Мені неоднаково

Мені неоднаково

(есе)

 

ЛІТВІНОВА Тетяна,

студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна», м. Київ,

спеціальність «Журналістика»

 

Хто такий Шевченко?

Мабуть, на це питання кожен в українській родині може відповісти: «Тарас Шевченко – гордість нашої нації». Але яким буде відсоток людей, що дадуть іншу відповідь на це запитання: «Шевченко – це найкращий футболіст!?.» Адже у кожного свої асоціації із цим прізвищем.

Але я б хотіла сказати про Кобзаря. Цей видатний письменник, поет, революціонер привніс щось надзвичайно яскраве, відверте, рішуче, лагідне, чуттєве в українську літературу. Нам усім добре відома його доля, яка була не дуже приязною до нього (в той важкий час мало до кого доля була ласкава). Але попри усі негаразди, страждання, біль, наш Кобзар мужньо вистояв украй тяжку долю та, незважаючи на це, він висвітлив усі проблеми того часу з усіма стриманими, відвертими, важливими емоціями та проблемами.

Зараз проблеми того часу можуть здатися не важливими для сучасного суспільства. Нас хвилюють тільки наші особисті проблеми. Ми не звикли думати про інших: про тих, хто позбавлений вибору; про тих, хто вміє подбати не тільки про себе; про тих, хто знає, що таке справжня втрата. Втрата свободи, втрата гідності, втрата особистості. У роки кріпацтва людина позбавлялася усього, що зараз може мати сучасний українець, а натомість – кріпак отримував важку роботу цілими днями, біль, страждання, смуток. Тому люди того часу вміли радіти маленьким незначним речам. У них не було інтернету, стільникових телефонів, вони не спілкувалися онлайн із друзями, вони не їздили відпочивати закордон, але попри все це, люди того часу вміли інколи відволікатися від усіх проблем – вони щиро закохувалися, зустрічалися, дружили…

Для нас, хто живе у 21-му столітті, найбільшою проблемою є відсутність інтернету, стільникового зв’язку, світла. Нам зовсім не цікаві проблеми інших. Мабуть, це звичайна людська властивість – егоїзм. Але існували, існують та будуть існувати люди, які вміють думати про інших. Одним із таких людей і є наш Кобзар. Його тонка душа відчувала проблеми будь-якої людини. Для нього усі були рівні. Він співчував кріпакам та засуджував владу. Ми можемо відчути, які біль та страждання переживала людина у 19-му столітті, просто прочитавши твір видатного письменника.

Тарас Шевченко дуже важко переживав долю самої України. У своїх віршах він намагався розбурхати українців, щоб вони не забували, що вони – козацького роду, а тому повинні бути сильними, рішучими бунтарями. Він намагався в кожному рядку закликати людей до революції, надати сили та наснаги для перемоги. Вірш «Заповіт» («Як умру, то поховайте…») є яскравим прикладом цього – заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Видатний письменник − справжній патріот. Він з любов’ю оспівав свою неньку – Україну. У вірші «Мені однаково» поет виражає найглибші патріотичні почуття. Ми відчуваємо його готовність до самозречення заради щастя свого рідного народу, заради волі України.

Також Тарас Шевченко у своїх віршах критикував українську еліту, яка зневажала народ. Він закликав до соціального примирення заради відродження нації. Яскравим прикладом цього є послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…». Скільки туги, заклику, благання в цьому творі.

Творчість Кобзаря не знає меж. Його твори глибокі, енергійні. Кожен вірш, поема, оповідання, повість відкриває перед нами суть тієї епохи, яка внесла свої корективи у свідомість українців.

Зараз люди стали більш агресивними, егоїстичними, байдужими до оточуючих. У наш час можна продати власну ідею за безцінь, стати «тушкою», зовсім не пошкодувавши про це. У 21-му столітті відкрилися великі можливості, про які навіть не мріяли покріпачені люди 19-го…

Та чи зараз це когось хвилює?

Усі проблеми та ідеї, які розкривав у своїх творах Т. Шевченко, усі заклики та риторичні питання, які були адресовані до українців, на жаль, залишилися лише на сторінках підручників із української літератури. Прикро розуміти, що на більшість питань, які хвилювали усе життя Кобзаря, сучасне суспільство підло промовчить або відповість: «Мені однаково…».

автор: Літвінова Тетяна, студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», м. Київ, спеціальність «Журналістика»

час видання: 2014


27/01/2014