Невичерпне джерело знань

Невичерпне джерело знань

 

Наше суспільство переживає кризу майже в усіх сферах життя: політиці, економіці, культурі. Але, на мій погляд, головна криза сьогодення криза людини. Вихований на задоволенні матеріальних потреб, байдужості до вищих цінностей буття наш сучасник заплутався у різноманітті ідей, пошуках істини.

Йому хочеться знайти відповіді у розмовах із близькими, у газетних публікаціях, у радіо- і телепередачах... І все ж найчастіше звертається до книги. Адже, як сказав один із філософів: "Читання це бесіда з людьми, які значно мудріші й цікавіші, ніж ті, з якими нас зводить випадок".

На жаль, читач переважно не може задовольнитися сучасною книгою, а саме художньою літературою. Адже найчастіше в них це примітивні історії бурхливого, і разом із тим жорстокого життя, де панують здебільшого заздрість, нахабство, неправда, ніж добро і духовність, до якого прагне природа людини. Основна кількість теперішніх книг "крадії часу", бо вони не вчать реальному буттю, залишають читача у стані байдужості, не ведуть на шлях, який би допоміг розплутати хоча б один із життєвих вузлів. Зараз книзі дозволяється висловлювати те, що не слід говорити. Радує те, що хоча б частина читачів (чи не найкраща) відкидає таке "чтиво", бо не бажає забруднитися. Є й інше явище небажання читати загалом.

Та втішає одне це безцінний спадок літератури минувшини, твори письменників-класиків. Адже з давніх-давен слово вважалося даром Господнім. Люди були дуже уважні у висловлюваннях, щоб не прогнівати Бога, а особливо, коли залишали своє слово нащадкам у книзі. Як взірець чистої книги ми маємо Біблію, Святе Писання якої є для нас духовною їжею, як говорив Іоанн Златоуст. Вісником мудрої сили золотого слова сили, яка здатна об'єднати людей, їхні справи, розум, емоції, поєднати людей із природою, став автор "Слова о полку Ігоревім". Пращури розуміли цінність книги, що може зберегти пам'ять родоводу, уроки історії народу. Тому таке велике значення надавали освіті київські князі, і саме тому, мабуть, Ярослав Мудрий заснував при славетній Софії бібліотеку, де зібрав численний загін книжників мудреців, літописців.

Стародавні українські літописи, численні історичні джерела, давня українська література донесли до нас кристалізований життєвий досвід минулих поколінь. Ці пам'ятки розкривають велику істину: література літопис буття нації. Найважливіші події в житті українського народу знаходили художнє відображення. Адже у книгах була можливість обдумати, оцінити, зрозуміти реальність. Так можна оцінити, зокрема, пізніші за часом, літописи Григорія Граб'янки, Самійла Величка та інші. У кінці XVIII ст. виходить у світ "Історія Русів" невідомого автора, який цим життєписом утверджував ідею самостійності українського народу. Віршована, драматична література того часу також була поштовхом до національно-духовного відродження, а творчість Г. Сковороди несла ідеї істинного життя.

І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, О. Довженко та інші нескінченна плеяда носіїв слова, що просвіщала і просвіщає думки сучасників і потомків, викликає бажання удосконалюватись.

Сьогодні книга теж має бути живим організмом. Головне не віддалятися від проблем людини. Будемо сподіватись, що слово мудрості оживе і підтримає наш народ на шляху до відродження.

 

Діана БУКАТОВА,

студентка II курсу

(спеціальність "Правознавство"),

Газета «Університет «Україна», №10-11, 2003

автор: Діана Букатова, студентка II курсу (спеціальність "Правознавство")

видання: Газета «Університет «Україна», №10-11, 2003, час видання: 2003


24/02/2010