Як мала «Україна» великій Україні рекорд встановлювати допомагала або Співачка та викладач Університету «Україна» Світлана Мирвода долучилася до встановлення світового музичного рекорду

Як мала «Україна» великій Україні рекорд встановлювати допомагала

або

Співачка та викладач Університету «Україна» Світлана Мирвода долучилася до встановлення світового музичного рекорду

 

Світлана Патра,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

 

Нещодавно в ефірі Першого національного каналу пройшов пісенний марафон «Пісня об’єднує нас!». Марафон знаменитий тим, що потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найдовший у світі музичний телевізійний марафон. Дійство тривало у прямому ефірі Першого Національного з 29 березня по 2 квітня. Організаторами проекту виступили генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф, ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський, експерт Національного реєстру рекордів України Віталій Зорін, генеральний директор телекомпанії «Ера» Ігор Лоташевський та народна артистка України Ніна Матвієнко.

Своє завдання автори та продюсери телемарафону виконали: 2 квітня о 12 годині 39 хвилин 27 секунд Україна у прямому ефірі 155 країн світу побила світовий рекорд, встановлений Італією у 2010 році, а вже о 19 годині встановила власний світовий рекорд – 110 годин 00 хвилин 15 секунд! Офіційний суддя Книги рекордів Гіннеса Віней Шарма зареєстрував рекорд та вручив організаторам почесний диплом.

Метою цього унікального телемарафону була популяризація України та української пісні у світі, збереження національної ідентичності, створення золотого фонду української пісні, патріотичне виховання молоді, підтримка української мови та молодих виконавців, консолідація багатонаціонального українського суспільства. Під час телемарафону пісні виконувалися виключно українською мовою. Виступило 376 колективів та виконавців, серед яких – Ніна Матвієнко, «Пікардійська терція», Володимир Шинкарук, Анатолій Гнатюк, гурти «Хорта», «Флайза», «Фліт» та багато інших самобутніх виконавців, які виконували саме українською мовою пісні найрізноманітніших жанрів – від народної до естрадної, від поп-музики до важкого року.

Приємно було бачити серед цієї плеяди талановитих музикантів, які брали участь у телемарафоні, і людину, яка добре відома як у великій Україні – нашій державі, так і у малій «Україні» – нашому університеті. Мова йде про співачку, бандуристку, заслужену артистку України Світлану Іванівну Мирводу. Вона брала участь у пісенному марафоні, виконавши у прямому ефірі чотири пісні. Таким чином, наш університет долучився до досягнення Україною світового рекорду.

Світлана Мирвода – дуже відома як в Україні, так і в нашому університеті особистість. Вона – і співачка, і викладач, і громадський діяч. Її день розписаний по хвилинах, навіть по секундах. Здається, що ця людина зовсім не знає, що таке сум та нудьга – настільки вона активна та небайдужа. Так приємно з такими людьми спілкуватися.

За останній час у творчому житті талановитої співачки Світлани Мирводи, окрім уже згаданого марафону, відбулося ще дуже багато цікавих подій, новинами про які я і попросила її поділитися з нашими читачами.

- Пані Світлано! Ви – дуже відома як у великій Україні, так і у малій – нашому університеті. Чи не могли б Ви поділитися з читачами останніми новинами з Вашого творчого життя?

- У моєму творчому житті постійно відбуваються якісь цікаві події. Якщо взяти тільки останні два місяці – квітень і травень, то я просто перерахую заходи, в яких так чи інакше брала участь: 2.04 – відкриття виставки художника Станіслава Чамлая. Привітала його і гостей кількома піснями і романсами у супроводі гітари. 7.04 – Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги, де я є головою Київського відділення, провело конкурс на краще виконання творів Олени Теліги. Була у складі журі. 28.04 – на творчому вечорі композитора Леоніда Нечипорука співала дві його пісні (в естрадному аранжуванні). Концерт відбувся у будинку культури КПІ, були телезйомки. 6.05 – співала у Гала-концерті Міжнародного православного фестивалю культури та творчості як почесна гостя. 7.06 – привітала піснями на «Педагогічному Оскарі» вчителів Українського Гуманітарного ліцею у Будинку вчителя. 9.05 – поїздка у Житомирську область, де в селі співала на честь свята Перемоги біля обеліску. 10.05 - у Будинку вчителя творчий вечір чотирьох сучасних поетів. Співала два романси на вірші Зої Кучерявої. 18.05 – Фестиваль «Університетське літо» в Університеті «Україна». Була у складі журі і співала. 21.05 - у музеї Книги і друкарства, що на території Києво-Печерської лаври, відбувся вечір «У променях жіночої душі», де співала під бандуру і гітару. 23.05 – Творчий вечір Станіслава Шевченка у НСПУ, де співала пісню на його вірші. 24.05 – знову в НСПУ відбулось Свято героїв, де співала стрілецькі і повстанські пісні. 27.05 – творчий вечір композитора і друга Анатолія Лаврінчука у Великому залі консерваторії, співала його пісні. 29.05 – презентація книги Олени Леонтович «Шульгіни: батьки, діти, онуки» у книгарні «Є». Привітала романсами... 30.05 - у Броварах під районним судом співала на підтримку Олександра Запорожця. Там відбувалося судове засідання. Отакий пісенний марафон триває у мене все життя….

Пані Світлано. Нещодавно Ви взяли участь у дуже цікавому телемарафоні. Розкажіть детальніше про цей пісенний марафон: які саме Ви пісні добирали і чому. Також поділіться, будь-ласка, Вашими враженнями від організації та проведення марафону.

Так, я брала участь у Пісенному телемарафоні, який занесли у книгу рекордів Гіннеса. Українські пісні звучали протягом 105 годин! Співала з бандурою чотири пісні.

Виконавці – і професіонали (народні артисти, заслужені), і аматорські гурти (ансамблі із сільських будинків культури і тощо). Особливого добору не було, запрошувалися дуже різні артисти, незалежно від їх статусу. Відкривала марафон народна артистка України Ніна Матвієнко, а далі – від початківців до професіоналів.

Якість виконання не перевірялася, головне – спів наживо, без студійного запису. для того була ціла команда звукорежисерів, хороша апаратура. Ведучі змінювали один одного, бо марафон ішов цілодобово. Головне, щоб пісня звучала більш, як дві хвилини, а перерва між піснями – 20 сек. Пісні виконувалися різні – і народні, й авторські.

Взяти участь у марафоні мені запропонував сам генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф під час ділової зустрічі. Організатори зраділи, що можу співати у супроводі бандури, а не естрадного ансамблю. Пісні добирала на свій розсуд: романс «Звучи мені сонатою» (муз. В. Волощука, сл. З. Кучерявої), «Мамині світанки» (муз. А. Лаврінчука, сл. К. Вишинської), «Заграй ми, цигане старий» (муз. і сл С. Воробкевича), старовинне українське танго «О, соловію»...

Враження від організації – позитивні, працювала велика команда – від ведучих до перукарів і гримерів. Але згодом до якості пісень і виконання були претензії і у нас, у артистів, і у слухачів. Однак, я вважаю, що такі заходи потрібні, незалежно від деяких недоліків, адже це вперше. А рекорд зареєстровано, і Україна перевершила Італію в попередньому рекорді.

- Так, справді! Дуже потрібні, адже Україна має чим похвалитися! І так добре, що наш народ має змогу показати свої здобутки світові. Ви дуже талановита співачка, і слухачі могли в цьому переконатися, зокрема – слухаючи Ваші альбоми. Чи є у Вашому доробку новинки?

- Так. Мій новий альбом називається «Струни серця». Там пісні і романси у супроводі бандури, гітари та сучасні естрадні пісні. Диск має гарний дизайн, для цього довелося зробити кілька фотосесій у фотохудожника Олександра Смоліна.

- Розкажіть детальніше, будь-ласка, про роботу над цим альбомом.

- У квітні в Луцьку відбувся захід «Людина року Волинського краю», під час якого я привітала земляків двома піснями у супроводі бандури. Дійство проходило у Волинському драматичному театрі, де ще відбулась і презентація мого нового диску «Струни серця». На цей захід я була запрошена як гостя із Києва з пісенним подарунком для нагороджених. Але організатори радо відгукнулися на пропозицію провести у фойє театру презентацію мого нового альбому «Струни серця», де було представлено і велику фотовиставку із останніх фотосесій.

Сама робота над диском продовжувалася років чотири. Пісні записувались у різних студіях, коли була така можливість (і фінансова в тому числі), було проведено три фотосесії і т.д. А вже сам проект по створенню майстер-диску, дизайну і тиражуванню зайняв небагато часу – десь місяць-два. Головне, що був пісенний матеріал і... знайшовся спонсор – моя сестра – Оліщук Любов Іванівна, яка вирішила таким чином підтримати українську культуру.

Перші слухачі «Струн серця» у захваті. Кажуть, що це на рівень вище попередніх моїх робіт, і оформлення чудове. Є ще одна новинка: вперше на диску вміщені твори, де я акомпаную собі і на гітарі (три романси). За цю можливість я вдячна моєму рідному Університету «Україна», який подарував мені цей чудовий інструмент – гітару фірми «Ямаха». Я тішуся від таких позитивних відгуків. Тож слухайте на радість!

Розкажіть, будь-ласка, чи є у Вашому репертуарі власні пісні?

- Років десять тому я спробувала написати кілька пісень: музику до вірша Л. Українки «Хотіла б я піснею стати», «Вальс шовкової сукні» на власні слова, і «Пісня лісова» на вірш В. Василашка. Виконувала їх, але відчувала, що це не той рівень пісень, як пишуть професіонали. Тому від них відійшла. А нещодавно, під час читання чудового вірша Галі Галичанки, поступово мені прийшла мелодія. Тепер маю ліричний романс у супроводі гітари «Люби мене».

- Ви дуже активна людина. Ви одночасно – й артистка, і викладач. Чи не складно Вам поєднувати такі складні види діяльності, адже не секрет, що і музика, і педагогіка потребують дуже багато душевних сил та енергії.

- Мої дві професії направду вимагають багато душевних сил та енергії. Але я просто люблю свою роботу, бо це постійне спілкування з людьми, а я люблю людей...

- Звідки Ви черпаєте сили для того, щоб і далі співати так прекрасно, як Ви співаєте, і бути таким же чудовим викладачем, яким Вас знають Ваші студенти?

- Сили я черпаю мабуть від того, що роблю те, що мені подобається. Люблю спілкуватися з молоддю! А ще – кожен день на стадіоні і в озері! Але іноді відчуваю, що треба справді спокійно відпочити, навіть побути самій.

- Яке місце у Вашому творчому житті займає українська пісня?

- Пісню люблю з дитинства. Мама моя теж гарно співала. На концертах ми іноді виконували щось дуетом. На жаль, мами вже нема...

Коли працюю над новими піснями, чи просто репетирую, не відчуваю часу! Люблю сама співати і люблю слухати, коли співають щиро...

- Серед авторів Ваших пісень багато маловідомих поетів: Анатолй Урбан, Юрій Тітов. Зазвичай артисти, які прагнуть популярності, намагаються працювати із метрами української естради (Рибчинським, Луценком та ін.) Чим обумовлена Ваша увага до поезії аматорів-початківців, чия творчість відома в обмежених, суто мистецьких колах?

- У моєму репертуарі є пісні дуже різних авторів. Для мене найголовніше, щоб поезія була щирою і не примітивною. Тому є пісні на вірші М. Луківа, В. Крищенка, Д. Луценка, О. Теліги, З. Кучерявої. На вірші Юри Тітова є багато пісень. Це чудовий поет із філософським баченням життя. Приємно співати і таких поетів, як А.Урбан. Це проникливий, щирий автор і хороша людина, а це також має для мене значення.

- Наскільки я знаю, Ви виконуєте також і українські романси. Деякі з них мають незвичайну історію. Розкажіть детальніше, будь-ласка.

- Так, маю багато романсів у репертуарі з цікавою історією. Наприклад, «Грона акацій» із кінофільму «Дні Турбіних» (за М. Булгаковим), співаю у перекладі українською Петра Бойка. Але існує версія, що подібний романс побутував як міський український романс, і є поетична його першооснова. А для фільму була створена російськомовна версія.

А мелодію української народної пісні «Айстри білі» було запозичено,і народилася нова радянська пісня «Вот кто-то с горочки спустился»!!!  І таких історій маю ще декілька.

Щиро дякую Вам за розмову. Що б Ви хотіли на останок побажати нашим читачам?

- Читачам бажаю знаходити постійно позитив у сучасному складному житті, намагатися себе реалізувати, а для того не боятися пробувати щось нове і багато працювати над собою! Не лінуватися, удосконалюватися!

А мені, від імені всіх читачів, залишається побажати пані Світлані натхнення, успіхів і щоб усе те добре, що вона віддає людям, верталося до пані Світлани сторицею!

 

ДОВІДКА

Народилася Світлана Іванівна Оліщук (дівоче прізвище співачки) у с. Дубове Ковельського району Волинської області. Закінчила Ковельську музичну школу, пісню любить з дитинства. Цю любов до пісні передали їй батько і мати. Згодом Світлана Іванівна закінчила Луцьке музичне училище та Львівську консерваторію (по класу бандури). Громадською та концертною діяльністю почала займатися ще з часів навчання у Луцькому музичному училищі, а навчання у Львівській консерваторії Світлана Іванівна поєднувала з творчою роботою у тріо бандуристок. Уже тоді співачка виїжджала з концертами до Іспанії, Німеччини, Індії та Непалу. Згодом Світлана почала працювати у Києві, в Національному оркестрі народних інструментів, згодом – в Оркестрі народних інструментів Національного радіо України, де працює і зараз.

Новим етапом вокальної та інструментальної творчості Світлани Мирводи став квартет «Благовіст-2000» (скрипка, бандура, альт, віолончель), який був створений у 2000 році. Бандура посіла у цьому колективі гідне місце, надавши неповторного колориту. Світлана Мирвода, до того ж, змогла добирати у свій репертуар як шедеври зі скарбниці народних пісень, так і найкращі твори сучасних талантів. Згодом – стала палкою прихильницею українського романсу, адже він, маючи славну історію, продовжує свій розвиток у наш час, зберігаючи всі особливості українського мелосу.

З 2004 року Світлана Мирвода активізувала свою участь у різних конкурсах і фестивалях. І на багатьох із них здобула перемогу, а початок цим перемогам поклало Гран-прі на VII Міжнародному фестивалі «Світ музики» (Італія) у номінації «Сольний народний спів», де співачка представила світовій публіці українські народні пісні. Також були відзнаки та перемоги у таких творчих змаганнях: фестиваль родинної творчості у Трускавці, радіофестиваль сучасного романсу «Осіннє рандеву» в Миргороді, Дитячий міжнародний фестиваль «Чарівна свічка», І Міжнародний фестиваль авторської православної пісні (виступала з сином Тимофієм, якому на той час було 16 років). Влітку 2009 року Світлану Мирводу нагородили Дипломом Національної програми «Мистецький Олімп України» та вмістили інформацію про творчу діяльність співачки у виданні однойменного фестивалю. Також Світлана Мирвода стала лауреатом Всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва ім. Остапа Вересая.

У 2005 році Світлана Мирвода була нагороджена Грамотою Верховної Ради України «За досягнення перед Українським народом», а у 2006 році співачці було присвоєне почесне звання «Заслужений артист України».

Перший альбом Світлани Мирводи – «Любові мить…» – вийшов у 2005 році за підтримки земляків співачки із «Волинського братства». Через рік вийшов другий альбом «Любові голоси», в якому співачка разом із заслуженим артистом України Олегом Дзюбою та народними артистами Павлом Дворським і Олександром Василенком виконує пісні на вірші Олександра Матвєєва. Цікавим є той факт, що поет родом з України, однак багато років прожив на Сахаліні та у Москві, тож для диску було зроблено деякі переклади українською мовою. Під час викладацької роботи в Університеті «Україна» у Світлани Мирводи виникла ідея створення третього альбому «Україно моя», куди увійшли нові сольні пісні та дуети. Останньою студійною роботою співачки Світлани Мирводи на сьогоднішній день є диск «Струни серця».

Репертуар Світлани Мирводи дуже різноманітний. У супроводі поєднання різних інструментів: бандури, флейти, сопілки, скрипки, саксофону, окарини, а також електронної музики співачка виконує народні та естрадні пісні; старовинні та сучасні українські романси. Основою творчості Світлана Мирвода вважає народний мелос, глибину народної пісні, без яких не може існувати гарна сучасна українська пісня. Проте співачка не відкидає і прогресивні тенденції, технічні досягнення, іде в ногу з музичною модою. Та все ж, на перше місце Світлана Мирвода ставить професійний рівень, високу планку та зв’язок із національними джерелами, з витоками української ідентичності.

Світлана Мирвода виконує пісні на вірші багатьох, відомих та зовсім молодих авторів, серед яких – В. Крищенко, С. Галябарда, М. Луків, С. Шевченко, О. Білаш, Ю. Тітов, В. Кияниця, С. Лясота та ін. Багато з вищезгаданих авторів є щирими друзями співачки.

Концерти Світлани Мирводи проходять з незмінним успіхом перед різною аудиторією як в Україні (Донецьку, Києві, Трускавці, Ковелі та ін.), так і за її межами (Санкт-Петербурзі, Южно-Сахалінську, що у Росії та у містах штату Флорида, що у США). Проте своїм обов’язком співачка вважає також виступи на так званих малих майданчиках – у музеях, на презентаціях, виставках. Світлана Мирвода вважає таку роботу хоч і незначним, але вагомим внеском у збереження духовності української нації. Багато заходів Світлана Мирвода організовує в Університеті «Україна». У цих заходах беруть активну участь як вона сама, так і її друзі.

У 2005 році Світлана Мирвода увійшла до студентсько-викладацької родини Відкритого Міжнародного Університету Розвитку Людини «Україна». Закінчивши магістратуру цього навчального закладу, вона почала працювати старшим викладачем на кафедрі менеджменту організацій – розробила та читає курс «Соціально-економічні основи розвитку культури».

Світлана Мирвода поєднує співочу творчість та викладацьку роботу з активною громадською діяльністю. Так, вона є заступником голови Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги, членом Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», Творчого об’єднання «Світлина», Громадського об’єднання «Музей шістдесятництва». В усіх цих різноманітних аспектах життя Світлану Мирводу активно підтримують чоловік Григорій та сини – Клим і Тимофій.

автор: Світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна»

час видання: 2012


18/06/2012