МИКОЛА МНИХ: «Держава повинна виконувати відповідні функції, які передбачаються Конституцією»

МИКОЛА МНИХ: «Держава повинна виконувати відповідні функції, які передбачаються Конституцією»

 

З вересня цього року Інститутом економіки та менеджменту Університету «Україна» керує доктор економічних наук, професор, Заслужений економіст України Микола Володимирович Мних. Шлях він пройшов дуже великий і непростий. 56 років – це вже немало, а здається, що все відбулося вчора. Народився він на Західний Україні, в селі. Після школи вступив до Львівського університету на економічний факультет. Власне, біографія Миколи Володимировича типова для багатьох вихідців із села, які з притаманними їм наполегливістю і старанням вчилися, щоб потім учити інших рухати науку, а отже й науково-технічний прогрес. Після університету працював завідувачем фінансового відділу Костопільского КРУ, а в 29 років він був запрошений у Міністерство фінансів України на посаду головного спеціаліста, головного контролера-ревізора КРУ. Потім – завідувач відділом, заступник начальника управління. І працював він у Міністерстві до 1990 року. А кандидатська дисертація була вже готова. В 90 році його запросили у Верховну Раду очолити групу наукових консультантів Комісії з питань економічної реформи.

Вся законотворча діяльність, що відбувалася у країні, знаходилась під його контролем: починаючи з закону про власність, закону про підприємство, підприємницьку діяльність, про банки, банківську діяльність і т.д. – це писані його рукою закони.

Працював заступником, першим заступником міністра зовнішньоекономічних зв’язків, першим заступником міністра фінансів України.

У 1999 році добровільно пішов у відставку – це був вчинок. Вчинок, яким треба пишатися. Він не зміг порозумітися з Президентом Л.Д. Кучмою у питаннях стратегії розвитку економіки країни. Він бачив інші напрямки економічної реформи і виклав свої думки Президенту, але його пропозиції не були почуті.

Це нагадує мені вчинок відомих журналістів телеканалу «1+1» під час подій журналістської революції, яка передувала Майдану. У жовтні 2004 року з телеканалу «1+1» на знак протесту проти цензури звільнилися сім відомих журналістів. Журналістська революція була виявом протесту багатьох українських медійників проти цензури, яка в той час впроваджувалася Адміністрацією президента Леоніда Кучми. Це був неприхований контроль за редакційною політикою з боку президентської Адміністрації.

Ці дві події дуже схожі, і те, що сталося після того, як Микола Мних пішов із пристойної посади (і пристойної зарплатні), ми відчуваємо і донині: відбувається те, що ми маємо досі на двадцятому році реформування економіки.

Микола Мних уже тоді зрозумів, що йому краще буде навчати молодих людей, які б могли здійснювати реформування економіки країни. І хоча в нього було багато пропозицій від бізнесу в різних напрямках, Микола Володимирович віддав перевагу вищій школі, хоча зарплатня у ВНЗ набагато нижча, ніж у бізнесі. Він вважає своїм обов’язком дати молодому поколінню реальні знання, щоб воно було успішним, і не тільки в Україні.

Сьогодні немає, на його думку, серйозного українського бізнесу. Є побудована система державного монополістичного капіталізму. На жаль, у нашій державі й освіта стала об’єктом бізнесу. Освітянський бізнес – це не той бізнес, який треба було мати. Але так сталося..

Потрапивши в Університет «Україна», побачив зовсім інші підходи, тут створюється серйозна база не на сьогодні, не на завтра, а на велике майбутнє, і він вважає своїм обов’язком допомогти в розбудові такої серйозної структури, як Університет «Україна».

З президентом університету, Петром Михайловичем Таланчуком, вони є практично однодумцями в усіх питаннях, що стосуються розбудови університету, і, зокрема, Інституту економіки та менеджменту. Петро Михайлович Таланчук підтримує його у всіх починаннях.

У докторській дисертації, яку Микола Володимирович захистив у 2007 році, було 18 пунктів наукової новизни. І всі вони стосувалися соціального захисту населення, створення системи соціального захисту через систему страхування. Ще до захисту він став Заслуженим економістом України, має багато почесних грамот і нагород, у тому числі й почесні грамоти Верховної Ради України.

Миколо Володимировичу! Якою Ви бачите стратегію розвитку Інституту економіки та менеджменту, який Ви очолили з початку цього навчального року?

-  Я вважаю, що у нас в Україні, щоб успішно здійснювались реформи, повинні бути успішними наші випускники, наші студенти – спеціалісти, магістри. Тому першим і головним завданням є, щоб із нашого інституту всі бакалаври, спеціалісти, магістри вийшли справжніми фахівцями. Це означатиме, що вони зможуть конкурувати на ринку. На жаль, у нашій державі на сьогоднішній день складається така ситуація, що випускників навчальні заклади виробляють у 3 рази більше, ніж випускалося за часи Української РСР. Але фахівців випускається мало. Це пов’язано з тим, що, отримавши диплом, вони не отримують місця на відповідних їх освіті посадах. Маючи дипломи спеціалістів чи магістрів, вони далі ідуть працювати на робочі посади. Я вважаю, що це - великі втрати для держави, суспільства, оскільки людина не забезпечила відповідність рівню свого фаху. Тому перше і основне завдання, щоб всі студенти вийшли фаховими.

- І як, на Вашу думку, це можна зробити?

- О, це і є найголовнішим стратегічним завданням. Я з самої першої зустрічі з викладацьким складом сказав: «Наше завдання з Вами, шановні колеги, це - якісна підготовка фахівців. Лише таким чином навчальний заклад має можливість залишитися на ринку освітянських послуг і мати відповідне майбутнє».

Результати набору, який відбувався навесні і влітку 2010 року, показали, що біля 100 вузів не отримали жодного студента-вступника. Це говорить про те, що для майбутніх студентів є вибір навчальних закладів. Ми зрозуміли ринкову економіку як щось надумане, ніби все можна робити, всі обмеження зняті, хто завгодно може завтра розпочати свою діяльність, банківську чи якусь іншу. Але для цього є Держава. Якщо є Держава, то вона повинна виконувати відповідні функції, які передбачаються Конституцією. Держава бере на себе функції щодо регулювання тієї чи іншої діяльності. Ми це усвідомили досить пізно. Хтось на цьому почав робити бізнес (маю на увазі освітянський бізнес), хтось отримував відповідні ліцензії. І ми зіштовхнулись із такою ситуацією, що в нас забагато ВНЗ. У жодній країні Європи стільки ВНЗ немає. І в нас практично 90% випускників шкіл ідуть у вищі навчальні заклади. Таких чудес немає ніде у світі. Хтось повинен бути столяром, сантехніком і т.д. І не всі можуть бути економістами, юристами, менеджерами, бо для цього потрібен «божий дар».

Вручаючи студентські квитки нашим магістрам-заочникам, дорослим людям, які працюють у банках, в міністерствах, запитую: «За чим ви прийшли, за дипломами?». -«Так», - відповідають. –«А я думав, що ви прийшли за знаннями». Вони регочуть. У нас немає перевиробництва фахівців, а є нестача кваліфікованих економістів, юристів, які б на належному рівні могли врегульовувати професійні питання.

Подивіться, що у нас робиться у сфері законодавства. Чи захищені соціально сьогодні наші люди? - Ні. Чи нормально розвивається бізнес? - Ні. Чи достатньо ми забезпечуємо правове регулювання усіх цих процесів? - Ні. Чи є у нас достатня кількість адвокатів, які були б доступні для наших громадян? Чи є у нас достатня кількість фахових економістів, які могли б скласти простий бізнес-план? Чи нормально, що людина, маючи диплом у кишені, не здатна це зробити?

Президент Янукович сформував Комітет з питань економічної реформи при собі, розуміючи, що реформувати треба все.

- Як Ви збираєтесь реформувати Інститут економіки та менеджменту, який нещодавно очолили?

- Про перший етап я вже сказав раніше. Другий етап – ми повинні забезпечити якісний викладацький склад, який міг би надати нашим студентам ту інформацію, що забезпечувала б їх фах. Тому я сказав: «Шановні колеги! Ви маєте бути до цього готові. І все навчально-методичне забезпечення по дисциплінах, які Ви сьогодні викладаєте, Ви маєте зробити таким, щоб, по-перше, воно було доступним для студентів як у друкованому, так і в електронному вигляді, щоб завдання до практичних занять не дублювали, а доповнювали конспект лекцій, наповнюючи його змістом злободенних життєвих професійних ситуацій, що потребують нагального вирішення.

Що для цього ми робимо і що ми будемо робити? Перше завдання, яке ми ставимо – наблизити студентів до реального виробництва. Ми створюємо навчальний банк, де студенти будуть віртуально здійснювати банківські операції, вони будуть долучені до практики банківських опреацій.

- Скажіть, будь ласка, декілька слів про викладацький склад Інституту економіки та менеджменту, бо саме від викладацького складу залежить професіоналізм майбутніх фахівців.

- У нас на сьогоднішній день 4 з 7 кафедр очолюють доктори наук. До нового року всі наші кафедри очолюватимуть доктори наук. Один із докторів наук сьогодні люб’язно погодився очолити кафедру менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Це заступник міністра економіки, член-кореспондент Академії наук України Мунтіан Валерій Іванович. Він закінчив Пушкінське вище військове інженерно-будівельне училище, дві вищі школи господарського управління, аспірантуру при Одеському державному економічному університеті, Коледж стратегічних досліджень та оборонної економіки (Німеччина), Українську академію державного управління при Президентові України (спеціальність «Державне управління»), Національну академію оборони України (спеціальність «Організація тилового забезпечення військ»), отримавши кваліфікацію магістра військового управління.

Отримав військове звання генерал-лейтенанта. Доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії наук України, автор 210 наукових праць, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії ім. академіка В. Глушкова, Міжнародної премії ім. академіка А. Прохорова.

Але під таких зіркових завідувачів кафедр підтягуємо для роботи на постійній основі кандидатів наук, доцентів, які мають відповідний фах. До лютого 2011 року в нас відбудуться серйозні кадрові зміни.

Оце той потенціал, оті бджоли, які будуть доносити реальну інформацію до студентів, і студенти зможуть споживати те, що сьогодні необхідно мати.

Для виховання справжнього фахівця необхідно забезпечити студентів необхідною практикою. Які Ваші плани щодо цього?

- Зараз ми створюємо учбовий банк, учбову страхову компанію. Ми укладаємо угоду з діючою страховою компанією, щоб наші студенти на практичні заняття ішли до неї і там бачили, як здійснюються операції, як вони оформлюються, як здійснюється перерахування, як визначаються ризики, як вони покриваються.

Студенти зможуть реально заробляти. Сьогодні, працюючи 2 місяці, я не позбувся проблеми, що не всі студенти відвідують заняття, не дивлячись навіть на репресивні методи. Але ми знімемо ці проблеми, коли студенти матимуть реальну можливість заробляти просто в університеті.

Дуже важливим є питання перепідготовки спеціалістів, бо ця система дає можливість формувати нових фахівців. Ці люди у свій час не отримали той фаховий рівень, якого вони прагнули, або якого вимагало від них життя. Ми зараз ведемо розмову з Київським центром занятості, бо він має можливість замовляти перепідготовку спеціалістів із числа незайнятого населення. Я думаю, що з лютого місяця ми почнемо перепідготовку цих фахівців.

Які у Вас стосунки з іншими ВНЗ, які теж випускають фахівців-економістів?

-  У нас прекрасні ділові стосунки з усіма навчальними закладами, але ми розуміємо, що наш університет є специфічним. Він єдиний в Україні, який створює рівні можливості для всіх.

- Що Ви можете сказати про набір на спеціальності, які готує Ваш інститут?

- Щодо ліцензовано обсягу, то набір був дуже малий: він склав біля 12 %.

- Як Ви вважаєте, можна підвищити набір у майбутньому?

- Набором студентів ми не будемо займатися у квітні, травні, червні місяці, а вже зараз про це думаємо. Ми працюємо зі школами і запускаємо систему підготовки фахівців робітничих професій. Що це значить – робітничі професії для економістів? Це, наприклад, касир. Не всі випускники шкіл підуть у вищі навчальні заклади. Навчаючись у школі, дитина паралельно за 2 місяці може отримати свідоцтво рахівника і почати працювати в магазині, або агентом страхової компанії. А людина, яка захоче отримати вищу освіту, зможе це зробити.

Ми йдемо до учнів не з лозунгами: «Вступайте до нас, бо ми – найкращі». Всім це набридло. Ми пропонуємо реальні послуги на сьогодні. Найголовнішим рекламним продуктом є наші випускники та студенти і слухачі. Вони реально можуть сказати, чого вартий цей навчальний заклад. І зможуть привести й інших, знайомих і близьких. Ми давно працюємо з категорією осіб, яких називають особами з вадами здоров’я. Ми співпрацюємо з фондом інвалідів. Він також із числа інвалідів буде направлять на навчання інвалідів для здобуття робітничих професій.

З першого лютого ми розпочинаємо цей навчальний процес. Не лозунгами, а реальними діями ми покажемо, що, прийшовши до нас, ви побачите, чого зможете досягти в майбутньому. Ви закінчите курси, отримаєте диплом і побачите, що тут ви зможете отримати і диплом бакалавра, і диплом магістра. На сьогодні цінуються фахові знання – не дипломи, а фахові знання. І наступний етап, який ми зараз уже робимо, це те, що ми наших студентів будемо залучати до безпосередньо практичної роботи. Для цього створимо кадрову агенцію, яка матиме відповідні зв’язки з роботодавцями, щоб усіх наших випускників ми могли працевлаштувати. Це підніме імідж нашого університету. Та категорія випускників, яка отримає реальні робочі місця, скаже всім, що це – єдиний ВНЗ, який не викидає на вулицю своїх учнів. А тим більше це стосується працевлаштування випускників-інвалідів.

- Яким чином Ви це зробите?

- Ми хочемо вийти з пропозицією, щоб випускники, які фахово захищають диплом, могли отримати стартовий капітал для створення бізнесу. Дипломні роботи не повинні бути віртуальними, вони мають підлягати реалізації. Для цього буде створений інформаційно-консультаційний центр, який надаватиме консультації по всіх напрямках наших кафедр, по створенню реальних бізнес-планів і створенню малих підприємств.

А для малозабезпечених, малозахищених, інвалідів будемо ставити питання, щоб їм передбачались у бюджеті відповідні суми для отримання стартового капіталу, звичайно в разі успішного захисту диплому. Тоді ці люди не будуть викинуті на вулицю, а реально почнуть малий бізнес.

Що Ви можете сказати про перспективи держзамовлення для нашого університету? Петро Михайлович показував мені лист за підписом прем’єра М. Азарова, який передбачав для нас держзамовлення навіть цього навчального року. Але ми нічого не отримали.

-  Отримання держзамовлення – це не проста процедура. Але в нас є всі переваги. Я безпосередньо долучився до цієї справи. Це стосується осіб із вадами здоров’я. Держава відповідно Конвенції Об’єднаних Націй повинна створити рівні умови для всіх категорій осіб, у тому числі з вадами здоров’я. Чому б для цієї категорії осіб у тому навчальному закладі, де створені всі умови, не дати держзамовлення? Необхідно змінити підхід до самої системи державного замовлення. З цього приводу ідуть консультації з Міністерством освіти і науки та Міністерством економіки.

Сьогодні бюджет ще не затверджений. Введення додаткових витрат завжди є досить складним. Я не гарантую, що наступного навчального року будемо мати держзамовлення, але до нього ми наблизимось для осіб із вадами здоров’я. Якщо ми зможемо змінити загальний підхід у нас в Україні, що державне замовлення отримають лише державні навчальні заклади, як сьогодні проголошує і Закон про вищу школу, і бюджетний кодекс, то, я думаю, що дискримінація навчальних закладів залишиться позаду. Якщо ми в Конституції проголосили рівноправність усіх форм власності, то чому ж ми не даємо приватним навчальним закладам реалізувати свій потенціал за рахунок державного замовлення. Треба вийти на тендер, виграти його. Це буде нормальний підхід.

Якщо ми створимо всі ці умови, то в нас не буде серйозних проблем, щоб увійти в Європу. А нам постійно кажуть: «Зачекайте!!!». Нас будуть запрошувати.

Ви сказали, що держзамовлення треба виділяти на основі тендера, а не тому, що цей ВНЗ державний чи приватний. Це дуже цікава думка.

-  Ми повинні вкласти в державне замовлення реальний його зміст. Держава замовляє якусь кількість фахівців, які їй потрібні. Вона під це виділяє кошти. То чому ж, якщо ми визнали, що в нас можуть бути недержавні навчальні заклади, а у нас, до речі, – змішаний ВНЗ, бо засновником є і КМДА, то держава повинна обрати кращі навчальні заклади і дати їм фінансові ресурси. А після того, як вони підготували фахівців, держава повинна їх забрати. Інакше для чого ми викидаємо гроші?

З кожним роком дедалі гостріше постає питання вибору не лише майбутньої спеціальності, але й вибору ВНЗ, яких сьогодні в Україні є немало-небагато 881. Дедалі затребуванішими стають не лише випускники, які мають диплом, а ті, які реально мають вантаж знань, і не лише теоретичних.

Ігор Олександров, журналіст

автор: Ігор Олександров

час видання: 2010


10/11/2010