Межа між людиною і Людиною (есе)

Межа між людиною і Людиною

(есе)

 

АБАКУМОВА Аліна,

студентка 4 курсу денної форми навчання

спеціальності «Українська мова та література»

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна», місто Київ

 

Я – Людина, і це мене багато до чого зобов’язує.

(Володимир Черняк)

 

Надто вже тонка межа пролягає між розумінням і тлумаченням поняття «людина». Усі ми – люди, безперечно, й ніхто не намагається переконати у протилежному. Лише, на мою думку, є істотна різниця між людиною – суто біологічною істотою, і Людиною, яка є суспільною особистістю, носієм духовних і моральних цінностей.

Так сталося, що люди почали забувати про справжню свою сутність, або й не мати її.

Я з жахом спостерігаю, як сьогодення видозмінило людську мораль і відносини в суспільстві. Як бачимо, тепер не прийнято поступатися місцем у транспорті, бо в першу чергу піклуємося про свій комфорт, а на інших – начхати. Пропускати пенсіонерів і жінок поперед себе також виявляється невигідною справою. Ба, навіть вітатися зі знайомими на вулиці – це проста формальність, якої всі старанно уникають. А як неприємно спостерігати, коли йде молодий юнак із красивою дівчиною і лається направо та наліво – демонструє на широкий загал свою неповагу до неї й до себе особисто. Це жахливо, коли люди забувають про мовний етикет, а ще гірше, що вони цього навіть не помічають. Лайка для них – це норма.

Подивіться лишень на стосунки між людьми – це не те, що було раніше: дружба тримається не на моральних засадах, а на вигоді, любов – на інстинкті, а про такі поняття, як колективна єдність, взаємодопомога, підтримка, довіра, повага – я взагалі мовчу. Зникає поступово межа між людиною й Людиною. Ми самі власними вчинками стираємо її.

Надивилася і зробила висновок, що люди стрімко втрачають здатність мислити і розуміти себе. Стають ворожими до власних емоцій і думок. Усе частіше замикаються у міхурі життя, який обмежує простір їхньої діяльності. Невже вони не помічають, що поступово стають схожими на наших чотирилапих товаришів, бо піклуються лише про задоволення власних потреб. Як результат, втрачають те людське, що так возвеличує людину з-поміж інших істот.

Схаменіться, доки не пізно, доки не перетнуто лінію, за якою всіх чекає суспільна деморалізація, де машина має більшу вартість, ніж людська душа.

Не піддавайтеся стадному інстинкту. Не дублюйте вчинки інших людей. Зрозумійте, що ви – Людина, ви – носій моральних цінностей, користуючись якими стаєте великими і неповторними у своїх діяннях. Звичайно, Вам вирішувати, що є морально благородним, а що – мерзенним, але знайте, що є лишень одна межа, яка здатна стримувати силу людських інстинктів – це мораль – кодекс честі, викарбуваний на людській совісті.

автор: АБАКУМОВА Аліна, студентка 4 курсу денної форми навчання спеціальності «Українська мова та література» Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», місто Київ

час видання: 2012


11/12/2012