Прагнути, вірити, діяти...

Прагнути, вірити, діяти...

 

Керівництво Тернопільського коледжу Університету «Україна» ініціювало проведення зустрічей викладацького і студентського колективів коледжу та інших навчальних закладів із цікавими людьми краю. Зокрема, у нас побували місцевий талановитий бард Павло Доскоч, відомі в області та за її межами хірурги Іван Чонка та Юрій Футуйма. Завдяки великому ентузіазму й організаторським здібностям директора Тернопільського коледжу Нелі Сухорукової ці культурно-пізнавальні заходи проходили на високому рівні і перетворювались на справжнє свято спілкування, щирості, захоплення прекрасним.

Серед студентів коледжу є такі, які паралельно навчаються в інших вузах. Вони розповідають, що, коли після проведених у коледжі таких цікавих заходів вони ділилися своїми враженнями з однокурсниками в інших навчальних закладах, їм щиро заздрили. Бачу, з якою гордістю вони говорять про свій Університет «Україна».

Не обминули увагою в закладі і День захисту інвалідів, оскільки Університет «Україна» – єдиний в Україні навчальний заклад інтегрованого типу, відкритий для молоді неоднакового рівня підготовки, диференційованих соціальних можливостей та різного стану здоров'я. Він свідомо взяв на себе місію навчати молодь із особливими потребами. Керівництво коледжу доклало всіх зусиль, щоб урочини цієї дати пройшли в щирій, теплій і дружній атмосфері – адже тут навчається частина молодих людей із обмеженими фізичними можливостями. До слова, в коледжі робиться все для того, щоб сприяти їхньому успішному навчанню й відпочинку.

Заслуговує високої оцінки саме ставлення викладачів до студентів, глибоке розуміння їхніх проблем. Нещодавно в розмові з окремими батьками, які супроводжують на заняття студентів-інвалідів, я відчула, яку важливу роль у житті їхніх дітей відіграє створений керівництвом доброзичливий мікроклімат у стінах навчального закладу, який, за словами однієї з цих матерів, повернув її хворого на ДЦП сина до активного життя, вселив віру в себе, надихає на успішне навчання. Із приреченого, сумного, замкнутого в собі хлопця він перетворився на життєрадісного, товариського, впевненого у своїх силах, у своєму завтрашньому дні. З такою любов'ю говорили батьки студентів-інвалідів про чуйність і старання керівництва закладу, що я подумки згадала слова І.Франка: «Учителем школа стоїть». Адже як багато залежить від доброзичливості викладачів, яку визначну роль вони відіграють у подальших долях тих, кого навчають і, насамперед, як багато залежить від керівника коледжу, яка зуміла створити благотворну атмосферу в колективі, зрештою позитивний імідж навчального закладу. Так, напередодні Дня захисту інвалідів дружна студентська сім'я зібралася в чималому приміщенні комп'ютерного залу, де голці ніде було впасти. Мене вразило те, що упродовж усього тривалого урочистого дійства ні разу з вуст виступаючих не прозвучало слово «інвалід», що красномовно дало зрозуміти, що тут усі рівні, у кожного є душа, свої мрії, надії, уподобання. Перші слова директора коледжу Н.С. Сухорукової, яка відкрила урочисту частину, були про те, що кожна людина – неповторна, і дар кожного – безцінний. З різних причин, у тому числі й трагічних, може погіршитися стан здоров'я, але головне – не втратити віру в себе. Важливо навчитися жити в нових умовах і знайти себе. Історія знає багато прикладів, коли люди з обмеженими можливостями відігравали важливу роль у людському суспільстві. Прикутий до інвалідного візка Р. Рузвельт чотири рази обирався президентом США, нечуючий Бетховен створив неповторну музику, неходячий Леонардо да Вінчі залишив неперевершені художні полотна. Незрячий та без рук український поет Володимир Забаштанський написав чудові вірші. Наш сучасник – незрячий художник Дмитро Дідорелін – продовжує творити картини, чудом підбираючи кольори фарб дотиком пальців. Адвокат Наталя Крук, яка не володіє кінцівками і яку клієнти носять на руках у прямому й переносному значенні, – адвокат від Бога. Ця життєрадісна людина займається спортом: зокрема, стрибала з парашутом, мріє пролетіли на дельтаплані і пірнути під воду в акваланзі. Все це викликало хвилю захоплення і щирий подив силі людського духу.

Завдяки комп'ютерному супроводу в залі звучала невмируща музика Бетховена, а також твори незрячого італійського композитора Андре Богелле. На моніторах з'являлись відомі знамениті полотна Леонардо да Вінчі та чудові барвисті картини Дмитра Дідореліна, з якими присутні знайомилися вперше й щиро захоплювались його мистецтвом.

Особливо зворушливо прозвучали у виконнні студентів коледжу вірші незрячого київського студента Університету «Україна» Геннадія Горового «Ромашки й волошки», «У сутінках морського пляжу». Хлопець відчуває світ у всіх його барвах, мабуть, сильніше від багатьох зрячих людей. Нікого не залишили байдужими хвилюючі вірші молодого поета «Є світ, у якого немає людей...» та «Два світи», які майстерно прочитала студентка Ольга Ткач.

До речі, торік вона підготувала цікаве дослідження про поезію студентів-інвалідів.

Першокурсниця коледжу Валя Огородник захопила присутніх своїми власними віршами на теми моралі, любові до Бога, до батьків, до своєї Вітчизни: «Задумаймося, друзі», «Найкращий день сьогодні». А вірші «Про наш університет», який вона присвятила своїм викладачам, – це ціла поема-подяка працівникам закладу за реалізацією її мрії, про те, як щаслива випадкова зустріч із викладачем іноземної мови коледжу О.А. Твардовською змінила життя дівчини.

Із захопленням присутні переглянули відеосюжет про Університет «Україна», створений студентами навчального закладу.

За час своєї багаторічної юридичної роботи, з яких 17 – у державних органах, мені завжди щастило працювати з цікавими й добрими людьми. Але чим більше знайомлюся з діяльністю невеликого педагогічного колективу Тернопільського коледжу, тим більше захоплююся взаємоповагою, колективізмом, самовідданістю, любов'ю до своєї справи працівників цього закладу. У наш непростий час економічних негараздів особливо важко відчути саме таку атмосферу доброзичливості і взаємопідтримки, які панують тут. Щиро рада кожній зустрічі з ними. І кожен раз іду до них, як на свято.

 

Марія СКІЛЬСЬКА

м. Тернопіль («Університет «Україна», №2, 2012)

автор: Скільська Марія, Тернопільський коледж Університету "Україна"

видання: Газета «Університет «Україна», №2, 2012, час видання: 2012


20/04/2012