Полтавщина в житті і творчості Т.Шевченка

ПОЛТАВЩИНА В ЖИТТІ І ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА

До 200-річчя з дня народження геніального поета,

 яке наступного року відзначатиме все людство

 

Життєві зв'язки Т.Г. Шевченка з Полтавщиною були тривалі і надзвичайно плідні, адже саме тут Тарас Шевченко написав низку відомих поем і віршів, які стали основоположними в його поетичній творчості, – «Розрита могила», «Великий льох», «Кавказ», «Єретик», «Заповіт» («Як умру, то поховайте»...) та багато інших.

Шевченко і Полтавщина. Нелегко знайти приклад тіснішого єднання письменника і художника з полтавським краєм. Місця, відвідані, змальовані чи описані Шевченком, а також і перекази та легенди про нього, створені на Полтавщині під впливом його перебування, – все це стало безцінним культурним надбанням усього краю, тим надбанням, яке своєю духовною цінністю здатне виховувати благородні почуття в серцях нових і нових поколінь.

Місць на Полтавщині, пов'язаних із Т.Г Шевченком, багато. Можливо, більше, ніж у будь-якій іншій області, де бував Шевченко (за винятком хіба що його батьківщини – Черкащини, в часи Шевченка – Київщини).

На землю Полтавщини Тарас Шевченко вперше ступив у травні 1843 року. Це сталося в Прилуцькому повіті. Після відвідання Києва та Кирилівки Шевченко наприкінці червня прибув через Переяслав і Пирятин до Є.П. Гребінки в Убєжище (тепер Мар'янівка Гребінківського району), звідки за кілька днів Гребінка повіз поета в Мойсівку до Тетяни Густавівни Волховської на панський бенкет (тепер Мойсівка Драбівського району Черкаської області). Звідси, після знайомства поета з багатьма знатними родинами полтавських діячів, пролягли дороги Шевченка до Ковалівки, маєтку О.В. Капніста (нині – Драбівського району), у Яготин до Рєпніних, у Березову Рудку до Закревських, у Линовицю до Якова де Бальмена, в Ісківці до поета і фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського, у Малютинці на Пирятинщині до Селецьких.

Улітку 1843 року – подорожі на Запоріжжя та в рідні місця. А восени він знову на Полтавщині: у Яготині, Ісківцях, Андріївці Гадяцького повіту (тепер – Роменського району Сумської області), де прожив другу половину листопада і працював над «Тризною»; нарешті – 15-24 грудня – в Березовій Рудці за портретуванням Платона і Ганни Закревських.

25 грудня 1843 року Шевченко з Яготина прибув у Пирятин, щоб передати матері В.І. Григоровича листа від сина.

Така схема Шевченкових маршрутів літа – осені 1843 року.

Весь липень і серпень Тарас Григорович був на Полтавщині, але де саме, в кого, які місця відвідав – про це можна лише гадати, а достовірних даних немає. У даному випадку не доводиться нехтувати й народними переказами.

Початок 1844 року Т.Г. Шевченко провів теж на Полтавщині, відвідав Яготин, Березову Рудку, Мойсівку, заїжджав, очевидно, в Малютинці та Ковалівку (принаймні, відомо, що була домовленість із О. Капністом про зустріч у середині січня), і лише на початку лютого Тарас Григорович виїхав до Москви.

Друга, найтриваліша за часом, подорож Т.Г. Шевченка на Полтавщину відбулася в 1845-1846 роках. Вона значно розширила список відвіданих ним населених пунктів губернії.

Маючи село Мар'їнське поблизу Миргорода за свою базу (сюди він адресував кореспонденцію друзів і знайомих), Тарас Григорович звідси здійснив виїзди до Яготина, Полтави, Шедієвого, Устивиці, Сорочинців тощо.

Влітку та восени 1845 року він відвідав Хорол, Вишняки, Лубни, Лукім'є, Веселий Поділ, Василівку (ймовірно, хорольську), Пирятин, Ісківці, Линовицю, Переяслав, Прилуки, Густинь, Ромни. Список цей ще неповний, бо на дорозі до названих міст і містечок лежали села й хутори, в яких теж, хоч ненадовго, зупинявся Шевченко.

Незабутнє враження залишила у Шевченка Полтава, куди поет прибув наприкінці червня 1845 року разом із О.А. Лук'яновичем.

Ще раніше образ Полтави зливався в уяві Шевченка з образом самого Котляревського. У присвяченому йому вірші немає якихось особливих рис Полтави, якщо не вгадувати їх у символічному образі соловейкового гніздечка. Поза сумнівом, що саме Котляревський привабив до Полтави молодого Шевченка (реліквії Полтавської битви його не зацікавили, про них він навіть не згадує). Такий висновок випливає з повісті «Близнецьі», де й сам Котляревський, і його побутове оточення вимальовуються дуже чітко. Котляревський виступає у творі як людина і педагог, дбайливий вихователь молоді.

Та повість було написано пізніше, під час заслання, а тут, у Полтаві, Шевченко розгорнув мольберт і намалював оте «гніздечко на калині», покинуте поетом-соловейком, про яке писав ще в 1838 році.

Цей малюнок став важливим документом при відбудові 1969 року хати Котляревського (треба тільки зауважити, що помиляються деякі автори, коли категорично твердять, ніби «за малюнком Шевченка відновлено будинок І. Котляревського»; насправді було враховано й інші – графічні та описові – матеріали). Велику цінність має й зображення Успенського собору, з якого ховали І.П. Котляревського (а в 1920 р. – Панаса Мирного).

Під час перебування в Полтаві Т. Шеченко намалював і Хресто-Воздвиженський монастир, архітектурну пам'ятку 18 століття, пов'язану з ім'ям видатного полтавця Мартина Пушкаря. Якщо піти услід за героєм повісті «Близнецьі» Левицьким, то вступимо у слід самого Шевченка й опинимося на подвір'ї монастиря. Споруда, на щастя, вціліла, вона має велике історичне значення як свідок козацьких часів (бо є факти зв'язку монастиря із Запоріжжям), а також і Полтавської битви 1709 р.

Та, на жаль, марно шукати на будь-якій споруді чудового монастирського ансамблю меморіальної дошки, де б говорилося, що монастир відвідав, малював і згадав у повісті «Близнецьі» Т.Г. Шевченко.

Цей об'єкт тривалий час був занедбаний, але тепер реставрується, в ньому відроджується монастирське життя.

Нині у Полтаві є вулиця імені Т.Г. Шевченка, пам'ятник поету (роботи скульптора І.П. Кавалерідзе, 1926 р.), є невеликий мальовничий і затишний парк ім. Шевченка, що виник за рішенням Полтавського міськвиконкому в 1963 р. навколо Дуба Шевченка. Передбачалося також встановити відповідну меморіальну дошку та погруддя поета...

 

Студентський кореспондент

Студентський вісник ПІЕП №4 (61) від 28 лютого 2013 року 

 

автор: Студентський кореспондент

видання: Студентський вісник ПІЕП №4 (61) від 28 лютого 2013 року, час видання: 2013


10/07/2013