Олена Дікова-Фаворська: "У жорстких умовах конкуренції виживає тільки підготовлений, компетентний, упевнений у собі суб’єкт нових економічних відносин"

Олена Дікова-Фаворська: «У ЖОРСТКИХ УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ ВИЖИВАЄ ТІЛЬКИ ПІДГОТОВЛЕНИЙ, КОМПЕТЕНТНИЙ, УПЕВНЕНИЙ У СОБІ СУБ’ЄКТ НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН»

 

10 жовтня, 2011

Ігор ОЛЕКСАНДРОВ, журналіст.

 

У жорстких умовах соціальної конкуренції виживає тільки підготовлений, компетентний, упевнений у собі фахівець. Отже, саме якісна освіта виступає основним каналом успішної соціальної інтеграції та фактором самореалізації. Для осіб із функціональними обмеженнями здоров’я отримання вищої освіти, престижної спеціальності, гідно оплачуваної праці – чи не єдина можливість подолати стан відчуження, соціальної ексклюзії, в якому вони опинилися за об’єктивних умов, пов’язаних зі станом здоров’я. На цю тему ми розмовляємо з екс-ректором Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна» Оленою Діковою-Фаворською.

- У кожного студента з інвалідністю є свої особливості й функціональні обмеження, які ускладнюють процеси навчання в інтегрованому середовищі…

- Для забезпечення рівного доступу таких людей до освіти необхідно впроваджувати у навчально-виховний процес спеціальні методи, педагогічні технології, адаптивні технічні засоби. Наприклад, запровадження інтерактивної моделі навчання. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх його учасників. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання виробничих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок, умінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Суттєвими компонентами співробітництва у процесі навчання є позитивна взаємозалежність; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Структурне систематичне включення цих основних елементів у ситуацію навчання дозволяє сподіватися, що група буде застосовувати саме спільні зусилля.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу (наприклад, викладача) над іншими, так і однієї думки над іншими. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, сприймати протилежні думки. Це особливо важливо за умов взаємодії викладача та членів академічної групи, до якої входять студенти з особливими потребами. Адже саме у такий спосіб вони зможуть відчувати себе рівними партнерами професійної взаємодії.

- Перехід до нової моделі вищої освіти, яка б відповідала вимогам Болонського процесу, передбачає поглиблення та активізацію креативної складової освітньої діяльності, в тому числі через самостійну, індивідуальну роботу студента під керівництвом викладача. В умовах вищої школи набуття творчих навичок можливо за умов залучення студентів до науково-дослідної роботи.

- Безумовно, тут постає головна проблема взаємовідносин «студент – науковий керівник», яка полягає в готовності: студента обрати шлях наукових розробок, що вимагає більшої самостійності, фантазії та участі викладача у розробках індивідуальних творчих завдань у межах певного навчального курсу чи участі у дослідницькому проекті з урахуванням інтелектуальних, творчих, фізичних (що перш за все важливо для людей із особливими потребами) можливостей студентів.

Попри складність цього завдання, результати такої взаємодії, що базується на принципах науковості та креативності, безсумнівно, плідні. Ми впевнились у цьому, впроваджуючи елементи такої взаємодії у навчально-виховний процес нашого інституту, який уже четвертій рік організовує навчання студентів згідно з вимогами Болонського процесу. Хоча досвід самостійної, індивідуальної роботи студентів, у тому числі з особливими потребами, був напрацьований у нашому ВНЗ раніше. Саме ця категорія студентства довела викладацькому складу необхідність переходу до нових, зокрема креативних форм навчання. Адже випускникам ВНЗ, які мають вади здоров’я, в умовах конкурентного середовища на ринку праці треба мати величезні особисті переваги, щоб отримати шанс на професійний успіх. Тому саме креативність як вагома складова професійної підготовки була поставлена в центрі уваги аудиторної та позааудиторної роботи.

- Що саме ви маєте на увазі?

- Найбільш продуктивний підхід до виховання творчої особистості – це, на наш погляд, створення середовища творчого буття, де студент має можливість випробувати себе не тільки як виконавця, але перш за все як генератора ідей. Це передбачає достатній рівень самоосвіти та саморозвитку. Адже метод креативної освіти – це не просто засвоєння попереднього досвіду, а розуміння та критичне оцінювання його з метою якісного удосконалення. Оскільки зробити це можливо тільки завдяки наполегливим власним зусиллям щодо своїх особистісних якостей, умінь, навичок, знань, такий метод можна охарактеризувати як метод саморозвитку.

Саме тому запропоновані викладачами нашого інституту форми самостійно-індивідуальної роботи передбачають розробку певних проектних заходів професійного спрямування, захист яких відбувається не в академічній аудиторії, а під час проведення акцій (заходів) у ситуації, максимально наближеній до майбутньої професійної діяльності. При цьому студент обирає одне із завдань, що передбачає не тільки теоретичну розробку проекту, а і його практичне втілення (при можливості такого алгоритму), або розробку докладного плану реалізації свого проекту.

- Така творча діяльність вимагає ґрунтовної теоретичної підготовки.

- Саме так. Потрібні комунікативні (підбір команди виконавців проекту), управлінські (організація і контроль за його реалізацією) і, найголовніше, – креативні навички. Тому що атмосфера змагання у групі має стимулювати студента до пошуку нової інформації, альтернативних, нестандартних підходів до розв’язання поставлених завдань.

Такий досвід важко переоцінити у підготовці фахівців (особливо з контингенту студентів із особливими потребами), тому що він актуалізує природні, частіше приховані якості студентів, викликає у них прагнення до розробки та реалізації власних інноваційних проектів, до виконання завдань із використанням неординарних, нетрадиційних підходів до вирішення тієї чи іншої проблеми.

Наша повсякденна практика спілкування зі студентами, а також дослідження, які здійснюються у Житомирському економіко-гуманітарному інституті, свідчать про те, що озброєний таким потужним засобом – креативним методом – випускник, у тому числі з особливими потребами, краще розуміє закономірності соціального життя, в подальшому, вже після закінчення ВНЗ, намагається вдосконалювати себе як творчу особистість, здатну приймати професійні та управлінські рішення, нести за них відповідальність, мати сміливість відстоювати свої власні думки та бачення вирішення професійних завдань.

Сподіваємось, що це дасть можливість нашим випускникам із особливими потребами бути успішними у професійній кар’єрі, принести в суспільне життя нові форми взаємодії, запропонувати себе суспільству як корисних громадян, а не утриманців. Сформовані у вищому навчальному закладі навички самостійної пізнавальної діяльності, вміння користуватися різноманітними інформаційними джерелами і, головне, застосовувати набуті навички на практиці дозволять їм підтримувати високий рівень своєї професійної компетентності та творчо виконувати свої професійні обов’язки упродовж життя.

- Чи не виникає проблем в інтегрованих групах, де навчаються також студенти з особливими потребами?

- Лише атмосфера доброзичливості та порозуміння, яку ми намагаємось створити в інституті, допоможе максимально розкритися студентам із особливими потребами, які зазвичай приходять у навчальний заклад скутими, пасивними.

Проте не слід забувати, що поруч із доброзичливістю слід створити по відношенню до таких студентів атмосферу вимогливості. В інституті ніхто не робить знижки з огляду на їх певні фізичні обмеження. Студент із самого початку навчання розуміє, що для досягнення успіху він має бути кращим, більш ініціативним, креативним. Така позиція дає відчутні результати. Студенти з особливими потребами не відчувають себе не такими, як усі, їх не принижують жалістю, не обмежують у діяльності. Вони беруть участь і перемагають в інститутських олімпіадах, ведуть наукові розвідки і публікують їх результати в наукових збірниках.

Ми намагаємось переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість студента, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації молодої людини на різних етапах її життєдіяльності. Такий тип навчання ґрунтується на діалозі, моделюванні ситуації вибору, вільному обміні думками, авансуванні успіху. Метою застосування таких технологій є також надання психолого-педагогічної допомоги молоді з особливими потребами у становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації, життєвого самовизначення. Однією з найпростіших ланок, із яких складається особистісно орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація, опинившись в якій молода людина повинна шукати її сенс для себе особисто, вміти пристосувати її до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку.

Особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб’єктивного досвіду самого студента і ставить за мету розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної молодої людини, максимально виявити її індивідуальний досвід, допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись. Досягти цієї мети можна лише шляхом організації життєдіяльності студента у креативному середовищі.

автор: Ігор Олександров

час видання: 2011


27/10/2011