Просвітитель і гуманіст

Просвітитель і гуманіст

 

Петро Могила народився в сім’ї молдавського господаря Симіона й угорської княгині Маргарет. Жорстока боротьба за молдавський престол змусила сім’ю Могил після загибелі Симіона залишити Молдавію. Навчався Петро у Львівській братській школі. Вищу освіту отримав за кордоном. При цьому одні дослідники місцем навчання називають Сорбону, інші – Ла Флеш, деякі – Заморську академію. Але безперечно таке – Могила отримав блискучу освіту, що підтверджує його літературна і просвітительська діяльність. У 1625 році П.Могила прийняв монашеський сан. З 1627 року він – архімандрит Києво-Печерської Лаври, з 1631 року – митрополит Київський.

Його зусилля, спрямовані на розвиток просвітництва, реорганізацію і зміцнення православної церкви, розширення культурних зв’язків України з Росією, Білоруссю, Молдавією, Польщею та іншими європейськими державами, формували національну свідомість українського народу, його патріотизм і волю до звільнення.

Заснована ним колегія не стала закритим навчальним закладом для багатіїв та знаті. Вона зберегла традиції свобод слова, увагу до національних мов – слав’янської та української, до історії і культурної спадщини України.

За ініціативою Могили були відкриті колегії у Вінниці, Кременці, Тощі, Ясах. Більш ніж 20 років він стояв на чолі книгодрукування на Україні. Слав’янські видання київської книгодрукарні користувались великим попитом у Росії, Білорусі та закордоном. Видавалась також література на польській та латинській мовах. Петро Могила сам писав книги. З його ім’ям пов’язаний новий етап в історії полемічної літератури. Полемічні твори Могили стали міцною перешкодою на шляху поширення католицизму.

П. Могила проводив археологічні розкопки, займався реставрацією пам’яток архітектури. Саме за його ініціативи була викопана і відкрита світу Десятинна церква часів князя Володимира, частково реставрований Софіївський собор, церква Спаса.

Як стверджують деякі дослідники, саме Могила благословив Богдана Хмельницького на визвольну боротьбу. Найбільшим досягненням свого життя просвітитель вважав створення Колегії. Він писав: “З божою поміччю, постаравшись в міру моїх слабких сил, на кошти мого сімейного майна, я постачав, постачаю і дуже хочу з допомогою царя небесного до кінця свого життя постачати школи книгами, викладачами, коштами для підтримки бідних студентів». Вмираючи у 50-річному віці, Петро Могила заповідав Колегії все своє майно, кошти та цінні речі – бібліотеку, половину худоби зі свого хутора Неполочі, село Позняковка, більш ніж 80 тисяч злотих, срібний посуд, одяг митрополита, хрест і навіть тканини – на одяг студентам, і прохав берегти Колегію як його «залог земного життя».

 

 

Лаврська школа

 

Восени 1631 року в Києві з’явилась ще одна школа – Лаврська. Її започаткував архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Школа розгорнула свою діяльність у помешканні Троїцької церкви. Ще задовго до відкриття Могила попіклувався про досвідчених викладачів. Він підібрав групу здібних молодих людей і відправив їх вчитися за кордон на свої кошти.

Влітку 1631 року П.Могила запросив викладати в Лаврській школі львівських вчених Ісаю Трофимовича-Козловського та Сильвестра Косова. Ректором став Трофимович-Козловський, префектом – Косов. Рівень навчання був досить високим. Сильвестр Косов викладав у школі риторику. Освіту автор історичних творів «Патерик» і «Екзежесіс» отримав у Віленській, Люблінській і Заморській академіях. У 1634 році став Мстиславським єпископом, у 1647 році – митрополитом Київським.

Лаврська школа проіснувала недовго. Братство було занепокоєне тим, що П. Могила користувався підтримкою короля, мав родичів серед польської знаті і підтримував дружні стосунки з уніатськими єпископами. Вони рішуче вимагали від Могили об’єднати Лаврську школу з Братською і розмістити її на Подолі, на території братства та під його наглядом. Петро Могила дав згоду.

Велика заслуга П.Могили – високоосвіченої людини, просвітителя і гуманіста – в тому, що він зумів надати школі масштабу освітнього та ідеологічного центру, протестно настроєного відносно планів Речі Посполитої щодо України. Всі свої знання, організаторські здібності, політичний талант і матеріальні кошти П. Могила віддав колегії, яка на його честь пізніше стала називатися Києво-Могилянською.

 

Наталія Чиханцева,

студентка І курсу

(cпеціальність „Видавнича справа та редагування”)

Науковий керівник: старший викладач

кафедри гуманітарних дисциплін С.О.Рубашова

Газета “Університет «Україна», №8-9, 2005

 

автор: Наталія Чиханцева, студентка І курсу (cпеціальність „Видавнича справа та редагування”)

видання: Газета “Університет «Україна», №8-9, 2005, час видання: 2005


24/02/2010