Скромний і мудрий геній

СКРОМНИЙ І МУДРИЙ ГЕНІЙ

 

«Цінне тільки те життя, яке

прожите для людей»...

А. Ейнштейн

 

14 березня 1879 р. у німецькому місті Ульмі в незаможній єврейській сім'ї Германа і Пауліни Ейнштейн народився син Альберт. Саме з цього моменту почала свій розвиток геніальна особистість, діяльність якої стала чи не найвизначнішою у XX сторіччі.

Хлопчик зростав замкнутим і нетовариським, пізно почав ходити і говорити, не демонстрував яких-небудь значних успіхів у школі. У дитинстві Альберт Ейнштейн був не здібний до навчання. Вчителі критикували його за повільність і погану успішність, проте пояснення цього криється не в лінощах або поганих здібностях учня, а в несприйнятті застарілих педагогічних методів, що застосовувалися в німецьких школах.

Коли Альберту було п'ять років, його батько вперше показав йому компас. Це перше враження від знайомства з технікою у Ейнштейна збереглося на все життя і, як він сам визнавав, визначило його захоплення всілякими механізмами і наукою, спонукало майбутнього вченого до вивчення математики, фізики і філософії. У віці 12 років вій почав самостійно вивчати математику за допомогою шкільного підручника з геометрії. І вже у гімназії був у числі перших учнів із вивчення точних наук, проте часто сперечався зі своїми викладачами, що продовжували вважати його безперспективним учнем. Хлопцеві досить складно давалося вивчення мов та ботаніки, через що він не отримав атестат зрілості і не зміг вступити до Цюріхського Політехнікуму.

Через рік занять самоосвітою Альберт все таки складає необхідні іспити, отримує довгоочікуваний атестат та вступає на педагогічний факультет, щоб стати вчителем фізики. Багато професорів високо оцінювали здібності студента Ейнштейна, але ніхто не захотів допомогти йому продовжити наукову кар'єру чи знайти роботу, через його свавільність та незалежність. Унаслідок відсутності заробітку Альберт Ейнштейн буквально голодував, не вживаючи їжу по декілька днів підряд. Згодом це стало причиною хвороби печінки, від чого учений страждав до кінця життя. Не зважаючи на проблеми, що переслідували його, Ейнштейн знаходив час для подальшого вивчення фізики. Через деякий час доля посміхнулася йому: один із добрих знайомих порекомендував його на посаду експерта у федеральне Бюро патентування винаходів. Через кілька років злидарства та поневірянь Альберт отримав необхідні кошти для існування і тепер мав змогу цілком присвятити себе улюбленій фізиці.

У 1903 році Ейнштейн одружується, згодом у нього з’являється троє дітей і тепер його побутом опікується дружина, Мільова Маріч, якій він регулярно зраджує з багаточисленними коханками. Відомим цікавим фактом є те, що великий учений завжди ходив без шкарпеток, а на те, щоб привчити його користуватися зубною щіткою, дружина витратила кілька років. Через 16 років шлюб розпався. Мільова, не витримавши постійних зрад чоловіка, забрала дітей та пішла геть. Старший син Ейнштейна піде стежкою батька, всерйоз займеться наукою, а менший потрапить до психіатричної лікарні через шизофренію і там помре.

Другий шлюб був ще більш дивним, адже Альберт одружився зі своєю двоюрідною сестрою і вдочерив двох її дочок, яких до кінця життя любив сильніше, ніж рідних синів.

1905 року, що увійшов в історію як «Рік чудес», передовий фізичний журнал Німеччини «Анали фізики» опублікував три видатні статті Ейнштейна, які поклали початок науковій революції. Нарешті вчений набуває визнання, слави. Ще 50 років, до самої смерті, він дивуватиме людство та середовище вчених своїми відкриттями та винаходами. Ейнштейн створив спеціальну (1905 р.) і загальну (1907—1916 pp.) теорії відносності, відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії. Він – автор основоположних праць із квантової теорії: ввів поняття фотона, встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії (закон Ейнштейна), передбачив (1916 р.) вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію броунівського руху, заклавши основи теорії флуктуацій, створив квантову статистику Бозе-Ейнштейна. З 1933 р. працював над проблемами космології і єдиної теорії поля. За ці заслуги Ейнштейн був удостоєний безліччю нагород, у 1921 році отримав Нобелівську премію.

Його ім'ям названо багато наукових установ, хімічний елемент, астероїд, кратер на місяці, є ізраїльська банкнота із зображенням ученого, Ейнштейну навіть пропонували стати другим президентом Ізраїлю.

У 30-тих роках, через посилення націоналістичних настроїв у Німеччині, Альберт разом із дружиною був змушений емігрувати у США, так як через своє єврейське коріння постійно зазнавав утисків та принижень, а це заважало нормально працювати. У США Ейнштейн стає одним із найвідоміших і шанованих вчених країни, отримавши репутацію геніального, хоча й «розсіяного професора».

Незважаючи на свою величезну славу, Альберт Ейнштейн був дуже доброю, ввічливою та простою у побуті людиною. Скромний та невимогливий, він ходив у своєму улюбленому старому светрі, неохайно зачесаний та із притаманним тільки йому одному поглядом. Нe вірив у Бога, а вірив у людську доброту та рівність усіх людей, мир, тому завжди виступав проти війни, проти застосування ядерної зброї.

В останні роки життя у вченого різко погіршився стан здоров'я, але, незважаючи ні на що, до свого останнього подиху він продовжував працювати над своїми дослідженнями з фізики, адже науку любив більше за життя. Ходили чутки, що перед смертю Ейнштейн здійснив колосальне відкриття, яке здалося йому небезпечним для людства, тому всі записи він знищив.

Фізик, що перевернув уявлення людства про Всесвіт, Альберт Ейнштейн номер 18 квітня 1955 року в Прінстоні від аневризми аорти. Не сприймаючи жодних форм культу особи, він заборонив пишне поховання з гучними церемоніями, для чого побажав, щоб місце і час поховання не розголошувалися. 19 квітня 1955 року без широкого розголосу відбувся похорон великого вченого, на якому були присутні всього 12 найближчих друзів. Його тіло було спалено в крематорії, а попіл розвіяний.

 

Анна Маркович

Студентський інформаційний часопис «СІЧ» №1,

Експериментальний випуск студентів ІV курсу

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна»,

травень 2010

автор: Анна Маркович

видання: Студентський інформаційний часопис «СІЧ» №1, Експериментальний випуск студентів ІV курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», час видання: 2010


09/08/2011