Як і де борються з корупцією

Як і де борються з корупцією

 

Практично в будь-якій країні світу корупція розглядається як одне з найнебезпечніших суспільних діянь, за яке передбачається кримінальне та адміністративне покарання. Справи про корумпованість чиновників і державних діячів набувають суспільного розголосу і завжди викликають широкий резонанс. А покарання – невідворотне і неминуче.

Чиновникам у Китаї заборонено отримувати біржові акції «як подарунки», «купувати будинки і автомобілі за дивно низькою ціною», «відмивати хабарі через азартні ігри» і домовлятися про влаштування на добре оплачувану роботу після відставки. Одним зі способів боротьби з корупцією є ротація кадрів у всіх органах влади Китаю. Також у рамках активізованої кампанії у боротьбі з корупцією посилено контроль за провінційною ланкою партійного і державного апарату, обмежена зайва самостійність і політична вага провінційних еліт. Але тим не менше рівень корупції в Китаї залишається досить високим. Саме тому хабарників у цій країні засуджують до вищої міри покарання – розстрілу. За офіційними даними, з 2000-го року за корупційні злочини були розстріляні близько 10 тис. чиновників. При цьому розстріли в Китаї показові. Подібних вироків може бути кілька тисяч на рік, у тому числі і щодо досить великих чиновників і менеджерів великих корпорацій. Смертну кару за хабарництво також передбачено на Кубі.

Досить жорстко розправляються з корупціонерами і в Арабських Еміратах. Хабарників там прирівнюють до злодіїв, а за це ще з давніх часів прийнято відрубувати руку. Цікаво, що такий спосіб покарання був дуже поширений у середньовічній Швеції. Кисть руки відрубували продажним суддям, але чомусь з роботи при цьому не виганяли.

Рішучою політикою у боротьбі з корупцією вирізняються США. Законодавство США передбачає покарання за підкуп у вигляді штрафу, сума якого обчислюється потрійним розміром хабара або позбавленням волі до 15 років. Те й інше покарання можуть бути суміщені за рішенням суду. За стимулювання вчинення законних дій службовою особою, тобто за дачу й отримання «чайових» передбачається штраф, розмір якого визначає суд, або позбавлення волі до 2 років, або суміщення того й іншого.

У Канаді держслужбовця, суддю чи депутата, який тільки погодився прийняти підношення за яку-небудь «допомогу», може очікувати тюремний термін до 14 років. Те ж покарання може очікувати офіцерів поліції та інших осіб, які здійснюють повноваження у сфері правосуддя.

У Великобританії чиновник, визнаний винним у вимозі або отриманні хабара, подарунка, позички, винагороди чи чогось іншого, засуджується до тюремного ув’язнення або до сплати вартості цього подарунка, позички або винагороди. Додатково він позбавляється права бути обраним чи призначеним на будь-яку публічну посаду строком на сім років. У разі повторного засудження винний позбавляється службових прав назавжди, а також права на будь-яку компенсацію або пенсію, на які він би розраховував як посадова особа.

Перемогти корупцію в Гонконзі, де колись нею було пронизано 94% всього державного сектора (а зараз 2-3%), вдалося лише трьома простими заходами. В першу чергу чиновників змусили доводити, що все, що ними було куплено, придбано на законні гроші. В іншому випадку – конфіскація і п’ятнадцять років ув’язнення. По-друге, була створена незалежна комісія з боротьби з корупцією (НКК), у співробітників якої дуже високі оклади, підпорядковується структура тільки генерал-губернатору. Комісія покликана не лише виявляти хабарників, але й займатися профілактикою – запобігати хабарям у сферах, найбільш схильних до корупції. Також вони мають право провести перевірку в будь-якому відомстві і міністерстві, якщо є хоча б найменша підозра в хабарництві. І останнє, людям і журналістам надали можливість повідомляти про хабарників: звичайні люди стали помічниками незалежної комісії з боротьби з корупцією. А журналістам було дозволено розслідувати справи будь-якого чиновника. Крім того, в Гонконзі перестали переслідувати тих, хто хабар дає, тобто винен завжди чиновник. І найголовніше – всі факти виявлення корупціонерів і їхнього арешту широко висвітлювалися в ЗМІ. Люди почали помічати, що карають і високопоставлених чиновників. Довіра у населення до боротьби з корупцією зросла. Вони стали підтримувати уряд.

Сінгапур, як і Гонконг, колись був Британською колонією. Після здобуття незалежності, до 1965 року, країна була наскрізь пронизана беззаконням і корупцією, перемогти які вдалося за кілька років. У Сінгапурі, на відміну від добре всім відомого юридичного принципу презумпції невинуватості, спеціально для держслужбовців був введений протилежний юридичний принцип – презумпція корумпованості. Це означає, що, на відміну від громадянина, завідомо ні в чому не винного до тих пір, поки в суді не доведено зворотне, держслужбовець, чиновник при найменшій підозрі завідомо винен – до тих пір, поки він не доведе свою невинність. Що це означає на практиці? Наприклад, у Сінгапурі, якщо стає відомим, що посадова особа порушила закон і надала комусь необґрунтовану персональну пільгу або переважне право, доводити, що це було продиктовано корупційним мотивом, прокурору немає потреби. Обвинувачений же, якщо не хоче, щоб його життя закінчилося стратою і ганьбою для всієї родини на наступні покоління, повинен довести протилежне.

Вважаємо, що тільки застосування подібного досвіду, причому – найжорсткіше, допоможе перемогти корупцію в Україні.

 

Власна інформація

Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016

автор: Анатолій Урбан

видання: Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016, час видання: 2016


27/03/2016