Cучасний світ дає молодій людині більше шансів для самовираження. Тільки слід бути наполегливим і впевненим у собі

СУЧАСНИЙ СВІТ ДАЄ МОЛОДІЙ ЛЮДИНІ БІЛЬШЕ ШАНСІВ ДЛЯ САМОВИРАЖЕННЯ. ТІЛЬКИ СЛІД БУТИ НАПОЛЕГЛИВИМ І ВПЕВНЕНИМ У СОБІ

 

12 серпня, 2013

Тала ПРУТКОВА, журналіст.

 

В усі часи старше покоління нарікало на прийдешнє, мовляв, куди котиться світ, і що буде далі з такою молоддю, як оце тепер. Сучасна молодь – не виняток. Її теж усіляко критикують, і їй теж передрікають нещасне майбутнє. Адже саме перед молоддю найгостріше постали такі серйозні проблеми сучасності, як наркоманія, Інтернет-залежність та безробіття. Все це – на тлі економічних криз, пропаганди гіперспоживання та дезорієнтації у життєвих цінностях. А що думають самі молоді люди про свої проблеми?

 

   − Найбільші проблеми сучасної молоді – це слабка віра у свої сили, відсутність особливих інтересів і наполегливості. Майже вся нинішня молодь живе за шаблонами та стереотипами, які навіяні ще минулими поколіннями,   – стверджує композитор та піаніст Єгор Грушин. Самому Єгору не так давно сповнилося 20 років, але він уже встиг завоювати прихильність чималої когорти любителів інструментальної музики. Будучи студентом Новокаховського гуманітарного інституту Університету «Україна», музикант випустив два сольних альбоми в неокласичному стилі і кілька кавер-альбомів на пісні «Океану Ельзи», композиції з яких набули чималого розголосу в Інтернеті. Така продуктивність, на думку Єгора, є наслідком віри в себе, якої так бракує його сучасникам.

  Схожу думку висловлює і успішний менеджер Іван Зарудній, який свою кар’єру розпочав у восьмому класі, влаштувавшись кур’єром у видавництво, а нині є одним із організаторів фестивалю «Бізнес-молодість»:

– Молоді люди мало вірять у себе. Вони думають, що все в Україні куплено, все корумповано, що для бізнесу необхідно мати стартовий капітал. Вони покладаються лише на владу і своїх батьків, мовляв, якщо ті їм нічого не дали, вони самі вже ні на що не здатні. Але треба покладатися лише на себе. Я знаю, про що кажу, адже сам пройшов нелегкий шлях. В Університеті «Україна» я одразу ж потрапив до студактиву, хоча всі казали, що це складно. Був волонтером, скаутом, двічі ставав містером університету. З другого курсу почав цікавитися бізнесом. Ходячи на тренінги, дізнався, що нас творить наше оточення. Тому викреслив зі свого кола всіх, хто в мене не вірив чи тягнув мене донизу. Тепер я спілкуюся з успішними людьми і допомагаю іншим стати успішними. Я маю тисячі прикладів того, як завдяки «Бізнес-молодості» люди відкривали свою справу і ставали заможними. Наше гасло «Кожен може бути кожним». І це дійсно так!

Справді, сучасний світ дає молодій людині більше шансів для самовираження. Тут основне – наполегливість і впевненість у собі. З іншого боку, представники старшого покоління зауважують, що сучасна молодь занадто зациклена на собі, вирізняється непомірною амбітністю і не ставить перед собою мети служити державі та людям.

– Теперішня молодь більш аполітична. Її не цікавить будь-що, крім звичайного, матеріального життя, – ділиться враженнями від спілкування зі студентами Максим Петренко, старший викладач Інституту комп’ютерних технологій Університету «Україна». – Такого не було в часи мого студентства. Тоді ми всі були соціально активні, ми вболівали за те, що відбувається в країні. Зараз молодих цікавлять більше технології, ніж світ довкола. Для них реальне життя – це життя у соціальній мережі. Майже ніхто з них не готовий відстоювати власну думку. Великі маси людей не відстежують політичних подій. Це добре, коли йдеться про чвари між депутатами, але погано, коли йдеться про розкрадання громадської власності і вирубку лісів… Молодь сприймає як атавізм, коли оперують такими категоріями, як держава, громадянин. Вони мислять глобально, але це мислення наносить шкоду, оскільки воно не підходить для реалій сьогодення, а тільки для утопічного майбутнього, до якого нам далеко.

Схожі тенденції помічає і відомий молодий письменник та музикант, випускник Університету «Україна» Марк Лівін:

– Найбільшою проблемою, як на мене, є пасивність молоді по відношенню до свого майбутнього. Мало кому підвладне розуміння того, що постійно сприймати себе як жертву різних обставин – це бездіяльність, котра породжує бездіяльність. Або ти вчишся приймати рішення і брати відповідальність за власне життя на себе, або й далі продовжуєш інертно плисти за течією, не знаючи, до якого берега причалити… Водночас в Україні є багато молодих, талановитих людей, котрі хочуть розвиватися та бути корисними. Але їх не чують. Або ж роблять вигляд, що не чують. Мало в кого є стільки витримки, щоб по сто разів проситися в одні й ті ж двері й отримувати «ні» у відповідь. Через це багато хто, зневірившись, вдається до крайнощів – починає пити-курити і так далі. Більшість проблем державного рівня саме за таким принципом і відбуваються: коли можновладця геть не цікавить, що думає звичайний студент, як він живе…

Що ж, проблем у сучасної молоді справді вистачає, як, зрештою, і у попередніх поколінь, які так само переживали кризи, війни, нещадні політичні режими. Утім, як банально це не звучало б, вирішувати будь-яку суспільну проблему потрібно на рівні окремих «маленьких» людей: «Найбільші та найпотрібніші зміни передусім повинні відбуватися в нас самих. А по цім і світ стане геть іншим», – резюмує Марк Лівін.

 

Джерело: Інтернет-видання «Трибуна України»

автор: Тала ПРУТКОВА, журналіст.

видання: Інтернет-видання «Трибуна України», час видання: 2013


15/08/2013