Індустріальне та інформаційне суспільство: моделі трансформації

Індустріальне та інформаційне суспільство: моделі трансформації

 

 

УДК 316.324.7:004](045)

 

 

Олефір, Іван,

Університет «Україна» (Україна, Київ),

кафедра суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій,

аспірант,

patientrader7@gmail.com

 

 

АНОТАЦІЯ

 

У статті проаналізовано різноманітність моделей переходу від індустріального до інформаційного суспільства, розглянуто фактори впливу та рушійні сили трансформації суспільства і практичні моделі його функціональної побудови.

Ключові слова: інформація, інформаційне суспільство, модель суспільства.

 

 

Industrial and Information Society: Transformation Model

 

Olefir, Ivan.

University “Ukraine” (Ukraine, Kyiv),

PhD student,

patientrader7@gmail.com

 

SUMMARY

 

In the article the analysed variety of transition models from industrial society to informative society, the factors of influence and motive forces of transformation of society and practical models of its functional construction are considered.

Keywords:information, informative society, model of society.

 

Метою цієї статті є дослідження різноманітності моделей інформаційного суспільства за сучасних умов: американська модель, азійська модель, європейська модель, скандинавська модель. Перераховані моделі інформаційного суспільства визначені за критеріями регіональності та функціональності: ліберальної, соціально-орієнтованої, інтегрованої, керованої, формальної.

Важливим завданням дослідження є розгляд існуючих моделей трансформації індустріального суспільства в інформаційне суспільство на прикладі провідних держав. Міжнародний досвід впорядкування інформаційних відносин у суспільстві допоможе виявити суттєві особливості практичної реалізації інформаційної функції держави. На межі 80 – 90-х рр. ХХ ст. стратегічною метою розвитку в багатьох країнах було проголошено побудову інформаційного суспільства. Тому нагальною потребою сьогодення є багатоаспектне дослідження напрямів державної інформаційної політики та її особливого сегмента – механізму регулювання інформаційної сфери.

Значний науковий внесок у розробку питань державного регулювання інформаційної сфери зробили такі автори, як В. Авер’янов, Г. Атаманчук, І. Бачило, Ю. Бурило, А. Васильєв, В. Копилов, Б. Кормич, Л. Кузенко, Б. Лазарєв, А. Макаренко, В. Наумов, В. Опришко, О. Радченко, О. Соснін, В. Цимбалюк, Л. Шиманський, О. Ющик та ін. Проте вченими не достатньо повно розглянуто існуючі моделі регулювання інформаційної сфери та визначено механізми адаптації існуючого досвіду щодо цього питання.

Актуальність теми обумовлена становленням інформаційного суспільства у світовому масштабі та підтримкою цього процесу політичним керівництвом держав (взірцем може слугувати процес прийняття лідерами країн Великої вісімки 22 липня 2000 року «Окінавської Хартії глобального інформаційного суспільства») [8].

Наприкінці ХХ сторіччя відбулася зміна параметрів суспільного життя в економічно, політично, інформаційно розвинених країнах світу. Маємо на увазі зрушення у структурі, яка представляє систему виробництва та продуктивних сил (зміщення з матеріальної сфери у духовну). Водночас це стимулювало зміни і в соціокультурній сфері, яка визначає сферу людської діяльності. З наукової революції в індустріально розвинутих країнах почалася трансформація до нових форм організації праці. Ґрунтуючись на цьому, футурологи країн Західної Європи формують нові теорії суспільного розвитку, зокрема концепції «індустріального суспільства», суспільства «загального благоденства», варіанти «постіндустріального суспільства». Автори цих теорій звертають увагу на стрімке зростання впливу наукового знання щодо суспільного виробництва. Усе це позначилося у працях філософів та соціологів, які давали такі назви майбутнім видам суспільства: «суперіндустріальне» (А. Тофлер) [10 ], «технологічне» (З. Бжезінський) [5] , «програмоване» (А. Турен) [15] тощо.

Охарактеризуємо моделі інформаційного суспільства за критерієм функціональності: ліберальна, соціально-орієнтована, інтегрована, керована, формальна.

Ліберальна модель інформаційного суспільства передбачає домінування приватизації і лібералізації інформаційного сектора, провідну роль приватного сектора в інформаційному суспільстві і мінімальне державне втручання в цей процес.

Соціально-орієнтована модель інформаційного суспільства передбачає переваги стратегій соціального захисту населення та провідну роль держави в інформаційному розвитку суспільства як гаранта забезпечення збалансованого підходу до розвитку інформаційного суспільства.

Інтегрована модель інформаційного суспільства передбачає ефективну взаємодію державного, приватного та громадського секторів у процесі розбудови інформаційного суспільства.

Керована модель інформаційного суспільства передбачає широкі можливості втручання державного сектора у розвиток інформаційного сектора та жорстке державне регулювання інформаційної діяльності усіх суб’єктів.

Формальна модель інформаційного суспільства передбачає декларування державою намірів побудови інформаційного суспільства в умовах відсутності реальних можливостей реалізувати задекларовані цілі.

Регіональні та субрегіональні стратегії: світовий саміт із інформаційного суспільства (регіональні наради); стратегії регіональних організацій, зокрема ЄС, РЄ, АТЕС, АСЕАН, стратегії субрегіональних організацій, наприклад СНД, ГУАМ тощо.

Іншим видом класифікації виду моделі розвитку інформаційного суспільства може слугувати державність та регіональність або національні стратегії формування інформаційного суспільства. Охарактеризуємо кожну з них:

Японська модель, у створенні якої основний внесок належить Й. Масуді, професору кількох японських і американських університетів, раднику провідних інформаційних корпорацій, спрямована на вдосконалення системи корпоративного управління за принципом ієрархічної піраміди, в основі якої три складових чинники: оn (вдячність), gігі (відповідальність), wа (гармонія). Вони виражають угоду про взаєморозуміння і взаємодопомогу вищого і нижнього рівнів управління [6]. Ця модель використовує пріоритетний розвиток інформаційних технологій і впровадження інформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни.

Європейська модель інформаційного суспільства проявилася однією з перших. У 1993 році поняття інформаційного суспільства було визначено Європейською Комісією ЄС: «інформаційне суспільство – це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на використанні послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв’язку [7].

При цьому варто врахувати, що з плином часу відбулися зміни в понятті інформаційного суспільства, зокрема відбулося уточнення: суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції і під впливом вибухового розвитку та конвергенції інформаційних і комунікаційних технологій; суспільного знання, в якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, здобуде завдяки безбар’єрній доступності до інформації та вмінню користуватися нею; глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не матиме ні часових, ні політичних, ні просторових меж, що з одного боку сприяє взаємному проникненню культур, а з іншого відкриває кожному суспільству нові можливості для самоідентифікації» [2].

Скандинавська модель інформаційного суспільства полягає в підвищенні якості добробуту населення за рахунок підвищення рівня знань. Основними чинниками, що стимулюють розвиток інформаційного суспільства у скандинавських країнах (Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія) виступають: доктринальні підходи, що дозволяють відстежувати та контролювати суспільні зміни, спричинені інформаційними технологіями; високий рівень знань серед населення; наявність великих груп суспільства, здатних прийняти зміни у виробництві технологій та передачі знань; доступність національної мови та державних інтерфейсів у цифрових медіа та комунікаційних системах; упровадження інноваційних програм, спрямованих на вдосконалення послуг для покращення добробуту старшого покоління (у більшості з них, як і у Японії, відбуваються «срібні революції» – переважання населення, що старіє, над молодим населенням), врахування точки зору клієнта під час розробки послуг інформаційного суспільства; міжнародна співпраця у сфері інформаційних технологій [7, 11, 12].

«Модель силіконової долини» або американська модель, яка властива відкритому суспільству, що рухається від ринкових імпульсів попиту та пропозиції. Головний девіз цієї моделі – залишити все у владі приватного сектору та ринкових сил, повна лібералізація ринку з акцентом на технічне забезпечення, створення мереж, інформаційних магістралей. Американському шляху розвитку інформаційного суспільства слугує сектор телекомунікацій. Первинне значення надається проблемі захисту нових структур, а основною роллю держави виступає експорт інформаційного суспільства, який здійснюється у формі «кольорових революцій» (наприклад, Помаранчева в Україні). Велика увага приділяється універсальному обслуговуванню. Вплив функціонального законодавства на розвиток інформаційного суспільства набуває яскраво виражених економічних наслідків: спрощений перехід від галузей у стані занепаду до перспективних галузей народного господарства; диференціація в оплаті праці (високий рівень продуктивності праці, орієнтація громадян на досягнення особистого успіху, збільшення сфери приватного бізнесу, зниження податків, мінімальне державне регулювання, законодавче забезпечення максимальної свободи усіх суб’єктів ринку) з 1980-х років в США значно збільшилася завдяки поширенню інформаційних технологій.

Водночас, концепція національної інформаційної політики США ставить завдання розширення і вдосконалення інформаційного простору, посилення свого впливу в таких регіонах, як Латинська Америка, Центральна і Східна Європа, країни Арабського світу та Азійсько-Тихоокеанського регіону. США запропонували доктрину “інформаційної парасольки” міжнародного співробітництва з широким колом країн у різних регіонах світу, суть якої у превентивній комунікації на основі переміщення масивів інформації, що передається США державам-реципієнтам для забезпечення їх національних інтересів і, як наслідок, збереження лідерства США в політичній системі міжнародних відносин [3].

Азійська модель формування інформаційного суспільства, яка проявилася в таких країнах Південно-Східної Азії, як Китай, Корея, В’єтнам, Малайзія, Тайвань, Сінгапур, Гонконг (серед них є нові індустріальні країни першої хвилі, які за сучасних умов відомі як «азійські тигри»), які зумовлені такими важливими процесами у галузі економічного розвитку: провідну роль у процесі індустріалізації відігравала держава, яку очолювала соціально-відповідальна та патріотична еліта; ключовою властивістю реформування економіки слугувала переорієнтація на експорт виробництва з метою компенсації вузькості внутрішнього ринку; наслідування досвіду Японії та провідних західних країн, які стимулювали біфуркційні мотиви втілення досягнень науки і техніки приватним бізнесом, закуповуючи за кордоном ліцензії та патенти, запрошуючи фахівців із США і Японії як консультантів, а разом із ними і притік іноземних інвестицій у різних формах. Також свою роль відіграли конфуціанські традиції, соціальний патерналізм та общинність, розвиток освіти та людського потенціалу, готовність політичної і ділової еліти жертвувати поточними вигодами (наприклад, використання «від’ємних відсотків у банківській системі (банк платив організації за вчасно повернуті кошти), що було використано у Китаї, сформовано такі фінансові інструменти, як «податкові канікули», «кредитні канікули», «безповоротний кредит» (індустріальному суспільству властивий виключно поворотний кредит)), щоб досягти стратегічних результатів у майбутньому.

Індійська модель інформаційного суспільства може бути охарактеризована як комбінований варіант, який за своєю природою, масштабами та ефективністю наближається до англосаксонської системи, але за прогресивністю впровадження нагадує азійську систему. Базовим акцентом може слугувати ресурс народонаселення, науково-технічний потенціал (один із найпотужніших серед США, Росії, Китаю), чинне законодавство, державний контроль у сфері ідеології інформаційного суспільства – вдосконалення системи телекомунікацій, розвиток універсальних послуг на рівні світових стандартів, експорт програмного забезпечення у розвинені країни світу [3].

Пріоритетами побудови інформаційного суспільства за сучасних умов для будь-якої країни є активна участь у розбудові глобального інформаційного суспільства, що базується на принципах справедливості, збалансованого розвитку всіх держав та регіонів, незалежно від рівня розвитку; пріоритетність створення місцевого інформаційного насичення (контенту); об’єднання зусиль державного сектора, приватного та громадського, тобто всіх зацікавлених сторін.

Заходами, які необхідні для побудови інформаційного суспільства для більшості країн, виступають: створення інформаційної інфраструктури в країні; забезпечення всіх громадян засобами зв’язку та доступу через мережу Інтернет, забезпечення вільного та прийнятного за ціною доступу до інформаційних продуктів суспільного значення; гарантування інформаційних прав та свобод, використання позитивного досвіду побудови інформаційного суспільства інших країн; підтримка пакетів програмного забезпечення з відкритими кодами; розробка додатків на базі інформаційно-комунікативних технологій та відповідного інформаційного наповнення; використання мовних додатків із сенсорним екраном, що збільшить кількість користувачів інформаційно-комунікативних технологій та задіяних у побудові інформаційного суспільства; реалізація інвестиційні та фінансових стратегій через надання допомоги у створенні інформаційного наповнення і широкого доступу до інформаційно-комунікативних технологій та знань; поєднання зусиль державного, приватного та громадського секторів на всіх рівнях; скорочення цифрового розриву; зміцнення інституційного, людського та адміністративного потенціалу на всіх рівнях для побудови інформаційного суспільства.

Підсумовуючи викладене вище, можемо зазначити, що за обставин інформаційного суспільства руйнується базове підґрунтя індустріального суспільства – традиційний «середній клас», що складається із кваліфікованих робітників та службовців, здебільшого спрямований на досягнення економічних цілей. У таких обставинах виникає нове соціальне протистояння, яке за своєю сутністю більш жорстке, оскільки прихильники керуються різними цінностями та мотивами. «Клас інтелектуалів», що контролює основні ресурси сучасного суспільства, протистоїть значній частині населення як у межах окремих постіндустріальних націй, так і у світовому масштабі.

Кожна країна сама обирає собі модель побудови інформаційного суспільства відповідно до її соціально-культурних особливостей, історичного досвіду, науково-технічного потенціалу, мети, яку переслідує тощо. Становлення інформаційного суспільства для будь-якої держави має комплексний характер, і основними рисами в цьому є: розвиток мереж комунікації та систем, які ґрунтуються на новітніх технологіях передачі, обробки, збереження інформації; соціально-культурні наслідки інформаційних технологій; збільшення обсягів виробництва в інформаційній сфері; посилення політичного впливу глобальної комунікації; зміна соціального балансу в доступі до інформації.

Базування інформаційного суспільства здійснюється на безпаперовій технології виробництва, спілкування та споживання інформаційної продукції. Людина через інформацію проникає в культурні пласти, політичні та соціальні структури, які безпосередньо її не стосуються та є далекими і неосяжними. Проте людина не перестає бути вагомою часткою природи та має межі психологічних можливостей.

Таким чином, принципи запровадження у функціонуванні сучасних комп’ютерних засобів та технологій радикально змінилися від практики державного управління до освіти і культури. Наразі широко обговорюються проблеми, спричинені цими змінами: перетворення інформації у певний глобальний «ресурс» людства, зміни соціального і культурного середовища, зростання відчуження людини в інформаційному суспільстві. Інформаційні технології та інші види технологій мають не лише позитивні, а й негативні наслідки.

Одним із негативних чинників інформатизації є те, що інформація виступає як певний механізм маніпулювання суспільством. Можливість вільного доступу до інформації залежить не лише від технічних можливостей певного суспільства, але й від політичних вподобань керівництва держави. Тому зміни, які відбуваються у суспільстві під впливом змін в інформаційному середовищі, призводять до змін як у характері праці, так і у сфері комунікацій, у структурі виробничих відносин. Вони стають підґрунтям для переосмислення набутого досвіду в напрямку соціального розвитку людства, надають змогу вбачати та обговорювати кардинальні зміни у соціально-виробничій діяльності людини.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Американська модель розвитку інформаційного суспільства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prezi.com/jq9qriovt8t4/presentation/. – Назва з екрану.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл; пер. с англ. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Academia, 2004. – 788 с.

3. Валлерстайн И. Интеллектуалы в век перехода / И. В. Аллерстайн // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – C. 42-56.

4. Джинчарадзе Н.Г. Інформаційна культура особистості / Н.Г. Джинчарадзе. – К.: Український центр духовної культури; ТОВ «МФА», 1996. – 184 с.

5. Кристальний Б. Информационное общество, информационная политика, правовая защита / Кристальный Б., Нестеров Ю. // Информационное общество. – 1997. - №1. – С.9-12.

6. Масуда Й. Комп’ютопія. / Перекл. з англ. В. Ляха // Філософська і соціологічна думка. – 1993. - №6. – С. 36-50.

7. Мельник М.В. Стратегічні напрямки інформаційної політики скандинавських країн: досвід для України. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.khai.edu/csp/nauchportal/Arhiv/GCH/2012/GCH412/pdf/09.pdf. – Назва з екрану.

8. Окінавська Хартія Глобального Інформаційного Суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_163. – Назва з екрану.

9. Скалацький В.М. Концептуальні побудови та практичні моделі інформаційного суспільства. – Гуманітарний часопис № 4. – С. 62-69.

10. Тофлер О. Третя хвиля / О. Тоффлер; пер. з англ. А. Євса. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.

11. Химанен П. Информационное общество и государство благосостояния: Финская модель / П. Химанен, М. Кастельс [пер. с англ.] – М.: Логос, 2002. – 224 с.

12. Чорногор Я. Розвиток інформаційного суспільства у Скандинавських країнах / Я. Чорногор, Т. Михайлюк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.viche.info/journal/1784>. – Назва з екрану.

13. Lash S. Critique of Information / S. Lash. – London: Thousand Oaks (Ca.): Sage Publications, 2002.

14. Masuda Y. The Іnformatіon Socіety as Postіndustrіal Socіety / Y. Masuda. – Wash.: World Future Soc., 1983.

15. Touraine A. Production de la societe. – Paris, 1973. – P. 11.

16. White Paper on growth, competitiveness and employment – the challenge and ways forward into 21st century // European Commission, Belgium, 1993. – 54 p.

 

REFERENCES:

1. Amerykanska model rozvytku informatsiinoho suspilstva. – Available at: https://prezi.com/jq9qriovt8t4/presentation/.

2. Bell, D. (2004). Hriadushchee postyndustryalnoe obshchestvo. Oput sotsyalnoho prohnozyrovanyia / per. s angl. – Yzd. 2-e, yspr. y dop. – M. :Academia. – 788 p.

3. Vallerstain, Y. (2002). Yntellektuali v vek perekhoda. Sotsyolohyia: teoryia, metodi, marketynh. – р. 42-56.

4. Dzhyncharadze, N.H. (1996). Informatsiina kultura osobystosti. – K.: Ukrainskyi tsentr dukhovnoi kultury; TOV «MFA». – 184 р.

5. Krystalnyi, B. (1997). Ynformatsyonnoe obshchestvo, ynformatsyonnaia polytyka, pravovaia zashchyta. Ynformatsyonnoe obshchestvo. – 1997. - №1. – р. 9-12.

6. Masuda, Y. (1993). Kompiutopia. / Perekl. zanhl. V. Liakha // Filosofska i sotsiolohichna dumka. – №6. – р. 36-50.

7. Melnyk, M.V. Stratehichni napriamky informatsiinoi polityky skandynavskykh krain: dosvid dlia Ukrainy. – Available at: https://www.khai.edu/csp/nauchportal/Arhiv/GCH/2012 /GCH412/pdf/09.pdf.

8. Okinavska Khartiia Hlobalnoho Informatsiinoho Suspilstva. – Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_163.

9. Skalatskyi, V.M. Kontseptualni pobudovy ta praktychni modeli informatsiinoho suspilstva. – Humanitarnyi chasopys № 4. – р. 62-69.

10. Tofler, O. (2000). Tretiakhvylia / per. z anhl. A. Yevsa. – K.: Vsesvit. – 480 р.

11. Khymanen, P. (2002).Ynformatsyonnoe obshchestvo y hosudarstvo blahosostoianyia: Fynskaia model / P. Khymanen, M. Kastels [per. sanhl.] – M.: Lohos. – 224 р.

12. Chornohor, Ya. Rozvytok informatsiinoho suspilstva u Skandynavskykh krainakh. – Available at: http://www.viche.info/journal/1784.

13. Lash,S. (2002). Critique of Information. – London: Thousand Oaks (Ca.): Sage Publications, 2002.

14.Masuda, Y. (1983). The Іnformatіon Socіety as Postіndustrіal Socіety. – Wash.: World Future Soc.

15.Touraine A. Production de la societe. – Paris, 1973. – P. 11.

16. White Paper on growth, competitiveness and employment – the challenge and ways forward into 21-st century // European Commission, Belgium, 1993. – 54 p.

автор: Олефір, Іван, Університет «Україна» (Україна, Київ), кафедра суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій, аспірант

видання: Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації №1, 2017, час видання: 2017

адреса видання: http://social-science.com.ua/


30/03/2017