Водоспади сліз або мерехтливі сонечка в очах

Водоспади сліз або мерехтливі сонечка в очах

 

Коли людина знаходиться під чиїмось захистом, вона відчуває опіку. Опіку, де їй тепло й затишно. Захист буває різним. Соціальним, юридичним, дружнім, батьківським, люблячим.

А чи існує захист від кохання?

Може виникнути питання: навіщо захищатися від такого чудового почуття? Мабуть, ви щось плутаєте, не знаєте, або ви справжній щасливчик, і вам пощастило в коханні. На ділі це справжнісінька чума. Навіщо вам таке – німіють руки, ноги, взагалі все тіло, а тим паче звивини у вашому мозку. Ви не можете ні про що думати, нічого не помічаєте. Всі ваші вчинки та слова, усе ваше життя починає належати тій людині, яку ви кохаєте. У результаті ви можете себе остаточно занапастити.

А навіщо вам постійні сумніви, роздуми, вагання та сподівання? Калюжі, озера, моря, водоспади, океани сліз? Любите водичку? То сходіть скупайтеся, або побродіть під дощиком, але не заливайтеся слізьми. Повірте, ви не дуже привабливі, коли рюмсаєте.

Ви можете сказали: «Щастя не буває без болю!» «Ще й як буває!», - відповім вам я. Звісно, якщо щастям можна назвати спокій.

Навіщо вам кохання? Адже без нього живеться зовсім інакше. «Нудно та сумно», - скажете ви. «Ні», - спокійно відповім вам я.

Щось у такому дусі я думала про кохання, коли була маленькою. Звичайно, я не маю на увазі платонічну любов. Любов до батьків, друзів, цуценят, зрештою, я маю на увазі шалену пристрасть, яка вирує у серці майже кожної жінки до такого фантастичного, незрозумілого мені індивіда, як чоловік.

Думала, аж доки у віці 13 років не зустріла Його.

Я завжди думала, що боюся фізичного болю, а, як виявилося, морального не терплю взагалі. Бо його не вилікуєш зеленкою та йодом. Бо лікар не прооперує душу та не накладе гіпс на зламане серце. Бо друзі нічого, крім співчутливого «все буде добре», не могли вигадати. Бо кожна гарнюсінька парочка морально вбивала. Бо небо вважалося сірим, а трава чорною. І кожен хоч чимось схожий на нього брюнетик безжально виривав щось із середини твоєї душі й кидав ниць на асфальт. Бо все було безнадійно погано. Бо я вигадала, що він - найкращий і…, як не втримувалась і не захищалась, а все ж закохалась. Так-так, банально «потонула в його очах». Ноги зробилися пластилінові, долоні спітніли, а серденько опинилося десь у районі шиї, опираючись своїми рученятами та ніжками, заважаючи дихати. А усі звивини вирівнялися і повторювали: «Яке сонечко-сонечко-сонечко!» А він, білозубо посміхаючись, раптом став ближчим за мою подругу, ріднішим за маму, найкращим, гарнішим за Костиля з серіалу «Баффі» (актор Джеймс Мастерс) та Макса Барських (співак, випускник другої української Фабрики Зірок), розумнішим за мою шкільну викладачку фізики і лагіднішим за махровий рушник. Він вбив поглядом. І з тих пір, коли я про нього згадувала, я падала ниць на землю і боляче вдарялася об асфальт, а в очах мерехтіли схожі на нього сонечка. Чому зараз, через 9 років, маючи таку нагоду, я хочу до нього звернутися: «Ти був моїм першим коханням. Бо я не могла не кохати тебе. Бо ти знищив мене. Бо я була - не я, а лише футляр для думок про тебе. Автоматичний пристрій… Я не хотіла цього, але так зійшлися зірки, як кажуть.

Це завдавало болю і мені терпіти було вже ніяк. А ти навіть мене не помічав. Але знаєш, саме зараз я хочу сказати тобі величезне Дякую, що змусив мене відчути це шалене почуття!

Вже тоді, у 13 років, я знала, що згодом забуду про Нього. Спогадів буде ставати все менше, і колись їх стане настільки мало, що я загублю їх десь по дорозі додому. А потім зустріну нове сонечко-сонечко-сонечко, можливо, таке ж карооке, як Він, і скажу: «Ти - перший такий у мене!» І він повірить, а я навіть не почервонію.

А зараз я з певністю можу сказати, що та подія, яка мала назву Перше кохання, залишила найвагоміший слід у моєму житті.

 

Третяк Юлія

Студентський Інформаційний Часопис «СІЧ» №3, 2011

Експериментальний випуск студентів ІІІ курсу

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна»

автор: Третяк Юлія

видання: Студентський Інформаційний Часопис «СІЧ» №3, 2011, час видання: 2011


27/12/2011