Микола Міхновський: хроніка життя і боротьби

Микола Міхновський: хроніка життя і боротьби

 

Майже сім десятків років тому перестало битися серце одного з перших українських націоналістів, непохитного борця за самостійну соборну Україну МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО. У час найбільшого занепаду української політичної думки ця людина відважно закликала до боротьби за державну самостійність української нації.

У 1890-х рр., коли українству в царській Росії і не снилася ідея державної самостійності України, в Києві з'явився молодий студент, який розпочав сміливо проповідувати шлях боротьби за здобуття незалежності українського народу. Син священика з Прилуччини Микола Міхновський виріс на селі.

На початку 90-х рр. він студіював право у Київському університеті. Добре знав і старших, і молодших представників руху за національне визволення. Намагався самостійно відшукати шляхи звільнення української політичної думки від чужих впливів, знайти розв'язання української проблеми. За Міхновським пішла невелика група молоді, найближчі товариші, які утворили "Братство Тарасівців". Влітку 1891 р. хлопці присягли на вірність Україні на могилі Тараса Шевченка. Проти тарасівців постали старі культурно-просвітницькі кола і соціалістично налаштована українська молодь. Але з усім своїм темпераментом Міхновський виступив проти всіх і всього, що перешкоджало поширенню його ідей. "Братство Тарасівців" наполегливо пропагувало свої ідеї по всій Україні,

У 1893 р. у Києві під головуванням М. Міхновського відбувся таємний організаційний з'їзд тарасівців, де обговорювалося питання переходу від організаційно-виховного етапу роботи до безпосередньо політичної акції.

Закінчивши навчання у Києві, М. Міхновський переїхав до Харкова. Тут він відкрив адвокатську контору і цілковито віддався пропаганді самостійницьких ідей у новому середовищі.

У лютому 1890 р. народилася РУП (Революційна Українська Партія).

Ініціатори її створення звернулися до Міхновського з проханням написати для РУП політичну програму, з'ясувавши у ній цілі й методи боротьби. Адвокат погодився.

У тому ж місяці в Полтаві відбулося конспіративне Шевченківське свято, яка влаштувала Полтавська громада студентів, де Міхновський виступив із першою своєю історичною промовою, де підкреслив необхідність збройної революційної боротьби за права українського народу.

Через кілька днів він уже виступав на Шевченківському святі у Харкові. Тут із великим піднесенням він виголосив промову "Самостійна Україна", сповнену пристрасті і любові до батьківщини, непідробного болю за її минуле і сьогодення. Досить таки різко Міхновський висловлювався про російську націю як про націю насильників, великодержавних шовіністів.

Однак РУП недовго йшла під прапором самостійної України. Вона почала розгалужуватися на окремі політичні течії. М. Міхновський заснував нову самостійницьку партію — УНП (Українська Народна Партія).

Українське селянство, на думку націоналіста, - це основа побудови майбутньої держави.

У 1905 р., коли в Росії вибухнула перша революція, М. Міхновський з допомогою М. Шемета організовує видання нелегального органу УНП "Самостійна Україна". Відомо, що в "Самостійній Україні" був надрукований "Проект української Конституції", підготовлений Міхновським. У тому ж місяці того ж року за активної співпраці Міхновського в Лубнах на Полтавщині починає виходити часопис "Хлібороб" - перший на Україні друкований орган із питань хліборобського життя.

У 1906 р. УНП видала повну програму, де популярно виклала свою ідеологію. Програма стала свідченням, що М. Міхновський, розуміючи стихію численних селянських мас, якраз на них і спирався.

У 1905-1907 рр. його непокоїла також проблема русифікації українських міст, українського робітничого класу, оскільки останній у майбутньому мав стати опорою націоналістів у боротьбі за інтереси і права української нації.

У 1912 р. У Харкові почав виходити селянський тижневик "СНІП". У роки першої світової війни Міхновський був мобілізований і змушений воювати. Але вже у 1917 р., коли в Росії вибухнула друга революція, повернувся у лави борців за самостійну Україну.

16 березня 1917 р. він запропонував однодумцям покликати до дії українську Центральну Раду як орган тимчасового державного правління самостійної України. Крім цього, він обрав співпрацю з іншими українськими політичним партіями та організаціями. Не бажаючи розколу, М. Міхновський закликав до консолідації всіх українських сил.

Одним із кроків на шляху будівництва нової держави він вважав організацію власної української національної армії, що змогла б захистити інтереси українського народу. Не знайшовши підтримки, борець за соборну Україну вирішив діяти самостійно.

19 травня 1917 р. він скликав у Києві перше українське військове "Підготовче віче", яке підготувало резолюцію про створення української національної армії.

2 березня 1917 р. за безпосередньої участі М. Міхновського відбулися збори українських офіцерів і солдатів Київської залоги.

У квітні 1917 р. він поставив перед Центральною Радою питання про проголошення повної державної самостійності України, укладання сепаратного мирного договору України з іншими країнами, відкликання всіх українських солдатів і офіцерів із фронтів на Україну для формування дисциплінованої української національної армії, яка б захищала інтереси України і стояла б на сторожі суверенності, а також про розбудову всіх ділянок державно-національного життя. Але члени ЦР вважали, що всього можна досягти шляхом згоди з новим російським демократичним урядом.

М. Міхновський став ініціатором створення організації першого українського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького та ініціатором скликання Першого Всеукраїнського військового з'їзду, що відбувся 18 травня 1918 р. у Києві.

Міхновський зустрів запеклих і непримиренних ворогів серед деякої частини українських політичних діячів.

Антиподом Міхновського у політичній діяльності був, зокрема, Володимир Винниченко. М.М. Міхновський завжди був чесним і відвертим у політичній боротьбі на противагу Володимиру Винниченкові, талановитому письменнику, але хитрому і дещо підступному політику. Поєдинок між ними був поєдинком між силами, які боролися за самостійну Україну, і силами, що хотіли її автономії у складі Росії. Проти Міхновського об'єдналися обидві українські соціалістичні партії: есдеки і есери.

У червні 1917 р. Міхновський зі своїми однодумцями розробив план виступу. Виступ зазнав поразки. Винниченко скористався нагодою, щоб відправити М. Міхновського на румунський фронт, де той пробув до падіння Тимчасового уряду в листопаді 1917 р. та розвалу російського фронту.

Справжню самостійність Української держави Центральна Рада проголосила своїм IV Універсалом вночі з 25 по 26 січня 1918 р. Незабаром у Брест-Литовському були проведені переговори з центральними країнами і підписано мирний договір. Це було перемогою ідей М. Міхновського. Але те, за що він боровся стільки років, прийшло надто пізно.

На переломі 1917- 1918 рр. адвокат повернувся на Полтавщину. Міхновський мусив провести два місяці в повній політичній та громадській бездіяльності. З приходом в Україну німецьких військ він переїхав до Києва, щоб зорієнтуватися в новій політичній ситуації.

Саме у цей час на політичну арену прийшов генерал Павло Скоропадський, який хотів взяти керівництво Українською державою у свої руки як її гетьман. Здавалося, що Скоропадський об'єднає свої сили з Міхновським та його однодумцями. Але вийшло інакше. Гетьман за своїми освітою, вихованням, минулим був надто міцно пов'язаний із російськими колами великих землевласників. Союз землевласників люто ненавидів партію Міхновського. Після стількох років боротьби, долання перешкод на шляху до незалежності Україна, стоячи майже на порозі цієї реальної самостійності, втратила цей шанс.

Події другої половини 1919-го та 1920 років захопили Полтавщину, де жив і лікувався Міхновський. Закінчення воєнних дій змусило Міхновського залишитися під більшовицькою окупацією. А на Кубані його захопила евакуація Добровільної армії Денікіна.

Весною 1924р. Міхновський переїхав до Києва. У кінці квітня він потрапив до казематів ДПУ, але через кілька днів був звільнений. 3 травня 1924 року його знайшли повішеним у саду. Обставини смерті М. Міхновського і досі залишаються загадковими.

Але, попри всі помилки і поразки, він до останньої хвилини свого життя залишався борцем за ідеї національної державності, незалежності, соборності України. Тому не зрікся своїх націоналістичних ідей, не став до співпраці з більшовиками. М. Міхновський стояв біля витоків українського організованого політичного руху, створення політичних організацій і партій. Він був першим, хто закликав захищати молоду українську державу, створюючи національні військові сили.

Чим була б історія України бурхливого періоду 1917-1920 рр., ким був би український народ, якби не заговорила розбуджена М. Міхновським національна свідомість?! Це з його ідей зродилися пізніше ОУН, УПА. І, як можна сьогодні, коли ми будуємо незалежну державу, забути це ім'я? Воно повинно бути написане на скрижалях нашої незалежності.

 

Марія КАРКАЄВА,

студентка ІІІ курсу (спеціальність "Переклад"),

Газета «Університет «Україна», 7, 2004

автор: Марія Каркаєва, студентка ІІІ курсу (спеціальність "Переклад")

видання: Газета «Університет «Україна», №7, 2004, час видання: 2004


24/02/2010