Біблія і екологічні цінності

Біблія і екологічні цінності

 

Мучник А. М.

Полтавський інститут економіки і права

 

Загально відомо, що Володимир Іванович Вернадський вважав себе містиком. Але містичними почуттями та переживаннями стосунки Вернадського з релігією не обмежувалися. Він намагався також піддавати її раціональному осмисленню. З цією метою вчений постійно цікавився релігійною літературою.

Водночас В. Вернадський усвідомлював і те, що між науковим світоглядом і світоглядом релігійним існує велика неузгодженість, різниця, і тому з надією писав П. Флоренському: "Мені здається, що ми сьогодні переживаємо дуже відповідальний перелом у науковому світогляді. Вперше в науковий світогляд повинні увійти явища життя і, можливо, ми підійдемо до послаблення того протиріччя, яке спостерігається між науковими уявленнями про Космос і філософським або релігійним його осягненням. Адже зараз все дороге для людства не знаходить у ньому – в науковому образі Космосу – місця".

Кажуть, що економіка – це наука вибору. Вибору, як жити, як працювати, що виробляти і які галузі розвивати, щоб жити краще. Чим більше розвивається світ і людська цивілізація, тим більше люди опиняються перед важким вибором. Більше існує можливостей, більш складних варіантів, протиріч і взаємно виключних факторів вибору.

Робити вибір між супертехнологіями та суголосним з природою способом життя, не порушуючи природного середовища існування людини, є однією з найважчих дилем нашого часу.

Двісті років тому, в часи індустріальної революції, люди вважали, що якщо вони оволоділи силами природи, то вже й досягли вершини цивілізації. Разом із бурхливим розвитком технологій, які підштовхувалися філософським оптимізмом Просвітництва, життя і побут людини ставали все зручнішими. Переконання, що Космос функціонує за об'єктивно визначе­ними природними законами, оволодіння цими законами і прагнення змусити їх служити людині, призводить до ряду знаменитих відкриттів, результатами яких ми всі користуємося донині. Сьогодні вчені говорять про майбутнє без оптимізму. Ідея про те, що технічна революція – це панацея від усіх наших проблем, вже не є популярною доктриною. Безоглядна експлуатація знань стає загрозою для самих біологічних систем, які лежать в основі життя на нашій планеті. Виявилося, що «закони природи» не настільки передбачувані, як це уявлялося людству ще сто років тому. Деякі вважають, що взагалі не варто говорити про «закони», тому що удари нам завдаються зненацька, несподівано й непередбачено, розбиваючи навіть найскромніші сподівання.

Хто б міг повірити, що досягнення в галузі охорони здоров'я, які привели до продовження середньої тривалості життя і зменшення дитячої смертності, настільки збільшать населення планети, що цілі народи опиняться у стані постійного голоду? Хто б міг повірити, що зусилля, спрямовані на під­вищення кількості і якості продуктів харчування, наприклад, використання пестицидів, гербіцидів та штучних добрив, отруять найважливіше джерело життя – воду? Хто б міг передбачити, що сучасні транспортні системи, від надзвукових літаків до найскромніших автомобілів, забруднять до невпізнанності атмосферу, без якої не може обійтися жоден живий організм? Або заводи, які випускають апарати і машини для полегшення людської праці, зіпсують природу шкідливими відходами? Чи ми в ім'я того ж «прогресу» будемо нищити природу, серед якої зародилося життя? Та, на жаль, це картина нинішнього і завтрашнього дня.

Якщо на початку XXI століття природне середовище перебуває під загрозою, а це сам по собі сумний факт, то що очікує людину і людство у майбутньому? Це також не менш проблематично. Зараз рано говорити про розпад цивілізації, але світ, у якому ми живемо, є дискомфортним, безрадісним, безперспективним. Війни, насилля, тероризм, пороки, деградація і втрата споконвічних людських моральних цінностей. У сучасному світі ми є свідками всіх наслідків безвідповідальності та егоїзму. Нині для сучасної людини ще більш серйозною виявилася дилема: як поєднати матеріальний світ особистості з рівновагою її духовного існування? Яким чином запобігти розпаду нашої цивілізації під тиском величезних технічних, технологічних, біотехногенних та інших наукових можливостей, що втручаються у природну і людську рівновагу та загрожують натуральному середовищу людського життя і трансформують цінності й традиції з силою потужного землетрусу?

Важкі, відповіді на ці запитання є обов'язком сучасної економічної науки. Проте, як виявилося, реальні процеси в економічній, політичній та соціальній сферах суспільства надто обігнали розвиток наукових теорій. Теорії виявилися не в стані дати хоч якесь прийнятне рішення проблем та адекватно відповісти на потреби буття.

Екологія і релігія – проблема, що набула у богослов'ї останнім часом значної уваги. Релігійні витлумачення питань взаємовідношення суспільства і природи характеризує містифікація цих відношень і надання їм релігійно-морального смислу. Богослови вважають причинами екокризи втрату людиною богоданних моральних основ панування над природою. Відчужуючи від себе Бога шляхом самообожнення, возвеличення своєї сили, людина цим самим сприяла відчуженню від себе природи. Екологічні проблеми, на думку богословів, можуть бути вирішені лише шляхом вірного розуміння божеств, заповідей, придавлення гріховних нахилів людини, утвердження релігійної вартостей, реалізації принципів «господарського аскетизму».

Вирішити це завдання людина сама не може. Особливу роль у цьому має зіграти Церква, підтримуючи громадські, державні і міжнародні заходи, спрямовані до цієї мети. Якщо раніше богослови всяк відстоювали ідеї фіксизму, тобто вважали гріховними спроби людини змінити божественний порядок у природі, то нині їхні екологічні погляди загалом характеризує оптимістична позиція. Виходячи з принципу, що «людина – співпрацівник Бога», вони закликають у межах розумного своєю працею довершити закладені Богом в природі можливості на благо людству. Такі погляди на екологічні проблеми одержали назву «оптимізму надії». Природний світ у Біблії розглядається як наслідок творчої діяльності трансцендентного Бога. Відповідно, основні виміри та феномени природного світу розглядаються і витлумачуються в Біблії у контексті їхньої релігійної символіки. Зокрема, утверджується пряма залежність природних явищ від духовного, морального стану людини та її стосунків з Богом (Бут. 6–8); участь природи у Божому замислі преображения та оновлення, яке відбудеться в есхатологічній перспективі (Пс. 103:21–33; Іс. 11:6–8; Рим. 8:19–22; Об. 21:1).

Людина повинна використовувати свій вільний час і для пізнання природного довкілля. Ставлення багатьох людей до природи стало збідненим, приземленим і поверховим. Незважаючи на значний науково-технічний прогрес, багато таємниць природи залишаються все ще не відкритими. Години дозвілля дають людині можливість наочно і творчо сприймати навколишній світ природи. Подорожі й походи, здійснені у вільні дні, можуть дати дуже багато наочної інформації. Лише не варто перетворювати ці поїздки в таке собі галопування місце­вістю, що є, по суті, продовженням у вільний час автоматичного стилю роботи підприємств. Набагато більше важить можливість відкрити серце й душу до краси природи, а також познайомитися з історичним надбанням певної місцевості. В години дозвілля людина може спробувати творчо вдосконалювати навколишній світ (любительське майструван­ня, робота в саду, столярування). І немає нічого страшного, якщо лю­дина й надалі залишатиметься в цих справах дилетантом, бо слово «ди­летант» походить від італійського «dilettare» (подобатися), а такі вподобання приносять радість і зміцнюють почуття власної гідності.

Пошук нової моралі в сучасному суспільстві, де володарює прагматизм, де ерозія духовних цінностей і скептицизм по відношенню до теорій, філософії і традицій є провідною тенденцією, не пропонує багатої гами альтернатив. Нагромадження проблем у складній конфігурації зростаючого хаосу й непевності сучасного нам світу підказує, що необхідно ступити на міцну основу і пошукати вихід у перевіреній і вивіреній історичній пам'яті людства. У розбудові нових ціннісних орієнтирів сьогодення і майбутнього нашою надійною опорою є духовне багатство минулого. Повертаючись до першоджерел загальнолюдських цінностей, у пошуках моральних засад нашого заплутаного і неспокійного сучасного світу, відкриваємо вічне філософсько-етичне багатство Біблії, Вічної книги - джерела неминущої мудрості та історичної пам'яті людства.

Біблія є радикальним викликом нашому способу мислення – у моральному, соціальному та економічному аспектах. Біблія не пропонує шляху до втечі від труднощів нашого життя, не дає готових відповідей, але заохочує нас в устремлінні позитивно мислити і жити за правилами загальнолюдської моралі. Етичні рекомендації та соціальні імперативи біблійних послань та інтерпретацій можуть впливати на сучасні інтелектуальні зусилля у відкритті «філософського каменя» духовного відродження майбутнього.

автор: Мучник А.М., Полтавський інститут економіки і права Університету "Україна"

час видання: 2012


12/04/2012