Складові виховання і самовиховання

Складові виховання і самовиховання

 

Проблеми самовизначення й самореалізації особи постали ще мільйон років тому перед первісною людиною з її міфологічним світоглядом. Із кожною новою епохою розвитку культури проблеми ці поглиблювалися, ставали актуальнішими. Поняття "культура", в перекладі з латинської, означає обробіток, вирощування, догляд, виховання. Тобто, термін "культура" пов'язаний із уявленнями про дію, певними зусиллями для досягнення чогось у матеріальній і духовній сферах. Людина діяла, і Природа через культуру виокремила Людину. Все, що мають людина, суспільство - не від природи, а від власної діяльності, розуму, волі, творчості в матеріальних і духовних сферах. Це і є культура. Визначень її чимало. Бо культура - це глибоке філософське поняття, всеосяжне явище, що охоплює сфери свідомості та буття людини, суспільства, сфери їх духовної та матеріальної життєдіяльності. За М. Семчишиним, - "культура - це образ народу, рефлекс життя з найдавніших епох".

Із сказаного логічно постає висновок, що без знання й усвідомлення культури неможливо самовизначитись, щоб потім самореалізуватися. Для сучасної молоді це проблема номер один, тим більше, що духовна культура нині, особливо молодого покоління, на жаль, не на висоті.

Процес самовизначення як складова культури,— багатогранний і не миттєвий. Він вимагає поступового підходу, підготовки від раннього дитинства. Їх етапи — самовиховання, самоусвідомлення, навчання-самонавчання, саморозвиток, далі - самопізнання, самооцінювання, самоідентифікація, що вимагає свідомої орієнтації у своїй національній культурі, світовій культурі, її складових, концепціях розвитку, функціях культури. Тут уже на передній план виступають самовідповідальність і самовизначення, що відкриває дорогу до самореалізації. Самореалізація вимагає самоактуалізації та самокорекції.

Усі названі вище поняття, категорії самовизначення входять у систему культури, це "12 Само", за концепцією автора статті: самовиховання, самоусвідомлення, самонавчання, саморозвиток, самопізнання, самооцінювання, самоідентифікація, самовідповідальність, самовизначення, самоактуалізація, самокорекція, самореалізація.

Нині у незалежній Україні культура деідеологізована, звільнена від пут всюдисущого партійного контролю. Утверджується погляд на культуру як самодостатній, природно-історичний феномен. Вона стає одним із важливих, визначальних чинників прогресу суспільства, його державності, формування національної свідомості, самосвідомості, ідентичності, самоідентифікації громадян. Цьому треба вчити, переконувати, доводити до усвідомлення, збагачуючи відроджувану духовну культуру молоді.

Щоб самовизначитись, самореалізуватися, звичайно ж, потрібно знати функції культури (виховна, гносеологічна, інформаційна, комунікативна, регулятивна, аксеологічна, світоглядна); потрібно знати концепції розвитку культури; складові культури, їх зміст. Адже вона охоплює всі галузі життєдіяльності людини. Основних складових культури більше тридцяти. Назвемо бодай ті з них, без яких людина ніяк не зможе самовизначитись. Це культура мислення, мови, мовлення, спілкування, культура взаємовідносин, релігійна культура; обряди, звичаї, традиції, культура побуту, освітянська, психологічна, виробнича, екологічна, етична, естетична, мистецька, правова, медична, соціальна, мілітарна, державотворча, політична культура, культура міжетнічних, міжнародних, міждержавних відносин...

Враховуючи вказані вище тлумачення поняття "культура", складові її, концепції розвитку, функції культури, роль її у суспільному прогресі, у державотворенні, національній ідентифікації, визначаємо мету, завдання, засади діяльності людини на шляху до самовизначення, самореалізації.

1. Виховання (самовиховання) від раннього дитинства до зрілого віку національно свідомої, вільної, соціально компетентної, демократичної, самостійної, відповідальної у різних життєвих ситуаціях особистості.

2. Всебічний розвиток (саморозвиток) індивідуальних задатків, здібностей, формування інтересів і потреб, самопізнання свого "Я".

3. Збереження, зміцнення, розвиток (саморозвиток) етичного, естетичного, валеологічного, даного природою і вихованням, у кожній людині.

4. Виховання (самовиховання) потреби і здатності до навчання (самонавчання) протягом усього свідомого життя.

5. Засвоєння та усвідомлення (самоусвідомлення) системи культури через функції, складові, концепції розвитку культури як всеосяжного явища, що охоплює сфери свідомості та буття людини.

6. Виховання (самовиховання) потягу до трудової діяльності, бажання якомога швидше і точніше здійснити професійне та життєве самовизначення.

7. Самореалізація особи при самокорекції та самоактуалізації як творця і проектувальника життя.

Людство поступово виробило систему цінностей, що стала охоплювати:

1) абсолютні цінності - добро, віра, надія, любов, краса, правда...

2) національні цінності - надія, національна ідея, національна гідність, свідомість, патріотизм....

3) громадські цінності - людина як головна цінність, рівність громадян, соціальна гармонія, права, свободи, обов'язки...

4) сімейні цінності - рівноправність чоловіка й жінки, любов, пошана до батька й матері, до старших, увага до менших, немічних, гостинність...

5) особисті цінності - орієнтація на ідеали добра, порядність, воля, панування мудрості над волею, почуттями; працьовитість, гармонія розумного, духовного, фізичного, самовідповідальність, самореалізація.

Названі категорії є категоріями культури, засвоєння яких сприяє формуванню у людини ціннісних орієнтацій та потреб. Людина усвідомлює систему життєвих цінностей, діє на основі самосвідомості, відповідно рівню своєї культури.

 

Анатолій НЕВГОДОВСЬКИЙ,

науковець науково-дослідного інституту

Міносвіти і науки України,

старший викладач Університету Україна"

На знімках: студентський театр університету; на екскурсії.

Газета «Університет «Україна», №9, 2002

автор: Анатолій Невгодовський, науковець науково-дослідного інституту Міносвіти і науки України, старший викладач Університету Україна"

видання: Газета «Університет «Україна», №9, 2002, час видання: 2002


24/02/2010