Легко бути жінкою

Легко бути жінкою 

Перебиваючи одна одну, поспіхом намагаючись сказати щось про себе, кохану, або, вживши епатажне слово, впасти в око глядачеві хоч на 2-3 хвилини, сокотіли на екрані ведучі ранкового розважального шоу на першому національному телеканалі «Легко бути жінкою».

Така назва програми на українському ТБ видалася мені гірко-іронічною.

...Прокидаєшся о 5 ранку. Допоки родина насолоджується сном, встигаєш посмакувати міцною кавою й кілька годин присвятити своїм справам: прочитати щось нове, записати оригінальну думку, продумати етапи планової лекції.

Готуєш сніданок, миєш посуд. Проводжаєш на роботу чоловіка; легким порухом руки біля вікна встигаєш благословити доньку, що поспішає до університету.

Похапцем збираєш папери і збірочки віршів французьких символістів до лекції, на ходу зазираєш у дзеркало, якимось дивом встигаєш дістати помаду та прихопити в дорогу запах улюблених парфумів.

У «маршрутці»-метро тиснява, сумка із паперами та книгами видається дуже важкою, але ніхто й не збирається поступитися місцем. З одного боку хлопчина в навушниках відсторонено слухає «попсу», і ти мимоволі підпадаєш під уплив примітивного ритму, в якому десь губляться вишукані метафори Артюра Рембо та музичні пейзажі Поля Верлена. З іншого боку якийсь виконроб скеровує процес ремонту просто в «маршрутці»: мусиш бути свідком голосної розмови зі специфічною лексикою.

Десь глибоко в душі ще трепетно живе справжня поезія, але побут і гамір великого міста, що прокидається, уперто видушує її.

Важко бути жінкою.

...Вигребла сухе листя з барвінку на Татовій могилі. Випрасувала вимережані маминими руками рушники, повісила їх над іконами та родинними портретами. Мама заспокоєно зітхнула, склала втомлені руки в пелені: хата до празника прибрана.

Пізно вночі замісила тісто. М'яке, запашне, воно урівноважило емоції. Мимоволі захотілося наспівати якусь мелодію. Потихеньку намагалася кожному пиріжечкові надати гарної форми.

Уранці доньки наввипередки мчали на кухню, вибираючи улюблені пироги: із сиром чи яблуками. Відчула лагідний вдячний погляд чоловіка, що, смакуючи чай зі свіжими пирогами, згадав свою маму, яка наповнювала дитинство своїх синів духмяним запахом пирогів із вишнями...

Добре бути жінкою.

...Хтось із колег на роботі раптом назвав тебе сонячним променем. Зібравши останні сили – намагаєшся на лекції передати вишукану сугестивну силу символістської поезії. Черпнувши енергії від небайдужих очей юних слухачів, летиш додому, немов на крилах. Додає снаги лагідне весняне сонечко. Ніяковієш від несподіваних захоплених поглядів чоловіків. Торкаються глибин душі закохані теплі рідні очі, що не помічають срібла у твоєму волоссі...

Укладаєш великодній кошик. Долучаєшся до благословенної молитви, проникливого співу церковного хору й остаточно відновлюєш внутрішню гармонію. Гроном прохолодної свяченої води біля церкви знімаються залишки внутрішнього сум'яття і втоми. Свято!..

Легко бути жінкою!

 

Ніна Головченко,

доцент Університету «Україна»

Газета «Університет «Україна» №1-2, 2012

автор: Ніна Головченко, доцент Університету "Україна"

видання: Газета «Університет "Україна" №1-2, 2012, час видання: 2012


05/03/2012