Михайло Драгоманов і українські шістдесятники XIX ст.

МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ І УКРАЇНСЬКІ ШІСТДЕСЯТНИКИ XIX ст.

Близько дванадцяти років тому наша країна здобула незалежність. За цей час піднявся рівень української національної свідомості, зроблено перші кроки в утвердженні своєї державності. Даються вони не просто, адже століттями нам нав'язували чужі мови, культури, звичаї, привчали до думки про меншовартісність. Цим намірам у XIX столітті протистояли національні громади, які започаткували новий етап визвольних змагань на всій території України.

Мене дуже зацікавила їх діяльність у 60-х роках XIX століття. Найбільш виразно охарактеризував їх у своїх працях учений, політолог Михайло Драгоманов.

Багато вітчизняних істориків вважають, що на межі ХУІІІ-ХІХ стопіть в Україні розпочався новий національний рух. Чому новий? Та тому, що в тогочасних історичних умовах він набув іншої якості, збагатився оригінальними демократичними суспільно-політичними ідеями, які тоді ширилися, передусім, у західноєвропейських країнах. Хоч, зрозуміло, був суто національним явищем, бо в ньому відбивалися історичні традиції визвольної боротьби українського народу попередніх століть.

Головною причиною розгортання національного руху було підневільне колоніальне становище українського народу в Російській імперії. Важливими чинниками, що стимулювали його розвиток, стали також особливості формування української нації, демократична й національно-визвольна боротьба в європейських країнах.

Саме так оцінював ситуацію і М. Драгоманов. "Рік 1862-й. - писав він, - був часом... гарячого розвою українського духу в Росії...". І саме тоді, за його словами, українські хлопомани і прихильники "своєї волі" (тобто незалежності чи автономії України) почали створювати свої осередки (громади), виробляти свої ідеї та визначати шляхи їх реалізації.

Спектр світогляду вітчизняних діячів 50-х - 60-х років XIX століття був широким. М. Драгоманов підкреслював виразний демократизм їхніх устремлінь: частина освічених українців, за словами вченого, «почавши од козаколюбства раніших часів, стали пильніше приглядатись до мужицтва». Серед них були й такі, хто виношував думки про те, щоб підняти чорноробів, вигнати всяке панство й начальство з України й поставити на ній козацько-мужицьку державу або повернути хоч таку свою волю, яку мала Україна в Московському царстві за гетьманів. Оцінюючи загальну позицію українських діячів початку 60-х років у ставленні до метрополії, М. Драгоманов у дослідженні "Історична Польща і великоруська демократія" писав: "Почати з того, що свідомих українців було ще дуже мало, і вони були дуже слабими, оскільки їм необхідно було... шукати собі опори в масах народу. Для останнього необхідна була тривала попередня робота. В політичному відношенні не тільки слабкість української партії, але й самі історичні умови українського плем'я взагалі призводили до того, що українські автономісти схилялися не стільки до сепаратистичного ідеалу щодо Росії, скільки до федерального".

В іншій праці - "Переднє слово" (до "Громади" 1878 р.) - вчений зазначав, що спочатку "прихильники українського люду й країни" виступали "смирно" й вимагали небагато: "волі друкувати книги рідною мовою і вчити нею по нижчих школах, волі особи в державі російській, полегшення становища бідноти мужицької, повернення панства й попівства на Україні до породи української, до згоди з мужицтвом".

Звичайно, якщо проаналізувати всі джерела, що стосуються тодішніх шістдесятників, то можна окреслити головні ідеї та принципові їхні позиції. Проте, чітко і сконцентровано вони не були ними виголошені та обґрунтовані. На це вказував і М.П. Драгоманов.

Через історичні обставини діяльність жменьки тогочасних українофілів вимушено розповсюджувалася від наукових досліджень старовини й мови до праці серед селянства.

У численних публікаціях учений подавав цікаві відомості про участь українських громад у відкритті та діяльності недільних шкіл, про підготовку і видання для них підручників, про відстоювання права на запровадження у початкових школах рідної мови, про підготовку науково-популярних видань ("метеликів") для широких народних мас, про суперечки, що виникали у зв'язку з цим.

У ході висвітлення історії недільних шкіл М.П. Драгоманов висловив ряд оригінальних думок і суджень. За його словами, із відкриттям у 1859 р. таких шкіл і виданням для них навчальних книг українською мовою в царській Росії розпочався "розвій народної педагогіки і народної педагогічної літератури" ("Антракт із історії українофільства"). Причому, прагнення запровадити українську мову в початкову школу, популярну літературу для народу, в місцеве самоврядування і мировий суд українські діячі обґрунтовували не з національної точки зору, а із суто демократичної й утилітарної, як писав учений, потреби "подати простому народу освіту в найдоступнішій для нього формі та дати йому можливість розуміти й боронити свої права, дані йому законами" ("Чудацькі думки про українську національну справу").

Не менший інтерес у працях М.П. Драгоманова становлять розповіді про Київську, Петербурзьку та Полтавську громади 60-х років. Учений цінував, передусім, те, що кожний із названих осередків дбав про розвиток української мови й літератури та бажав самостійності української нації.

Загалом, М.П. Драгоманов схвально ставився до виступів із суспільних проблем, передусім із українського національного питання. Водночас учений бачив обмеженість українофільського руху. Його він характеризував ще як "етнографічно-романтнчний". Як зазначав учений, тривала праця українських діячів, спрямована на дослідження історичного минулого народу, пропаганда минувщини мала певне значення для пізнання народом своєї самобутності, для виховання в ньому патріотичних почувань. Проте, того було не досить. Така робота мала поєднуватися з діяльністю, спрямованою на утвердження в народних масах, на думку М.П. Драгоманова, ідей державності.

 

Іван БОРОЗЕНЕЦЬ,

студент II курсу

(спеціальність "Переклад"),

Газета «Університет «Україна», 1, 2003

автор: Іван Борозенець, студент II курсу (спеціальність "Переклад")

видання: Газета «Університет «Україна», № 1, 2003, час видання: 2003


24/02/2010