«Пастки віртуального світу»

«Пастки віртуального світу»

Сучасне суспільство недарма називають інформаційним. Винахід супутникового зв'язку, комп'ютера та Інтернету вирішив багато важливих питань. Стало легше та швидше спілкуватися із далекими друзями, вчитися та отримувати новини зі в сього світу. Інтернет може багато запропонувати своїм користувачам: це і знайомства, і доступ до книжок в електронному варіанті, і музика, і, звичайно, онлайн-ігри.

На відміну від своїх батьків, які грали у футбол чи «козаків-розбійників», сучасна молодь свій вільний час проводить в основному біля комп'ютера. І, до речі, не тільки молодь: чимало зрілих людей також марнує свій дорогоцінний час, розглядаючи яскраві, але пусті, картинки на екрані.

Чому ж Інтернет, зокрема соціальні мережі та онлайн-ігри, так приваблює людей? Їх можна порівняти з успіхом фільму Д. Кемерона «Аватар». Його гасло: «Це новий світ!» – пояснює все. Прихильниками онлайн-ігор (найвідоміші з них – це LineAge II, World of Warcraft та Counter-Strike) зазвичай є молоді люди у віці від 12 до 25 років. Це вік, коли хлопчик поступово стає чоловіком, і йому потрібен простір для самоствердження. Та яке може бути самоствердження, якщо ти не вийшов зростом, носиш окуляри або заїкаєшся? Звичайно ж, це перебільшення, але насправді більшість тих, хто грає в LA, WoW, CS і т.д., просто втекли від реальності у світ віртуальний, де можна практично все. Замість того, щоб розвиватися як особистість, утікачі обирають собі «найкрутішу» зброю та застосовують її проти людей, які такої зброї або броні не мають. Таким чином і відбувається самоствердження, яке потім переростає в залежність, яку ускладнюють проблеми із психікою, коли вже важко розрізнити, хто ти насправді: найсильніший в ігровому світі ельф 80-го рівня або звичайний школяр із невеликого містечка.

Ще гірше, коли люди плутають світ реальний та віртуальний. Наприклад, у м. Уфа з цієї причини сталася справжня трагедія. Якось у 2008 році зустрілися двоє чоловіків, які були причетні до угруповань у грі LineAge II, тобто кланів, між якими була війна. Звичайно, молоді люди почали з’ясовувати, хто сильніший, крутіший та всіх подолає. Лайка переросла в бійку, в результаті якої один із них загинув. Другий же, 22-річний студент, навіть спершу не зрозумів, що вбив людину, бо звик, що супротивники завжди оживають у грі. «Це було б смішно, якби не було так сумно...».

Багато хлопців втрачають кохання, бо за розвитком свого ельфа чи орка не мають часу на спілкування з дівчатами. Інколи ж вони просто «підсаджують» своїх коханих на гру, щоб вони допомагали їм і щоб мали змогу бути ближче. Тому переважна більшість дівчат, які грають в онлайн-ігри, роблять це заради своїх хлопців.

Інколи трапляються такі фанати гри, що витрачають чимало грошей на особливу броню чи ігрову валюту. А в Европі та Америці навіть за саму можливість грати просять досить вагому суму. У будь-якому навчальному закладі завжди знайдеться декілька осіб, які будуть активно обговорювати, хто сильніший: світлий ельф чи темний, що краще для лицаря-паладіна: броня класу А чи класу В, хто краще грає за кинжальника: Густаве чи Лерайн... І навіть сперечатися з тем, які в реальності не існують, яким дарує ілюзію життя лише натискання заповітної кнопки. Але варто віддати належне майстерності, з якою онлайн-ігри зроблені. Ті ж самі LineAge II й World of Warcraft мають врівноважену систему класів та професій, які дозволяють грати в них без кінця, бо кінцевої цілі вони не мають. Інтерактивність дає змогу досягнути успіху тільки в кооперації з іншими гравцями, як і в реальному житті. Дійсно, деякі щасливчики знаходять в ігровому світі справжніх друзів, ворогів, навіть кохання, але... з усіма цими людьми зазвичай у реальному житті так ніколи й не бачиться. І їхні стосунки залишаються тільки спілкуванням на екрані, яке існує лише до того моменту, коли сервер буде закритий.

Сумно бачити, коли розумниця і красуня розлучається з чоловіком через свою пристрасть до онлайн-гри та напарника, який живе за пару тисяч кілометрів. Коли друзі починають ненавидіти одне одного тільки тому, що не поділили зброю, яка була вибита з боса, коли люди сваряться через те, що належать до різних кланів.

Звичайно, інколи пограти не так уже й погано, якщо треба витратити на щось час чи відволіктися від своїх проблем. Просто треба знати межу, яку не можна переступати, межу, яка відділяє людину від ельфа. «Інший світ» дозволяє бути тим, ким хочеться, реалізувати свої потаємні бажання, стати сильним, коли вже не виходить це зробити в житті, дізнатися та придумати щось нове, але він багато й забирає.

Якщо провести значну частину життя в нереальному світі, власна реальність людини серйозно постраждає, й людина залишиться біля розбитого корита. Не можна жити на два світи, як і на дві країни, бо рано чи пізно заплутаєшся. Згадується сучасна приказка, що народилася в Мережі: «Найкраща гра – це життя. Сюжет – так собі, але графіка – супер!».

 

Вікторія Скрипник

 

Студентський інформаційний часопис «СІЧ»

Експериментальний випуск студентів ІІ курсу

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна»

2011

автор: Вікторія Скрипник

видання: Студентський інформаційний часопис «СІЧ», Експериментальний випуск студентів ІІ курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», час видання: 2011


15/07/2011