УДК 37.02
П.М. Таланчук, президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік АПН України, академік МАН ВШ
ШЛЯХ ІНТЕГРАЦІЇ ЧЕРЕЗ ВИЩУ ОСВІТУ
Ставлення суспільства до людей із інвалідністю змінювалось упродовж віків залежно від рівня соціально-економічного розвитку та системи освіти. Ретроспективний аналіз розвитку цих відносин дозволяє стверджувати, що відбулися колосальні зміни у ставленні суспільства та держави до «аномальних людей» — від агресії, нетерпимості, байдужості до милосердя, турботи, усвідомлення та розуміння необхідності залучення їх до активної діяльності на користь суспільства.
Історія знає чимало прикладів змін державних концепцій, теорій і методик у парадигмі «сегрегація — інтеграція», «дискримінація — рівність», «повноцінна більшість — неповноцінна меншість».
Сьогодні цивілізований світ у своїй більшості — і не тільки на рівні окремої держави, а й на рівні світового суспільства — переходить до нової парадигми — «єдине суспільство, яке включає людей із різноманітними проблемами».
Починає формуватися нова культурна норма — повага до людей фізично та інтелектуально неповноправних, що і фіксує міжнародне законодавство на рівні ООН. У розділі «Про права інвалідів» (1975 р.) ми маємо правове обґрунтування цієї концепції. Люди з інвалідністю — це громадяни з рівними правами. Вони можуть бути політиками, працівниками, науковцями, громадськими діячами, підприємцями і т. ін. Вони можуть стати тим індикатором, який буде вказувати на рівень єдності, толерантності, демократичності та гуманності суспільства. Підтвердженням цього є також прийняття рішення Європейською комісією про те, що 2003 рік є Європейським роком людей із інвалідністю.
На шляху розбудови незалежної демократичної держави Україна теж не залишилась осторонь соціально-державницьких проблем, зокрема, професійної реабілітації, зайнятості, максимальної інтеграції в суспільство людей із інвалідністю. Про це наголошується в Конституції України (стаття 53), Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» та інших нормативних документах. Надзвичайно важливе значення для створення сприятливих умов для отримання освіти, професійної орієнтації та посильної праці інвалідів має затверджена Указом Президента України «Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб із обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки». На виконання цієї Програми розроблено проект «Положення про професійну орієнтацію осіб із обмеженими фізичними можливостями та їх психологічну підтримку». За ініціативи Інституту спеціальної педагогіки АПН України спільно з Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» за наказом МОН України започатковано науково-педагогічний експеримент «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей із особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».
Відбувається процес удосконалення нормативної бази спеціальної освіти. Зокрема, затверджена Концепція державного стандарту спеціальної освіти, розроблено проект «Положення про інтегровані класи і групи дошкільних закладів» тощо.
А щодо повноцінного вирішення на державному рівні важливих проблем вищої школи по відношенню до людей із інвалідністю, то в цьому напрямку потрібно працювати. Держава надає пільги інвалідам при вступі до вищих навчальних закладів. А нормативних документів, що регламентують навчально-виховний процес в інтегрованій студентській групі, немає. Відсутні Державні стандарти спеціальної вищої освіти. І таких проблем досить багато. Саме на розв'язання проблеми — отримання вищої освіти людьми з інвалідністю в інтегрованому середовищі і спрямована діяльність Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», одного із наймолодших вищих навчальних закладів України.
Створений рішенням Київської міської ради від 18 лютого 1999 року Університет «Україна» добровільно взяв на себе місію вчити людей із особливими потребами. Що може бути важливішим для держави, аніж надати цим людям можливість зайняти достойне місце в суспільстві, внести свою частку в соціальне замирення українського суспільства?
А між тим, це завдання не з легких. Воно вимагає новітніх підходів до організації навчального процесу в інтегрованих студентських групах, нових технологій навчання, нових методик викладання та нового методичного забезпечення. Саме впровадження передових світових методик інтегрованого навчання має особливу привабливість для соціальної адаптації студентства і подальшої успішної соціальної інтеграції. Завдяки інтегрованому навчанню студенти з інвалідністю реалізують свої потреби у спілкуванні з однолітками, напрацюванні позитивного самоутвердження. У пізнавальній і трудовій діяльності вони відчувають себе компетентними і вчаться адекватно сприймати себе і свою хворобу. Для багатьох із них це справді є першим кроком до соціальної інтеграції з огляду на те, що загальноосвітню підготовку більшість із них отримали у навчальних закладах спеціалізованого типу.
На семи факультетах базової структури Університету «Україна» у м. Києві за 28 спеціальностями готують фахівців різного освітньо-кваліфікаційного рівня у галузях ринкової економіки, гуманітарної сфери та соціально-правового забезпечення, фінансово-господарської діяльності підприємств та установ, комп'ютерних технологій, у першу чергу — з числа людей із інвалідністю. Повноправно працюють 22 філії і 2 навчально-консультаційні центри в усіх регіонах України. Всього в університеті навчається близько 17 тис. студентів, із них 1,5 тис. інвалідів.
Прийнявши на навчання таку кількість людей із обмеженими можливостями, університет зіткнувся з багатьма організаційними, методичними, психолого-педагогічними та кадровими проблемами, такими як: створення матеріально-технічної бази; науково-методичне забезпечення навчального процесу; створення системи супроводу навчання студентів із інвалідністю; добір педагогічних кадрів і проблеми адаптації викладачів до роботи у специфічних умовах; відбір абітурієнтів-інвалідів на навчання і створення для них безбар'єрного середовища.
За період роботи зі студентами означеної категорії отримано підтвердження тому, що навчання студентів-інвалідів у ВНЗ вимагає зовсім інших підходів до організації навчального процесу. Насамперед, це створення «охоронного режиму», тобто таких умов, які б забезпечували чергування інтелектуального і фізичного навантаження, оскільки для студентів із інвалідністю характерна слабкість психічних процесів, швидке виснаження і зменшення продуктивності діяльності на відміну від здорових однолітків.
Університет веде активну роботу щодо забезпечення індивідуалізації навчального процесу і диференційованого підходу до організації навчання. У роботі над створенням методичної бази використовується як власний досвід, так і досвід вищих закладів України і країн СНД, рекомендації спеціалістів інших країн. Становище ускладнюється і тим, що Концепція державного стандарту спеціальної освіти, яка затверджена Міністерством освіти і науки України, охоплює тільки загальноосвітню школу, а Державні стандарти спеціальної вищої освіти відсутні. Тому університет ініціює розробку унормованої системи показників психофізичного розвитку й освіченості, соціалізації та інтеграції особистості з особливими потребами на кожному етапі навчання з урахуванням її особливостей та потенційних можливостей, а також комплекту нормативних документів, норм і вимог, які відображають специфіку освіти осіб із інвалідністю та вимог і гарантій держави щодо її одержання.
Університет «Україна» можна розглядати як соціально спрямований експериментальний комплекс, де, по-перше, створюються умови для вивчення запитів, актуальних та потенційних можливостей, перспектив особистісної реалізації молоді з особливими потребами; по-друге, в інтегрованих групах організоване вивчення ціннісних морально-етичних орієнтирів здорових студентів, їх перевірка на дієздатність у стосунках із інвалідами; здійснюється виявлення проблем здорових студентів, про які вони говорять відвертіше з огляду на об'єктивні труднощі інвалідів; по-третє, навчання інвалідів у спільних групах зі здоровими студентами розглядається як мікромодель соціального середовища.
З економічної точки зору вкладення коштів у навчання інвалідів, у забезпечення інтегративних процесів ефективніше, ніж організація їхнього соціального захисту, підтримання морально-етичного статусу, запобігання збочень тощо.
Взагалі інтеграція та адаптація особистості в соціальному середовищі — значно складніший процес, ніж це може здатися на перший погляд.
У цьому контексті потрібно говорити про зміну загальноприйнятих у вищих навчальних закладах навчальних технологій, які через низьку пластичність не здатні трансформуватись відповідно до індивідуальних потреб студента. Як показали дослідження фахівців університету, удосконалення технологій і змісту навчання потребує: розробки скорочених комплектів лекцій із виділенням інформаційно значущих фрагментів тексту в основному підручнику; організації самостійної роботи студентів та розробки механізму її забезпечення й контролю; здійснення принципової поточної перевірки знань; надання консультаційної та реабілітаційної допомоги тощо.
В Університеті «Україна» здійснюється декілька відомих складників навчання в інтегрованому середовищі: в загальному потоці студентів без спеціального супроводу; в загальному потоці зі спеціальним супроводом; індивідуальне навчання в загальному потоці зі спеціальним супроводом.
З досвіду організації навчально-виховного процесу стає зрозумілим те, що існування інтегрованих груп, де поряд зі здоровими студентами навчаються особи з обмеженими можливостями, формує в усіх студентів чуйність до потреб інших, толерантність у сприйнятті індивідуальних відмінностей. У них з'являється висока соціальна відповідальність, ініціативність, більша впевненість у собі. Але інтеграція дає переваги не лише студентам, а й усьому суспільству загалом.
В університеті проводиться науково-дослідна робота, визначено напрями наукових досліджень, проводяться конкурси, науково-практичні, в тому числі міжнародні конференції. Стало традицією, починаючи з 2000 p., щорічне проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей із особливими потребами», у роботі якої беруть участь державні та громадські діячі, провідні вчені, науковці як України, так і близького і далекого зарубіжжя. Налагоджено співробітництво з окремими українськими та міжнародними установами і навчальними закладами, зокрема, Українським державним центром соціальних служб для молоді та представництвами в областях, Вищою школою економіки та менеджменту м. Острівець (Польща), Корпусом миру США в Україні, Університетом м. Шеффілд та Холберн Коледжем (Великобританія).
Університет на сьогодні працює в тісному контакті з Інститутом вищої освіти АПН України, Інститутом спеціальної педагогіки АПН України, Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова, громадськими організаціями інвалідів України, Українсько-канадським альянсом для глухих і слабочуючих. Із 2002 року в університеті розпочали роботу фахівці, запрошені з зарубіжних вищих навчальних закладів за підтримки програм ім. Фулбрайта (СІЛА), BESO (Великобританія) тощо.
За умови створення державної цілісної програми «Вища освіта інвалідів» Університет «Україна» міг би стати науково-методичним центром із методики навчання та виховання студентів-інвалідів і об'єднати в цьому напрямку не тільки творчі колективи інших ВНЗ України, науково-дослідних інститутів АПН України, а й навчальні заклади і науково-дослідні інститути країн далекого та близького зарубіжжя.
Специфічність університету і неординарність підходів має місце вже на етапі прийому і формування контингенту студентів. В університеті розроблено модель відбору абітурієнтів, яка базується на принципах рівноправності, справедливості, гуманізму та ставлення до людини як до найбільшої цінності буття.
На першому етапі відбору відбувається попередня професійна орієнтація вступника. Педагог-психолог коригує та спрямовує абітурієнта на професійний пошук відповідно до його власних уподобань і можливостей.
На другому етапі професійного консультування лікар приймальної комісії дає висновки щодо фахової придатності вступника. Корекційний педагог допомагає позитивно налаштуватись на вступне тестування, побороти хвилювання, почуття тривожності і невпевненості у своїх силах.
Третій етап — вступне тестування, яке дає можливість оцінити інтелектуальний потенціал та особисті характеристики вступника, рівень його загальноосвітньої підготовки. Цей етап слугує основою конкурсного відбору на навчання.
Така модель взаємодії сприяє індивідуальному та диференційованому підходу до кожного абітурієнта, забезпечує впевненість у тому, що до університету прийде не тільки та молодь, яка прагне навчатися, але й має для цього здоров'я та творчий потенціал.
У цьому випадку навчальний заклад виконує не тільки науково-освітню, але й громадянську місію, сприяє формуванню гуманістичної аури нації, правовому та патріотичному вихованню української молоді.
Інтелектуалізація праці, зростання соціальної ролі особистості, швидка зміна напрямів розвитку техніки і технологій — все це потребує нових підходів до організації освіти, зокрема створення навчальних закладів нового типу як за структурою, так і змістом. Зараз існує гостра потреба у створенні і розвитку об'єднань «дитячий садок — університет». У дошкільних закладах поступово зменшується контингент дітей і погіршилась фінансова підтримка підприємств. Демографічна ситуація на найближчі роки свідчить про зменшення кількості дітей дошкільного віку й учнів. Щоб не втрачати матеріальну базу дошкільних закладів і створити сприятливі умови для наступності, цілісності освіти та фізичного розвитку дітей, необхідно активно створювати нові навчальні заклади багатофункціонального призначення. Це своєрідні навчально-педагогічні центри для мікрорайонів, у яких навчаються й виховуються діти від дошкілля і до випуску фахівців із вищою освітою.
Наявність такого навчального закладу з розгалуженою системою сприятиме вирішенню значних просвітницьких завдань. Перш за все, стане можливим організувати наскрізну, включаючи індивідуальну, форму навчання та виховання, починаючи з дитячого садочка і закінчуючи магістратурою. При такому підході за час навчання в закладах освіти середньої ланки буде об'єктивно визначено, який фах вибирати і в який вищий навчальний заклад далі йти вчитися, що, у свою чергу, дозволить працювати за індивідуальною програмою, яка допоможе розкрити потенціал молодої людини.
Враховуючи ситуацію, Університет «Україна» сьогодні цілеспрямовано працює над підготовкою проведення під патронатом Міністерства освіти і науки України, під супроводом Академії педагогічних наук України загальнодержавного експерименту. В його основі лежить втілення в життя концепції виховання та освіти за наскрізними планами виховної роботи та навчальними програмами — від дитячого садка до магістратури — на основі новітніх високоефективних освітніх технологій, у тому числі дистанційних.
Метою цього проекту є розробка парадигми нової освітньої ідеології — підвищення якості освіти з одночасним її здешевленням через: аналіз ступеневого змісту освіти (дошкілля, школа, ВНЗ); перерозподіл змісту освіти за цими ступенями; відбір найсучасніших освітніх технологій; розробку засад наступності освіти з урахуванням поетапності навчання; визначення ролі і місця родини, суспільства і держави в загальноосвітньому контексті.
Результатом цієї роботи буде оптимізація термінів навчання в часі через створення узгоджених освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм, навчальних планів і програм, іншої організаційно-методичної документації, яку буде покладено в основу освітньої діяльності навчально-виховних закладів. Це забезпечить трансляцію знань за новітніми технологіями, включаючи дистанційні.
Другий блок проблематики можна позначити як проблему впровадження нових і новітніх педагогічних технологій. Йдеться, насамперед, про інформаційні педагогічні технології, комп'ютеризацію освіти, дистанційне навчання, Інтернет, створення віртуальних навчальних схем тощо.
Означені питання концентруються навколо проблем поєднання можливостей новітніх педагогічних технологій із традиційними, а також їх психолого-педагогічного забезпечення. Провідні університети України мають неабиякий досвід у розробленні методики впровадження інформаційних педагогічних технологій. Міністерство освіти і науки України за погодженням із іншими міністерствами і відомствами відкрило спеціальні групи у різних регіонах України, де у 6 технікумах, 7 коледжах, 9 училищах, 2 ліцеях навчають 5,6 тис. учнів і студентів — інвалідів 1-3 групи. Вони отримують неповну вищу освіту, що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста.
Але постає питання про отримання повної вищої освіти. І ось тут виникають проблеми. Мережа вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації розширюється, але аналіз ситуації свідчить, що міграційні потоки за освітнім фактором в основному концентруються навколо Києва, Одеси, Харкова, Львова, Донецька. А це потребує від вступників значних матеріальних витрат.
Упродовж останніх років зросла кількість студентів, які навчаються на контрактній основі. Але далеко не всім вона «по кишені». Високі ціни стають причиною відмови від отримання повної вищої освіти. Виходом з цієї ситуації може бути перехід до нетрадиційних технологій навчання.
Досвід більш як трирічної роботи зі студентами інтегрованих груп показав, що студенти з особливими потребами здібні до навчання, талановиті, організовані, дисципліновані, мають великий потяг до активного життя. Вони можуть і хочуть вчитися. Хочуть бути бухгалтерами, юристами, соціальними працівниками, вчителями, журналістами, навіть артистами та спортсменами. Бо кожна людина — подоба Божа, а, отже, має право на повноцінну, якщо не фізичну, то духовну — а, отже, і професійну самореалізацію.
Дякуючи технічному прогресу, з'явився унікальний шанс для отримання вищої освіти людьми, котрі мешкають, як ми кажемо, на периферії, в сільській місцевості або для тих, хто обмежений у своїх фізичних та інтелектуальних можливостях — це дистанційне навчання.
Тому одним із реальних заходів університету, який планується реалізувати у поточному навчальному році, є проведення експерименту по організації дистанційного навчання у регіонах України з використанням кейсових та комп'ютерних технологій.
Поряд із наданням освітніх послуг для традиційного споживача університет розробляє інші напрями: надання освітніх послуг для представників старшого покоління; офіцерів запасу; підготовку кадрів для системи Міністерства з надзвичайних ситуацій; осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі; експорт освітянських послуг тощо.
Уже зараз маємо приклад співпраці у м. Біла Церква, де в'язні, відбуваючи покарання, одночасно навчаються і отримують спеціальність за кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
Період навчання у вищому закладі — це період професійного становлення особистості, її фахової ідентифікації та адаптації, і, водночас, період кристалізації громадянських якостей, формування навичок організаторської і виховної роботи. Поза психолого-педагогічним охопленням цих процесів результати можуть бути не прогнозовані. Слід пам'ятати, що нинішній студент перебуває, так би мовити, в деідеологізованому просторі. Соціологічні дані засвідчують своєрідну розгубленість студента перед дійсністю, розбалансованість пріоритетів. Надто велика частка юнаків і дівчат почувають себе покинутими. Багато з них стурбовані невизначеністю свого майбутнього. Особливо це стосується студентів із інвалідністю. Характерним є й те, що виховну, ширше — соціальну роботу викладачі ведуть переважно за власним розумінням її суті і спрямованості, без належного теоретичного опрацювання і психолого-педагогічного забезпечення.
Враховуючи зазначене, в Університеті «Україна» розроблена і реалізується «Концепція національного виховання», якою визначені мета, зміст і критерії виховної роботи. Головною метою концепції визначено формування з молодої людини соціально активної, здорової, ініціативної особистості, здатної брати участь у демократичних перетвореннях в Україні, поєднувати професійні знання з високою культурою, розвинутим духовним потенціалом, етико-естетичною вихованістю. Зміст виховної роботи в університеті базується на фундаменті українознавства як методології опанування соціального досвіду крізь призму української ментальності, етнопсихології, етноісторії тощо.
Відповідно до розробленої Концепції національного виховання у роботі органів студентського самоврядування, студентської профспілки, студентської соціальної служби університету активну участь поряд зі здоровими студентами беруть і студенти з інвалідністю. Вони — активні учасники фестивалю творчості дітей інвалідів «Барви надій», зборів-походів «Козацькими шляхами» під гаслом «Молодь за здоровий спосіб життя», волонтерського руху, проекту «Шляхами України», акцій милосердя, екологічних акцій тощо.
Вища освіта XXI століття, як і освіта загалом, має бути гуманістичною, тобто особистісно зорієнтованою, базуватися на загальнолюдських цінностях, органічно поєднаних із цінностями національної культурно-історичної традиції. В її центрі має стояти людина, вихована в демократичних традиціях і підготовлена до співробітництва з іншими людьми і народами. Як ключові категорії освіти постають поняття толерантності, співробітництва, дискурсу. Одночасно вища освіта має формувати людину як патріота і громадянина. Демократичний світогляд не може бути космополітичним. Повага до народів світу стає осмисленою цінністю лише тоді, коли вона базується на повазі до власного народу, власної культурно-історичної традиції, до батьківських духовних цінностей, до мови. Саме під цим кутом зору ми маємо переосмислити зміст і спрямованість навчально-виховного процесу у вищій школі.
Література
Таланчук П. Вам розбудовувати незалежну Україну у третьому тисячолітті! [замість вступної лекції для студентів університету]. — К.: «МП Леся», 2000. -23 с.
Таланчук П. Народ наш — український — з доброго кореня! — К.: Університет «Україна», 2001. — 23 с.
P.M. Talanchuk, A.G. Shevtsov «Open International University of Human Development «Ukraine». Proceedings of the International Conference of Rectors of Technical Universities of CEE and CIS Countries on Higher Technical Education on the Turn of the Centuries. UNESCO, European Centre for Higher Education (CEPES). Venue: National Technical University of Ukraine «KPI», May 21-23, 2001, p.p. 143-145.
Таланчук П., Конопліцька Д. Комплексний підхід до проблем інвалідів: Статистика, дійсність, майбутнє. Журнал «Соціальний захист», №11, 2001 р., с. 18-20.
Таланчук П.М., Онкович Г.В., Луцько К.В. Актуальні проблеми навчання студентів із особливими потребами // Проблеми гуманізації навчання і культурологічний підхід до методики викладання мови і літератури: Мова і культура, вип.4, m.V, ч. II. — с.172. К.: Вид. Дім Д. Бураго, 2002. - С 166-169.
Таланчук П. Не втрать свій шанс потрапити в еліту. — К.: ВМУРоЛ «Україна». 2002. — 23 с.
Таланчук П. Наскрізне навчання — ключ до ефективності освітньої системи // Актуальні проблеми виховання та навчання студентів із особливими потребами: 3б. наук, праць. — К, 2001. — с 9-18.
Вісник Українського відділення
Міжнародної академії наук вищої школи
№ 1(1), 2003, С. 56-66.
автор: Петро Таланчук, президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік АПН України, академік МАН ВШ
видання: Вісник Українського відділення Міжнародної академії наук вищої школи № 1(1), 2003, С. 56-66, час видання: 2003
14/06/2010
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське