Чи можливо спроектувати, як буде виглядати світ через 100 років? (есе)

Чи можливо спроектувати, як буде виглядати світ через 100 років?

(есе)

 

КУТЬЇНА Вікторія,

студентка 4 курсу денної форми навчання

спеціальності «Журналістика»

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна», місто Київ

 

Якими винаходами нас вразять учені? А чому одразу вчені, у кожного є шанс створити щось незвичайне, те, над чим учений навіть ніколи і не замислиться.

Здається, що для сучасного життя у нас все є: стільниковий зв’язок, великий вибір побутової техніки, а щодо прогресу в медицині годі й говорити – у ХХІ столітті людина може жити й без серця, замінивши його на механічний насос! Якби ми припустили це на століття раніше, ніхто б ніколи не повірив у цю реальну фантастику.

Однак, спроектувати майбутнє можна, як це зробив звичайний американський інженер Джон Елфрит Воткінс. Утративши свою працездатність, він узявся за перо. У 1900 році Джон написав для журналу Ladies’ Home Journal статтю під назвою «Що може трапитися наступного століття» (англ. What May Happen In The Next Hundred Years). У перших рядках статті Уоткінс зазначає, що після консультації з фахівцями найбільших національних центрів науки і освіти він вирішив оприлюднити прогноз на майбутнє століття щодо різних сфер людської життєдіяльності (політики, технології, демографії, виховання, медицини тощо) – усього за 29 темами. Через 112 років редактор історичного відділу журналу Saturday Evening Post, Джефф Нілссон знайшов цю статтю і здивувався точності деяких пророцтв. Редактор звернув увагу читачів на такі здійснені пророкування Воткінса:

Мобільний зв'язок: «Бездротові телефони і телеграфні мережі обплутають світ. Будь-який чоловік зможе зателефонувати з центру Атлантичного океану своїй дружині в опочивальню в Чикаго. Нам буде так само просто зателефонувати до Китаю, як тепер зателефонувати з Нью-Йорка в Бруклін».

Телебачення та веб-камери: «Людина зможе спостерігати за всім світом. Зображення людей і всіляких речей будуть через камери передаватися електричними дротами на екрани, віддалені за кілька тисяч миль». Такий опис повністю відповідає діяльності репортера у прямому ефірі, а точніше – веб-камерам.

Кондиціонери: «Холодне повітря буде йти зі спеціальних кранів, і таким чином можна буде регулювати температуру в будинку точно так само, як зараз ми пускаємо з кранів холодну або гарячу воду, щоб набрати ванну». Інженер вважав, що тепле і холодне повітря у XX столітті постачатиметься зі спеціальних великих станцій — подібно воді чи газу. Хоча цього не сталося, однак опис самого принципу кондиціонування повітря у приміщенні повністю точно описує те, як діють сучасні спліт-системи.

Надшвидкісні потяги: «Потяги будуть ходити зі швидкістю дві милі на хвилину. А експреси – 150 миль на годину». Прогноз справдився – через 100 років у світі маємо потяги, які розвивають швидкість до 240 км на годину. Рекорд швидкості належав французьким швидкісним потягам TGV, один із яких у 2007 році розігнався до 574,8 км/г. І це лише найменша частина його припущень.

Мені здається, що все наше життя через 100 років буде комп’ютеризоване. Ми самі не виконуватимемо фізичні та розумові навантаження. З одним натиском кнопки в нас на столі вже буде готова вечеря. Прибирати за нас будуть роботи, які заряджатимуться від сонячних батарей. Фармацевти винайдуть ліки від смерті, проте у разі їх доступності для кожного відбудеться перенаселення людства, а отже, почнуться війни за мінерали, бо вони – не вічні, розпочнуться війни за кожну краплину води, а далі навіть уявити страшно, що може відбуватися у світі. Можливо, не кожен хоче, що б саме так ми жили у 2112 році.

Отже, перш ніж щойно винайдений винахід запускати у виробництво, варто замислиться, а чи принесе він користь.

автор: КУТЬЇНА Вікторія, студентка 4 курсу денної форми навчання спеціальності «Журналістика» Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», місто Київ

час видання: 2012


11/12/2012