Дослідження проблем соціалізації і адаптації вихованців шкіл-інтернатів

Дослідження проблем соціалізації і адаптації вихованців шкіл-інтернатів

 

Добрянська Ірина

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

(Україна, м. Вінниця)

 

Практично всі мережі інституцій, через які проходять діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, сприймають їх як об'єкт, а не як суб'єкт виховання.

Відірваність вихованців закладів інтернату від реальних життєвих проблем, обмеженість простору спілкування, регламентація дій формують у них такі якості, які ускладнюють процес адаптації до дорослого життя в соціумі. Аналіз відповідей самих вихованців дозволив виділити найбільш уживані фрази вихователів і підлітків ("розвинуте почуття утриманця – патерналізм; принцип життя - "нам винні", "не готові брати на себе відповідальність"). Діюча в Україні система інтернатних закладів потребує кардинального реформування.

З метою диференційованого розгляду проблеми формування соціально-психологічної зрілості в різних умовах соціалізації, ми порівняли середні показники факторів, що відповідають критеріям адаптованості і дезадаптованості, у підлітків школи-інтернату та у підлітків із сім’ї . Ми отримали наступні результати.

Інтерпретування кількісних параметрів досліджуваних факторів, що відповідають тим характеристикам особистості, які в цілому і складають СПА, свідчить про те, що такі фактори, як неприйняття себе (80%), неприйняття інших (76%), емоційний дискомфорт (80%), очікування зовнішнього контролю (88%) і залежність (92%), гостріше проявляються у підлітків зі школи-інтернату. На основі здійсненого аналізу можна висунути гіпотезу про наявну інфантильність та зовнішній конформізм дітей школи-інтернату.

Боротьба за автономію, самостійність, заперечення контролю, як відомо, яскраво характеризують підлітковий вік. Але, при наявності нонконформізму в поведінці, депривовані підлітки за необхідне визнають контроль, опіку над собою. Результати спостереження за цими дітьми свідчать про наявність неоднорідної залежності від дорослого. В одному випадку увага дорослого може привертатися виконанням вимог, слухняною поведінкою, в іншому – демонстративною, часто агресивною поведінкою. Притому останній тип завоювання уваги зустрічається набагато частіше.

Отримані за допомогою подальшої математичної обробки інтегральні показники СПА переконливо свідчать про їх статистично значиму відмінність у досліджуваних групах дітей. Таким чином, спираючись на експериментальні дані, можна стверджувати, що фактор психічної депривації не стільки зменшує можливість росту позитивного самоприйняття, скільки провокує негативне самоприйняття, оптимізує появу цілої низки захистів, що становить серйозну перешкоду для розвитку адекватної самосвідомості. Матеріали шкали СПА ще раз підтвердили той факт, що в основі дезадаптованості переважної кількості вихованців школи-інтернату лежить неблагополуччя у сферах самосприйняття, яке коріниться у несприятливій сімейній ситуації і не завжди адекватному стилі взаємостосунків вихованців інтернату з учителями і вихователями.

Порівнюючи наші результати з результатами раніше отриманих експериментальних даних, можна констатувати цінність оточуючих дорослих, які виступають основою для задоволення потреби в самоповазі підлітків та прийнятті чи відкиданні ідеалів. Наявність близьких стосунків зі значимими дорослими, на нашу думку, позитивно впливає на розвиток особистості депривованого підлітка, в тому числі і на розвиток позитивного самоприйняття.

автор: Добрянська Ірина, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

час видання: 2012


12/04/2012