Що значить бути лідером?

Що значить бути лідером?

 

У кожному суспільстві існує об’єктивна потреба в лідерстві, яке властиве самій природі людини і є найдавнішою формою організації життєдіяльності людської спільноти, дієвим засобом вирішення суспільних проблем. Як зазначає відомий англійський науковець Р. Джойнер, «Влада – це здатність виявляти силу, щоб виконати поставлену мету. З усіх шляхів, через які цього можливо досягнути, найбільш ефективним є лідерство. Ті, хто розуміють принципи лідерства – формують світ… Ті, хто не розуміють лідерства і не використовують його, будуть перебувати у підпорядкуванні».

У сучасній соціально-філософській літературі подається визначення лідерства «як одного з базових механізмів диференціації соціальної діяльності, що передбачає досягнення особливого (провідного) становища певною особою чи певною частиною групи осіб щодо інших членів групи як домінуючої позиції особистості або групи щодо іншої частини суспільства». Про це йдеться у Великому енциклопедичному словнику: філософія, соціологія, релігія, езотеризм, політекономія.

Таким чином акцентується увага на ґрунтовому аспекті реалізації феномена лідерства. В даному контексті групу можливо визначити як об’єднання індивідів, в якому відносини спільності визначають характер цілого. Ознаками групи є: усвідомлення себе як «нас» (групова свідомість), що може виступати як взаємна готовність членів групи допомогти один одному, а також певний життєвий устрій як певний комплекс певних вимог, які група ставить перед своїми членами.

У процесі формування групи деякі її учасники починають відігравати активнішу роль, ніж інші, тобто вони набувають домінуючого становища. Таким шляхом учасники розподіляються на лідерів і послідовників. За кількісного зростання групи і, що особливо важливо, її стабілізації серед членів групи складається рангова ієрархія, і роль лідера набуває вирішального значення в діяльності навіть найменшого колективу. Група, маючи образ лідера, – модель, вимагає від реального лідера, з одного боку, відповідності їй, а з іншого, – здатності виражати інтереси групи. Тільки при дотриманні цих умов послідовники не просто йдуть за своїм лідером, але й бажають іти за ним. Статус лідера повинен визначатись самою групою, а не нав’язуватися ззовні.

Таким чином, у системі групової взаємодії лідер виконує такі функції: організаційну (реалізація власних відносин), координаційну (визначення мети і стратегії її досягнення), мотиваційну (мотивація послідовників щодо поставлених цілей), структурно-рольову (можливість формувати рольову диференціацію групи), інформаційну (виконання ролі «інформаційного лідера»), ціннісно-орієнтаційну (можливість формувати систему цінностей групи відповідно до поставленої мети), виховну.

Для лідерської групи характерна групова одностайність, яка визначається як сукупність норм і правил поведінки, вироблення та визнання більшістю членів групи суспільної думки, спільних цінностей. Кожна група має чітку ієрархію, у ній є свої правила гри, підпорядкування одного іншому, тобто чим більше згуртована група, тим ефективнішою буде її діяльність.

Працюючи у групі, кожна окрема особистість зберігає свої особисті переконання, які, водночас, не суперечать переконанням групи у цілому. Якщо між переконаннями особистими та переконаннями суспільними виникає певний дисонанс, то індивід залишає групу. Тобто лідером може стати та особистість, яка розділяє найбільш важливі для цієї групи особистісні межі, хто несе в собі і пропагує ті цінності, які властиві групі, та здатна привести спільноту до вирішення тих або інших групових ситуацій, проблем, завдань. Лідер повинен відповідати системі цінностей, що поділяється членами суспільства, але водночас він також має продукувати нові цінності, що будуть актуальними і необхідними власне у даний історичний період.

Для ефективної роботи групі потрібен певний баланс позитивних способів поведінки, пов’язаних як із наданням підтримки, так і з розв’язанням завдань, що стоять перед нею. Коли група працює над досягненням мети, кожен її учасник може взяти на себе функцію надання підтримки, щоб розрядити напруженість. Група, керована лідером, працює як один організм, у якому, зазвичай, одні беруть на себе виконання тієї або іншої ролі, важливої для вирішення завдань, що стоять перед групою, а інші відповідають за підтримку гармонійних відносин.

Лідером може стати тільки та особистість, яка володіє комплексом моральних чеснот, здатністю до самокритики та розумінням особистої відповідальності за діяльність групи. Вловивши ідею, яка робить величезний вплив на душі людей, і ставши її прихильником, лідер закладає основу особистого впливу. При цьому досить важко використовувати ідею тільки як інструмент завоювання особистої влади, залишаючись водночас до неї байдужим. Ця ідеє є об’єктом його власної віри, і чим сильніше переконання, тим більше бажання його реалізації, тим сильніше бажання впливу на послідовників. Таким чином, людина задовольняє свої найглибші духовні потреби і виконує важливу для спільноти місію.

 

Ірина Ломачинська,

доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри документознавства та

інформаційної діяльності Університету «Україна»

Газета «Університет «Україна» №5-6, 2012

автор: Ірина Ломачинська, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри документознавства та інформаційної діяльності Університету «Україна»

видання: Газета «Університет «Україна» №5-6, 2012, час видання: 2012


19/07/2012