Поні

ПОНІ 

У кожного є своя мрія. У маленького поні вона була також. Щодня уві сні воно бачило зелений луг і свою матусю. Колись вони разом бігали полем і їли травичку. Світило сонечко і поні спостерігало за різнокольоровими метеликами, які безтурботно перелітали з однієї квітки на іншу. Далі все було, як у тумані: пролунав постріл, поні не встигло обернутися, як щось боляче увійшло в його шию, і очі потихеньку почали заплющуватись. Так поні опинилося в незнайомому йому закладі, де було сиро і прохолодно. День у день йому робили уколи і виводили на вулицю. Перед очима у поні все пливло, і воно майже не розуміло слів, які йому говорив якийсь чоловік. Тепер він звався його господарем. Поні часто били, воно було маленьке, і багато чого не розуміло. Хотіло, щоб його любили, але отримувало тільки синці на тілі і вічне невдоволення господаря. Поні часто плакало ночами і кликало маму, але у відповідь воно чуло лише відлуння. Незабаром поні почало забувати про луг, до нього перестали навідуватися сни, і воно забуло про свою мрію: ще раз, хоч на одну мить, але відчути смак свободи і побачити свою матусю. Тепер в його очах була лише порожнеча.

І кожен, хто хоч іноді проходить повз цю конячку, – загляньте їй в очі. Не жалійте поні, ви не кращі за тих, хто щодня виводить його в парк. Ви так само робите комусь боляче, а, можливо, спустошуєте чиєсь життя. Просто ви, як і господар поні, цього не помічаєте, але завжди є ті, хто це бачить. Не будьте байдужі. Зробіть хоч чиєсь життя кращим.

 

Яна Чижанькова

Студентський інформаційний часопис «СІЧ» №1,

Експериментальний випуск студентів ІV курсу

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна»,

травень 2010

автор: Яна Чижанькова

видання: Студентський інформаційний часопис «СІЧ» №1, Експериментальний випуск студентів ІV курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», час видання: 2010


09/08/2011