2.     Президенту України об'єднати Міннауки та Міносвіти, але розмежувати державне управління в галузі науки на сфери фундаментальних досліджень та прикладних розробок і реалізацій: закріпити відповідним нормативним актом за установами НАН України та університетами провідну роль у проведенні фундаментальних досліджень; створити Державний фонд фундаментальних досліджень та систему конкурсного відбору робіт за пріоритетними напрямками; створити мережу національних наукових центрів, технопарків та лабораторій, систему незалежної експертизи і покласти на них координаційні функції організації прикладних досліджень.

3.     Реформувати галузь освіти з метою відновлення втрачених досягнень минулого, забезпечити умови розвитку освіти для задоволення конституційних прав громадян України.

4.     Президії АІНУ звернутися до Верховної Ради, адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства з питань науки та технологій, Міністерства освіти України з пропозиціями щодо розробки закону «Про науку», основ законодавства про освіту та інших законопроектів прямої дії.

 

ВІСТІ АКАДЕМІЇ ІНЖЕНЕРНИХ НАУК УКРАЇНИ,

№1 (8), 1998, С.3-6.

автор: Петро Таланчук, президент Академії інженерних наук України

видання: ВІСТІ АКАДЕМІЇ ІНЖЕНЕРНИХ НАУК УКРАЇНИ, №1 (8), 1998, С.3-6, час видання: 1998


14/06/2010