Несумлінна конкуренція з використанням «розкрученої» торговельної марки

Несумлінна конкуренція з використанням «розкрученої» торговельної марки

 

Коташевський Олександр,

старший викладач Рівненського інституту Університету «Україна»,

Почесний працівник прокуратури України

 

У даній статті пропонуємо читачеві розглянути питання, що таке несумлінна конкуренція, із чого складається торговельна марка фірми й що таке бренд, як чиниться шкода правовласникові торговельної марки, і яка відповідальність за порушення прав правовласника при несумлінній конкуренції, у тому числі й кримінальна.

 

Правове поле

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про захист від несумлінної конкуренції», неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упакування товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, вказівок походження товарів, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їхнє використання.

Таке ж визначення несумлінної конкуренції містять і статті 32, 33 Господарського кодексу України.

Наприклад, пунктами 1, 3, 4 статті 5 Закону № 3689 «Про охорону прав на промислові зразки» встановлено, що: правова охорона надається знаку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності й моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, що встановлені цим Законом; право власності на знак засвідчується свідоцтвом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака й переліком товарів і послуг, внесеним до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака й переліком товарів і послуг.

У відповідності зі статтею 16 названого Закону свідоцтво надає його власникові право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстрований, упакування, в якому утримується такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бірку або інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропозиції для продажу, пропозиція його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) й експорт (вивезення) та ін.

Використання запатентованого промислового зразка винятково в межах, визначених абзацом третім пункту 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях), не є порушенням прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Разом із тим власник зареєстрованого знака для товарів і послуг має право з дотриманням приписів статті 16 Закону № 3689 (зокрема, пунктів 4, 5, 6) заборонити використання запатентованого іншою особою промислового зразка (позначення тотожного або схожого настільки, що його можна сплутати зі знаком) щодо наведених у свідоцтві товарів або товарів, родинних із наведеними у свідоцтві.

Торговельна марка

Перед тим, як перейти до питання несумлінного використання конкурентами розкрученої торговельної марки, пропоную розглянути що ж таке торговельна марка. Цікавий і вартий уваги аналіз поняття торговельної марки з маркетингової, а не юридичної точки зору розглянутий на сайті «Деловая пресса» в публікації «Кому й навіщо потрібна торговельна марка?»

Торговельна марка у вузькому сенсі слова – це назва, букви, слова, знак, символи, що позначають конкретний виріб або послугу (або низку виробів чи послуг) конкретного продавця (тобто, що мають єдине походження) для відмінності від конкурентів. При цьому під знаком і символом можуть мати на увазі не тільки графічні зображення, але й звуки, кольори й т.д.

Існує кілька типів позначень марок:

  • фірмове ім'я (назва) – це слово або група букв або слів, які можуть бути вимовлені;
  • фірмовий знак (зображення) – це символ, малюнок, відмітний колір, їхня комбінація;
  • торговельний знак – це фірмове ім'я, фірмовий знак, їхнє сполучення, які захищені юридично.

Поняття торговельної марки в широкому сенсі складається з безлічі факторів. Це й історія створення фірми, й авторитет її керівників, і взаємини з персоналом, і якість продукту, що виробляється, і точне розміщення його на ринку.

Торговельна марка створює наступні переваги своєму власникові:

  • полегшує конкуренцію з іншими товарами;
  • привертає увагу споживачів до нових товарів;
  • охороняє його товари від небажаної імітації;
  • служить юридичним захистом;
  • може допомогти в роботі з різними групами споживачів;
  • створює коло постійних покупців;
  • допомагає впливати на споживачів;
  • допомагає поширити успіх марки на інші товари;
  • є капіталом;
  • дає еластичний відгук на зменшення ціни (збільшення продажів) і нееластичний відгук на збільшення ціни (збереження обсягу продажів);
  • підвищує рентабельність і ефективність реклами;
  • забезпечує підтримку торговцями.

Можна перелічити такі недоліки торговельної марки:

  • Створення марки вимагає доволі вагомих коштів, які витрачаються на розробку ідеї, дизайну, упакування, на реєстрацію.
  • Підтримка марки також вимагає значних видатків (це, в першу чергу, видатки на рекламу).
  • Якщо один із товарів, розповсюджуваних під даною торговельною маркою, зазнав невдачі, це може зашкодити поширенню й інших товарів. Причому, якщо на розкручування торговельної марки йде багато часу, то падіння іміджу торговельної марки відбувається надзвичайно швидко.
  • Підтримка іміджу торговельної марки висуває постійні вимоги до підтримки якості товарів.

Торговельна марка і бренд

Як вважають Ольга Потьомкіна й Олена Черемисонова у своїй публікації, процес створення торговельної марки досить складний, а ціна помилки може бути дуже висока. Якщо у Вас є можливість, запросіть фахівців. Але, навіть якщо працювати над маркою будуть консультанти, Ви обов'язково повинні розбиратися в тому, що відбувається. Навчальний модуль "Використання торговельної марки в малому й середньому бізнесі" розрахований на малих підприємців, які хотіли б розвивати свій бізнес за допомогою просування не тільки власної, але й "чужої" торговельної марки на російському ринку.

Розглянемо тепер трохи інший підхід до питання: що таке торговельна марка? Існує кілька типів позначень марок. Фірмове ім'я (назва) – це слово або група букв чи слів, які можуть бути вимовлені. Фірмовий знак (зображення) – це символ, малюнок, відмітний колір, їхня комбінація. Торговельний знак – це фірмове ім'я, фірмовий знак, їхнє сполучення, які захищені юридично.

А що таке бренд? І чим він відрізняється від торговельної марки? Бренд – це не просто торговельна марка, а успішна, популярна торговельна марка, що має постійне коло лояльних споживачів. Для того, щоб торговельна марка перетворилася на бренд, її власником повинні бути витрачені значні зусилля. Вони повинні бути спрямовані як на сам товар або послугу (у першу чергу, на підтримку їхньої якості), так і на рекламу торговельної марки. При цьому у свідомості споживача виникає "міф бренда", що постійно перетворюється залежно від зусиль власника, дій конкурентів, змін ситуації на ринку. Важливо пам'ятати, що бренд – поняття не юридичне, що брендом може стати і товар, не захищений юридично, і, навпаки, захищений юридично торговельний знак не обов'язково стає брендом. Не забувайте, що хоча сам торговельний знак залишається незмінним – таким, яким його створив власник, міф бренду постійно змінюється.

Які існують основні види торговельних марок? По-перше, марка виробника, тобто марка, створена виробником товару і яка йому належить. Більша частина реалізованих товарів по багатьох видах продукції відноситься до цього типу. По-друге, існує марка продавця (приватна марка), створена посередником, дилером або магазином і яка належить їм. Такі марки привабливі для покупців, орієнтованих на покупку товарів за більш низькими цінами. По-третє, ліцензійна марка, що не належить власникові товару, – він користується нею, відраховуючи певну плату власникові марки (наприклад, використання імен героїв мультфільмів або відомих особистостей). І, нарешті, існує спільна марка, що використовується двома різними компаніями. Зазвичай спільне використання виникає, коли поєднуються торговельні марки відомих компаній для одного товару. Є, звичайно, й інші товари – під марками, що містять назву самої продукції, а не виробників або дилерів, вони зазвичай дешевші й менш якісні, ніким не рекламуються й одержують другорядні місця в торговельних залах.

Чи є сенс використовувати кілька видів марок? Очевидно, так, тому що у різних видів марок є свої переваги й недоліки. Наприклад, деякі виробники, що працюють на російському ринку, використовують дві марки – власну й ліцензійну (компанія "Трансмарк" – власна пивна марка "Золота бочка", а також чеські й німецькі ліцензійні марки). На ліцензійну марку припадає близько 15% виробництва, але відпускні ціни вищі на 20-80% і можуть зменшити видатки на рекламу.

Чи треба мати окремі назви для кожного товару? Таку марочну стратегію вибирають, якщо є необхідність створити відчуття конкуренції між різними марками і якщо ваші товари розраховані на різні групи споживачів. Коли ваші товари мають відмінну якість, ви можете "застрахуватися" за допомогою окремих назв на випадок, якщо один із продуктів зазнає невдачі. Нові марки доводиться створювати також при таких варіантах, коли існуюча торговельна марка не може бути використана для нового товару. Наприклад, дуже невдалим виявилася поява на ринку супу "Cadbury" і собачого корму "Heinz" (ці марки відносилися завжди до інших видів товарів). Споживачі на "чужих" ринках не підготовлені до сприйняття нової торговельної марки, у них немає ніяких позитивних асоціацій, пов'язаних із нею. Можна поєднати переваги різних марочних стратегій. Часто використовують обидві стратегії одночасно – корпоративний бренд ("зонтиковий") і бренд окремих товарів. У цьому випадку поєднуються такі якості, як позитивний імідж корпоративного бренду й відмітні властивості самого продукту.

Сергій Магалиш («Далекосхідне маркетингове агентство») додає до цього таке:

Стратегія «зняття вершків» з технічних новинок при нинішньому фінансовому й технічному стані російських підприємств є нереальною, оскільки вимагає значних вкладень у НДДКР, інвестицій у виробництво й маркетинг. По цьому, на сьогоднішній день для вітчизняних підприємств більш актуальна проблема підвищення ефективності просування продукції реально існуючого виробництва.

З метою збільшення обсягів реалізації товарів або послуг компанія може намагатися вийти на нові ринки або відвоювати частину старого ринку у конкурентів.

При проведенні маркетингових досліджень національного масштабу локальним брендам часто не приділяється уваги – як правило, вони присутні в розділі «інші марки».

Розміри національної вибірки недостатньо великі для того, щоб виділяти локальні бренды – відповідно, створюється враження, що на ринку відбувається боротьба винятково між міжнародними й національними марками. Це явище пояснюється тим, що основна частина таких досліджень замовляється і споживається транснаціональними компаніями, які розглядають загальноросійський ринок у цілому.

Реальний стан локальних ринків значно відрізняється на користь торговельних марок місцевих виробників.

Вихід і успішна робота на нових географічних ринках крім відповідного рівня організаційної зрілості компанії висуває підвищені вимоги до самого товару або послуги.

Обов'язковою умовою успішного просування крім власне якості товару є його зовнішня привабливість, упакування й елементи впізнаванності. При цьому пакування відіграє важливу роль не тільки у процесі збуту товару, але й у процесі його виробництва. Якісне пакування дозволяє зберегти і з мінімальними витратами довести до споживача продукцію у відповідному вигляді, й часто впливає на споживчий вибір у «момент істини» – при прийнятті рішення на користь придбання того або іншого товару.

Саме пакування звичайно є носієм елементів марочної ідентифікації товару – торговельної марки, фірмового кольору, розташування елементів, форми й т.д.

Головною функцією торговельної марки є ідентифікація споживачами товарів конкретного виробника. Очевидно, що таке завдання може ставити перед собою тільки виробник якісного товару або послуги.

Сьогодні ми є свідками формування брендів багатьох російських виробників. Можливо, незабаром ці імена стануть відомі не тільки у нас у країні й ми по праву зможемо ними пишатися. Просування товару під власною торговельною маркою свідчить не тільки про якість, за яку не соромно, але й про серйозність намірів компанії.

Правила просування бренду на ринку. Російський досвід

Існує кілька правил, дотримання яких гарантує успішне просування брендів на ринку: наявність власного оригінального стилю, чітко сформульована цінність зпаропонованої споживачеві послуги (товару), якісно виконана реклама, постійне вкладення грошей і удосконалювання бренда. Якщо брендів декілька, то вони повинні бути виконані в єдиному стилі.

Невдачі на ринку, як правило, провокуються наступними факторами: потенційний ринок, де повинен виступати бренд, був погано проаналізований; конкуренти надають аналогічні послуги (товари), та їхні позиції значно сильніші; час для просування бренда було обрано невдало; для просування на ринку було витрачено мінімум зусиль.

На створення бренда, як правило, йде від 15 до 22 місяців. Причому на його розробку – 6-9 місяців, на забезпечення дистрибуції – 2-3 місяці, на рекламну кампанію – 3-4 місяці, а на адаптацію нового продукту на ринку – 4-6 місяців.

Що ж стосується російських брендів, інформація про які теж має чималий інтерес для України, то за даними сайту http://www.cfin.ru/press/boss/2001-02/18.shtml, в цілому у якісних російських товарів є перспективи стати брендами, але існує низка негативних факторів, які стримують поширення концепції брендингу на російському споживчому ринку. Це недостатній розвиток маркетингових умінь і навичок, відсутність на багатьох підприємствах принципу бренд-менеджменту, скептичне відношення деяких російських керівників до західних технологій брендингу, незважаючи на те, що вони довели свою життєздатність і ефективність на нашому ринку. До того ж на маркетинг і рекламу у багатьох підприємств просто не вистачає коштів.

Недосконале російське законодавство по охороні товарних знаків також не вселяє оптимізму. На відміну від практики західних країн, де діє принцип «першокористування» товарним знаком, у Росії прийнята реєстраційна система їхньої охорони, по якій товарна марка одержує правовий захист тільки після її реєстрації в Патентному відомстві. Це загострює боротьбу вітчизняних виробників за свої товарні знаки і створює сприятливий ґрунт для появи всіляких підробок.

У цей час брендинг на російському споживчому ринку розвивається, багато вітчизняних підприємств накопичують усе більше досвіду, намагаються досліджувати споживчу поведінку, щоб визначити правильний підхід до позиціонування своїх брендів.

Втім, вітчизняним виробникам для формування власних брендів потрібні більші зусилля й кошти, щоб «перехопити ініціативу» у закордонних конкурентів, що давно почали рекламну обробку населення Росії. Використання західних технологій брендингу й запропонованої методології передбачає проведення постійних маркетингових досліджень купівельних переваг, мотивів здійснення покупок.

Опитування вітчизняних споживачів підтверджують стабільне збільшення популярності вітчизняних брендів, особливо продуктів харчування, причому орієнтація споживача на той або інший бренд залежить від його соціального стану.

У Росії вже починають окреслюватися соціальні групи, орієнтуючись на які, можна просунути товарну марку, тому пошук незайнятих ринкових ніш так важливий для формування бренду.

Передача майнових прав інтелектуальної власності

Але повернімося до України й українського законодавства з даного питання. Можна використовувати чужу торговельну марку, як відомо, на цілком законних підставах. Частиною 2 статті 1114 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлено, що факт передачі виняткових майнових прав інтелектуальної власності підлягає державній реєстрації. Підтвердженням факту передачі виняткових майнових прав є договір про передачу таких прав, а також договір про внесення прав на об'єкт промислової власності у статутний капітал юридичної особи й т.п.

Галина Добрынина, помічник першого заступника директора ДП «Укрпатент» по наукових питаннях («Довідник економіста», квітень 2005 р., № 4 (16), с. 28) радить таке. При укладанні договору про передачу права власності на знак правонаступник одержує від власника всі права щодо товарів і/або послуг, для яких знак зареєстрований, або ж частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, якщо здійснюється часткова передача права.

Для сторін, що укладають договір, він набуває чинності з моменту його підписання. Відносно третіх осіб, зокрема, органів виконавчої влади, судових органів, договір вважається дійсним після внесення до Реєстру й публікацій відомостей про договір в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності (далі – Держдепартамент) «Промислова власність».

Передача права власності на знак може бути здійснена як на платній, так і безкоштовній основі.

Якщо передача права власності на знак здійснюється при наявності діючих договорів про передачу права на використання цього ж знака, власник повинен повідомити правонаступнику про діючі ліцензійні договори й погодити з ним умови про прийняття зобов'язань по виконанню умов цих договорів.

Відповідно до пункту 7 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ передача права на знак заборонена, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача відносно особи, що виготовляє товар або надає послуги.

Передбачена також можливість часткової передачі права, здійснення якої можливе тільки при дотриманні таких умов:

  • знак зареєстрований щодо декількох товарів і/або послуг;
  • вона здійснюється шляхом поділу неоднорідних товарів і/або послуг і передачі їхньої частини правонаступникові.

Якщо за договором здійснюється часткова передача права, правонаступник може одержати свідоцтво України на знак для товарів і послуг, сплативши у встановленому порядку мито за його видачу. У такому свідоцтві поруч із номером первинної реєстрації стоїть літера А. Термін дії такого свідоцтва відлічується від дати подачі первинної заявки.

Зміст договору визначається волевиявленням сторін і повинен узгоджуватися з нормами права. Якщо ж умови договору суперечать вимогам законодавства (у тому числі й патентного), то він є неістотним.

Вимоги до оформлення й комплектності документів, які подаються до Держдепартаменту, викладені в Інструкції про подачу, розгляд, публікацію й внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачі ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2001 р. № 576, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р. № 718/5909.

Законодавством визначені обов'язкові умови й реквізити договору.

Договір вважається дійсним, якщо він складений у письмовій формі й підписаний сторонами.

Передача права може здійснюватися тільки в межах терміну дії свідоцтва.

Дії, пов'язані з подачею документів у Держдепартамент, можуть здійснюватися однією зі сторін договору, а також патентним повіренним або іншою довіреною особою за дорученням.

Якщо власником свідоцтва є декілька осіб, всі дії, пов'язані з передачею права власності на знак, визначаються угодою між ними, а право на підписання всіх документів може бути надане одному співвласникові на підставі відповідного доручення.

У договорі обов'язково вказуються:

  • сторони договору (для юридичних осіб – повне офіційне найменування і його місцезнаходження, для фізичних осіб – прізвище, ім'я, по батькові й місце проживання);
  • номер свідоцтва України на знак для товарів і послуг;
  • предмет договору, в якому необхідно задекларувати бажання власника передати своє право і згоду правонаступника прийняти це право;
  • перелік товарів і/або послуг із вказуванням класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), на які поширюється передача права (необхідно вказати в тій редакції, в якій перелік представлений у свідоцтві);
  • підписи сторін (від імені юридичної особи договір повинен бути підписаний особою, котра має відповідні повноваження);
  • дата підписання договору.

Підписання договору свідчить про зміну власника знака.

Цивільно-правові способи захисту торговельної марки

Як зазначив патентознавец Володимир Коноваленко, «Податки й бухгалтерський облік», 25 травня 2006 р., № 42 (913), с. 29 (http://www.factor.ua)/), зазвичай за захистом порушеного права до суду звертається правовласник права інтелектуальної власності. У нашому випадку це – власник свідоцтва на торговельну марку. В деяких випадках захист порушених прав на торговельну марку може здійснюватися особою, яка одержала за договором право на використання торговельної марки. Однак, обсяг повноважень щодо захисту торговельної марки такою особою вказується в договорі, укладеному із власником свідоцтва на торговельну марку.

Зупинимося на способах захисту торговельної марки. У ст. 432 ЦКУ перераховані основні способи цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності судом. Суд може ухвалити рішення щодо:

  • вживання невідкладних заходів щодо запобігання порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку і збереження відповідних доказів;
  • припинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт або експорт яких здійснюється з порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку;
  • вилучення із цивільного обігу товарів, виготовлених або введених в обіг із порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку;
  • вилучення із цивільного обігу матеріалів і знарядь, що використовуються переважно для виготовлення товарів, промаркованих чужою торговельною маркою;
  • застосування разових грошових стягнень замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки;
  • опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку й отримання судового рішення щодо такого порушення.

Зупинимося тільки на деяких способах цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності.

Суддя може одноосібно застосувати запобіжні заходи (тимчасові) щодо збереження доказів порушень прав власника свідоцтва на торговельну марку.

У зв'язку з тим, що в деяких випадках сліди порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку легко сховати, суддя може одноосібно за заявою заявника, яким може бути власник свідоцтва на торговельну марку, застосувати запобіжні заходи (тимчасові) щодо збереження доказів порушень прав власника свідоцтва на торговельну марку. Ці запобіжні заходи (тимчасові) можуть застосовуватися до пред'явлення позову або до початку розгляду справи про порушення прав у суді. До таких запобіжних заходів (тимчасових), зокрема, належать:

  • винесення постанови про огляд приміщень, у яких, як передбачається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку, наприклад, у приміщенні перебуває призначений до продажу товар, промаркований торговельною маркою заявника;
  • накладення арешту й вилучення товарів, щодо яких є підстави вважати, що їх промарковано торговельною маркою заявника;
  • накладення арешту й вилучення рахунків, договорів та інших документів, які можуть бути доказом порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку або підготовки до порушення цих прав.

Постанова суду про застосування запобіжних заходів (тимчасових) підлягає негайному виконанню органами державної виконавчої служби. Варто зазначити, що виконання постанови суду може здійснюватися при участі власника свідоцтва на торговельну марку або іншого заявника.

У тому випадку, коли суд прийняв постанову про вживання запобіжних заходів (тимчасових), заявник зобов'язаний подати в суд позов про захист порушених прав.

З метою унеможливлювання зловживань із боку позивача при застосуванні запобіжних заходів (тимчасових) суд має право жадати від позивача внесення застави або іншої гарантії для компенсації відповідачеві шкоди, заподіяної застосуванням запобіжних заходів (тимчасових). Ця подія може настати, якщо суд відмовить у прийнятті заяви або не задовольнить позов.

Одним зі способів цивільно-правового захисту є відшкодування збитків, яких зазнала особа, права якої порушено. Відповідно до ЦКУ (частина 2 ст. 22) збитками власника свідоцтва на торговельну марку є:

  • видатки, які поніс або змушений буде понести власник свідоцтва на торговельну марку у зв'язку з поновленням свого порушеного права (реальні збитки);
  • доходи, які власник свідоцтва на торговельну марку міг би одержати у звичайних умовах, якби його право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо законом не передбачене їхнє відшкодування в меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила права власника свідоцтва на торговельну марку, одержала у зв'язку із цим дохід, то розмір упущеної вигоди, що повинен відшкодовуватися власникові свідоцтва на торговельну марку, не може бути менше цього доходу (частина 3 ст. 22 ЦКУ).

Дуже часто неправомірне використання торговельної марки виражається у створенні для власника свідоцтва на торговельну марку конкуренції на ринку товарів і послуг. У цьому випадку довести збитки дуже важко, оскільки на вибір споживачами товарів і послуг конкурентів можуть впливати й інші фактори: якість товару, додаткові послуги тощо. Для того, щоб вийти з такої, прямо скажемо, неприємної ситуації, суд може застосувати разове грошове стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки. Розмір разового грошового стягнення визначається судом із урахуванням провини особи й інших обставин, які мають істотне значення.

У випадку встановлення в судовому порядку факту порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку суд має право винести рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У нашому випадку моральна шкода може бути нанесена діловій репутації власника свідоцтва на торговельну марку (п. 4 частини 2 ст. 23 ЦКУ).

Адміністративна і кримінальна відповідальність за несумлінну конкуренцію

Також законодавством передбачена відповідальність за несумлінну конкуренцію, у тому числі карна.

Нагадаю читачеві, що, як зазначено у статті 4 Закону України «Про захист від несумлінної конкуренції», неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упакування товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, вказівок походження товарів, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їхнє використання.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін або зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) і введення його в господарський обіг без однозначної вказівки виробника копії, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлене винятково їхнім функціональним застосуванням.

Дія цієї статті не поширюється на вироби, які мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.

Справи про несумлінну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України і його територіальних відділень у порядку, визначеному Законом «Про захист від несумлінної конкуренції», Законом України "Про обмеження монополізму й недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності", Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та іншими актами законодавства України.

Як зазначено в ст. 29 Закону «Про захист від несумлінної конкуренції», особи, права яких порушено діями, визначеними як несумлінна конкуренція, можуть протягом шести місяців від дня, коли вони довідалися або повинні довідатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.

У процесі розгляду справи Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення по поданій заявником заяві мають право вжити заходів щодо забезпечення виконання рішення, якщо з таких заходів може ускладнитися або унеможливитися його виконання.

З метою забезпечення виконання рішення Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення виносять розпорядження про:

  • заборону особі, у діях якої бачаться ознаки порушення (відповідачеві), робити певні дії;
  • накладення арешту на майно або грошові суми, які належать відповідачеві.

Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення по справах про несумлінну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про:

  • визнання факту несумлінної конкуренції;
  • припинення несумлінної конкуренції;
  • офіційне спростування за рахунок порушника розповсюджених їм неправдивих, неточних або неповних відомостей;
  • накладення штрафів;
  • виключення товарів із неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця);
  • скасування або зміну центральними й місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування прийнятих ними неправомірних актів і розірвання укладених ними угод.

Рішенння про накладенння штрафів у розмірах понад чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається винятково Антимонопольним комітетом України на його засіданнях.

Порушник, на якого накладений штраф, платить його в тридцятиденний строк від дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначене цим рішенням.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягається пеня в розмірі одного відсотка від суми штрафу.

Стаття 229 Кримінального Кодексу. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованої вказівки походження товару

1. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованої вказівки походження товару, або інше навмисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди в значному розмірі,

- карають штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт строком до двох років, або позбавленням волі на той же строк, із конфіскацією й знищенням відповідної продукції й знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

2. Ті ж дії, якщо вони зроблені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

карають штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт строком до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із конфіскацією й знищенням відповідної продукції й знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першої або другої цієї статті, зроблені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

карають штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, із позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю строком до трьох років або без такого і з конфіскацією й знищенням відповідної продукції й знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Примітка. Матеріальна шкода вважається нанесеною у значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті й більше разів перевищує неоподатковуваний.

Кілька слів наостанок

Застосовувати у своєму бізнесі чужу торговельну марку досить ризиковано. Нехай, на перший погляд, це й може принести колосальний прибуток, але надалі – немало проблем як фінансового, так і карного характеру. До того ж для подальшого розвитку Вашого бізнесу у Вас складеться не особливо гарна репутація, якщо Ви захочете стати на більш високому рівні з «серйозними» грішма і працювати з «серйозними» клієнтами.

Якщо ж Ви стали жертвою несумлінного конкурента, що використовує Вашу торговельну марку, Вам, у першу чергу, потрібно його знайти (як не дивно, це найбільша проблема), адже зіштовхнутися доведеться з реалізаторами на ринку й морем посередників! Потім звертатися вже до Антимонопольного комітету, суду і прокуратури. Але, якщо Ви витратили величезні суми на «розкручування», доведеться витратити час, гроші й зусилля на захист своєї торговельної марки!

автор: Коташевський Олександр, старший викладач Рівненського інституту Університету «Україна», Почесний працівник прокуратури України

час видання: 2012


24/04/2012