Життя неначе ліс

ЖИТТЯ – НЕНАЧЕ ЛІС

(учасник конкурсу «Вільний розчерк» на освітньому порталі «ПедПРЕСА»)

 

 

Автор: Світлана Патра, випускниця

Відкритого міжнародного університету

розвитку людини «Україна», редактор

 

Життя – складна річ. Кажуть же – життя прожити – не поле перейти. Так, життя не схоже на поле. Скоріше – на ліс. І так важливо у цьому лісі не заблукати…

Для того, щоб вдало назбирати грибів і ягід, потрібно знати галявини, переповнені цими лісовими дарунками. Знання важливі. Та не лише у лісі, а й у житті.

Людина отримує знання із самого малечку – через спостереження за дорослими, через інформацію, яку вони передають у вигляді застережень, дозволів, прохань, розповідей і т. д. А потім – дитина іде в школу. Починає отримувати освіту. Вона вчиться читати, писати, рахувати. Дорослішаючи, теж вчиться читати, писати. Читати – вдумливо й уважно, писати – виливаючи свої думки на папір. Все це дуже важливо для людини. Адже лише вміння вдумливо й уважно читати дозволить зрозуміти зміст тих книг, які неможливо, та й не можна читати «буквально» – філософську, релігійну, химерну літературу…

Вміння читати – не лише рядки, а й між рядків – дозволяє людині отримувати відповіді на запитання не лише від своїх сучасників, яким часто бракує або знань, або ж – морально-етичних мотивів для того, щоб говорити тільки правду. В рядках книги людина отримує відповіді на запитання, що її хвилюють, від інших людей, до яких треба долати відстань не лише просторову, а й часову. На книжкових сторінках можна спілкуватися з людьми, які жили десятки, сотні, а то і тисячі років тому. На книжкових сторінках можна побачити минуле, сучасне і навіть майбутнє. Хоч дехто і зараз вважає фантастику несерйозною літературою, але все ж не варто забувати, що багато з тих речей, про які писали Жюль Верн та інші фантасти ХІХ і ХХ сторіч, зараз – хай навіть у дещо зміненому вигляді – невід’ємна частина нашого життя.

Людина, вміючи не лише читати, а й писати, може ще більше. І справа навіть не в самостійно написаних листах чи поставлених підписах. Вправно тримаючи перо чи ручку, швидко перебираючи клавіші друкарської машинки чи комп’ютера, людина може створити власний світ – точну копію сучасного, реконструкцію минулих часів, власний світ майбутнього чи паралельний – у якому химерне живе поруч із реальним, казкові речі та істоти – поруч зі звичайними. Ворота у ці дивні світи відкриваються щоразу, коли книжка потрапляє до рук захопленого, а ще краще – вдумливого читача. Також людина може стати посередником між читачами та книгою. І так важливо у цьому випадку залишитися неупередженим, щоб не лише відрізнити зерно від полови, але й не накидати власної…

І хай хтось скаже, що зараз освіта неважлива, нехай Інтернет заполонили демотиватори і статуси про випускників, зокрема, гуманітарних спеціальностей, які, у кращому випадку, змушені працювати в дешевих забігайлівках та різної якості статті про відомих і багатих, які змогли обійтися без академічної освіти. І нехай зараз систему освіти в Україні чи в усьому світі важко назвати ідеальною, але все одно – без освіти, без знань людина має всі шанси заблукати у життєвому лісі. Адже навколишні люди часто маскуються. І добре, якщо для захисту, як тропічні хамелеони, але ж деякі – як отруйні гриби, що прикидаються їстівними… Адже навколишній світ просто переповнений різноманітною інформацією, різноманітними уявленнями та судженнями, які часто претендують на звання абсолютної істини. І серед цих інформаційних хащів так важко відшукати справжню істину.

Життя прожити – не поле перейти. Багатьом людям доводиться долати просто таки тропічні джунглі на шляху до власного майбутнього, до своєї мрії. Освіта і знання роблять цей шлях набагато коротшим та безпечнішим.

 

Джерело: освітній портал ПедПРЕСА:

http://pedpresa.com.ua/vote7/zhyttya-nenache-lis/

 

 

автор: Світлана Патра, випускниця Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», редактор

видання: Освітній портал ПедПРЕСА, час видання: 2013

адреса видання: http://pedpresa.com.ua/vote7/zhyttya-nenache-lis/


26/09/2013