Соціокультурна компетентність молоді: приклад регіонального дослідження

СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МОЛОДІ: ПРИКЛАД РЕГІОНАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Шахрай Валентина Михайлівна, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри соціальної роботи

Білоцерківського інституту економіки та управління Університету "Україна"

УДК 316.62.65

 

У статті акцентується увага на значущості соціокультурної компетентності молоді для її повноцінної життєдіяльності. В основній частині здійснюється аналіз результатів проведеного дослідження з проблеми сформованості соціокультурної компетентності молоді у таких аспектах: ставлення молоді до духовних цінностей; зміст і характер дозвілля молоді; етнічний компонент соціокультурної компетентності молоді, стан засвоєння нею цінностей національної культури. У висновках вказується на низьку сформованість соціокультурної компетентності, що потребує покращення соціально-педагогічної роботи у відповідному напрямку.

Ключові слова: соціокультурна компетентність, цінності, дозвілля, національна культура.

 

Постановка проблеми. Повноцінна самореалізація особистості неможлива без її компетентності у соціокультурній сфері. Саме в культурі сформульовані цінності, які є базою для орієнтування у складних соціальних відносинах. Соціокультурну компетентність особистості у найзагальнішому вигляді можна визначити як рівень засвоєння індивідом основних духовних цінностей світової та національної культурної спадщини, як його здатність формувати себе у просторі культури, зокрема у сфері дозвілля, передусім як творця, а не пасивного споживача культурної продукції. Надзвичайно важливою є соціокультурна компетентність сучасної молоді, яка формується під значним впливом масової споживацької культури західного типу, здебільшого позбавленої національної сутності та колориту, що знижує потенціал розвитку українського суспільства. Досить тісним є зв'язок сформованості соціокультурної компетентності молоді з процесом інкультурації, тобто засвоєнням сучасним молодим поколінням культури попередників, без чого не може бути належної гармонії взаємин вікових соціальних груп. Ці чинники зумовлюють необхідність всебічного вивчення соціокультурної компетентності молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема соціокультурної компетентності піднімається у працях Л. Масол, Н. Миропольської, А. Ручки, А. Флієра, Н. Цимбалюк, М. Шульги та ін. Л. Масол, Н. Миропольська досліджують творчу складову соціокультурної компетентності школярів, насамперед старшокласників, рівень оволодіння ними знаннями з вітчизняної та зарубіжної художньої культури. М. Шульга з'ясовує мовленнєвий аспект соціокультурної компетентності населення сучасної України. У працях Н. Цимбалюк піднімається проблема здатності молоді до повноцінного дозвілля, наповнення його національним змістом. А. Флієр у понятті "культурна компетентність" акцентує увагу на її соціальній стороні – компетентність у ставленні до національних традицій, пануючої моралі, моральності, світогляду, цінностей, норм етикету, до актуальних зразків соціальної престижності [1, с. 152-153]. У роботах А. Ручки ґрунтовно, на базі даних загальноукраїнських досліджень, розкривається проблема інкультурації в умовах нинішнього українського суспільства, акцентується увага на тому, що молоддю переважно засвоюються цінності глобальної, а не національної культури.

Разом із тим, в наукових працях недостатньо звертається увага на регіональні особливості прояву соціокультурної компетентності молоді, чим і визначені цілі даної статті: здійснити аналіз окремих аспектів соціокультурної компетентності молоді на прикладі м. Білої Церкви, зокрема таких: ставлення молоді до духовних цінностей, що є основою соціокультурної компетентності; зміст і характер дозвілля молоді; етнокультурний компонент соціальної компетентності молоді, стан засвоєння нею цінностей національної культури. Об'єкт дослідження – молодь віком від 16 до 30 років (1250 осіб – старшокласники, студенти, робітнича молодь) м. Білої Церкви Київської області.

Виклад основного матеріалу дослідження. Першоосновою соціокультурної компетентності особистості є її здатність до духовного розвитку. Людина не може бути визнана компетентною, зрілою особистістю без таких духовних якостей, як віра, надія, любов, наявність ідеалів. Як стверджують В.П. Андрущенко та М.І. Михальченко, "істинно людська життєдіяльність здійснюється лише на засадах глибокої духовності, головними домінантами якої є віра, надія та любов" [2, с.288]. Ідеал являє собою ціннісну характеристику певного явища як обов'язковий взірець і виконує роль стратегічного орієнтиру. С. Русова акцентувала увагу на тому, що "ми маємо щось любити понад міру і служити чомусь понад буденним, нормальним життям. А це вище і є ідеал, він вливає в душі молоді щось світле, прекрасне, наповнює їх сміливістю, щоби не лише служити йому, а й робити усе потрібне, щоби цей ідеал панував у нашому осередку, в суспільстві" [3, с. 27]. Життя без цих виявів духовності буде збідненим, приземленим, чисто прагматичним, а отже обмеженим, що свідчитиме про відсутність соціокультурної компетентності, вміння жити за законами найвищої людяності.

Студенти Білоцерківського інституту економіки та управління Університету "Україна", яким було запропоновано дати власне визначення "духовної людини", характеризують її як людину моральну, з глибоким внутрішнім світом, милосердну, як людину, яка прагне до світлого і високого у своєму житті, зокрема вона вірить у Бога. У визначеннях студентами духовної людини прослідковується, насамперед, моральний аспект духовності.

Віра студентів найперше пов'язана із суспільними проблемами. Молоді люди вірять, що українське суспільство зможе поступово перебороти всі труднощі, Україна стане правовою, демократичною і соціальною державою, здобуде повагу в світі. Також вони вірять у перемогу добра над злом, чесності над підлістю, вірять, що суспільству вдасться здолати небезпечні хвороби, безпритульність дітей, безробіття тощо. Віра студентів пов'язується із забезпеченням суспільних умов для своєї життєдіяльності, із можливостями власного самовираження в передбачуваному і безпечному соціумі.

Надії студенти спрямовують насамперед на професійне становлення. Вони сподіваються, що після закінчення вузу будуть мати відповідну їхній освіті роботу, яка буде приносити і матеріальне, і моральне задоволення.

Об'єктами любові для студентів є життя у всій своїй різноманітності: батьки, друзі, природа, музика, книги, Батьківщина, праця, тварини. Слід зазначити, що понад половина студентів, які висловилися з цього приводу, серед об'єктів любові називають Батьківщину (рідний народ, державу). Це є втішним фактом, бо ж лише з любові може народитися і самовіддана праця, й активна життєва позиція, і прагнення вберегти і примножити культурні та природні надбання рідного народу. Та слід зазначити, що студенти хоч і називають Батьківщину в числі об'єктів своєї любові, але не ставлять її на перше місце. А ось праця, яка також була виділена як об'єкт любові, буде ним для студентів у тому випадкові, коли приноситиме й емоційне задоволення, і матеріальну винагороду. Досить часто об'єктом любові студенти визначають себе і все, що пов'язано з ними особисто (близько 60% висловлювань). Наприклад, один із висловів був таким: "Я люблю все те, що стосується мене". Отже, можна стверджувати про індивідуалістичні орієнтації студентів у виборі об'єктів своєї любові.

Такі індивідуалістичні спрямування студентів помітні і в їхніх висловлюваннях про свій ідеал. Певною несподіванкою став той факт, що понад 60% студентів вказали на відсутність у них ідеалу. Ці студенти стверджують, що вони не повинні рівнятися на когось, а їм слід розвивати свою індивідуальність, досягати успіху в житті, ґрунтуючись на особистих здібностях. При визначенні ідеалу майже не було названо конкретних людей зі сфери політики, культури, історії. Найчастіше ідеалом визначають абстрактну людину, яка має певний набір якостей, зокрема таких, як повага до людей, чесність на шляху досягнення успіху. До 13% студентів, які брали участь у творчій роботі, назвали своїм ідеалом батьків. 5% студентів визначили своїм ідеалом людей, які люблять Батьківщину, відстоюють її інтереси.

Виходячи з того, що духовність – це і переживання краси світу, краси найкращих творінь людини, студентам було запропоновано висловити своє ставлення до мистецтва. Відповіді студентів виявилися досить несподіваними. 65% студентів вказали, що мистецтво в їхньому житті відіграє незначну роль. Правда, вони визнають свою повагу до мистецьких творів, зокрема образотворчого мистецтва та музики, але істотного їхнього впливу на собі на відчули, бо спілкувалися раніше і спілкуються тепер із мистецтвом рідко. Понад 30% студентів стверджують, що мистецтво у їхньому житті займає суттєве місце, зокрема музика, хореографія, література. Окремі студенти самі є творцями, пишуть вірші, музичні твори, займаються в галузі декоративно-вжиткового мистецтва. На жаль, не було визнано ролі театрального мистецтва на становлення особистості молодих людей. Така обмеженість спілкування зі світом мистецтва, яке ми виявили за результатами дослідження, свідчить про збідненість внутрішнього світу молодої людини, приземленість її життєдіяльності, певною мірою відкочування назад у вдосконаленні особистості.

Діапазон дозвіллєвих інтересів молоді дуже широкий, але в ньому переважають пасивно-споглядальні форми. Це пояснюється відсутністю у більшості молоді сформованої культури дозвілля, байдужим і некритичним ставленням молодих людей до використання свого вільного часу.

За результатами опитування слід констатувати, що вкрай незначною є частка тих молодих людей, які вільний час використовують на відвідування музеїв та театрів – у цілому таких виявилося 21% юнаків та 26% дівчат. Читання книг є ефективним шляхом духовного розвитку, проте значна частина молоді міста нехтує таким видом дозвілля. За даними анкетування, частка студентів, котрі за останні місяці не прочитали жодної книги, становить 43%. 28% дівчат та 15% юнаків прочитали за цей період більше 2-х книг. Взагалі не читають 50% опитаних юнаків та 26% дівчат.

Отримані дані переконують, що у переважної більшості молодих людей спостерігається невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, епізодично і непослідовно. Культурні потреби і запити здебільшого є найбільш простими та невибагливими, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль (відвідування дискотек, клубних вечорів, перегляд телепередач тощо). Водночас відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним способом проведення дозвілля. Матеріальна скрута, нестача коштів негативно позначаються на стані культури молодого покоління, зсувають культурні уподобання в бік спрощених за змістом і формою видів дозвілля. Втім, не слід очікувати, що покращання матеріальної ситуації автоматично сприятиме підвищенню духовних характеристик молоді. Руйнацію духовних засад суспільного життя не можна подолати лише суто економічними методами. Варто згадати стосовно цієї проблеми твердження Ф.М. Достоєвського, який вважав, "основні моральні скарби духу, в головній своїй сутності, не залежать від економічної сили" [4, с. 106].

Важливим елементом культурної компетентності є етнокультурна компетентність, яку можна співвіднести із глибиною ототожнення особистістю себе з рідним народом, вмінням індивіда визначати основні риси культури народу, прагненням до її розвитку та вдосконалення, використанням у побуті предметів декоративно-вжиткового мистецтва, знанням українського фольклору та його використанням у власній життєдіяльності тощо.

Усвідомлення молодими людьми значущості національної культури визначалось запитанням "Чи має значення для сучасної людини національна культура?" (табл.1).

Таблиця 1

"Чи має значення для сучасної людини національна культура?"(%)

Варіанти

%

так

80

ні

10

частково

10

 

Отже, бачимо, що молоді люди в переважній більшості визнають значущість для сучасної людини національної культури. Разом із тим на запитання "Якщо так, то в чому її позитивне значення?" більшість відповісти не змогла. Для багатьох заважким виявилося також питання "Які б основні ознаки рідної національної культури (вкажіть, якої) Ви назвали б?". Лише незначна частина респондентів змогла визначитися, зокрема такими висловлюваннями: "для рідної культури властиві такі ознаки, як милосердя, доброта, співчуття до слабших"; "національна культура - це звичаї, традиції" та ін. Це говорить про дуже слабку обізнаність із цінностями рідної культури, про невміння виділити її провідні риси. Хочемо підкреслити, що пізнання національних цінностей, ідей, поглядів сприяє духовній цілісності особистості. Використовуючи скарби народної мудрості, осмислюючи життєвий досвід народу, а також свій власний, така особистість розмірковує над співвідношенням у житті добра і зла, правди і кривди, краси і потворності, обґрунтовує свою позицію, робить свій вибір.

Якщо ціннісна основа національної культури зосереджується у фольклорі, практиці народного життя, то її вершинний вияв знаходить своє відображення у художній культурі народу. Тому одним із анкетних завдань було таке: "Наведіть приклади національної культури (твори мистецтва, літератури та ін.), якими можна пишатися". На що, в основному, були отримані відповіді: "Т. Шевченко", "І. Франко", "Л. Українка". Слід зазначити, що зустрічаються також імена О. Гончара, Л. Костенко. Але такі відповіді в основному дають старшокласники та студенти молодших курсів вузів, які на даний момент вивчають творчість письменників і поетів. І чим дальше віддаляється молода людина від безпосереднього знайомства із творами літератури на навчальних заняттях, тим їхня актуальність для особистості знижується. Крім того, слід зазначити, що майже зовсім не називаються творці та їхні твори з музики, образотворчого мистецтва, народного малярства.

Але, незважаючи на досить неглибоке знання мистецьких здобутків рідного народу, половина респондентів на запитання "Як би Ви оцінили внесок національної культури у світову культуру?" дає відповідь – "високий" (табл.2).

Таблиця 2

"Як би Ви оцінили внесок національної культури у світову культуру?" (%)

Варіанти

%

високий

50

середній

29

низький

21

 

Мабуть, усвідомлюючи свій низький рівень знань про досягнення рідної культури, більша частина респондентів на запитання "Чи готові Ви аргументовано переконувати інших у повноцінності рідної національної культури?" дають відповідь: "Ні". Ще менша частина хотіла б брати участь у розвитку національної культури – близько 30%.

Досить мало цікавиться молодь культурно-просвітницькими національними товариствами. 90% молодих людей не змогли хоч би якимось чином виконати завдання: "Назвіть, якщо знаєте, товариства (громадські організації) національного спрямування, які діють в Україні". Серед відповідей називалися: організація "Січ", "Пласт", але не були названі Всеукраїнське товариство "Просвіта", товариство ім. О. Теліги та інші товариства культурно-національного спрямування, відділення яких діють і в Білій Церкві.

Більш активно відповідали респонденти на запитання "Які народні свята Ви знаєте?". Тут називалися і Івана Купала, і Різдво, і Великдень та деякі інші. На запитання "Чи берете участь у їхньому святкуванні?" майже 100% відповіли: "Так". Пояснюючи цей феномен, можна порівняти засвоєння цінностей національної культури із засвоєнням українцями релігійних цінностей. Дослідники відзначають, що характерною рисою релігійності українців є обрядовірство, яке можна вважати тим критерієм, що дозволяє фіксувати тільки її зовнішні прояви. При неглибокому поверховому знанні віровчення багато людей прагнуть дотримуватися обрядів чи традицій без смислової прив'язки [5, с. 232]. Це можна сказати і про засвоєння молодими людьми етнічної культури, яке здійснюється більшою мірою без її осмислення та аналізу. Досить поверховими виявилися знання молоді про народну пісню, в якій найглибше відображається душа українського етносу. На запитання "Які Ви знаєте народні пісні?" переважна більшість респондентів дала конкретні відповіді. Але називалися найчастіше пісень 5-6 (в основному "Ой на горі два дубки", "Несе Галя воду"), це при тому, що в народній пісенній скарбниці нараховується до 100 тис. пісень (деякі дослідники називають і 200 тис.). Хоча відрадним є той факт, що на запитання "Чи співаєте Ви народні пісні?" більшість відповіла позитивно.

На визначення значущості, яку має для молодої людини етнічність, було запропоновано визначити, які почуття викликає належність до своєї нації (табл.3).

Таблиця 3

Почуття, які викликає належність до рідної нації (%)

Варіанти

%

почуття гордості

51

відчуття надійності

19

я не надаю належності до даної нації ніякого значення

30

відчуття незадоволення

0

 

Як видно з наведених даних, у молодих людей належність до рідної нації переважно викликає почуття гордості. Показово, що відчуття незадоволення не було названо жодним респондентом.

Україна є багатонаціональною країною. І тому досить важливою є сформованість культури міжетнічних відносин. Етнокультурна і міжкультурна компетентність тісно пов'язані між собою. Ще С. Русова у свій час зазначала, що навчаючись любити і свідомо ставитись до свого люду, до свого краю, ми разом із цим навчаємось шанувати й інших людей, що живуть поруч із нами, закладати з ними певні товариські зносини [6, с. 297]. Молодій людині доводиться досить часто спілкуватися з представниками не тільки своєї нації, але й інших. На запитання "Чи є серед Ваших знайомих представники інших національностей? Яких?" більшість респондентів відповіла позитивно. Серед представників інших національностей, з якими спілкується молодь, називалися росіяни, вірмени, чеченці, німці та ін. Як свідчить наше дослідження, серед молодих людей різних національностей не виникало серйозних суперечок на ґрунті етнічності. Разом із тим зацікавленість культурою інших національностей у молоді дуже слабка, адже на запитання "Кого із діячів культури національних спільнот України Ви знаєте?" ми отримали поодинокі відповіді, зокрема називався Шолом Алейхем та деякі сучасні виконавці популярної музики. У ставленні молоді до культурної спадщини інших народів спостерігається певна неузгодженість. Це підтверджується відповідями на запитання "Чи подобаються Вам звичаї, традиції національних спільнот України (якщо Ви їх знаєте)?" і "Якщо подобаються, то вкажіть, чим саме". 40 % респондентів вказали, що звичаї і традиції інших народів їм подобаються, але більшість із них не змогла пояснити, чим саме. Ці дані свідчать про необхідність більш серйозної виховної роботи з молоддю з формування етнокультурної та міжкультурної компетентності.

Яким же бачить молодь буття національних культур у майбутньому? На запитання "Яке, на Вашу думку, майбутнє національних культур" 30% опитаних молодих людей відповіли, що "вони поступово відімруть", а 70% – що "будуть розвиватися". Нагадаємо, що 90% опитаних вказали на значущість для сучасної людини національної культури (див. вище), отже серед них є ті, які передбачають зникнення національних культур, незважаючи на їхню цінність, в умовах глобалізації світу.

Висновки. На основі проведеного аналізу соціокультурної компетентності молоді можна зробити висновки, що відбувається прагматизація свідомості молодого покоління, обмеження духовних джерел його життєдіяльності. Переважна більшість молодих людей має невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, в епізодичних і непослідовних зверненнях до культурних цінностей. Щодо рівня етнокультури молоді, то тут слід зазначити, що він характеризується більше емоційним сприйняттям свого рідного народу, ніж глибокими знаннями про його культурно-мистецькі здобутки. Тому у значної частини молоді можна констатувати низьку сформованість соціокультурної компетентності, що висуває необхідність обґрунтування та розробки конкретних соціально-педагогічних технологій, спрямованих на підвищення її рівня.

 

В статье акцентируется внимание на значимости социокультурной компетентности молодёжи для её полноценной жизнедеятельности. В основной части осуществляется анализ результатов проведенного исследования по проблеме сформированности социокультурной компетентности молодёжи в следующих аспектах: отношение молодёжи к духовным ценностям; содержание и характер досуга молодёжи; этнический компонент социокультурной компетентности молодёжи, состояние усвоения ею ценностей национальной культуры. В выводах указывается на низкую сформированность социокультурной компетентности молодёжи, что требует улучшения социально-педагогической работы в соответствующем направлении.

Ключевые слова: социокультурная компетентность, ценности, досуг, национальная культура.

 

In the article the significance of young people sociocultural competence for their valuable activity has been pointed out. The research results in the analysis of the following aspects: young people attitude to moral values; contents and character of young people leisure time; an ethnic component of young people sociocultural competence; the young people attitude to national culture. In the conclusion the author points out the low sociocultural competence of young people which entails the improvement of education.

Key words: sociocultural competence, values, leisure time, national culture.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія: курс лекцій / В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко. – К.: Ґенеза, 1996. – 368 с.

2. Антологія культурологической мысли / авт.-сост. С.П. Мамонтов, А.С. Мамонтов. – М.: Изд-во РОУ, 1996. – 352 с.

3. Пилипенко В.Є. Спеціальні та галузеві соціології: навч. посіб. / В.Є. Пилипенко, І.М. Попова, В.В. Танчер. – 2-е вид. – К.: ПЦ "Фоліант", 2007. – 451 с.

4. Русова С. Вибрані педагогічні твори / С. Русова. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.

5. Софія Русова і Галичина: збірник статей і матеріалів. – Івано-Франківськ: Вік, 1996. – 126 с.

6. Флиер А.Я. Культурная компетентность личности: между проблемами образования и национальной политики / А.Я. Флиер // Общественные науки и современность. – 2000. – № 2. – С. 151-165.

 

Всеукраїнський науковий журнал

„Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації” №2,

2010

автор: Шахрай Валентина Михайлівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи Білоцерківського інституту економіки та управління Університету "Україна"

видання: Всеукраїнський науковий журнал „Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації” №2, 2010, час видання: 2010

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


07/07/2010