ЛЮДИНА. ПАТРІОТ. НАУКОВЕЦЬ. ВЧИТЕЛЬ
1 липня 2013 року – відомий український освітянин, науковець, громадський діяч, президент Університету «Україна» Петро Таланчук відзначає своє 75-річчя.
Петро Михайлович Таланчук народився в селі Городища-Косівські Володарського району Київської області. Навчався у Київському політехнічному інституті, пройшов шлях від студента до ректора цього вищого навчального закладу. Був першим міністром освіти незалежної України. Доктор технічних наук, професор, автор понад 400 наукових праць з різних галузей науки та техніки.
Талановитий освітянин, науковець, державотворець, нині Петро Таланчук очолює заснований ним Університет «Україна» – єдиний вітчизняний заклад, у якому створено всі умови для навчання людей із інвалідністю. За благородну місію, непохитні принципи і високі ідеали дякуємо ювіляру й зичимо наснаги та міцного здоров’я!
Петро ТАЛАНЧУК: ДУМКИ ВГОЛОС ПРО ДЕРЖАВУ, ВОЖДІВ І ОСВІТУ
ЧОМУ УКРАЇНА ДОСІ НЕ СТАЛА УКРАЇНСЬКОЮ?
… На жаль, багато запитань залишаються без відповіді.
Чому ми:
- не зуміли реалізувати Декларацію про державний суверенітет України, яка є основою для нової Конституції в частині самоврядування і народовладдя;
- не змогли впровадити у життя громадян України верховенство права;
- не збудували громадянського суспільства і правової світської держави;
- не забезпечили належного – справедливого й неупередженого – правосуддя;
- не домоглися визнання Голодомору 1932-33 рр. як геноциду українського народу;
- не розкрили жодного із резонансних вбивств (Гонгадзе, Гетьман, понад три десятки журналістів тощо);
- не відстояли своє право на володіння атомною зброєю;
- не навели ладу із землекористуванням і довели до повного краху сільське господарство – колишня житниця Європи (та й не тільки!) тепер завозить гречку з Китаю, картоплю – з Єгипту, а сало і яблука – з Польщі…
Цей перелік можна продовжувати.
Так, багато не зроблено з того, що можна було зробити! Це обумовлено в першу чергу тим, що нами правили некомпетентні нездари («скажіть, яку Україну ви хочете побудувати, і я її вам побудую», або «маємо те, що маємо», замість того, щоб зламати і виправляти це «маємо». Вони були недержавники і непатріоти. А така ситуація є наслідком того, що українське суспільство ні політично, ні економічно не структуроване, а українці як етнос до страшного роз’єднані.
За великим рахунком, в Україні є три сили, які визначають її долю: проукраїнська, проросійська партії і партія олігархів. Із проукраїнською партією все ясно – між собою чубляться і луплять одне одного, щоб чужі боялися. Проросійська партія – це, однозначно, п’ята колона у нас у тилу. Її мета – поглинання України. Партія олігархів малочисельна, але їй належить майже все майно українців і верховна влада на додачу також.
Все це вкупі має місце в першу чергу тому, що українці – як я вже казав, роз’єднані. І ніяк не можуть розірвати зачароване коло: «Дядьку, чого ти бідний, бо дурний. А дурний чому, бо бідний». А двісті з лишнім політичних партій і партійок, у тому числі й Рух, вирішити цю проблему не зможуть. Бачите, яка сьогоднішня опозиція у багатоликому прояві слабка. І до органічного єднання справа мабуть ніколи не дійде, бо вузькі корпоративні інтереси кожної з них не дадуть це зробити. Хвороба вождізму у них невиліковна.
Треба визнати, що з керманичами нам не пощастило.
Якщо розглянути керманичів управління першого ешелону, включаючи президентів і прем’єр-міністрів, то жоден із них не мав у достатній мірі необхідного комплексу інтелекту, професіоналізму, патріотизму і відповідальності. На період становлення української держави українці не змогли висунути зі свого середовища і привести до влади українського Рузвельта, як і не прийшов, поки що, до нас Вашингтон «із новим і праведним законом», на якого уповав духовний батько нашої нації Тарас Шевченко…
ЯКБИ Я СТАВ ПРЕЗИДЕНТОМ…
…Першим, мабуть, був би указ «Про відродження довіри народу до влади», в якому слід було б озвучити три проблеми.
Перша – ліквідація соціальної прірви між бідними й багатими. Ідея проста – якщо середня місячна зарплата в Україні становить, наприклад, 3000 грн., то президент може отримувати не більше 12000 грн. з усіма видами доходів. Голова Верховної Ради і прем’єр-міністр 95% від зарплати Президента, заступники – 90%, народні депутата і міністри – 85% , і так по ланцюжку ієрархічної драбини аж до низу. По мірі зростання добробуту народу і його заробітної платні збільшуватиметься і зарплата чиновників усіх рівнів.
Друга – корупція , хабарництво і шахрайство. Президент повинен сказати народу: „Дорогі мої співвітчизники! До сьогодні багато хто з нас, або майже всі ми брали хабарі, крали, шахраювали, одним словом – зовсім не були праведниками. Завтра покладемо цьому край. Кого впіймають відповідні органи – довічне ув’язнення. Давайте станемо щирими самі перед собою та назавжди позбудемося цих ганебних явищ. І нехай допоможе нам Бог!”
Розповідали, що під час зустрічі Брежнєва з американським президентом Фордом у Владивостоці Генсек хотів вручити американському президентові хутрову шапку. Той відмовився, хоча подарунок йому сподобався. Причина – вартість шапки перевищувала межу допустимої вартості подарунка, підпадала вже під визначення хабара й відповідно впливала на рівень його доходів. Переступати ж межу дозволенного у США – зась, у тому числі й президентові…
Третя – екологія, охорона здоров’я. Все населення України повинно вживати якісну воду. Захаращенню природи – бій: викинув пакет зі сміттям куди попало; кинув недопалок не в урну; з’їв морозиво, а обгортку залишив на лавці парку тощо – плати штраф у розмірі трьох місячних зарплат. Тоді, перш ніж щось викинути, кожен буде думати, як це правильно зробити. Держава встановлює монопольний жорсткий контроль над цінами на ліки, знищується лікарсько-фармацевтична мафія, яка сьогодні є однією з найстрашніших…
ПРО РЕФОРМИ В ОСВІТІ
В освіті, як мені здається, керівництво держави разом із керівництвом галузі й суспільством так до кінця і не визначилося, а що ж, власне, ми хочемо реформувати. В результаті йде поверхнева смиканина, яка створює ілюзію реформ, а насправді глибинні процеси і явища залишаються поза увагою. Крім того, міністри освіти міняються, як скельця у калейдоскопі, як правило кожен щось хоче залишити після себе таке, щоб його запам’ятали. Тому один впроваджує дванадцятирічне навчання в середній школі, інший зменшує його на один рік. Третій дозволяє абітурієнтам подавати заяви до п‘яти ВНЗ по п’яти спеціальностях, інший або ж той самий змінює ці цифри. І таких прикладів ІБД (імітація бурхливої діяльності) можна навести багато. Щастя в тому, що сама освіта по своїй природі – явище консервативне, а тому часто не встигає відпрацьовувати такі «новації» до кінця. І від цього тільки виграє. А реформувати освіту треба.
Стратегічним завданням освіти, як на мене, є обов’язок перед державою і суспільством «пересіяти» весь інтелект нації, провести, так би мовити, його інвентаризацію і відповідно до інтелектуальних, фізіологічних, фізичних, психологічних тощо можливостей кожної дитини допомогти їй організувати пізнавальну діяльність з тим, щоб вона реалізувала себе у житті найбільш повною мірою. Відбір і робота з обдарованими дітьми – дуже необхідна і корисна робота, але в цілому вона не вирішує всі, в тому числі й основні проблеми. Якщо ти зібрав сметану, то подумай також, що робити з кислим молоком, яке залишилося. А під виконання цієї державної стратегії треба конструювати і систему освіти, причому дуже бажано по вертикалі – від дитячого садочка до магістратури включно. Проміжкові етапи тестування вирішують питання необхідних рівнів підготовки та їх завершення, відбору та відсіву. Такий підхід дозволить скоротити загальний період навчання і зекономити немалі фінансові ресурси.
ВІД КОГО БІЛЬШЕ ЗАЛЕЖИТЬ ЯКІСТЬ ОСВІТИ
Для якісної освіти повинна бути дружна тріада: навчальний заклад, роботодавець і сам студент.
На перше місце я ставлю студента. За радянських часів студент був об’єктом навчального процесу, а тепер він – суб’єкт. Коли він був об’єктом, то це – як фарширована ліверна ковбаса – налили, що попало, зав’язали, спекли, як вдалося, й викинули. Будуть тебе споживати чи не будуть – це справа твоя.
Тепер ми повернулися обличчям до Європи, розвинулися й кажемо, що студент – рівноправний учасник навчального процесу. Звичайно, за умови, що він достатньо вмотивований і прийшов із чітким усвідомленням того, чого він хоче.
На другому місті – майстерність професорсько-викладацького колективу, який уже не вчить, а керує пізнавальним процесом…
З моєї точки зору, найкращий навчальний процес – це поєднання навчання з роботою. Зараз навіть у закладах із хорошою дисципліною на старших курсах половини студентів в аудиторіях ви не знайдете. І не всі вони гуляють, більшість із них – працює. Потрібно створити їм умови для того, щоб вони могли поєднувати роботу з навчанням. Якщо зважити на можливості сучасних комунікацій, реалізувати це – нескладно. Наприклад, зараз ми в Університеті «Україна» готуємося до того, щоб транслювати математику по всіх філіях. Наприклад, з 8:00 по 10:00 години ранку 31 регіональна філія університету буде слухати математику… Йдеться також і про економію приміщень: більш раціональним є не стягування людей до центру навчання, а трансляція освітніх ресурсів за місцем проживання чи за місцем роботи…
Отже, попри ряд недоліків приватної освіти, вона має низку переваг, одна з яких – можливість розширювати матеріально-технічну базу і впроваджувати новітні технології. Блискучим прикладом реалізації такої можливості став Університет «Україна» – єдиний у країні ВНЗ, матеріальна база якого дозволяє здобувати освіту людям із особливими потребами: візочникам, незрячим і глухонімим студентам.
ПРО ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ
З моєї точки зору, тут усе природньо. Людство весь час шукає нові форми і технології передачі знань, навчання. З часом одні відживають, інші приходять їм на зміну або використовуються в комбінації. Сказане ілюструють прусська конвеєрна технологія, радіо- і теленавчання. А зараз – дистанційна. Це специфічна технологія. Вона вимагає високої вмотивованості того, хто бажає вчитися. Але вона дає колосальну перевагу перед усіма існуючими – той, хто навчається, сам планує і дозує свої заняття у зручний для нього час. Тому, наприклад, для людей із фізичними вадами, яким дуже важко добиратися до інтегрованих центрів навчання, така технологія є великим благом: навчальні ресурси транслюються за місцем роботи або за місцем проживання.
Або зайдіть зараз в аудиторію будь-якого ВНЗ, де проводять заняття за денною формою навчання. Ви там виявите значну частину відсутніх студентів, як депутатів у Верховній Раді. А відсутні вони (студенти) тому, що вимушені підробляти, життя примушує. Ось для них ця технологія (або її елементи) теж є дуже корисною. Подібних прикладів можна навести десятки. Ставлення до дистанційної форми навчання останнім часом наче починає змінюватися. Тому необхідно вивчити напрацювання в цій галузі, які вже є в Україні, узагальнити їх, створити потужний координаційний центр і викинути в Інтернет необхідний дидактичний матеріал не просто дисциплін, а закінчені цикли для підготовки того чи іншого фахівця.
За цією технологією майбутнє. Уже сьогодні є приклади (академія Хана у США), коли в одному центрі навчається 10 млн. слухачів.
У Великій Британії ці технології використовує і пропагує більше 50 років Відкритий Британський університет, який вважається перлиною у королівській короні. Думаю, що незабаром і Україна виведе дистанційне навчання зі статусу попелюшки. Наш університет настирливо працює у цьому напрямку.
Очікується, що впровадження дистанційних форм навчання у світовому масштабі інтенсивно розпочнеться після Давоського форуму, який відбувся в січні 2012 року і на якому були дані надзвичайно високі оцінки цій технології та прийняті конкретні рішення щодо фінансування її розвитку за рахунок коштів окремих олігархів.
Найближчим часом слід очікувати ефекту «грибного дощу»: з’являться сотні навчальних закладів, курсів, семінарів, форумів, шкіл, центрів тощо, які будуть базувати свою освітню діяльність на дистанційних технологіях навчання.
Джерело: Інтернет-видання «Трибуна України»:
http://ukrtribune.com/2013/06/lyudina-patriot-naukovec-vchitel/
видання: Інтернет-видання «Трибуна України», час видання: 2013
адреса видання: http://ukrtribune.com/2013/06/lyudina-patriot-naukovec-vchitel/
04/07/2013
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське