Професор Ігор Башкін: "Реабілітація інвалідів є стратегічною основою медико-соціальної політики щодо інвалідів в Університеті "Україна"

Професор Ігор Башкін: "Реабілітація інвалідів є стратегічною основою медико-соціальної політики щодо інвалідів в Університеті "Україна"

 

Ігор Олександров, журналіст.

Мистецтво жити сягає своїм корінням у мистецтво бути здоровим. Воно виникло задовго до появи медицини, більше 5 тисяч років до нашої ери, і називалося «аюрведи» («Айюс» – життя, «веди» – знання). Це вчення спирається на непорушні закони природи, які людина повинна знати, і яким людина повинна слідувати, щоб зберігати радість життя і необхідний її атрибут – здоров'я.

Звідки беруться хвороби і недуги? Чому болить не тільки тіло, а й душа? Чи можна управляти своїм станом, самопочуттям? Як спілкуватися і діяти в цьому світі, щоб бути зрозумілим, приємним, коханим?

Покладаючись на давню концепцію про те, що гармонізація трьох основних компонентів особистості – тіла, душі і духу – визначає нашу цілісність, здоров'я і розвиток, при Інституті соціальних технологій Університету «Україна» створено Науково-практичний центр реабілітаційних технологій, яким керує видатний український вчений, професіонал із великої букви, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри реабілітації Ігор Миколайович Башкін.

Мета роботи центру випливає із вдалого визначення, яке належить Курту Вінтеру: «Реабілітація – це цілеспрямована діяльність колективу в медичному, педагогічному, соціальному та економічному аспектах з метою збереження, відновлення і зміцнення здатності людини брати активну участь у суспільному житті». Стратегічна мета Центру на перспективу – допомогти знайти, розшифрувати й усунути причини фізичних і душевних недуг; навчити методам саморегуляції та адаптації у складних життєвих ситуаціях; сприяти особистісному самовизначенню та розвитку; відновити гармонію душі й тіла. На період становлення Центру завдання ставляться і вирішуються більш скромні, але все ж таки дуже вагомі. На цю тему ми розмовляємо з Ігорем Миколайовичем.

– Останнім часом ми все частіше чуємо про те, що виникли проблеми зі здоров'ям людини. Причин, які призвели до цієї ситуації, безліч. Так, зокрема, в ХХ столітті, столітті стрімкого розвитку науки і техніки, що породило безліч професій і спричинило колосальну міграцію населення та професійну переорієнтацію, з'явилася проблема дезадаптації людини, порушення невідповідності її пристосованості до все більше ускладнених умов життя. Техногенна діяльність людини створила передумови для виникнення різних професійних, алергічних, аутоімунних захворювань, формування спадкової патології, пов'язаної із проблемами навколишнього середовища. Тисячоліттями пристосування людини до реальності відбувалося природньо. Коли темп життя став інтенсивнішим, вимоги до здоров’я людини стали зростати, невідповідність можливостей людини вимогам часу стало поштовхом до розвитку багатьох психосоматичних захворювань.

При цьому медицина людини стала ділитися на безліч вузьких, обслуговуючих її професій і все далі відходити від проблеми цілісного організму і випливаючої з неї конституції людини. Відомо, що «найбільший недолік медицини – це відхід від ідеї цілісного організму, біологічних його закономірностей».

Можна сперечатися про питому вагу кожного фактора ризику окремо і в сукупності для здоров'я окремо взятої людини, країни, держави, можна сперечатися про ступінь загрози екологічної катастрофи, можливості медицини в лікуванні тих або інших захворювань, але не визнати їх вплив на організм кожної людини неможливо.

Згубний вплив абіологічного способу життя став небезпечним як для здоров'я кожного індивідуума, так і для генофонду нації. Сьогодні перебуває під загрозою не лише здоров'я нинішнього покоління, але й виживання нації в цілому. Гени нормально функціонують тільки в умовах здорового організму.

Ми вимушені констатувати, що деградація здоров'я населення України, яка вже призвела до значного скорочення тривалості життя, зниження трудового й інтелектуального потенціалу країни, загрожує її майбутньому. В усіх вікових групах спостерігається зниження рівня здоров'я, зростання частоти і тяжкості перебігу хвороб різних органів і систем, виникнення і розповсюдження раніше невідомих захворювань і патологічних станів. При цьому здоров'я кожної людини – це реальна умова задоволення індивідуальних, колективних, суспільних матеріальних і духовних потреб, це суспільне багатство, показник народного добробуту.

Аналіз стану проблеми рівня здоров'я населення, і прогноз розвитку ситуації призводять до очевидного висновку про нагальну необхідність прийняття та реалізації цілого комплексу соціальних, медичних, профілактичних та організаційних заходів, що протидіють подальшій деградації здоров'я населення, розробці і впровадженню нових технологій оптимізації рівня здоров'я окремо взятої особистості.

Слід зазначити, що в Україні останнім часом вирішенню проблеми підвищення здоров'я нації почали приділяти увагу практично на всіх рівнях. Оптимізму додає той факт, що вирішенню даної проблеми приділяє увагу вище керівництво країни. Так, на даний момент розроблена й активно впроваджується програма переформування системи охорони здоров'я відповідно до реальних вимог сучасного життя, з урахуванням передових світових стандартів. Чудово, що ця програма передбачає застосування передового досвіду систем охорони здоров'я провідних світових країн, рекомендацій ВООЗ у реальних умовах України. Відповідно до цієї програми передбачається багатоетапне надання медичної допомоги. Перш за все, серйозні перетворення торкнуться так званої першої ланки надання екстренної медичної допомоги. Коли у людини виникає гострий патологічний стан, від своєчасності її надання та ефективності проведених заходів залежить не тільки подальший стан здоров'я пацієнта, а часом вирішується питання й життя чи смерті. Відповідно до розробленої програми передбачається оптимізація лікувальних заходів і на наступних етапах, коли передбачається надання спеціалізованої допомоги у відповідних профільних медичних установах. Але загально відомо, що легше попередити, ніж лікувати хворобу. Ті підходи, які можуть не допустити розвитку хвороби, ігнорувалися й ігноруються. Людство в усі часи боялося зіткнутися з різними епідеміями, при цьому особлива увага тією чи іншою мірою приділялася санітарно-гігієнічним заходам. При цьому чомусь не повною мірою врахували, що можуть виникнути і соціальні епідемії (а вони обумовлені неправильним способом життя, порушеною екологією, соціальними збуреннями), що зрештою призводить до формування несприятливого передпатологічного фону, який є фундаментом для розвитку дисфункціональних порушень біологічних систем і організму в цілому. Це є фундаментом для формування всіляких патобіохімічних порушень, анатомо-морфологічних преформацій в органах і тканинах, що проявляється у вигляді певної нозології (або хвороби) і вимагає відповідної кваліфікованої медичної допомоги, яка, на жаль, не завжди може бути надана.

Роль охорони здоров'я в загальній системі чинників, що визначають стан здоров'я населення, становить біля 8%, але саме ці 8% поглинають основну масу матеріальних та інтелектуальних ресурсів, що спрямовуються суспільством у систему охорони здоров'я. Очевидна доцільність спрямування частини цих коштів у сферу збереження здоров'я здорових.

Медико-соціальна реабілітація (включаючи відновне лікування) – відновлення соціального статусу хворих та інвалідів – є сферою спільної діяльності різних державних відомств (охорона здоров'я, система соцстраху, фізична культура і спорт та ін.). Актуальність цієї проблеми очевидна і дуже велика, але, на жаль, вона вирішується незадовільно, а без її вирішення неможливе створення стрункої системи управління здоров'ям. Створення багаторівневої системи управління здоров'ям, розроблена на її основі схема організації структури територіальної лікувально-оздоровчої дільниці, впровадження комплексної програми збереження і зміцнення здоров'я, скринінг рівня фізичного здоров'я, впровадження поетапної превентивної фізичної реабілітації дадуть можливість управляти здоров'ям населення. Управління будь-яким процесом складається зі збору, аналізу інформації і управлінських дій. Як без системного аналізу, по окремих проявах не можна встановити взаємозв'язок причин і умов виникнення порушення здоров'я, без системи – досягти потрібного терапевтичного ефекту, так поза системою неможлива і реабілітація хворого при будь-якому порушенні соматичного або психічного здоров'я.

Щоб забезпечити ефективність управління здоров'ям, необхідно мати реальну інформацію не тільки про процеси, що формують здоров'я, а й про кінцевий результат – конкретні показники здоров'я популяції та індивіда.

Збір та аналіз даної інформації є одним із глобальних завдань Центру.

Необхідною умовою поліпшення рівня і якості здоров'я є розробка та впровадження нових підходів із урахуванням досвіду попередніх поколінь у вирішенні цих питань, вивчення та аналізу різних особливостей життєдіяльності людини на сучасному етапі. Перспективним у цьому напрямку є використання реабілітаційних програм і заходів.

Реабілітація – це медико-соціо-психологічна проблема, оскільки вона спрямована на відновлення фізичного, психологічного, соціального статусу і порушених міжособистісних відносин людей, які втратили здатність до адаптації на зазначених рівнях внаслідок захворювання або травми. Основним напрямком реабілітації є повноцінне відновлення здоров'я та працездатності людини за допомогою комплексного, взаємодоповнюючого, етапного застосування різних засобів, орієнтованих на максимальне повернення до норми порушених структурно-функціональних здібностей організму, а в разі неможливості здійснення цієї мети – розвиток замісно-компенсаторних і адаптаційних можливостей (репарація , регенерація, адаптація).

Іншими словами, реабілітація повинна забезпечити залучення людей до нормального особистого, сімейного і суспільного життя. Якщо мета лікування – ліквідація захворювання або зменшення його проявів, то мета реабілітації – це відродження хворого як особистості, відновлення його трудової діяльності в максимально можливому обсязі, досягнення соціальної та економічної незалежності, інтеграції в суспільстві. В оздоровчому значенні цього поняття реабілітація являє собою комплекс медичних, педагогічних, професійних та юридичних заходів, спрямованих на відновлення здоров'я, працездатності та тренованості осіб із обмеженими фізичними і психічними можливостями та здібностями через перенесені захворювання і травми (пошкодження). Слід урахувати, що одужання і реабілітація – не одне і те ж, крім відновлення здоров'я необхідно відновити працездатність, соціальний статус, повернути до повноцінного життя в сім'ї, колективі, суспільстві. При цьому адаптація є пристосування до дефекту, а реабілітація – подолання його.

Складна генеза порушення здоров'я і багатокомпонентність реабілітаційного процесу диктують необхідність системного підходу до його проведення з урахуванням стану медико-біологічного, соціального, психологічного та соціально-психологічного компонент здоров'я. Системність є однією з основних умов реабілітації поряд із дотриманням таких принципів: комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, індивідуалізації, достатньої тривалості, наступності, суворої і повсякденної узгодженості дій лікаря, інструктора ЛФК, трудотерапевта і психолога. Реабілітаційні заходи повинні визначатися при цьому залежно від етапу лікування. Важливим аспектом соціальної реабілітації, який, на жаль, зазвичай не береться до уваги, є сімейна реабілітація, проведена з метою досягнення оптимального виконання хворим сімейних функцій і високого рівня його адаптації до співіснування із членами сім'ї.

Вирішення питань оптимізації реабілітаційних програм є ще одним завданням Центру.

Унікальність Університету «Україна» полягає в тому, що ми не вважаємо інвалідами людей, які мають якісь фізичні недоліки. Це – звичайні члени нашого суспільства, і наше завдання полягає в тому, щоб вони в цьому суспільстві почувалися абсолютно повноцінними. Реабілітація інвалідів розглядається нами як система і процес відновлення порушених зв'язків індивідуума і суспільства, способів взаємодії інваліда і соціуму. Основна проблема вирішення всіх цих завдань реабілітаційного забезпечення не тільки людей із якимись фізичними або психічними вадами, а й усього суспільства в цілому, полягає в тому, щоб якомога ефективніше надавати допомогу, яка давала б максимальний ефект при мінімальному вкладенні коштів. Однією з наших програм є програма медико-соціальної реабілітації, спрямована на відновлення здібностей до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності.

Таким чином, завдання, які поставлені перед Центром, є дуже актуальними і мають як науковий, так і практичний інтерес.

- А можна більш детально зупинитися на практичних завданнях Центру?

- Перш за все, враховуючи, що даний Центр є структурним підрозділом Інституту соціальних технологій, працівники Центру беруть активну участь у навчальному процесі студентів інституту з метою професійної підготовки майбутніх фахівців. Ясно і зрозуміло, що у процесі підготовки фахівця необхідно закласти теоретичний фундамент, проте важливою умовою є надання можливості освоєння практичних навичок майбутньої професії. Тому одна з основних задач, які ми планували при розвитку нашого центру, була зосереджена на тому, щоб у навчальному процесі по можливості були вивчені всі інноваційні технології, які тільки є у фізреабілітаціі, тобто комплексні оздоровчо-лікувальні програми, де фізичні методи впливу (оптимальний руховий режим, сонце, повітря, вода) спрямовані на формування здорової людини, повноцінного члена суспільства. Фізичні методи впливу є досить ефективним засобом, це природні фактори, позитивний вплив яких на організм людини відомий із давніх часів. Зрозуміло, що, в силу певних причин, не завжди є можливість їх оптимального застосування в системі оздоровчих заходів. При цьому їх лікувальний ефект можна відтворити штучно за допомогою відповідної апаратури, що дозволяє досягти максимально позитивного результату. Враховуючи неможливість кваліфікованої підготовки фахівця, який не знає сучасної апаратури, не бачив обладнання, на якому надалі працюватиме, який сам руками не спробував би працювати на цьому обладнанні, Університетом було придбано найсучасніше фізіотерапевтичне обладнання. Студенти всіх груп, які у нас проходять навчання, починаючи з початкових курсів і закінчуючи магістратурою, проходять через наш Центр, де мають можливість самостійно розробляти і частково апробувати ефективні реабілітаційні програми.

Проте можна проходити практику і на базі діючих Центрів, наприклад численних комерційних.

- У чому ж полягає перспективність практики у своєму «домашньому» Центрі?

- Більшість реабілітаційних центрів, які створюються, і, треба зазначити, ефективно працюють, в основному мають комерційну спрямованість. Комерційна спрямованість передбачає, що при мінімумі часу з використанням технології інтенсивного впливу за максимальну ціну необхідно усунути гострі розлади здоров'я, що викликають життєвий дискомфорт у пацієнта. Однак, часто не враховуються всі ланки складного ланцюга патогенетичних змін, що відбуваються в організмі, допомога спрямована тільки на усунення гострих проявів патологічного стану. При цьому усунення гострого стану є тільки початковим етапом вирішення найскладнішого завдання – оптимізації функціонального стану організму людини. Для успішного проведення етапів реабілітаційних впливів, спрямованих на перебудову психологічних установок пацієнтів, на створення і закріплення нових позитивних умовно-рефлекторних зв'язків, курс реабілітації повинен бути досить тривалим. Одним, нехай навіть найефективнішим методом досягти оптимального стану не можливо. Послідовність реабілітаційних впливів і етапність їх проведення полягає в тому, щоб кожен етап реабілітації був логічним продовженням попереднього і передумовою для наступного. Від цього багато в чому залежить не тільки найближча результативність, а й стійкість реабілітаційного ефекту. Таким чином, необхідний час і комплексне використання різних реабілітаційних підходів.

- Тобто, існує особливість структурно-функціональної моделі науково-практичного центру реабілітаційних технологій?

- Звичайно. На жаль, обмеженість часу не дозволяє зупинитися на всіх особливостях. Тому спробуємо відтворити картину роботи Центру у вигляді невеликої екскурсії по його структурних підрозділах – лабораторіях або кабінетах, де вивчаються процеси, які надалі дозволяють розробити ефективні програми послідовного комплексного реабілітаційного впливу, що враховує індивідуальні особливості кожного окремо взятого пацієнта.

Почнемо з кабінету лікувальної фізкультури.

Слід зазначити, що локомоція або рух як спосіб переміщення тіла людини у просторі – одна з найважливіших функцій, генетично запрограмована форма рухової активності, що дозволяє реалізувати життєзабезпечення організму людини й адаптацію його до мінливих умов існування. У фізіологічних дослідженнях виділяють кілька аспектів локомоторної функції організму людини. З одного боку – це розробка оптимальних показників фізичної активності, які підтримують і зміцнюють здоров'я людини і використовуються як лікувальний засіб. Ця позиція є основою для лікувальної фізичної культури та реабілітації. З іншого боку інтенсивно вивчається вплив низької або ж надмірної рухової активності на організм людини. Актуальність цих досліджень обумовлена наростанням загрози «соціальної гіподинамії» в суспільстві, а в спорті навпаки – необхідністю забезпечити високу спортивну результативність, яка в даний час за низкою параметрів перевищує фізіологічні можливості організму людини. Дані аспекти є тематикою вивчення лабораторії, яку умовно можна назвати кабінетом лікувальної фізкультури. Тут вивчаються різноманітні методичні прийоми оцінки оптимальної локомоторної функції організму людини, стратегія вибору адекватних значень фізичних навантажень. Адекватним є таке фізичне навантаження, що дозволяє забезпечити якнайкращий ефект при достатній безпеці для організму людини, яка тренується. Наприклад, для реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця як адекватні запропоновані фізичні навантаження, при яких частота серцевих скорочень не перевищує 70 - 90 % від максимально витримуваної (порогової, толерантної) величини. Або ж, згідно рекомендацій Американського коледжу спортивної медицини, в оздоровчих цілях використовуються фізичні навантаження на рівні 50 - 85 % від максимального споживання кисню при їх тривалості від 15 до 60 хв. Представлені рекомендації з оптимізації фізичної активності відіграли дуже важливу роль у розробці ефективних і безпечних режимів м'язової діяльності. Проте, проблеми індивідуалізації оздоровчих і тренувальних фізичних дій ще далекі від свого вирішення.

У цьому кабінеті також вирішуються питання розробки комплексів фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених із урахуванням особливості захворювання, характеру, ступеня та стадії хворобливого процесу в системах та органах.

Наступна лабораторія – це масажний кабінет. Масаж тіла виник давно, практично в кожній народності, і розвивався як напрям медицини і навіть психології. Існує безліч видів масажу і кожен вид спрямований на певну, конкретну дію. Масаж (від фр. masser — розтирати) — це сукупність прийомів механічного і рефлекторного впливу на тканини й органи у вигляді тертя, тиску, вібрації, що проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини як за допомогою рук, так і спеціальних апаратів через повітряне, водне або інше середовище з метою досягнення лікувального чи іншого ефекту.

Зовнішні подразнення сприймаються рецепторами шкіри і м'язів, рефлекторними точками і передаються в центральну нервову систему. Потік імпульсів, залежно від застосовуваної техніки і прийомів масажу, може стимулювати і підвищувати тонус центральної нервової системи, або, навпаки, гальмувати і розслабляти її, що позитивно впливає на діяльність усіх фізіологічних систем організму. При цьому грамотне застосування додаткових прийомів, наприклад використання масажних масел певного складу і спрямованості, може як посилювати вищеперелічені впливи на потрібні ділянки тіла людини, так і знижувати їх. Зрозуміло, що настільки ефективний метод, яким є масаж, вимагає оптимальних методик його використання в комплексах загальних реабілітаційних програм.

Крім того, в цій лабораторії вивчається ефективність застосування в комплексі реабілітаційних програм різних фізіотерапевтичних приладів. Була доведена перспективність використання в загальній схемі лікувально-відновних заходів апарату Ceragem Master CGM - M3500 (ТОВ «Серагем-Україна»), який дозволяє забезпечити комплексний механіко-терапевтичний вплив. Комплексний ефект (КЕ) є сумою позитивних реакцій в організмі від механічного масажу (ММ), глибокого прогрівання (ГП) і дозованої рефлексотерапії (ДР): КЕ = ММ + ДП + ДР, які використовуються в цьому пристрої. Вивчається ефективність застосування апарату «TracComputer» (Німеччина), в якому на основі інноваційних технологій оптимізований відомий, широко використовуваний із давніх часів метод тракції хребта.

Наступним структурним підрозділом Центру є лабораторія фізіотерапевтичних методів впливу (тобто преформованих природних фізичних факторів). Фізіотерапевтичні методи застосовуються при лікуванні багатьох захворювань, чудово поєднуючись із іншими видами терапії. Медична промисловість випускає сьогодні прості і надійні апарати для впливу на організм людини магнітними полями з різними фізичними параметрами, які володіють вираженою біологічною активністю.

Слід виділити кабінети, де використовується вплив на організм електромагнітних хвиль. Одним із таких видів є магнітотерапія – метод фізіотерапії, в основі якого лежить дія на організм людини низькочастотного змінного або постійного магнітного поля. Встановлено, що низькочастотні змінні і постійні магнітні поля викликають фізико-хімічні зміни в біологічних тканинах, проявляються орієнтацією великих молекул ферментних білків у напрямку силових ліній магнітного поля. Це викликає підвищення проникності клітинних мембран, прискорення окисно-відновних реакцій, посилення ферментативної активності та місцевої активізації кровопостачання. До магнітних полів найбільш чутливий головний мозок, особливо кора головного мозку, де під впливом магнітотерапії активізуються обмінні процеси. Відмічені функціональні зміни нервових процесів у корі головного мозку, характер яких залежить від режиму впливу. При дії магнітними полями в безперервному режимі посилюються процеси гальмування, в імпульсному режимі – процеси збудження. При проведенні магнітотерапії за допомогою змінного магнітного поля спостерігається прискорення проведення імпульсів по рухових волокнах периферійних нервів. Під дією магнітотерапії у хворих на гіпертонічну хворобу може знижуватися артеріальний тиск, нормалізується пульс, у хворих на атеросклероз коронарних (живлять серцевий м'яз) артерій – збільшуватися швидкість кровотоку, поліпшуватися скорочувальна здатність міокарда.

Магнітні поля можуть знімати запалення і біль, зменшувати набряк у тканинах, змінюючи електролітний обмін. Під їх впливом знижується активність процесів згортання крові, стимуляція відновлювальних процесів у тканинах (головним чином, кістковій і хрящовій) та поліпшення їх живлення. Ці завдання вирішуються в кабінеті магнітотерапії.

Наступний кабінет – кабінет електролікування. Це один із методів фізіотерапії, що базується на використанні дозованого впливу на людський організм електричних, магнітних і електромагнітних полів. Епідерміс людини є діелектриком, тобто не може самостійно проводити електричний струм. Тому для створення умов проведення струму застосовуються струмопровідні гелі та вода. Ними змочуються прокладки, в які поміщаються електроди. Електричний струм у біологічних об'єктах – це направлений рух заряджених частинок або іонів. Він може бути постійним, змінним, імпульсним. Застосовуються різні методи електролікування, в тому числі дарсонвалізація, іонофорез, УВЧ-терапія та ін. Виходячи з нашого апаратурного оснащення, ми намагаємося підібрати такі методи електролікування, які є найбільш ефективними, і, слід зазначити, що це нам із успіхом вдається.

Останнім часом у медичній практиці все ширше стала використовуватися лазерна терапія. Вона посідає особливе місце серед немедикаментозних методів лікування. В основі біостимулюючого впливу лазерної терапії на організм людини лежить вплив спрямованого світлового потоку (лазера) на живу тканину. Поглинаючи світло, ферменти активізують в організмі найважливіші біохімічні процеси, і клітки оновлюються, відновлюють свою життєдіяльність, включаються механізми саморегуляції, природні сили організму мобілізуються. Під впливом лазерної терапії розширюються капіляри, поліпшується циркуляція крові, харчування тканин, а все це разом призводить до того, що прискорюються процеси загоєння в уражених місцях. Лазерна терапія сприятливо впливає на імунітет, зменшує в'язкість крові, знижує холестерин, знеболює, має антимікробний, антивірусний і противоалергенний ефекти.

Спектр показань для лазеротерапії надзвичайно широкий: від патології шкіри і підшкірно-жирової клітковини до запальних захворювань дихальної і сечостатевої систем, а також багато хвороб нервової, ендокринної і серцево-судинної систем. Одна зі властивостей лазера – підвищення чутливості організму до медикаментозного лікування. Завдяки цьому лазеротерапія допомагає скоротити час лікування, запобігти переходу гострого процесу в хронічний, а головне, домогтися позитивного ефекту мінімальними дозами ліків. Ефективність лазерної терапії надзвичайно висока. А відсутність побічних ефектів робить лікування лазером хорошим засобом медичної профілактики. Короткі сеанси лазеротерапії, які проходить пацієнт, укріплюють здоров'я: стимулюють обмінні процеси, живлення органів і тканин, знижують вірогідність настання ранніх вікових змін, зокрема, клімаксу у жінок і статевої слабкості у чоловіків.

Лазерна терапія – галузь сучасної медицини, яка постійно розвивається. Цей метод лікування не залишений нами без належної уваги.

Крім того, особливо хотілося б зупинитися на вивченні нашими співробітниками переспективності використання в комплексі реабілітаційних програм найсучасніших на даний момент фізіотерапевтичних методів.

Так, апарат «Crio 6» (Німеччина) дозволяє нам використовувати метод кріогенної техніки і технології при лікуванні цілої низки захворювань. Застосування холоду для втамування болю і купірування запалення має, мабуть, найстародавнішу історію.

Моніторинг кріогенного процесу в клініці відрізняється суб'єктивізмом, оскільки розробка чітких алгоритмів кріовпливу на біотканини, напевне, є найкритичнішим і важко вирішуваним питанням практичної кріомедицини. Тому при розробці методів холодолікування прикладні дослідження значно випереджають їх фундаментальне теоретичне обгрунтування.

Впровадження і тиражування кріомедичних методів лікування ускладнюється через відсутність або малу доступність адекватної для практичної медицини кріогенної техніки.

До того ж немає однозначності у визначенні ролі, місця, значення кріотерапії у клінічній практиці, в реабілітаційно-оздоровчих технологіях, що породжує широкий спектр неграмотних, надуманих, протирічних тверджень як з боку прихильників кріомедицини, так і її опонентів.

За останні 30 років кріомедицина запропонувала низку технологій, ефективність яких значно перевищує існуючі методи лікування найбільш поширених захворювань.

Крім того апарати «PiezoWay» і «EnPuls» дозволяють вивчати ефективність застосування методу ударно-хвильової терапії (УВТ) – одного з ефективних фізіотерапевтичних методів, що застосовується при лікуванні опорно-рухових порушень, в основному для терапії дегенеративно-дистрофічних змін у кістково-м'язовій тканині, який ефективно почав впроваджуватися на початку ХХІ століття.

Чисельність людей із цими порушеннями значно збільшується щороку не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Експериментально доведено, що механічна напруга може викликати поділ клітин і швидке розростання клітинних культур. Отже, механічні стимули, викликані екстракорпоральними ударними хвилями, впливають на клітини тканин. Стиснення і розтягування сполучних волокон тканин у позаклітинній матриці (ECM) необхідні для підтримки фізіологічної стійкості і забезпечення регенерації тканин. ECM складається із полісахаридної мережі, яка діє як магістраль між клітками і кінцевими судинами капілярів, між гормональною і нервовою системами. Будь-які зміни в тиску і розтягуванні уздовж цієї магістралі виявляються механорецепторами у внутрішній і зовнішній мембранах клітки. Стимули тиску передаються через цитоскелет у ядро клітки з подальшим прочитуванням генетичної інформації та експресією генів. Механічна енергія ударної хвилі запускає хімічні і молекулярні біологічні сигнальні каскади. Цей процес згадується як механоперетворення. На нього впливають частота ударних хвиль, амплітуда їх тиску, інтенсивність і тривалість застосування.

У даний час ударно-хвильова терапія є одним із найактуальніших методів, ефективність якого досягається в 90% випадків.

На роботі наступної лабораторії хотілося б зупинитися окремо. Її основу складає кабінет функціональної діагностики. Діагностичний компонент є одним із основних у загальній системі лікувально-оздоровчих та корекційно-відновлювальних заходів. Взагалі викликає подив, із якою легкістю призначаються окремими «лікарями» досить ефективні засоби і методи з арсеналу «нетрадиційної» або «народної» медицини тільки лише на основі одних суб'єктивних скарг пацієнта, без відповідної об'єктивної діагностичної бази обстеження. Про яку індивідуалізацію підбору реабілітаційного впливу, про яку ефективність лікування або оздоровлення може йтися! Так, у нашому Центрі, наприклад, ніколи не буде призначена процедура ударно-хвильової терапії без відповідного ультразвукового обстеження навколишніх вогнищ пошкодження м'яких тканин, не буде призначена міостимуляція без відповідного міографічного обстеження, ЛФК без відповідних антропометричних обстежень і т.д. для практично всіх методів впливу. Крім того при досить великих можливостях діагностики патологічних змін в організмі людини існують серйозні проблеми діагностики її рівня здоров'я. Про які превентивні заходи щодо його зміцнення може йтися! Хочеться віддати належне великому українському вченому Апанасенку Г.Л., який неодноразово піднімав цю проблему, і його методиці визначення рівня здоров'я, якою активно користуються фахівці в різних країнах світу. ВООЗ вирішує цю проблему через створення міжнародної класифікації рівня резервних можливостей функціонального стану організму людини, яка, на жаль, поки практично не використовується українськими фахівцями. Функціональна діагностика встановлює ступінь порушення функцій органів і систем і може дати правильне уявлення про ступінь ураженості органу і втрати функціональної здатності його або біологічної системи. Іншими словами, лише функціонально-діагностичні методи, якщо вони точні, забезпечують отримання відомостей про достатність або недостатність функцій органів і систем організму. Цілком очевидно, що застосування функціональної діагностики часто навіть значно важливіше, ніж з’ясування загального діагнозу, оскільки з її допомогою будується прогноз захворювання, його подальшого перебігу і результату. Чималий вплив справляє вона і на лікування захворювань, зумовлюючи як характер терапії, так і межі її допустимості. Функціональна діагностика виробляється на основі існуючих у даний час фізіологічних уявлень про діяльність цих органів. Нерідко функціональна діагностика дозволяє також виявити ураження окремих часткових функцій того або іншого органу. Вирішенням цих завдань і займаються фахівці Центру в кабінеті функціональної діагностики.

Крім усього сказаного, слід урахувати, що Науково-практичний центр реабілітаційних технологій є структурним підрозділом Інституту соціальних технологій Університету «Україна», до складу якого входять кафедри реабілітації, психології, соціальної роботи та фізичного виховання. Це дозволяє розробити комплексну систему заходів із медичної, психологічної та соціальної реабілітації людей у забезпеченні їх життєдіяльності та інтеграції в суспільство, створювати індивідуальні програми для забезпечення оптимального рухового стереотипу.

Так, одним із видів соціальних технологій, що розробляються в Центрі, є заходи (послуги) з соціальної реабілітації інвалідів. Науково-практичний центр реабілітаційних технологій являє собою систему і процес відновлення здібностей інваліда до самостійної суспільної діяльності.

Ми не залишаємо без уваги і питання соціально-побутової адаптації – адже це система і процес визначення оптимальних режимів громадської та побутової діяльності інвалідів у конкретних соціально-середовищних умовах і пристосування до них інвалідів.

У найближчій перспективі будемо також розглядати питання соціально-середовищної орієнтації, тобто системи та процесів визначення структури найбільш розвинених функцій інваліда з метою подальшого підбору на цій основі виду громадської чи сімейно-громадської діяльності.

- Хто є клієнтами Вашого центру?

- Як зазначалося вище, основне завдання, яке ми ставимо перед собою, – це кваліфікована, професійна підготовка майбутніх фахівців. Поки що наш центр, наша клініка – це своєрідна хороша навчальна база для студентів, де вони проходять чудову практику. Проте пацієнтами нашого центру мають бути ті люди, які хочуть жити продуктивно, почуватися здоровими психологічно і соціально. Поки, не дивлячись на всі можливості матеріально-технічної бази, парку обладнання, кваліфікованого персоналу ми не можемо широко надавати медичну допомогу. Це пов'язано з особливостями ліцензування сфери діяльності. Проблема в тому, що в центрі ми займаємося вирішенням питань, пов'язаних із оздоровленням людини, оптимізацією функціональних можливостей його організму. Тобто лікування, як таке, тут не проводиться, тут, за великим рахунком, здійснюється профілактика здоров'я. На жаль, а може і на радість, сьогодні надання таких послуг вимагає отримання ліцензії на медичну практику. Отримання цієї ліцензії для фахівців, які все життя працюють у сфері оздоровчих технологій, мають вчені звання, визнання в науковому світі, публікації з даної тематики, проте не працюють в установах системи охорони здоров'я, є складним і практично не здійсненним завданням. Таким чином, поки що є труднощі з узаконюванням оздоровчої сфери діяльності Центру.

Проте Науково-практичний центр реабілітаційних технологій і надалі планує надавати оздоровчо-реабілітаційні послуги з медико-соціальної реабілітації інвалідів, забезпечуючи їх високу якість, що задовольняє потреби клієнтів центру. Основними чинниками, що впливають на надання послуг реабілітаційного центру, є наявність і стан нормативної документації; умови розміщення центру; укомплектованість центру фахівцями і їх кваліфікація; технічне оснащення – устаткування, прилади, апаратура; стан інформації про центр, порядок і правила надання ним послуг.

автор: Ігор Олександров, журналіст

час видання: 2011


21/09/2011