Особливості перекладу юридичних текстів

Особливості перекладу юридичних текстів

 

Козак Н.І.,

проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності,

к.філ. н., доцент, ММІРоЛ «Україна»

 

Куракін А.В.,

магістрант спеціальності

«Філологія» ММІРоЛ «Україна»

 

Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) та іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на вирішення практичних задач, пов’язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Велику роль у цьому зв’язку відіграє не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв’язаних із ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.

Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв’язки і відносини знаходять висвітлення в мові як у суспільному явищі. Прикладом цього може служити судова мова, що є розрізняючим чинником між національними культурами. Так, у США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни [1].

Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Нам же, для досягнення максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільності, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної (правової) тематики. Саме передача тексту з однієї з форм взаємодії культур, вона дає відоме уявлення про чужу культуру.

Юридична мова – це, можна сказати, державна мова. Дане правило є дуже важливим, його не можна порушувати. Найбільша проблема в цьому випадку – неможливість у деяких випадках знайти точний, адекватний переклад із однієї мови на іншу. Це ускладнює роботу перекладача, створює певні перешкоди у використанні іншомовного юридичного документа [4, 2].

Різні види перекладацької діяльності неоднаковою мірою зберігають близькість до перекладу і, відповідно, відтворюють оригінал із більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси.

«Ступінь же реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовної, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від низки об’єктивних обставин.

До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу» [3]. Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому полю.

Здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії. Так, юридичний текст – одна з найважливіших життєвих форм виразу права. Юридичний документ, інший письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовний вираз. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість єдина в тому, що всякий текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організовані з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти в перекладі з іноземної мови на мову перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи. [5]

Треба зазначити, що правом є сукупність правил поведінки індивідів і груп у суспільстві, що приписують кожному певну форму дій і що формують принципи дозволу спірних питань. Тому мова перекладу юридичного документа повинна в цілому відповідати трьом умовам: бути точною, ясною і достовірною.

Текст більшості документів повинен мати рівний і спокійний стиль, що не викликає додаткових асоціацій і не відволікає від суті документа. Нейтральний виклад юридичних норм підвищує ефективність правового регулювання. [3]

 

Список використаної літератури:

1. Вийнюк О.Ю. Відтворення англійської юридичної лексики в українських наукових перекладах. – Київ: нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: 2003. – 20 с.

2. Ворошилов Р.Л. Іншомовні слова в сучасній технічній термінології // Укр. правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення. Матеріали засідань мовознавчої комісії та комісії всесвітньої л-ри НТШ у Львові 1994-1995 рр. – Львів, 1996. – С.129-135.

3. Ворошилов О.Д. З історії української термінографії // Мова і духовність нації. – К., 1992. – С. 141-157.

4. Воробйова Р.Л. Вторинна номінація у технічній термінології // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції: Львів: Літопис, 1999. – С. 120-125.

5. Гудманян А.Г. Відтворення власних назв у перекладі юридичних текстів. – К.: 2000. – 40 с. – укp.

 

Джерело: ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції,

присвяченої 15-річчю Національного університету

«Одеська юридична академія»  та 165-річчу Одеської школи права

18 квітня 2012 р. м. Одеса

автор: Козак Н.І., проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності, к.філ. н., доцент, ММІРоЛ «Україна» Куракін А.В., магістрант спеціальності «Філологія» ММІРоЛ «Україна»

видання: ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції, присвяченої 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчу Одеської школи права, час видання: 2012


22/12/2012