Тенденції глобалізації в сучасному світі

Тенденції глобалізації в сучасному світі

 

Ворончук, Ольга,

Університет «Україна» (Україна, Київ),

кафедра суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій,

аспірант,

e-mail: voronchukolya@i.ua

 

АНОТАЦІЯ

Ми живемо в час змін, ще донедавна глобалізація набирала обертів, а стирання національних кордонів, панування міждержавних блоків та організацій, монополізм транснаціональних компаній вважались панівними тенденціями, що дедалі набиратимуть все більших обертів. Проте посилилось значення низки негативних факторів, які спричинила глобалізація, загострились наявні проблеми та з’явились нові виклики, що потребують негайного вирішення. Відтак, країни, що понесли  втрати від глобалізації, почали змінювати свою зовнішню політику, змінюючи співвідношення глобальних гравців на політичній арені світу. Сьогодні відкритими залишаються безліч питань, що постали перед країнами, в цей непростий, спричинений глобалізацією, період зльотів і падінь, відповіді на які поки що залишаються відкритими.

Ключові слова: глобалізація, національний сувернітет, Європа, Дональд Трамп, Китай.

 

The Trends of Globalization in the Modern World

 

Voronchuk, Olga,

University "Ukraine" (Ukraine, Kyiv),

Departmentof social and political sciences, globalization and

social communications,
PhD student,
e-mail: voronchukolya@i.ua

 

SUMMARY

We live in a time of change, until recently, globalization gaining momentum, and erasing national borders, the rule of international units and organizations monopoly of multinational companies considered dominant trend that will gain more and more momentum. However, increased values of a number of negative factors that led globalization, exacerbated existing problems and new challenges emerged that require immediate resolution. Therefore, the countries that suffered losses from globalization began to change its foreign policy, changing the ratio of global players in the political arena in the world. Today, many questions remain open faced by countries in this difficult caused by globalization, the period of ups and downs, the answers to which are still open.

Keywords: globalization, national suvernitet, Europe, Donald Trump, China.

 

Глобалізація – динамічний процес. Попри те, що в міру об’єктивних і суб’єктивних причин та чинників вона набуває все більшого неконтрольованого розвитку, вступають в силу прогнозовані негативні тенденції, що спонукають задуматись над її наслідками та шукати причини вирішення глобальних проблем, які ігнорувати надалі стає все важче і важче.

Несправедливий розподіл благ від глобалізації породжує загрозу конфліктів на регіональному, національному та інтернаціональному рівнях. Дедалі більше спостерігається збільшення розриву між бідними та багатими, розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, перерозподіл робочої сили та проблеми з міграцією. Відбувається поляризація доходів. У процесі глобалізації країни, що швидко розвиваються, входять в коло багатих держав, а бідні країни все більше відстають від них. Набула популярності антиглобалістська риторика.

У розвинених країнах, де трудових ресурсів не вистачає, а капіталу багато, всі ці тенденції призводять до зниження зарплат і скорочення зайнятості низькокваліфікованих робітників, а в країнах, що розвиваються, багатими трудовими ресурсами, - до їх зростання. У розвинених країнах споживачі отримують вигоду від зниження цін на товари; проте працівники з низькою (а іноді навіть і з середньою) кваліфікацією втрачають доходи, оскільки їх рівноважні зарплати падають, а робочі місця опиняються під загрозою.

Аргументи на користь відходу національних держав у минуле звучали повсюди і всі їх чули. Але тепер достатньо лише озирнутися, щоб пересвідчитися, що національний суверенітет відроджується. В результаті 11 із 17 останніх європейських виборчих кампаній націоналістичні партії змогли зміцнитися. Саудівська Аравія і Іран розпочали старомодну "Холодну війну". Президент Володимир Путін намагається відродити гостропатріотичну "Матінку Росію". Навіть так звана "Ісламська держава" лише у своїй назві вказує, що хоче мати ознаки національної держави. Всі розмірковування про те, як світ розвивається у напрямку "вищих матерій", розпадаються.

Світова організація торгівлі, якій багато хто приписував долю супернаціональної економічної організації, все більше втрачає будь-який сенс, адже більшість її глобальних угод останнім часом провалилися. Рішення Google виплатити 130 мільйонів фунтів стерлінгів Великобританії як податки викликало активне обговорення, чи ця сума адекватна. Але також це продемонструвало, що великі корпорації не можуть ігнорувати національну політику. Твердження, що інтернет може валити уряди, звучить безглуздо в Китаї, де "Великий фаєрвол" накладає цензуру на будь-яку спірну інформацію, і в КНДР, де немає доступу до інтернету. Фінансова глобалізація теж відступає. Засоби управління капіталом і нові макропруденціальні інструменти зробили фінанси більш фрагментованими. В цей же час, національні держави відновили контроль над своїми банками. Найбільше вражає становище Євросоюзу. Коли Шенгенська зона лише була створена в 1995 році, її сприймали як перший крок до відмови від національних кордонів. Євро ж вважався початком смерті національних валют.

Але тепер шенген може зникнути вже найближчим часом через найбільшу кризу біженців із 1945 року. Шість із 26 країн-членів Шенгенської зони відновили національні кордони, хоч і тимчасово [1].

Свого роду "канарейкою у вугільній шахті" став вихід Великобританії з ЄС, що сигналізує про широку популістську реакцію – принаймні, в розвинених країнах – проти глобалізації, вільної торгівлі, перенесення виробництва в інші країни, трудової міграції, ринково-орієнтованої політики, наднаціональних органів влади і навіть технологічних змін.

У голосуванні за Brexit чітко проявилися ці лінії розлому: багаті проти бідних, переможці проти тих, хто програв від свободи торгівлі і глобалізації, кваліфіковані працівники проти некваліфікованих, освічені проти менш освічених, молоді проти старих, міські проти сільських, різнорідні спільноти проти однорідних. Такі ж лінії розлому з'являються і в інших розвинених країнах, у тому числі США і континентальній Європі.

Більша гнучкість ринків праці і економіки допомогла США і Великобританії відновитися після фінансової кризи 2008 року краще, ніж країнам континентальної Європи. Тут хороші показники створення нових робочих місць, рівень безробіття опускається вже нижче 5%, хоча реальні зарплати ростуть і не так сильно.

Проте, в США героєм незадоволених працівників, для яких вільна торгівля, міграція та технологічні зміни є загрозою, став Дональд Трамп. А в Великобританії на голосування на користь Brexit серйозно вплинули побоювання, що імігранти з країн ЄС з низькими зарплатами відберуть у громадян робочі місця і доступ до державних послуг.

Втім, у континентальній Європі і єврозоні економічна ситуація набагато гірша. Середній рівень безробіття тут стабільно вище 10% (а в периферійних країнах єврозони набагато вище – більше 20% в Греції та Іспанії), при цьому безробіття серед молоді перевищує 30%. У більшості цих країн процес створення нових робочих місць повільний, реальні зарплати падають, а система подвійних ринків праці призводить до того, що у працівників формального сектору, що вступили до профспілки, є хороша зарплата і соцпакети, а у працівників молодшого – нестабільна робота з низькою зарплатою, без гарантії зайнятості, з мінімальним соцпакетом або взагалі без нього [2].

Все більше експертів почали говорити про початок кінця чи просто сповільнення темпів глобалізації. Багато пророкують розпад світової спільноти на кілька торгово-економічних зон.

Загальне відчуття, що 2016-й виявився кращим, ніж усі ми прогнозували, і гіршим, ніж потай сподівалися. Очевидно, що світ вступив в епоху змін. Невизначеність, яка була властива 2015 року, поступилася місцем майбутнього – Британія заявила про вихід із Євросоюзу, агресивний ізоляціоніст Трамп став президентом США, прихід до влади у Франції правоцентриста Франсуа Фійона навесні 2017 року здається досить імовірним. Підсумком італійського референдуму про політичну реформу стала відставка прем'єра. Втім, незалежно від його підсумків, величезний італійський держборг і задиханий банківський сектор залишаться факторами, що впливають на стан Євросоюзу в цілому [3].

Першим же указом президент США Дональд Трамп вивів Америку зі Транстихоокеанського партнерства. Дотримавшись обіцянки перед своїми виборцями, президент одночасно поставив під сумнів лідерство США в написанні правил.

Вигоду від рішення Трампа поки отримує тільки одна країна – Китай. Справа не в тому, що Пекін серйозно втрачав від створення ТТП – до 2030 року його втрати PIIE оцінював всього в $ 18 млрд, або близько 0,1% ВВП. Але в довгостроковій перспективі КНР ризикувала втратити значно більше: як інвесторів, так і робочі місця. Тому всередині китайського керівництва ставлення до можливого вступу було неоднозначним. Багато високопоставлених чиновників економічного блоку і МЗС вважали, що жорсткі вступні умови ТТП допоможуть Китаю проводити структурні реформи – точно так само у 1990-і Пекін використовував вступ до СОТ. Проти були насамперед лобістські групи в держсекторі і приватні компанії, що домоглися видатних успіхів на внутрішньому ринку за рахунок високопоставлених дахувальників. Тепер же Китай може сам вирішувати, в якому темпі йому рухатися до структурних реформ, не озираючись на фактор ТТП.

Пекін постарався конвертувати промахи Трампа в символічні окуляри. Уже на листопадовому саміті АТЕС в Перу, який проходив після виборів у США, голова КНР Сі Цзіньпін виступав як головний захисник принципів вільної торгівлі і закликав до якнайшвидшого створення зони вільної торгівлі АТЕС. Майстерно граючи на страхах американських партнерів, які через націоналістичну і протекціоністську риторику Трампа все більше сумніваються в здатності і бажанні США бути лідером глобалізації і західноцентричного світового порядку, Китай тепер позиціонує себе як відповідальну глобальну державу, яка одна тільки і в змозі підтримати згасаючий порив глобалізації [4].

Під час міжнародних заходів схожого рівня Китай останніми роками (починаючи з пекінського саміту АТЕС 2014 р.) прагне передати світу певні "послання", які, на його думку, є ключем до вирішення глобальних проблем і вказують на шляхи досягнення результату.

Китайський лідер закликав G20 узяти на себе провідну роль у стратегічному плануванні глобального розвитку, замінивши, таким чином, G7, яка з цим завданням явно не впорюється. З часу саміту в Брісбені, де лідери домовилися про кроки, які б дали збільшення до 2018 р. сумарного ВВП "Групи 20" на 2%, країни виконали близько половини заходів, але саме поточний рік, заявили в Китаї, стане ключовим для досягнення цієї масштабної мети.

Пекін хотів дати світу урок. Адже останніми роками саме його зусилля забезпечували 35% глобального економічного зростання, і навіть в умовах уповільнення темпів зростання ВВП Китаю до 2020 р. цей гігант відіграватиме ключову роль у нівелюванні впливу на глобальну економіку спаду в ряді великих держав, у т.ч. Росії і Бразилії. Тоді як багато країн і регіони досі ще борються з наслідками глобальної кризи 2008-2009 рр., Китай запропонував партнерам звернути увагу на його власний досвід реформ — перехід від інтенсивного зростання до стабільного, з урахуванням ключових чинників. Для сучасного Китаю — це інновації, відкритість, інклюзивність та дбайливе ставлення до природи. На цій основі "двадцяткою" були розроблені й затверджені План дій "Групи двадцяти" з інновацій 2016 р., Контури інноваційного зростання, Ініціатива "Групи двадцяти" з розвитку та співробітництва в галузі цифрової економіки, План дій "Групи двадцяти" у зв'язку з новою індустріальною революцією, Ханчжоуський План дій, "гасіння" економічних криз виключно монетарними методами. У них міститься заклик до країн зосередитися на плануванні економічного розвитку в середньо- і довгостроковій перспективі. Мета — капіталізувати можливості, які відкривають інновації та цифрова економіка, нова індустріалізація (нарощування виробничих потужностей) і відкрита економіка. Інвестиції та торгівля з мінімумом протекціоністських обмежень визнані найістотнішими стимулами для глобального зростання. Однак, зростання буде неможливе без нових підходів у державному та економічному управлінні, без скоординованих дій у податковій політиці та без цілеспрямованих зусиль країн у боротьбі з корупцією [5].

Глобалізації властива циклічність. Сьогодні ми спостерігаємо сповільнення її темпів. Людство як завжди розраховує на те, що наука, техніка і соціальна організація, як і раніше у попередніх циклах, «витягнуть» світ із глобальної кризи, зменшивши різницю між бідними і багатими країнами. Пошуки виходу з цієї кризи непрості.

Універсальних «рецептів» подолання всіх недоліків глобалізації поки ніхто не вигадав. Відтак, країни, що понесли втрати від глобалізації почали змінювати свою зовнішню політику, змінюючи співвідношення глобальних гравців на політичній арені світу. Тому питання глобалізації зараз знаходиться на стадії вирішення – або найрозвиненіші країни світу знайдуть «рецепт» виходу із кризи та відновлять міждержавну взаємокоординацію дій на рівні блоків та союзів, або заглибляться в ізоляціонізм, сконцентрувавшись на вирішенні внутрішніх проблем. Ще одним варіантом розвитку подій є вихід на світову арену нових політичних лідерів, які намагатимуться, об’єднавши довкола себе низку країн, вирішити проблеми глобального світу. Мало хто може дати точний прогноз розвитку подій, проте зрозуміло одне, що так як було, не буде точно.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

 

  1. Світ ділиться і повертається до національних держав. – The Times // ZN.UA [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/WORLD/svit-dilitsya-i-povertayetsya-do-nacionalnih-derzhav-the-times-197825_.html

2. Рубіні Н. Глобалізація і лінії політичного розлому. Бунт тих, хто програв [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.liga.net/opinion/289145_globalizatsiya-i-linii-politicheskogo-razloma-bunt-proigravshikh.htm

3. Усков Н. Forbes: Ничего нет нового под солнцем. Будет ли остановлена глобализация? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isedworld.org/2016/12/18/forbes%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%81%D0%BE%D0%BB%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%BC-%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B5%D1%82/

4. Как Трамп дал Китаю шанс на глобальное лидерство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.capital.ua/ru/publication/83942-kak-tramp-dal-kitayu-shans-na-globalnoe-liderstvo#ixzz4ceVcnKNw

5. Коваль О. G20 прописала рецепти світовій економіці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/international/g20-propisala-recepti-svitoviy-ekonomici-_.html

   

 

REFERENCES:

 

1. The world is divided and returned to nation states. The Times. ZN.UA. – Available at: http://dt.ua/WORLD/svit-dilitsya-i-povertayetsya-do-nacionalnih-derzhav-the-times-197825_.html

2. Roubini, N. Globalization and political fault lines. Riot Riot losers. – Available at: http://www.liga.net/opinion/289145_globalizatsiya-i-linii-politicheskogo-razloma-bunt-proigravshikh.htm

3. Uskov, N. Forbes: Nothing New Under the Sun No. Will Globalization be stopped? – Available at: http://isedworld.org/2016/12/18/forbes%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0% B5% D1% 82% D0% BD% D0% BE% D0% B2% D0% BE% D0% B3% D0% BE% D0% BF% D0% BE% D0% B4% D1% 81% D0% BE% D0% BB% D0% BD% D1% 86% D0% B5% D0% BC-% D0% B1% D1% 83% D0% B4% D0% B5% D1% 82 /

4. As Trump dal chance for China global leadership. – Available at: http://www.capital.ua/ru/publication/83942-kak-tramp-dal-kitayu-shans-na-globalnoe-liderstvo#ixzz4ceVcnKNw

5. Koval, O. G20 prescribed recipes global economy [electronic resource]. – Access: http://gazeta.dt.ua/international/g20-propisala-recepti-svitoviy-ekonomici-_.html

автор: Ворончук Ольга, Університет «Україна», кафедра суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій, аспірант

видання: Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації, час видання: 2017

адреса видання: http://social-science.com.ua/


02/04/2017