Але ж були і є у нас справжні герої

Часто можна почути чи прочитати гіркі розмірковування про те, що Україні вкрай потрібні сміливі, мужні і водночас розумні та авторитетні лідери, на яких широкому загалу слід рівнятись, вибудовуючи свою країну, утверджуючи державність і суверенність. Але ж такі люди, яких нерідко називають совістю нації, були і є в нашій країні. Серед них і Левко Лук’яненко. Все життя його – справжній подвиг в ім’я України, приклад для наслідування.

За плечима цієї вже дуже поважної людини роки боротьби з комуністичним режимом, із антинародною владою. В радянські часи таких людей – сміливих і відчайдушних – називали дисидентами. Тогочасний режим жорстоко розправлявся з неугодними. Тюрми, психушки – ось що було на озброєнні влади, яка на весь світ кричала, що СРСР – найдемократичніша країна на земній кулі. Більше щастило тим борцям, яких висилали за кордон (О. Солженіцин, український генерал П. Григоренко та чимало інших). Левку Лук’яненку судилося інше. Правоохоронна система СРСР вирішила фізично знищити свого ворога. Був так званий суд, був вирок – смертна кара. Але через кілька тижнів замінили її тривалим ув’язненням. Влада сподівалась зламати дисидента. Але поліцейська машина прорахувалась: в’язень вижив, переміг її.

Левко Григорович Лук’яненко чимало зробив для здобуття й утвердження незалежності України. Він активно включився у боротьбу, теж непросту, бо ворогів незалежності, так званої п’ятої колони вистачало і двадцять два роки тому і, на жаль, і сьогодні.

Методи цієї боротьби різні: Левко Григорович Лук’яненко займав різні посади в новій Україні. Чимало років він був послом у Канаді, тривалий час очолював Республіканську партію, змагався з іншими претендентами на перших виборах очільника держави.

Значне місце в політичній діяльності Л.Г. Лук’яненка займає літературна творчість. Він писав і пише багато. Бо як справжній український патріот не може бути байдужим до проблем сьогодення. Книги Л. Лук’яненка не можуть не зацікавити читачів, передусім тих, хто бажає молодій державі Добра і світлого майбутнього.

Нещодавно Л.Г. Лук’яненко передав бібліотеці нашого університету чимало власних книг зі свого багатющого доробку. Назвемо їх: «Незнищенність» (2004 р.), «Народження нової ери» (2008 р.), «Вірую в Бога і Україну» (2007 р.), «За українську Україну. Цивілізаційний вибір» (2009 р.), «З часів неволі. Країна Моксель» (2010 р.), «Сповідь у камері смертника» (2011 р.) та інші. Лише нинішнього року видруковано збірник статей «Тут мій дух», «Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні».

Цікаві всі книги. Не залишає байдужим жодна з них. Але найбільше «взяла» і не відпустила «Де ти, доле України?».

«Сторінки цієї книжки, – пише Левко Лук’яненко, – поведуть тебе не від однієї наукової істини до іншої, а по довгій дорозі лихої долі України з гострим камінням та колючим терням. Я спотикався об нього й ранив тіло колючками. Проте ніколи не збивався зі шляху, бо дивився не під ноги, а вперед, за обрій, на зорю, яка все була попереду й манила до себе».

Дуже сподіваємось, що згадані й інші книги справжнього українця, чудового публіциста привернуть увагу викладачів і студентів нашого університету.

 

Наталя Панасюк,

заступник директора бібліотеки університету

Газета «Університет «Україна» №7-8, 2013

автор: Наталя Панасюк, заступник директора бібліотеки університету

видання: Газета «Університет «Україна» №7-8, 2013, час видання: 2013


04/02/2014