Теоретичні підходи до визначення стратегічного потенціалу підприємства

Теоретичні підходи до визначення стратегічного потенціалу підприємства

 

Підпригорщук О.В.

Україна, м.Вінниця,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”

Вінницький соціально-економічний інститут

 

В статье рассмотрены различные подходы экономистов на проблему определения сущности стратегического потенциала, определено характеристики стратегического потенциала, его составляющие и факторы, которые влияют на формирования стратегического потенциала.

 

Стратегічний потенціал підприємства є інтегрованою й повною характеристикою його розвитку. Управління розвитком підприємства припускає потребу розроблення й впровадження інтегрованої системи управління, основою якої є система аналізу й оцінювання потенціалу, процесів його зміни. З цією метою використовують різноманітні методики аналізу стратегічного потенціалу підприємства, які постійно удосконалюються.

Необхідність впровадження підприємствами стратегічного управління обґрунтовували у своїх працях закордонні вчені: Ф.Котлер, М.Портер, В.Кінг, Дж.Еванс, Б.Берман, А.А. Томпсон, А.Дж. Стрікленд, І.Ансофф. Відобразились розробки в галузі стратегічного менеджменту й у працях вітчиз-няних вчених: А.А. Міщенка, В.О. Василенка, А.В. Войчака,  В.Г. Герасимчука, Г.І. Кіндрацької, З.Є. Шершньової, С.В. Оборської. Проте, незважаючи на досягнення вчених, багато теоретичних та практичних питань у цій галузі знань ще недостатньо вирішені, тому дослідження проблематики управління стратегічним потенціалом є важливим та необхідним.

Необхідно зазначити, що економічна сутність стратегічного потенціалу дещо по-різному розглядається науковцями. Так, на думку Н.Краснокутської, стратегічний потенціал підприємства – це у певний спосіб упорядкована сукупність стратегічних ресурсів, що дають змогу під час їх використання досягнути ефекту синергізму, забезпечити сукупні можливості підприємства, визначати, формувати і максимально задовольняти потреби споживачів у товарах і послугах в процесі оптимальної взаємодії з довкіллям [3, с.22].

Б.Мізюк вважає, що стратегічний потенціал підприємства – це узагальнена характеристика, що відображає реальну, фактичну спроможність до перетворення наявних ресурсів для досягнення поставленої мети на основі розробленої стратегії, виражаючи можливості й інтегральну спроможність підприємства задовольняти потреби ринку. Дане визначення практично аналогічне науковцю Н.Краснокутській, проте Б.Мізюк пов’язує дане поняття з реалізацією розробленої стратегії [4, с.31].

Науковець Б.Шелегеда розглядає дане поняття дещо у вужчому розумінні: „Стратегічний потенціал підприємства характеризує потенціальні можливості підприємства при найбільш ефективному використанні ресурсів” [5, с.18].

Як і Н.Краснокутська та Б.Мізюк, науковець В.Герасимчук наголошує на цільовій спрямованості стратегічного потенціалу. Так, на її думку, стратегічний потенціал підприємства – це перспективне об’єднання послідовно організованих ресурсів і можливостей, що характеризуються цільовою спрямованістю [2, с.87].

Науковці В.Гавва та Е.Божко при трактуванні поняття стратегічного потенціалу підприємства значну увагу звертає на трудові ресурси. Так, під стратегічним потенціалом він розуміє  можливість підприємства реалізувати свої амбіційні стратегічні цілі щодо якісного задоволення прогнозованих, персоніфікованих запитів споживачів (зовнішня точка відліку), яка визначається рівнем компетентності мотивованого, лояльного та відданого персоналу як команди особистостей, його динамізмом і креативністю [1, c. 54].

Отже, незважаючи на деякі відмінності у трактуванні стратегічного потенціалу підприємства різними науковцями, майже всі вони погоджуються з тим, що стратегічний потенціал характеризується ресурсами, компетенціями та цільовою спрямованістю.

Узагальнивши погляди науковців стратегічний потенціал підприємства можна визначити як сукупність наявних ресурсів та компетенцій підприємства з досягнення глобальних і стратегічних цілей по задоволенню потреб ринку з урахуванням відповідних змін умов зовнішнього середовища.

Розкриваючи сутність досліджуваної категорії доцільно виділити її характерні риси.

Характерними рисами стратегічного потенціалу є:

  • · відображення минулого, тобто сукупності властивостей, нагромаджених системою в процесі її встановлення та таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку;
  • · визначення рівню практичного застосування й використання наявних можливостей;
  • · орієнтація на розвиток (на перспективу).

Процес формування потенціалу підприємства загалом характеризується одним із напрямків його економічної стратегії і полягає у створенні й організації системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був чинником успіху в досягненні цілей діяльності підприємства. Враховуючи основну мету сучасного підприємства – створення вартості – у багатьох дослідження відзначено, що збільшення загального економічного потенціалу підприємства як сукупності економічних ресурсів та можливостей для розвитку компанії визначає взаємовплив потенціалу та ринкової вартості підприємства. Управління потенціалом суб’єкта господарювання у реальній економіці базується на формуванні ресурсного забезпечення підприємства, механізм якого ґрунтується на комплексному поєднанні його складових елементів, при цьому забезпечення високої якості реалізації потенціалу важливо визначити, які саме чинники обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість.

Отже, стратегічний потенціал підприємства - це сукупність наявних ресурсів та компетенцій підприємства з досягнення глобальних і стратегічних цілей по задоволенню потреб ринку з урахуванням відповідних змін умов зовнішнього середовища.

 

Список використаної літератури:

1.  Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 224 с.

2.  Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством: Графічне моделювання. – К.: КНЕУ, 2006. – 363 с.

3.  Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: навч. посіб. для студ. вузів. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 352 c.

4.  Мізюк Б.М. Стратегічне управління підприємством: підручник. – Львів: Вид-во "Магнолія Плюс", 2006. – 395 c.

5.  Шелегеда Б.І. Стратегічне управління потенціалом підприємства: Монографія Шелегеда Б.І., Касьянова Н.В., Берсуцький А.Я. та ін. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 219 с.

автор: Підпригорщук О.В., Вінницький соціально-економічний інститут Університету „Україна”

час видання: 2012


13/04/2012