Методика контрастивного вивчення спільнокореневої лексики німецької та української мов

Методика контрастивного вивчення спільнокореневої лексики німецької та української мов

 

Альвіна Карпусь, кандидат філологічних наук, доцент

кафедри німецької філології Київського національного

лінгвістичного університету

Ірина Перковська, кандидат філологічних наук, професор

Відкритого міжнародного університету розвитку людини

«Україна»

 

УДК 378.141: 811.112.2’ 373

 

Анотація. У статті йдеться про необхідність методичної інтерпретації спільнокореневої лексики німецької та української мов при її розгляді в інтегрованому середовищі з метою розробки методики її контрастивного вивчення. Головним завданням викладача є спрямування уваги студентів на знаходження спільного в мовних явищах у процесі оволодіння іноземною мовою.

Пропонується виділити три групи спільнокореневої лексики залежно від наявності або відсутності семантичних, орфографічних особливостей чи особливостей вимови в іноземній та рідній мовах.

Ключові слова: спільнокоренева лексика, спільний лексичний фонд, потенційний лексичний фонд, інтерференція, етимологічне джерело, історичне джерело, денотативна еквівалентність.

 

Аннотация. В статье идет речь о необходимости методической интерпретации лексики с общими корнями в немецком и украинском языках при ее рассмотрении в интегрированной среде с целью разработки методики контрастивного изучения названных лексических единиц. Главной задачей преподавателя является привлечение внимания студентов к нахождению общего в языковых явлениях в процессе овладения иностранным языком.

Предлагается выделить три группы общекорневой лексики в зависимости от наличия или отсутствия в рассматриваемых словах иностранного и родного языка общих или сходных семантических, орфографических или произносительных особенностей.

Ключевые слова: общекорневая лексика, общий лексический фонд, потенциальный лексический фонд, интерференция, этимологический источник, исторический источник, денотативная эквивалентность.

 

Annotation. This article deals with the necessity of methodic interpretation of common roots vocabulary in German and Ukrainian languages when considering it in the integrated environment with the aim of methods of its contrastive studying development. The main task of a teacher is to attract students’ attention to the determination of common features in languages phenomena in the process of foreign language studying.

Common roots vocabulary is divided into three groups dependant of the presence or the absence of semantic, orthographic or pronouncing peculiarities in foreign and native languages.

Key words: common roots vocabulary, common lexical fund, potential lexical fund, interference, etymological source, historical source, denotative equivalency.

 

Повна інтеграція в суспільство осіб із обмеженими можливостями є сучасною світовою тенденцією. Щодо цих осіб в Україні формується нова культурна й освітня норма, яка була зафіксована в законодавстві на рівні ООН, розробляються нові підходи до вирішення питань, пов’язаних із інтеграцією інвалідів у нормальне соціальне життя.

На важливості названої проблеми наголошують як українські, так і зарубіжні вчені (Богінська Ю.В., Вейшаар Ф., Дікова-Фаворська О.М., Дункан Ж.М., Колупаєва А.А., Лінтон Б., Ліндрен-Хард Є., Михалик Я., Церклевич В.С. та ін.).

Одержуючи освіту в інтегрованому середовищі, студенти з особливими потребами мають певні проблеми, що суттєво впливають на їхню пізнавальну активність: знижену працездатність, підвищену втомлюваність, порушення концентрації уваги і т. ін., що спричиняє прогалини у знаннях. Для забезпечення рівного доступу таких людей до освіти необхідно впроваджувати в навчально-виховний процес спеціальні методи. Викладач повинен постійно шукати шляхи для оптимальної організації навчального процесу. Одним із таких шляхів може бути робота над розпізнаванням та засвоєнням так званого потенційного лексичного фонду, тобто слів, що мають певну схожість за формою та змістом у рідній та іноземній мовах.

Контрастивне вивчення спільно-кореневої лексики рідної та іноземної мов зумовлюється у процесі навчання дією як позитивної, так і негативної інтерференції. Позитивна інтерференція є опорою для виникнення асоціативних зв’язків із урахуванням етимологічних та семантичних особливостей лексичних одиниць. Негативна інтерференція є причиною і джерелом помилкових асоціацій.

Для успішної роботи зі студентами, що вивчають іноземну мову, викладач повинен знати та передбачати можливі труднощі та причини помилок, уміти запобігати цим помилкам, а також використовувати повною мірою переваги моментів схожості.

У практиці навчання основним завданням викладача є спрямування уваги тих, хто навчається, на самостійне знаходження спільного в мовних явищах (на рівні окремих спільнокореневих лексичних одиниць) і у процесі мовлення (на рівні аудіотекстів та текстів для читання).

Спільні риси лексичних одиниць нерідко лежать на поверхні. Це стосується перш за все слів-інтернаціоналізмів (порівн.: нім. Interesse – укр. інтерес, нім. Kapital – укр. капітал, нім. Metall – укр. метал).

Щодо інших груп спільнокореневих слів, то визначення їхніх спільних етимологічних і семантичних рис утруднюється відмінностями в написанні та вимові: нім. Meer – укр. море, нім. Schwester – укр. сeстра, нім.Bruderукр. брат.

Різні групи лексичних одиниць зі спільними коренями об’єднуються у „спільний лексичний фонд” [3], або „лексичні паралелі”[4] , які перебувають між собою в певних генетичних відношеннях у плані вираження та змісту [6, 53].

Зіставляючи лексичні одиниці різних мов, слід послідовно розрізняти синхронну систему елементів та їхню взаємодію, з одного боку, та діахронні процеси, що відбуваються в мові протягом її історії, з другого боку. Відповідно до цього потрібно розглядати слова зі спільними коренями у двох планах: етимологічному та лексико-семантичному.

Визначаючи походження паралелей, слід орієнтуватися на етимологічне джерело, тобто мову, в якій виникла та чи інша лексична одиниця. Для запозичених слів вагомими є певні уточнюючі фактори: найближче історичне джерело, тобто мова, з якої безпосередньо запозичене слово, та етимологічний матеріал, тобто лексичні одиниці й морфеми, що не засвоєні певною мовою, але вживаються носіями цієї мови для штучних словоутворень [1,50-52].

Значною групою лексичних одиниць серед спільного лексичного фонду є запозичення з класичних мов, як нім. Bibliothek – укр. бібліотека, нім. Karteукр. карта.

До цієї групи можна віднести і поширені, починаючи з ХХ століття словоутворення на основі грецького та латинського етимологічного матеріалу, на кшталт нім. Kino – укр. кіно.

Хоча індоєвропейська лексика серед спільного лексичного фонду представлена не так широко, вона відіграє вирішальну роль у розвитку сучасного лексичного запасу. Ці лексичні одиниці виражають життєво важливі поняття. Кількість похідних від них значно перевершує кількість похідних від запозичень. Так, наприклад, сучасний тлумачний словник Langenscheidts Großwörterbuch (66 тис. слів) включає понад 70 складних та похідних слів від кореня Arbeit.

Семантичний аналіз лексичних паралелей проводився на основі тлумачних словників двох мов з опорою на тезу про те, що предметно-логічне значення слова поєднує його денотативне та сигніфікативне значення. Під денотативним аспектом слова звичайно розуміють співвіднесеність мовних одиниць із різного ґатунку екстралінгвальними сутностями (денотатами), під сигніфікативним – інформацію, яка певним чином характеризує позначені об’єкти. На основі такого аналізу у складі слів, що належать до спільного лексичного фонду, можна виділити:

1)      слова, що повністю збігаються за своєю семантичною структурою (лексика з повною денотативною еквівалентністю);

2)      слова, що частково збігаються за своєю семантичною структурою (лексика з неповною денотативною еквівалентністю);

3)      слова, що мають значення, які частково збігаються (денотативно дивергентна лексика).

Дві перші групи включають лексику денотативної конвергентності з лексичними паралелями, що позначають одні і ті ж денотати в межах співвідносних лексико-семантичних варіантів (далі ЛСФ).

При цьому лексика повної денотативної еквівалентності не є абсолютно тотожною, вона складається із одиниць, де всі ЛСФ збігаються денотативно, але можуть мати певні сигніфікативні відмінності.

У лексиці з неповною денотативною еквівалентністю збігається лише частина ЛСВ двох мов (так, у нім.Quadrat – укр. квадрат тотожними є значення „рівносторонній прямокутник, добуток від множення числа самого на себе, показник степеня, що дорівнює двом” , але не фіксуються в українській мові ще два значення, які це слово має в німецькій мові (муз. „бекар” та полігр. „одиниця із 48 пунктів”).

Слід зауважити, що ЛСВ, які позначають однакові денотати, досить часто мають спільну сигніфікативну специфіку граматичного чи стилістичного характеру. При цьому перша з них тісно пов’язана з категоріальними ознаками частин мови. Так, нім. Arbeit – укр. робота при вживанні лише в однині мають значення „корисна діяльність”, в однині та множині – „продукт діяльності”. У нім.vorstellen – укр. представити перехідність вказує на значення „знайомити, бути чиїмось представником”. Нім. sitzen – укр. сидіти „ приходитися по фігурі ” вживається лише в третій особі.

Спільні стилістичні особливості можуть мати різний характер: вони можуть вказувати на сферу вживання слова, його належність до певного функціонального стилю, до експресивної чи нейтральної лексики, до активного чи пасивного її складу тощо.

Чільне місце тут належить спеціальній лексиці. Наприклад, нім. Feld – укр. поле вживаються в гірничій справі („родовище корисних копалин”), фізиці („простір, у якому спостерігається електромагнетизм”), а також у мовознавстві („група слів, певним чином пов’язаних між собою”).

Серед стилістично забарвлених слів ми знаходимо урочисті, як нім. Tochter – укр. дочка „жінка, кровно пов’язана зі своїм народом”, поетичні слова, як нім. Sonne – укр. сонце „джерело життя, щастя, предмет поклоніння”, слова високого стилю, як наприклад, нім. Nacht – укр. ніч „символ темряви, смерті, важких часів” тощо.

Для низки лексичних одиниць спільною сигніфікативною особливістю є вживання в переносному значенні на основі подібності певного характеру, а також на основі зовнішнього чи внутрішнього зв’язку між предметами чи явищами: нім. Schwein – укр. свиня „брудна, неохайна людина; людина, що діє непорядно”, нім. Herz – укр. серце „символ почуттів, душевних поривів”.

Єдність розвитку певної частини паралелей можна пояснити спільною лінією в модифікації значень слів, пов’язаною з екстралінгвальними факторами, при умові, якщо системи обох мов допускають такий розвиток.

Але під впливом системи або деяких інших факторів, які в певних випадках важко точно визначити, слова-паралелі, що позначають один і той же предмет дійсності, можуть мати суттєві сигніфікативні розбіжності, серед яких слід виділити граматичні, стилістичні особливості та відмінності в характері сполучуваності та в частотності.

До граматичних особливостей слід віднести передусім вживання іменників в однині чи множині в залежності від їх значення. Так, для укр. людина-люди характерні форми обох чисел, а для нім. Leute – лише множина.

Стилістичні особливості численніші за граматичні. На відміну від укр. любов німецькі словники наводять нім. Liebe у значенні „той, що викликає таке почуття” з поміткою „розмовне”. Поетичне забарвлення має нім. Mond у значенні „1/12 частина астрономічного року” в той час, коли укр. місяць є словом із нейтральним забарвленням. Територіально обмежене у своєму вживанні нім. aufstellen „ставити на вогонь”. І, навпаки, частотним є нім. arbeiten, у той час, як укр. робити як відповідник до цього німецького слова вважається обласним, діалектним.

Виходячи з описаних ознак лексичних одиниць, що належать до перших двох груп, можна зробити методичний висновок щодо безперекладного способу семантизації такої лексики.

Третя група лексичних одиниць складається з лексем, що означають різні денотати (порівн., наприклад, нім. Jahr – укр. ярина, нім. Berg – укр. берег, нім. treffen – укр. дробити).

Семантизація такої лексики пов’язана з необхідністю паралельного тлумачення значення таких слів як у рідній, так і в іноземній мові. Оскільки такий спосіб семантизації далеко не завжди методично раціональний, до нього слід звертатися на заняттях, де практична мета навчання лексики безпосередньо пов’язана із загальноосвітньою метою і передбачає розширення лінгвістичного світогляду студентів за рахунок знання денотативних значень лексичних паралелей у німецькій та українській мовах, а також їх ознайомлення зі специфікою розвитку слів спільного походження в системах різних мов.

Проведений етимологічний та семантичний аналіз спільнокореневої лексики німецької та української мов і методична інтерпретація особливостей виділених трьох груп спільного лексичного фонду дозволяють зробити певні висновки відносно методики контрастивного вивчення лексики. Ці висновки можна звести до таких:

  1. Досить велику частину денотативно конвергентної лексики доцільно віднести до потенційного словникового запасу. Семантизація такої лексики передбачає графічну рецепцію символів, сприйняття звукового образу нового слова та зіставлення його значення (значень) в обох мовах. Репрезентація такої лексики відбувається у процесі читання текстів. При цьому характер сприйняття слів зі спільними коренями залежить від наявності або відсутності орфографічних або вимовних відмінностей у німецькій та рідній мовах та від ступеню зв’язку цих слів за змістом. Зовнішня схожість більшості таких лексичних одиниць зазвичай визначається без особливих труднощів.
  2. Слова, що походять від спільних індоєвропейських коренів, в основному втратили графічну й акустичну схожість у процесі свого розвитку в різних мовах. Це зумовлює необхідність попередньої роботи з такою лексикою на уроці і передбачає паралельне тлумачення слів в обох мовах (наприклад, у паралелях нім. Arbeit – укр. робота, нім. Bruder – укр. брат). Паралельне тлумачення значення лексичних одиниць розширює словниковий запас студентів, спонукає уважно ставитися до схожих компонентів лексичних одиниць.
  3. У роботі з лексичними одиницями третьої групи, де спостерігається слабкий семантичний зв’язок між словами рідної та іноземної мов, необхідно практикувати аналіз слів з точки зору їх акустичної, графічної та семантичної схожості, що сприяє розвитку логічного мислення студентів, розвиває їх творчу та розумову активність і тим самим також розширює їхній словниковий запас.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / В. В. Акуленко. – Харьков: Изд. Харьковского университета, 1972. – 214 с.
  2. Богінська Ю.В. Законодавче забезпечення доступності вищої освіти в європейських державах для осіб з обмеженими можливостями / Ю. В. Богінська // Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі. Тези доповідей. Дев’ята міжнародна науково-практична конференція. – Київ: Університет „Україна”, 2008. – С. 26-28.
  3. Дешериев Ю.Д. Закономерности развития и взаимодействия языков / Ю. Д. Дешериев. – М.: Наука, 1966. – 402 с.

4. Дзензелівський В.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі / В. О. Дзензелівський. – Київ: Наукова думка, 1969. – 211 с.

5. Огуй О.Д. Лексикологія німецької мови / О. Д. Огуй . – Вінниця: Нова книга, 2003. – 401 с.

6. Опельбаум Є.В. Деякі проблеми контрастивного вивчення лексики далекоспоріднених мов / Є. В. Опельбаум // Нариси з контрактивної лінгвістики. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 53-54.

 

ОСВІТА РЕГІОНУ.

ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ.

Український науковий журнал, 2011, №4

автор: Альвіна Карпусь, Ірина Перковська, кандидат філологічних наук, професор Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал "Освіта регіону.Політологія, психологія, комунікації", 2011, №4, час видання: 2011

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


27/02/2012