Християнство на Русі: перші кроки

Християнство на Русі: перші кроки

 

У своєму розвитку і поширенні на території України християнство пройшло декілька етапів. Для кожного з них були характерні свої особливості і ознаки. Прийшовши з Візантії в 988 p., християнство - православ'я мало зовсім інший вигляд, ніж теперішнє. За ці довгі роки церква зазнала багато змін, але за всіх обставин вона відігравала і відіграє значну роль у суспільно-політичному і культурному житті країн світу і нашої зокрема. Церква виступала могутньою силою, яку підтримували козаки, князі і гетьмани, всі верстви суспільства. Ії жорстоко і послідовно переслідували за Радянської влади, багато збитків було завдано монументальним спорудам-храмам. Мільйони істино віруючих людей, служителів і священиків змушені були підтвердити свою віру ціною власного життя. Але, незважаючи на всі кривди, утиски, розбіжності в думках, церква на українських землях існує. Сьогодні можна виділити велику кількість конфесій. Як відомо, християнство є однією з найпоширеніших релігій світу. Воно має до 1,5 мільярди послідовників у Європі, Америці, Африці, на Близькому Сході та в інших регіонах. Християнство до нас прийшло зі сходу. Офіційно запроваджене в 988 році Володимиром Великим, воно відіграло велику роль в історії нашої держави. Загальновизнано, що спроба Володимира запровадити християнство на Русі була не першою. Християнство почало проникати на територію Русі-України ще на початку нашої ери через грецькі міста-колонії Північного Причорномор'я. Як справді проходив цей процес, ніхто точно не знає, але літописи містять цікаві відомості про те. Повчальна легенда про подорож апостола Андрія, учня Христа, якого у Православії ще називають Первозванним, по Дніпру. За історичними даними, апостол проповідував спершу у Синопі. Пізніше вирішив, пливучи гирлом Дніпра, повернутися до Риму. Коли Андрій плив по цій могутній річці, сталося так, що він зупинився переночувати попід Дніпровими горами. А на ранок, звернувшись до своїх учнів, промовив: "Бачите оці гори? На них зійде божественна благодать, буде тут град великий із багатьма церквами". І зійшов апостол на ці гори, і поставив хрест. Молився він Господу за народ, що не знав істинного Бога, але пізнає його і буде молитися Йому. А потім відправився вгору по Дніпру, через землі варяг аж до Риму, де розповів про те, як вчив і що бачив у Слов'янській землі. Таким чином, якщо вірити літописним переказам, то вперше з уст Апостола, учня Ісуса Христа - Андрія Первозванного, брата апостола Петра, було почуто про християнство на берегах Дніпра. Давні перекази та іноземні письмові джерела розповідають про те, що року 860-го київський князь Аскольд та багато воїнів із його дружини разом із частиною київських купців прийняли християнство, запросивши на Русь християнських про Духовність повідників. Ось як про цю подію говорять візантійські джерела. Аскольд посилає до Константинополя послів, які просили направити на Русь місіонерів здійснити святе хрещення населення держави. Через деякий час до Києва з Константинополя прибуває єпископ. Він розповів князю та старшині про християнське віровчення і про чудеса. Русичі стали вимагати чуда. Тоді єпископ кидає у вогонь Євангеліє, і воно лишається непошкодженим. При цьому він говорить: "Святе письмо є нетлінним". Переконавшись у диві, русичі приймають християнство.

 

 

Загальновідомим є також той факт, що спроба введення християнства князем Аскольдом закінчилось трагічно: виникла змова язичницьких жерців-волхвів проти нього, і князя було вбито. Ця подія сталася у 822 р. Внаслідок державного перевороту владу в Києві захопив Олег. Варто також нагадати про те, що ця подія започаткувала антихристиянську реакцію. Але, незважаючи на неї, церковна організація на Русі збереглася, а після смерті Олега в 912 р. вона значно зміцніла. На початку X ст. християнство було значно поширене серед дружинників-варягів князя Ігоря. Договір із греками (944 р.) свідчить про те, що на Русі сусідили язичництво і християнство, діяли церкви. В літописах є згадка про соборну християнську церкву святого Іллі у Києві. Про зміцнення позицій християнства у Київській державі свідчить і факт прийняття княгинею Ольгою цієї віри. Під час суперечок із Візантією вона звернулася в 959 р. до імператора Римської імперії Оттона І, щоб він прислав єпископа, та згодом відмовилася від опіки римської церкви. До кінця свого життя Ольга підтримувала християнську православну церкву.

Новий етап християнізації Русі настав за князювання онука Ольги - Володимира. Наприкінці X ст. Русь уже знала про іудейську та мусульманську релігії. Але, незважаючи на це, Володимир проводить реформу релігій спочатку на користь язичництва, а пізніше віддає перевагу християнству. Існує сказання про те, що перед тим, як зробити остаточний вибір, Великий князь запросив до свого палацу представників усіх найбільших релігій. Вислухавши промови про їхні вірування, князь вирішив направити до цих земель своїх посланців, щоб вони на власні очі переконалися у правильності тієї чи іншої віри та в їх привабливості. Посли повернулися і розповіли, що найбільше їх вразила подорож до Константинополя та відвідини храму Святої Софії, коли вони, перебуваючи на службі у храмі, не могли зрозуміти, чи на землі вони, чи на небі.

Щоб підняти вагу свого роду та значення своєї держави, Володимир забажав одружитися з візантійською цесарівною, сестрою візантійського імператора - Анною. А щоб примусити імператора дати на це згоду, Володимир зібрав військо і рушив походом на Крим, де захопив багате візантійське місто Корсунь. Після цього візантійський імператор змушений був погодитися на шлюб своєї сестри з Володимиром, але при умові прийняття Володимиром християнства.

За легендою перед прийняттям християнства Володимир осліп, а після хрещення в купелі він прозрів і сказав крилаті слова: "Тепер пізнав я істинну віру".

Прийнявши хрещення, Володимир наказав мешканцям Києва з'явитися до ріки Почайни:" Хто не зайде в ріку, багатий чи убогий, буде моїм ворогом". Небагато знайшлося тих, хто ослухався наказу князя. І 988 р. кияни прийняли хрещення. Обряд хрещення пройшов у всіх містах та селах Київської держави. Після введення християнства як державної релігії розпочинається широке будівництво церков по всій державі. Було створено Київський єпіскопат, на чолі якого тривалий час стояли греки.

У центральних районах держави, по великих містах християнство поширювалося досить швидко, проте на околицях, особливо у сільській місцевості, люди ще довго трималися старої віри. А деякі, охрестившись, продовжували таємно молитись старим богам. Така подвійність вірування зберігалася упродовж кількох століть.

Слід зазначити той факт, що прийняття християнства як державної релігії справило величезний вплив на подальший розвиток держави.

Воно зміцнило центральну владу великого князя; християнство стало єдиним світоглядом та єдиною ідеологією для різноплемінного населення держави, дало можливість Київській державі увійти на рівних до кола наймогутніших держав Європи, активізувати політичні, економічні, воєнні, культурні зв'язки з ними. Християнство сприяло бурхливому розвитку торгівлі, кам'яного будівництва, культурним зв'язкам із християнським світом.

Окрім того, відмова від язичництва принесла нову мораль і культуру. Змінювалися звичаї, бо в центрі стояла людина, її особистість. Воно засуджувало рабство, навчало милосердю, пошани та любові до ближнього. Християнство зв'язало Русь із надбаннями європейської та світової культури. Відкривалися нові школи, поширювалися знання, писемність, з'являлися ченці, які займалися переписуванням книг. Християнство збагатило слов'янських майстрів світовим досвідом архітектурного та малярського мистецтва.

 

Володимир ЯРМОЛЕНКО,

студент ІІІ курсу

(спеціальність "Переклад"),

Газета «Університет «Україна», №10-11, 2003

автор: Володимир Ярмоленко, студент ІІІ курсу (спеціальність "Переклад")

видання: Газета «Університет «Україна», №10-11, 2003, час видання: 2003


24/02/2010