Державна політика у формуванні інформаційного суспільства в умовах глобалізації у країнах Латинської Америки

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У ФОРМУВАННІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У КРАЇНАХ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

 

Анатолій Ткач,

здобувач кафедри суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій

Університету „Україна”

 

УДК 321.015

 

Анотація. Розглянуто проблеми стратегій політичної модернізації в залежності від формування інформаційного суспільства та забезпечення інформаційних технологій у Латинській Америці

Ключові слова: цивілізація, демократія, Латинська Америка, політична система, режим, модернізація, розвиток.

 

Аннотация. Проанализироаны проблемы взаимодействия неолиберализации и политической модернизации в зависимости от условий в странах Латинской Америки.

Ключевые слова: цивилизация, демократия, Латинская Америка, политическая система, режим, модернизация, развитие.

 

Annotation. Globalization proсes a considerable challenge comparative politics, understood as the comparison of separate states. Different institutions are functionally equivalent when they have the same role within the political system. The comparative study of this topic might need to compare different mechanisms of scrutiny across the selected.

Key words: social state, social policy, social partnership, democratic political regime, legal state, liberal state, social democracy.

 

Постановка проблеми. Термін «інформаційне суспільство» на початку 60-х р. незалежно один від одного ввели Ф.Махлун (США) і Т.Умесі (Японія). Інший відомий американський дослідник Д.Белл запропонував концепцію «постіндустріального суспільства». В сучасних умовах деякі автори використовують ці поняття як синоніми, і для цього є підстави [1; с.80].

Інформаційне суспільство принципово відрізняється від індустріального. Змінюється форма організації виробництва, знижується ступінь його концентрації, зменшується значення бюрократичних механізмів управління. Паралельно диференційовані економічні процеси переплітаються у світовому масштабі (розмивання «внутрішніх» товарних ринків або «мережної інтеграції» валютних ринків). Транснаціональні корпорації знаходять справді глобальну структуру і складно визначити як їхню національну приналежність, так і походження вироблених ними благ.

Дослідження проблеми науковцями. Визначенню базисних понять, що характеризують інформаційне суспільство в цілому, присвячена низка робіт зарубіжних авторів, більша частина яких написана в руслі концепцій постіндустріалізму. Серед них слід зазначити роботи Д. Белла, Е. Тоффлера, Й. Масуди, М. Пората, А. Туренна, Дж. Гелбрейта, Р. Арона, П. Дракера, Т. Стоуньєра, М. Маклюена, Е. Гідденса, М. Кастельса, Ф. Уебстера. У дослідженнях цих авторів акцент робиться переважно на вивченні технологічної і соціальної складових інформаційного суспільства, процесах збільшення кількості інформації і кодифікування теоретичного знання. При цьому інформаційне суспільство розглядається як нова стадія суспільного устрою, при якій активно формується інформаційний сектор економіки, що набуває пріоритетного значення.

Різні аспекти інформаційного суспільства, зокрема, роль і місце людини у процесах глобалізації та інформаційних взаємодіях, специфіка розвитку інформаційного суспільства в окремих високорозвинених країнах, і країнах, що розвиваються, проаналізовані в українській і російській літературі у працях І.Ю. Алексєєвої, М.С. Демкової, Т.А. Берези, Л.В. Березовець, О.Л. Вартанової, С.Т. Кара-Мурзи, А.В. Колодюка, І.Б. Колиушко, В.І. Лисицького, Л.Г. Мельника, І.С. Мелюхіна, А.І. Ракитова, Г.Л. Смоляна, Д.С. Черешкіна, А.А. Чернова та ін.

Розгляду політичних аспектів суспільства знання, що формується, присвячені праці Г.Т. Артамонова, В.А. Васильєва, М.С. Вершиніна, М.С. Демкової, Н.З. Згуровського, В.В. Пастухової, А.І. Ракитова, Т.Л. Тихонової, М. Фігеля та ін. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в умовах глобалізації порушуються в роботах таких вітчизняних авторів, як М.Г. Делягіна, О.П. Дзьобань, Г.В. Ємельянова, А.Ю. Кузнєцова, А.Н. Райкова, Л.А. Сергієнко, Г.Л. Смолян, В.А. Чернієнко та ін. Питання правового забезпечення процесу становлення глобального інформаційного суспільства розглядаються в роботах В.А. Копилова, А.В. Колодюка, А.А. Стрельцова, М.В. Якушева, І.Б. Колиушко та ін.

Виклад основного матеріалу. У праці «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» М.Кастельс називає сучасне суспільство суспільством мережних структур, підкреслюючи, що „влада структури виявляється сильнішою за структури влади», а сам факт приналежності до мережі стає джерелом влади і змін у суспільстві». Глобальні мережні структури здійснюють провідну роль, витісняючи всі традиційні форми взаємодії в суспільстві. Мережі, на думку М. Кастельса, є найважливішим компонентом нової реальності поряд із технологічними інструментами (телекомунікаційні мережі, комп’ютери, програмне забезпечення), глобальною конкуренцією і державою. Інтернет трактується як Мережа мереж. Мережа своїм домінуванням веде суспільство з-під національного і місцевого контролю у бік домінування глобального регулювання.

Цитуючи М. Кастельса, автори визначають: «Глобальна економіка – це економіка, здатна працювати як єдина система в режимі реального часу в масштабі всієї планети».Однак, стан окремих країн у «новій капіталістичній економіці» відрізняється. Пріоритетом у створенні і розвитку інформаційних технологій здавна володіють США, в якій знаходяться компанії-лідери світового рівня: Microsoft, Cisco, Dell. Більшість інших країн відстає від світового лідера, але «цифровий прорив» визначається в європейських та латиноамериканських державах, зокрема, Мексиці. Утім, на наш погляд це не означає фатальної приреченості на відставання і неможливості «наздогнати» лідерів. Сучасний ринок інформаційних технологій – дуже складне структурне утворення, що розвивається одночасно за напрямками, які відкривають спектр можливостей для модернізації стосовно «відсталих» [2, с.89].

Особливість розвитку Мексики полягала в тому, що вже в перехідний період від промислового до інформаційного виробництва вона визначила електронну промисловість як першу дійсно високотехнологічну галузь. У порівнянні з автомобільною промисловістю витрати на сировину в електронній промисловості на порядок менші, а складні технології і «знання» відіграють величезну роль.

З відкриттям ринку в 80-х р. з’явилися нові можливості для зростання експорту електронних товарів. Цим скористалися міжнародні корпорації. США створили в Гвадалахарі підконтрольне підприємство. У цей же період починають діяти мексиканські підприємства для збирання комп’ютерів на базі імпортних компонентів фірм. Вони одержали додаткові вигоди від кроків лібералізації мексиканської зовнішньої торгівлі (1990 р.) [4; с.122].

«Макіладорас» у галузі електроніки стали виробничим сектором, орієнтованим на експорт до США. Таким чином, вони залежали від економічного циклу північного сусіда. Щорічний середньорічний приріст був до 10%. Незабаром «макіладорас» перетворилися на першого виробника електронних товарів у країні. У 1991 р. вони експортували електро- й електронні товари на 9,3 млн. дол., у той час як підприємства національного сектора – на 1,2 млн. дол. Виробництво на «макіладорас» почало диверсифікуватися. Поряд зі збіркою вони освоюють випуск матеріалів і компонентів для електротехніки та електроніки.

Результатом стало перетворення електронної галузі на провідне джерело промислового експорту (до 23%). У 1991-2000 р. вартість продажу електроніки та електротоварів на зовнішньому ринку («макіладорас» і національних підприємств) зросла з 1 до 15 млрд. дол., а середньорічний коефіцієнт зростання був до 30%. У 2000 р. електронна промисловість перетворилася на провідну галузь країни, обігнавши за вартістю виробництва (33 млрд. дол.) автомобілебудування і випуск автозапчастин (32,3 млрд. дол.). Мексика перетворилася на 11-го експортера електронних товарів у світі і фактично компонент північноамериканської економіки, «країну-платформу». Це сприяло перетворенню Мексики на важливий полюс зростання в Латинській Америці (поряд із Меркосур) [5; с. 98].

Далі розпочався парадоксальний, на перший погляд, процес. У 2002-2003 р. американський імпорт електронних товарів знову став збільшуватися, а мексиканський експорт до США продовжував знижуватися. Мексиканська електронна промисловість втратила свої позиції, завойовані на американському ринку до 2001 р., і в 2004 р. фактично повернулася до рівня 2000 р.

Перспективи електронної промисловості – в інтеграції двох типів підприємств імпортозаміни і «макіладорас». В Мексиці підприємства першого типу стали асимілюватися до режиму тимчасового імпорту для виробництва експортних товарів, а другого типу – виходити на внутрішній ринок. Проте в цілому сектор інформаційних технологій у країні розвинутий неоднозначно: виробництво hardware (власне електроніки) і електротоварів на експорт контролюється іноземним капіталом, а управління цими галузями здійснюється через слабку внутрішню інформаційну інфраструктуру за відсталої національної науково-дослідної бази.

Глобалізація змушує підприємства електронної промисловості Мексики конкурувати і на світовому, і на внутрішньому, і на субрегіональному (НАФТА) ринку. Міжнародна організація співробітництва (НАФТА) уступає свою нішу на американському ринку Китаю, і не тільки через низький рівень оплати праці китайських робітників у порівнянні з мексиканськими, але й через інтенсивне зростання виробництва електронних товарів у Китаї протягом 90-х р. (у середньому 35% за рік) та їхнього експорту (28%). Зростання виробництва в Китаї було досягнуте завдяки провідній ролі держави, що співпрацює з приватним капіталом, тайваньському менеджментові і технологіям, що випереджає зростання продуктивності праці в порівнянні з її оплатою, а також політиці девальвації національної грошової одиниці, що сприяла експорту. У Мексиці підтримка державою розвитку національної інформаційної інфраструктури набагато слабкіша, попит на внутрішньому ринку на електронні товари невисокий, а політика обмінного курсу є несприятливою для виробництва.

Таким чином, Мексика здійснює виробництво hardware швидше за звичкою. У виробництві такого типу висока вартість первісного налагодження виробництва. Це вимагає широкого припливу іноземного капіталу, залучення складних технологій і кваліфікованих закордонних фахівців.

Проте Мексика має альтернативу. Щоб не залишатися «сировинним придатком», країні потрібно перейти до виробництва основних цінностей постіндустріального суспільства – до виробництва інформації.

Квінтесенцією нової економіки є виробництво програмної продукції, або програмного забезпечення. Створення програмного забезпечення – це не зовсім інженерна дисципліна. Тут є творчий компонент («проекту» або «вихідного коду»). Саме тому вкладені у виробництво грошові ресурси в меншому ступені корелюють із якістю кінцевого продукту, ніж, скажімо, у виробництві електронних комплектуючих і техніки. Це відкриває можливості для створення малих і навіть мікропідприємств без значного збільшення фінансових витрат. Але є одна жорстка умова – таким фірмам потрібні висококласні фахівці з програмування, які б мали значний досвід практичної роботи. Саме таких фахівців країні бракує.

У 2001-2008 рр. у різних країнах світу накопичений чималий досвід освоєння сучасного виробництва. Були, зокрема, показові приклади інтенсивного та адаптаційного прориву у вузькій галузі, але вони визначалися ситуацією – народженням нового ринку. Для Мексики такий прорив у вузькому полі є нереальним. Тому відбувається планомірне, повільне розширення позицій «на усіх фронтах». Так, у 2002 р. обсяги виробництва пакетів досягли 676,8 млн. дол., а програм на замовлення – 160 млн. дол [6; с.112].

У 2010-2011 рр. ситуація почала виправлятися, хоча не можна сказати, що це визначалося державною політикою. Основним фактором стала поява нових технологій, що дозволяють одержувати високошвидкісний доступ до Інтернету без додаткових вкладень у розвиток кабельної інфраструктури. У Мексиці високий рівень охоплення населення – 50% великих міст, а в столиці навіть 70%. Це гарний показник для гіперурбанізованої країни, в якій 75% населення мешкає у містах. Але подальше разгортання кабельних мереж не можна вважати економічно вигідним. Швидко дешевшають комп’ютери. Вартість одного метра кабелю залишається постійною. Це пов’язано з особливостями технології виробництва.

Технології нового покоління поділяються на два сегменти: з одного боку, це ті, що використовують телефонну інфраструктуру як канал передачі даних, з іншого боку – бездротові. У першому випадку розповсюдженим став ADSL-доступ (Asynchronous Digital Subscriber Line). Він дозволяє створити широкий інтернет-канал (до 6 Мбіт), не заважаючи роботі звичайного телефонного та факсового устаткування. Перевагою таких послуг є відносна дешевизна: ціна необмеженого за часом доступу на швидкості 256 Кбіт є прийнятною для приватних осіб (30 дол. на місяць). Проблема полягає в тому, що ринок таких послуг монополізований однією компанією – Telmex, що здійснює встановлення дорогого устаткування на АТС. Відповідно на конкуренцію і гнучкість цінової політики в доступній для огляду перспективі розраховувати не доводиться.

Тому велику популярність здобувають способи бездротової передачі інформації. І в даному аспекті Мексика виявилася на «гребені» технологічного прориву, наприклад, Telmex надає послуги бездротового доступу до Інтернету на швидкості 128 Кбіт за 30 дол. на місяць, покриваючи до 70% території країни. Паралельно сотові оператори Мексики також розгортають мережі третього покоління (GSM), що дозволяють передавати дані з високою швидкістю. Таким чином, можливість доступу до Інтернету практично має кожен мешканець Мексики [7; с.149].

Таким чином, виробництво програмного забезпечення є надзвичайно вигідним для Мексики сегментом ринку технологій. Але для країни це – незасвоєний ринковий простір на відміну від щільно заповненого сегмента виробництва електронних компонентів, на який посилюється конкурентний тиск з боку компаній Китаю та інших азіатських країн.

Досвід свідчить, що процес модернізації в Мексиці складний. Виникають внутрішні суперечності та «вузькі місця». Наприклад, на шляху до ефективного виробництва важливі не лише розвиток інформаційної інфраструктури і можливість провести Інтернет «до кожного будинку», але і розвиток системи професійної підготовки програмістів, державна підтримка національних підприємств, програми стимулювання експорту програмних продуктів і формування внутрішнього ринку для збуту, розширення системи онлайнових платежів.

Висновки. Таким чином, новий напрямок із виробництва програмного забезпечення є виграшним для Мексики, оскільки за незначних фінансових витрат вимагає великих працевитрат. На більш гнучкому, менш монополізованому (у порівнянні з виробництвом hardware) ринку у країни є шанс вирватися на світовий рівень у виробництві програмного забезпечення. Розвиток аутсорсінгової моделі програмування у 2011 р. дозволяє здійснювати роботи для найбільших західних фірм «на замовлення». Для Мексики є корисним досвід Індії. Наприклад, спочатку з існуючих програмних продуктів та адаптації для конкретних підприємств, а потім по розвитку власного програмування для внутрішнього ринку.

 

Список використаних джерел:

  1. К.Джанда, Берри, Голдман, Трудным путем к демократии. М. РОССПЭН, 2006. — 656 с.
  2. Дабагян Э.С., Лапшев Е.Г., Стеценко А.К., Шемякин Я.Г., Шульговский А.Ф. Латинская Америка: политические партии и социальные движения / РАН.; Институт Латинской Америки / З.В. Ивановский (отв.ред.), А.Ф. Шульговский (отв.ред.). — М., 1993. — Т. 1 — 179 с.
  3. Л.Дальянегра П., О.Дабене, Л.Калверта Переход от авторитаризма к демократии: латиноамериканская специфика: Реферативный сб. / РАН; Институт научной информации по общественным наукам (ИНИОН) / О.А. Жирнов (отв.ред.), Н.В. Михайлова (отв.ред.). — М., 1997. — 112 с.
  4. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке / В.А. Бажанов (ред.), В.А. Бажанов (пер.с англ.). — М. : "Российска политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 1999. — 320 с.
  5. Андронова В.П., Бородаев В.А., Булычев И.М., Владимирска Т.Л., Гончарова Т.В. Латинская Америка и Карибы: Политические институты и процессы / РАН; Институт Латинской Америки / З.В. Ивановский (отв.ред.). — М. : Наука, 2000. — 447 с.
  6. Бабаян А.Э. Еволюция политической системы Мексики в 80-90-е годы. — М.: Арса, 1996. — 234 с.
  7. Баталов Э.Я. Мировое развитие и мировой порядок (анализ современных американских концепций). — М.:РОССПЭН, 2005. — 376 с.

 

ОСВІТА РЕГІОНУ.

ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ.

Український науковий журнал, 2011, №4

автор: Анатолій Ткач, здобувач кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету „Україна”

видання: Український науковий журнал "Освіта регіону.Політологія, психологія, комунікації", 2011, №4, час видання: 2011

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


27/02/2012