Періодизація розвитку досліджень феномена масових комунікацій

Періодизація розвитку досліджень феномена масових комунікацій

 

Серед цивілізаційних процесів XX-XXI ст.ст., що були наслідками науково-технічної та інформаційно-технічної революції, особливе місце займає феномен, що отримав назву «масових комунікацій» або більш поширену в наш час у світі – «мас- медіа». Це поняття як наукове, а згодом і побутове, з'явилось майже сторіччя тому, після затвердження в науковому і політичному дискурсі обох його складових: «маси» і «комунікації» Але й досі існують значні суперечки, різні погляди та підходи щодо смислового значення, наповнення й ознак феномена масових комунікацій як явища, поняття і терміна. Тому доцільно розглянути й систематизувати у вигляді періодизації етапи розвитку масових комунікацій як об'єкта наукових досліджень у різних галузях знань: інформатиці, політології, психології, соціології, правознавстві.

З ХІХ ст. по ХХІ ст. еволюція поглядів на сутність і природу комунікацій пройшла декілька етапів і змін. Сама історія досліджень впливу систем масових комунікацій сучасності на людину, ефективності та значення такого впливу на загальний розвиток людства почалася з 90-х рр. ХХ ст. Одним із перших дослідників теоретичних проблем масових комунікацій був американський учений Л. Маклюен (1994 р.). Європейські, російські та вітчизняні дослідники у своїх аналітичних розробках періодизацій розвитку мас-медіа дотримувалися поглядів цього фахівця.

Трансформації мас-медіа останніх двох десятиріч та новітні тенденції розвитку світового соціуму вимагають оновлення, поглиблення і доповнення науково-теоретичних поглядів та історіографії сучасного стану і перспектив феномену комунікацій.

Послідовниками теоретичних поглядів Л. Маклюена були також вітчизняні та російські дослідники теорії масових комунікацій Т. Анікеєва і В. Бебик, О. Зернецька, В. Іванов, Д. Кіслов, О. Коновець, Л. Матвеєва, Ю. Мачалова, Д. Ольшанський і В. Різун.

Масова комунікація в ролі феномену ХХ ст. – початку ХХІ ст. має свою історію досліджень як нової галузі діяльності людства з початку минулого століття. Як сфера наукових інтересів фахівців усіх напрямків суспільних наук цей вид людської діяльності набував розвитку та розквіту паралельно і співвідносно з виникненням та розвитком самих засобів масової інформації і комунікацій, зі зростанням потужностей та можливостей індустрій мас-медіа.

Терміни «масові комунікації» та «мас-медіа» вважаються синонімами для визначення взагалі як старих традиційних різноманітних засобів, що використовувались для надсилання інформації масовим аудиторіям: преса, радіо, телебачення, книги, платівки, так і нових медіа: інтернет, супутникове телебачення, мобільні комунікації тощо.

Більшість учених, які досліджували історію та періодизацію розвитку мас-медіа, зазначали, що до кінця ХХ ст. цей науковий напрям пройшов декілька етапів свого розвитку (називали приблизно чотири етапи до середини 90-х рр. ХХ ст.). Найбільш значущі роботи, що символізували новий підхід до осмислення вказаних вище процесів, виник тільки наприкінці останнього десятиріччя ХХІ ст.

Але саме в цей час, тобто за минуле двадцятиріччя багато чого змінилось не тільки в інформаційних технологіях, а й у підходах до наукового розуміння впливу на суспільство, на соціально-економічний розвиток, на стан психологічного самопочуття індивідуумів і націй, на боротьбу влади й опозиції у глобалізованому світі потужних засобів масової інформації та комунікацій.

Визначальним напрямком останніх досліджень стало з’ясування рівня взаємодії і взаємовпливу мас-медіа й інших сфер життєдіяльності людства, ефект і наслідки швидко зростаючих можливостей ЗМІ та ЗМК та їх використання у глобальній грі головних акторів сучасного світу.

Вищеозначене розуміння трансформаційних змін на ринках інформаційних послуг і в системах управління глобальними інформаційними системами обумовлюють актуальність та необхідність аналізу підходів до періодизації досліджень із проблем мас-медіа, розробці вдосконалених і доповнених періодизацій розвитку мас-медійних систем та їх відповідних досліджень. Історична спадщина щодо цього питання, яка визначена авторами, залишається авторитетною і незмінною. Доповнення й уточнення стосуються останніх двох десятиріч.

У ХХ ст. дослідники визначають такі етапи, які можна поєднати у першу стадію досліджень мас-медіа, що практично охоплюють це сторіччя. Перший етап першої стадії досліджень масової комунікації охоплює період від зародження цього феномена на початку ХХ ст. і до початку Другої світової війни, тобто: перше десятиріччя ХХ ст. – кінець 30-рр. ХХ ст. Це час бурхливого розвитку преси. Відбулося досягнення нею масових тиражів, здобутки документального та художнього кінематографу, широке впровадження радіо. Це привернуло увагу громадськості та політиків, які зрозуміли, що в цілому мас-медіа можуть суттєво впливати на масові аудиторії, на суспільну думку, на політичні орієнтири держави тощо. Такі погляди висловили на основі емпіричних спостережень у 30-х рр. ХХ ст. ДЖ. Бламлер, Г. Гаудер, Г. Герзота, Г. Кентріл.

Використання під час Другої світової війни у військових та військово-політичних цілях методів пропагандистського впливу на маси Німеччиною, Росією, США та Великобританією певною мірою підігріли суспільно-науковий інтерес до природи мас-медіа і методів управління мас-медійними системами та засобами.

Ускладнювали процес досліджень мас-медіа різні фактори. По-перше, розбіжності в позиціях фахівців різних галузей знань: психології, соціології, політології, лінгвістики, історії, філософії – всіх, хто з методологічних позицій своєї конкретної науки почав досліджувати, аналізувати та висвітлювати цей феномен. По-друге, з позицій кожної з гуманітарних проблем було складно дійти до сутності проблем мас-медіа, до головних і принципових джерел та важелів їх розвитку – це зупиняло чи гальмувало систематичні дослідження.

Ці причини обумовлюють відрив теоретичного осмислення реальних процесів впливів і значення масових комунікацій від рівня інформаційно-технологічних та організаційно-комунікаційних досліджень у цій сфері людської діяльності.

Таким чином, до 1896 року – появи терміна «масової комунікації» – слід вважати передісторією щодо досліджень мас-медіа, а термін із початку ХХ ст. до рубежу 40-х рр. ХХ ст. – першим етапом розвитку досліджень.

Перед фахівцями, що почали досліджувати масові комунікації, постали головні проблеми: виокремити предмет досліджень як спеціальний новий напрям та знати фундаментальні, академічні засоби (базові засоби) подальших наукових розробок у цій галузі. Потрібен був прорив на цьому науковому напрямі і він стався у 40-і рр. ХХ ст.

Другий етап досліджень масових комунікацій більшість фахівців окреслює в межах початку 40-х – початку 60-х років ХХ ст. Цей етап можливо охарактеризувати як фундаментальний у становленні та розвитку масових комунікацій тому, що саме в цей період частина дослідників безпосередньо зайнялась створенням «теорії масових комунікацій».

Другий етап розвитку досліджень був науково продуктивним і визначальним у подальшому розвитку масових комунікацій взагалі, він дав надзвичайно потужний поштовх для професійної освіти журналістів. Насамперед, така практика охопила університети США. На початку 50-х рр. ХХ ст. факультети журналістики виникли і в Україні.

Перші теорії масових комунікацій розбудувались за принципом «стимул – реакція» [1, с. 62]. У той час дослідників об'єднувала віра у безмежні можливості засобів масової комунікації, у можливості методів пропаганди. Такі настрої панували тоді в США, тому що вдалось достатньо швидко трансформувати громадську думку населення країни від союзницьких поглядів на результати та роль СРСР у Другій світовій війні, на жорстке протистояння з Радянським Союзом тих часів, тобто на сприйняття реалій «холодної війни». Вважалось, що повідомлення ЗМК однаково сприймаються всіма членами аудиторій та викликають незворотну і безпосередню реакцію з боку тих аудиторій.

На таких принципах побудовані моделі масових комунікацій Г. Лассвелла (1948 р.) та К. Шеннона і В. Вівера (1949 р.). Згідно з теорією Г. Лассвелла, комунікація схожа з дією чарівної кулі, що, оволодіваючи свідомістю людини, начебто автоматично трансформує ідеї, емоції, значення або мотивації самої людини. Така спрощена схема отримала назву «теорії чарівної кулі» і мала значний успіх та вплив на розвиток досліджень масових комунікацій другого і навіть третього етапу їхнього розвитку.

Модель Г. Лассвелла жорстко критикували інші дослідники, але в той же час самі підпадали під вплив її простої та чіткої схеми.

Більш фундаментальною теорією були концепції, висунуті у 1942 – 1944 рр., П. Лазарсфельдом, під впливом якого вже у 1958 р. Г. Лассвелл, Р. Браддок та інші дослідники дещо змінили власні погляди і значно покращили, вдосконалили свої первинні моделі.

Значний вплив на подальші дослідження мали розробки К. Шеннона в галузі теорії інформації, які стали класичними працями в цій сфері знань. Окрім того, К. Шеннон разом із В. Вівера розробили лінійні графічні моделі комунікацій, що включали вже п'ять основних функціональних компонент та один фактор дисфункції – шум. Установлення природи впливу шумів на смислову функцію повідомлення, що транслюється, справило велике враження на дослідників того часу, було поширено і розвинуто в багатьох теоретичних працях 50-х – 70-х рр. ХХ ст. Вплив моделі К. Шеннона простежується на всі подальші розробки до нашого часу. Важливим було і запозичення авторами подальших розробок із теорії К. Шеннона принципу виділення однієї чи декількох змінних, що впливають на сприйняття інформації (телеінформації). Значним здобутком цього етапу протягом 50-х рр. ХХ ст. були напрацювання групи С. Ховланда Йєльського університету США, яка займалась проектами встановлення умов досягнення ефективності різних типів комунікацій, що спрямовані на переконання аудиторії в цінностях та ідеях, які поставлені в якості завдань перед розробками інформаційного продукту.

Таким чином, другий етап розвитку досліджень масових комунікацій став кардинальним і найбільш важливим у цій сфері діяльності людства. Детальне дослідження всіх ідей, теоретичних розробок та творчих доробок цього етапу – це теми окремих досліджень.

В. Різун, наприклад, зазначає, що саме дослідження та здобутки другого етапу посилили зацікавленість учених масами як об’єктом впливу і, разом із тим, змінили уявлення про маси як пасивну аудиторію на протилежне. Маси вже були визначені як активна аудиторія, від якої залежить ефект впливу засобів масової комунікації на людей.

Масово-комунікаційні дослідження другого етапу в США слід розглянути як розробку знаряддя для соціального менеджменту та інформаційної зброї в соціальному конфлікті того часу, як знаряддя інформаційно-психологічної війни двох полюсів міжнародного впливу (боротьби між США та колишнім СРСР).

Третій етап у розвитку теорії масових комунікацій більшість дослідників визначає у межах середини 60-х – кінця 70-х рр. ХХ ст. Це період потужного розвитку телебачення і тому в центрі уваги дослідників були засоби та методи впливу телебачення на масові аудиторії, його роль у визначенні соціальної реальності та формуванні соціальних норм.

У цей час дослідження були спрямовані на пошук ефектів телебачення як могутнього чинника рекламних та політичних кампаній, як засобу демонстрації широкого спектра явищ, фактів, подій тощо. Суттєвого поширення на третьому етапі досліджень масових комунікацій набули досягнення соціальних і психологічних студій того часу в США та європейських країнах, які спрямували свої дослідження на виявлення експозицій поведінки членів аудиторії, що вибірково сприймають інформацію.

Аналізуючи медіа-впливи на медіа-ефекти, які справляють ЗМІ та ЗМК на масові аудиторії, відштовхуючись від усереднення потреб, бажань, позицій, стану цих аудиторій, дослідники масових комунікацій зорієнтувались, особливо у сфері політичної комунікації, на врахування саме таких масових потреб для посилення впливів на користь своїх (або встановлених) політичних інтересів. Такі теорії отримали в 70-ті рр. ХХ ст. назви: теорії прямого впливу, теорії задоволення, теорії потреб тощо.

Ще одним фактором відмінностей третього етапу масово-комунікаційних теорій було розмаїття дослідницьких напрямів та широке включення в цей процес фахівців і дослідників різних країн світу.

Окрім того, дослідники цього періоду шукають нові теоретичні підходи, які ще доти не були використані у такого типу наукових пошуках. На той час марксизм, неомарксизм та критика марксизму стають суттєвим підгрунттям багатьох наукових пошуків. Особливо на цих напрямках відзначались представники німецької, франкфуртської та французької наукових шкіл. Серед дослідників того часу слід відмітити Т. Адорно, Л. Альтюссера, Ю. Габермаса, М. Горкгаймера, Г. Маркузе за свідченням О. Зернецької. При цьому В. Різун підкреслює роль Дж. Голлорана – англійського дослідника телебачення, який уже в той час звернув увагу на тенденцію зростання в ЗМК жорстокості, насилля, злочинності та впливу цих тенденцій на молодь.

Тоді ж з’являються і праці російських учених, що розробляють теорії спілкування, наприклад Б. Афанасьєв, О. Бодалєв у 60-ті – 70-ті рр. ХХ ст.

Таким чином, можна зазначити, що перші три етапи при відмінності наукових досягнень на кожному з них, можуть бути об’єднані і класифіковані як І-а стадія досліджень мас-медіа.

Друга стадія досліджень мас-медіа пов’язана з ходом та результатами інформаційно-технологічної революції, яка відкрила нові засоби медіа. З одного боку продовжувались, зберігались та поширювались теоретичні розробки минулих етапів розвитку масових комунікацій, з іншого боку виникала практична і теоретична необхідність осмислення новітніх досягнень техніки та технологій, тому і на другій стадії слід зберегти послідовність розгляду, що попередньо встановлена в періодизації інших дослідників.

Четвертий етап розвитку теорії масових комунікацій прийнято розглядати з 80-х рр. ХХ ст. Цей етап позначений зростанням кількості робіт, присвячених вивченню аудиторії ЗМІ та ЗМК, соціальним особливостям складу та структур цих аудиторій тощо.

Визначились такі напрямки дослідників:

-  масові культури;

-  мас-медіа та суспільства;

-  культурного домінування;

-  культурної залежності;

-  культурного плюралізму тощо.

На цьому етапі особливе значення мали роботи з глибокого дослідження феномена масових комунікацій Т. Ван Дейка, який найбільшу увагу приділив впливу сучасних мас-медіа на широкі глобалізовані аудиторії.

На думку Т. Ван Дейка, щоб зрозуміти роль інформаційних медіа в суспільстві та їхню інформацію, треба показати зв'язок їхніх дискурсів із інституційними ієрархіями в суспільстві та відповідними аудиторіями. Тобто в центрі уваги дослідників залишаються як найважливіший напрямок всеосяжні ідеологічні та психічні впливи ЗМК на аудиторії.

Історія цих перших чотирьох етапів, якими більшість попередньо вказаних дослідників обмежує історіографію та періодизацію розвитку досліджень масових комунікацій, свідчить, що засоби масової комунікації розглядались як інструмент впливу на маси. Але у процесі глобалізації і з виходом на арену конкурентної та політичної міжнародної боротьби нових гравців: бізнес-угрупувань, транснаціональних компаній, громадських та спортивних організацій тощо, з’явились значні за потужністю та впливом сили, що діють на політичні принципи розробки інформаційного продукту самих ЗМК тощо. Деякі з таких осередків впливу на діяльність ЗМК уже використовують їх у боротьбі за символічну або й реальну владу. Тобто поряд із державними структурами, що замовляли, фінансували та організовували наукові дослідження у сфері масових комунікацій, з’явилось безліч нових гравців в інформаційному просторі країн та у світовому інформаційному просторі в цілому. Цю особливість відмічають автори, особливо ті, що опікуються проблемами безпеки національного інформаційного простору. Тому пропонується, зокрема Д. Кісловим, встановити ще два етапи розвитку досліджень масових комунікацій.

П’ятий етап – з початку 90 – х рр. до 2001 р. і шостий етап – з 2001 р. (або з початку ХХІ ст. до теперішнього часу). При цьому п’ятий етап пов’язується з початком досліджень кіберпростору, розвитком Інтернету, мережевими війнами тощо, а шостий етап пов'язаний із розгортанням медіа-терористичних атак (подій вересня 2001 р. у США й інших подібних атак: операція Норд-Ост у Москві, Біслан тощо). Глобальні кризові явища та роль у них ЗМК 2008-2010 рр. висувають нові вимоги до осмислення ролі, значення, можливостей та трансформацій сучасних мас-медіа вже у світлі нових соціальних викликів, завдань та загроз.

Отже, теоретичні дослідження масових комунікацій у своєму розвитку з 1900 по 2010 р. включно пройшли шість етапів протягом двох стадій трансформацій. Першу стадію розвитку досліджень мас-медіа можна визначити як класичну, на якій саме і виникла теорія масових комунікацій. Другу стадію слід визначити як сучасну, на якій масові комунікації трансформуються в соціальні комунікації під впливом соціально-економічних та глобалізаційних змін сучасності.

 

Віра Дабіжа,

асистент кафедри міжнародної інформації,

здобувач кафедри суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій

Університету «Україна»

 

Газета «Університет «Україна» №10-11, 2011

автор: Віра Дабіжа, асистент кафедри міжнародної інформації, здобувач кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

видання: Газета «Університет «Україна» №10-11, 2011, час видання: 2011


01/12/2011