Нанотехнології та наноматеріали і людина

Нанотехнології та наноматеріали і людина

 

УДК 613.2:615.9

 

Косенко, Валерій,

Університет «Україна»,

професор, (Київ, Україна);

Косенко, Валентина,

КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району

в місті Києві,

лікар-невролог вищої категорії,

e-mail: va_kosenko@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

Кінець ХХ та початок ХХI сторіччя характеризується бурхливим розвитком науки: нанотехнології та наноматеріали, які широко використовуються в основних галузях економіки провідних країн світу – електроніці, машинобудуванні, енергетиці, транспорті, харчовій і переробній промисловості тощо. Особливу увагу вчених привертає використання нанотехнологій та наноматеріалів у харчовій та переробній промисловості у зв`язку з тим, що вплив наночастинок та нанотехнологій на людській організм ще не досить досліджені. В роботі розглянуто фізико-хімічні властивості деяких наноматеріалів та можливості використання їх як пакувальних матеріалів для харчових продуктів, фармакології тощо. Зазначено, що відсутність стандартів України на даний час із урахуванням особливостей наноматеріалів гальмує широке використання наноматеріалів у харчовій та переробній промисловості.

Ключові слова: наноматеріали, нанотехнології, нанотрубки, нанонутрієни, біодоступність.

 

 

Nanotechnology, Nanomaterials and Man

 

KosenkoValerii,

University “Ukraine”,

Professor, (Kyiv, Ukraine);

Kosenko Valentyna, Diagnostic Center

of the Pechersk district, Kyiv,

doctor-neurologist,

e-mail: va_kosenko@ukr.net

 

SUMMARY

The late twentieth and early twenty-first century is characterized by a rapid development of science, nanotechnology and nanomaterials that are widely used in major industries of the leading countries – electronics, engineering, energy, transport, food processing industry etc. The use of nanotechnology and nanomaterials in the food and processing industry attracts a lot of attention among scientists due to the fact that the impact of nanoparticles and nanotechnology on the human body has not been sufficiently studied. The thesis takes a look at the physical and chemical properties of certain nanomaterials and their possible use as food packaging, pharmaceuticals etc. It is noted that the current lack of standards in Ukraine considering the particular properties of nanomaterials hinders the widespread use of nanomaterials in food and processing industry.

Keywords: nanomaterials, nanotechnology, nanotubes, nanonutrients, bioavailability.

 

Основним стратегічним напрямком економічного розвитку провідних країн світу стали нанотехнології та наноматеріали, що широко використовуються в таких галузях, як електроніка, машинобудування, енергетика, харчова та переробна промисловість, транспорт, космічна техніка тощо. Незважаючи на те, що багато вчених та інженерів працюють над розробкою та втіленням у промисловість нанотехнологій та наноматеріалів, на сьогоднішній час немає єдиної думки та стандартів на цю продукцію.

У зв'язку з цим у Технічному комітеті І80/ТК 229 визначили, що під нанотехнологіями розумітимуть:

- знання та управління процесами, як правило, в масштабі 1 нм, що не виключає масштаб менше 100 нм в одному або більших вимірах, коли введення в дію розмірного ефекту призводить до можливості нових застосувань;

- використання властивостей об'єктів і матеріалів у нанометровому діапазоні, які відрізняються від властивостей речовин, що складається з цих атомів або молекул, створення досконаліших матеріалів, приладів, систем, які реалізують ці властивості.

Стосовно терміну «нанотехнології», то вперше його висловив японський фізик Норіо Танігучі, який працював у Токійському університеті у 1974 році. Подальшим поштовхом для розвитку нанотехнологій стало створення у Цюріхському дослідному центрі ІВМ скануючого тунельного мікроскопу у 1982 році, який дозволяв будувати тривимірну картину розташування атомів на поверхнях провідникових металів. У 1985 році були відкриті фулерени, молекули, які складаються з 60 атомів вуглецю, розташованих у вигляді сфери (американські вчені Ричард Смеллі, Роберт Карл і Херальд Крото). На основі фулеренів у 1991 році японський професор Суміо Ліджіма, який працював у компанії NEC, розробив технологію одержання нанотрубок діаметром 0,8 нм. На основі нанотрубок випускаються матеріали у сто разів міцніші за сталь. Міцність матеріалів із нанотрубок залежить від довжини нанотрубок . Цей перелік можна продовжити, але можна стверджувати, що нанотехнології міцно ввійшли в усі галузі народного господарства, зокрема, у харчову та переробну промисловості та дозволили створити унікальні матеріали. На тлі піднесення нанотехнологій відбувається розвиток нанобіотехнологій – галузі, що використовує наномасштабні явища і процеси, які породжують зовсім нові й маловідомі шляхи розвитку біології, фізики, хімії та медицини [1; 2].

Понад 400 компаній займаються дослідженнями в галузі використання нанотехнологій у виробництві харчових продуктів і пакувальних матеріалів.

Передбачається, що використання цих технологій сприятиме подальшому підвищенню якості та безпечності харчових продуктів [3] . Використання нанотехнологій створить умови для виготовлення нанокомпозицій харчових продуктів із необхідними органолептичними показниками для розробки пакувальних матеріалів, що забезпечать тривале зберігання готового продукту. На даний час уже доступні понад 300 nanofood-продуктів [4 ]. Введення певних наночастинок у харчові продукти поліпшує засвоєння і біодоступність мікроелементів, вітамінів та деяких інших харчових речовин [5, 6]. У роботі [7 ] повідомляється, що застосування наночастинок при обробці насіння озимої пшениці сприяло підвищенню урожайності на 20-25 %. Аналогічні результати були отримані при передпосівній обробці посадкового матеріалу столового буряку та картоплі.

Нанотехнології передбачають створення нанонутрієнів, нанотранспортних систем, нанокапсулювання харчових добавок, наноматеріалів для пакування харчових продуктів тощо [6]. До нанонутрієнів відносяться харчові речовини, дисперговані до нанорозмірних величин, завдяки чому поліпшується їх біодоступність (нанодиспергований фосфат заліза і наночастинки селену). Застосування нанорозмірних форм мікроелементів також сприяє покращенню біодоступності. Використання наноматеріалів як нанотранспортних систем для вітамінів, ліпідів, біоантиоксидантів підвищує їх біодоступність, захищає від дії шлункового соку. Крім того нанокапсулювання харчових продуктів застосовується з метою маскування небажаного смаку або запаху деяких харчових продуктів [8]. Нанокапсули використовуються для доставки поживних речовин (лікопіну, бета-каротину, лютеїну, фітостеринів та інших в організм і це сприяє більшому їх засвоєнню. Незважаючи на те, що існує багато повідомлень про використання наночастинок у харчових продуктах, ефективність використання цих частинок у харчових продуктах людини практично не вивчена.

Більш ефективним є використання наночастинок у пакуванні продуктів харчування. Введення наночастинок у пакувальні матеріали підвищить стійкість до дії світла та тепла, посилить механічні й теплові характеристики, зменшить газопоглинання [9]. Все перелічене дає можливість створити легкі, міцні й термічно стійкі пакувальні матеріали, що мають антимікробні властивості. Великий внесок у розвиток технології пакувальних матеріалів внесли вчені Корнельського та Кентського університетів [10, 11, 12]. Так, професор Кентського університету Ян Брюс вважає, що введення наночастинок у пакувальні матеріали підвищить ефективність бактеріологічного контролю.

Незважаючи на всі успіхи, що дають нанотехнології та стрімке зростання використання нанотехнологій у харчових продуктах і пакувальних матеріалах, треба проводити дослідження впливу наночастинок на людський організм та навколишнє довкілля. При цьому необхідно враховувати не тільки розмірні фактори, але й фізико-хімічні (площу поверхні, заряд, дози, шляхи надходження та інше) властивості. Відомо, що наночастинки смолистих речовин, потрапляючи в людський організм, впливають на клітини легень і викликають серйозні захворювання. Наночастинки здатні проникати в організм людини через шкіру, кровоносні та лімфатичні судини. Через малі розміри наночастинок захисні системи людського організму можуть не розпізнати їх і вони не піддаватимуться біотрансформації та не виводитимуться з організму. Така ситуація приведе до накопичення наночастинок у людському організмі, що передається по харчовому ланцюгу, рослинних та тваринних організмах, мікроорганізмах. Крім того, наночастинки, враховуючи малі розміри, можуть вбудовуватись у мембрани, проникати у клітинні органели, змінюючи функції біоструктур. У роботах [13-16] показано, що наночастинки розміром 70 нанометрів можуть проникати в легені, 50 нанометрів – у клітини, 30 нанометрів – у кров і клітини мозку. Бачимо, що проникаюча здатність зі зменшенням розміру наночастинок зростає. Крім розмірних факторів на токсичність впливає розчинність [17]. Найбільшою токсичністю володіють нерозчинні у воді наночастинки розміром менше 20 нм. Відносно цитотоксичності можна відзначити, що вона зростає зі збільшенням розміру наночастинок [1, 14, 15, 18].

Завдяки мізерним розмірам наночастинок вони можуть вступати у прямий контакт не тільки з біологічними тканинами, а й із мікробними і немікробними токсинами. Так, наночастинки оксиду цинку діаметром 15 нм впливають на ріст бактерій Escherichia coli [19, 20].

Відносно нанотрубок треба зазначити, що ці наноматеріали можуть бути токсичними також, і їх негативний ефект буде більш помітний по мірі збільшення довжини [14]. Токсична активність наночастинок залежить від багатьох факторів – способу отримання, кислотності середовища, великої питомої поверхні та інших факторів, що буде сприяти високій адсорбційній ємності, хімічній реакційній та хімічній здатностям. У зв'язку з цим до використання наноматеріалів треба підходити дуже обережно. Так, наприклад, у роботі [14] встановлено, що водо- і жиророзчинні похідні фулеренів запобігають пероксидному окисленню більш ефективно, ніж природний антиоксидант – вітамін Е. Антиоксидантну дію виявлено у дослідах із діоксином церію [21, 22]. Зазначимо, що однозначної думки щодо впливу нанотехнологій на здоров`я людини не існує. В той же час збільшується кількість харчових продуктів із використанням нанотехнологій, які надають цим продуктам різноманітних смакових якостей, підвищують засвоєння корисних складових організмом людини тощо.

У зв'язку з цим необхідно розробити єдину методику вивчення впливу нанотехнологій на людський організм для всіх країн, що використовують наноматеріали в харчових продуктах. Офіційного визначення Кодексом Аліментаріус наноматеріалів досі відсутнє. Недостатньо розроблені методи виявлення, ідентифікації і кількісного визначення наночастинок у харчових продуктах [13, 15]. Згідно висновку Об'єднаного комітету експертів ФАО/ВООЗ із харчових добавок [23] специфікація, допустимі добові надходження харчових добавок, що використовуються для оцінки інших форм, не можуть бути запроваджені до матеріалів із наночастинками. Деякі неурядові організації (Soil Association та інші), що займаються сертифікацією продуктів, заявили, що штучно створені наночастинки та продукти з їх вмістом не зможуть отримати сертифікат, вважаючи, що вони можуть бути небезпечними для здоров'я людини.

Відсутність в Україні національних стандартів безпеки щодо наноматеріалів ставить під загрозу здоров'я не тільки споживачів нанопродуктів, але й працівників наноіндустрії [24]. Удосконалення методик оцінювання впливу на організм людини та навколишнє середовище розширює перелік наноматеріалів, що є токсичними і становлять небезпеку. Раніше вважалось, що наночастинки Ті02 або Si02 безпечні й використовувались у лікарських препаратах. В той же час із давнини відомо, що внаслідок вдихання пилу, який містить кремнезем, виникає тяжке професійне захворювання – силікоз [25]. У роботах [26, 27] зазначається, що небезпечні наночастинки ТiО2 або SiO2 для біосфери мають певні структурно-морфологічні фракції. Залежність біологічної активності від структурно-морфологічних характеристик наночастинок пов'язана не тільки з їх розмірами, але також технології отримання цих частинок: окислювальний синтез, плазмовий синтез, хімічне осадження, механічне подрібнення, механіко-хімічний синтез, золь-гель метод, високоенергетичне розмелювання, осадження з газової фази, лазерна абляція. Підприємства, що займаються виробництвом нанопорошків, пропонують їх, тільки вказуючи розмірний фактор, не враховуючи інших важливих характеристик. Так, російське підприємство «Плазмотерм» випускає широку гаму нанопорошків оксидів, карбідів, нітридів та їх композиції, вказуючи тільки розмірні характеристики. На наш погляд, варто контролювати не тільки розмір, а й розподіл по розмірних фракціях, визначати відсотковий вміст наночастинок із різною кристалічною структурою та формами граней із різними кристалічними індексами. Це важливо, щоб забезпечити безпечність нанопорошків не тільки при виготовленні тих чи інших виробів, а й для безпеки робітників, які працюють на цих підприємствах [29, 30]. Безпека застосування нанотехнологій повинна регулюватись нормативно правовими актами та законами. Так, у Російській Федерації це – Федеративний закон «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення», Федеративний закон «Про охорону навколишнього середовища» тощо [31]. Національні стандарти у галузі нанотехнологій існують у США та інших країнах. Що стосується України, то поки робота по нанотехнологіях обмежується Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2009 року №1231 «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010-2014 роки.

У зв'язку з цим до використання нанотехнологій та наноматеріалів у харчовій промисловості треба підходити дуже обережно, поки остаточно не будуть розроблені методи та стандарти по визначенню впливу цих матеріалів на людський організм.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Hoet P.M. Nanoparticles – known and unknown healhrisks / 2004; P.M. Hoet, J. Bruske – Hohlfeld, O.V. Salata // J. of Nanobiotechnology. – 2. – P. 12-18.

2.Козырев С.В. Нанобиотехнологии – панорама направлений // Российские нанотехнологии, 2010. – Том. 5. - № 1,2. – С. 34-36.

3. Moraru Carmen J. Nanotechnology: A new frontier in food science. Carmen J. Moraru, Panchapakesan Chithra P., Hyang Qingrong, Takhistov Paul, Liu Sean, Kokini Jozef J. // Food Techonol. – 2003. – 57. - №12 – P. 24-29.

4. Баклицкая-Каменева О. Правовой статус наноматериалов и нанопродуктов. 28.09.09. [http://www.strf/organithation.aspx. Cata logld – 2218 d no=24164].

5. Нанотехнологии в пищевой и перерабатывающей промышленности по всему миру: 2008-2010-2015. [http://www.hkc 22.com/nanofood.htm/NanofoodConference 2009/2010].

6. Верников В.М. Нанотехнологии в пищевых производствах: перспективы и проблемы / В. М. Верников, Е. А. Арканова, И. В. Глюшинский, С. А. Хотимченков, В. А. Тутельян // Вопросы питания. – 2009. – Т.78. - №2. – С. 4-17.

7. Гончар Л.М. Використання наноматеріалів у технології вирощування пшениці озимої сорту Національна / Л. М. Гончар // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2009. - №4. – С. 185-188.

8. Проданчук М.Г., Слободкін В.І. та інші. Перспективи впровадження нанотехнологій і наноматеріалів у харчовій промисловості // Проблеми харчування. – 2010. - № 3-4. – С. 5-15.

9. Nanopacing is intelligent, Smart and safe Life. New World Study By HKC 22. com/beijing Office. Beijing, China Posted on May 14th , 2007 [http://www.nanotech–now.com/news.ogi?story_id=22600].

10. Нанотехнологія допомагає виявляти пріони в їжі: NanoWeek, 13-19 октября 2008. №39. [http://www.nanonewsnet.ru/news/2008/nanoteknologia-pomogaet-vyyavit-priony-povyshaya-bezopasnost-pishchi]/

11.Ян Брюс. Нанотехнології у харчових продуктах: можливості і проблеми. [http://www.nanotsunami.com].

12.Пузырь А.П. Нейтрализация афлатоксина В1 озонированием и адсорбцией наноалмазами / А. П. Пузырь, А. Е. Буров, В. С. Бондарь, Ю. Н. Трусов // Российские нанотехнологии. – 2010. – Т. 5. - № 1, 2. – С. 122-125.

13. Онищенко Г.Г. Методические подходы к оценке безопасности наноматериалов / Г. Г. Онищенко, А. А. Арганов, В. В. Бессонов, Б. Г.Бокитько и др. // Гигиена и санитария. – 2007. - №6. – С. 3-10.

14. Андреев Г.Б. Материалы, производимые по нанотехнологиям: потенциальный риск при получении и использовании / Г. Б. Андреев, В. В. Минашкин, И. А. Невский, А. В. Путимов // Рос. хим. ж. (Ж. Рос. Хим. об-ва им. Д.И. Менделеева), 2008. – Т.Ш. - №5. – С. 32-38.

15. Проданчук Н.Г. Нанотоксикология: состояние и перспективы исследований / Н. Г. Проданчук, Г. М. Балан // Современные проблемы токсикологии и перспективы исследований. – 2009. - №3. – С. 4-20.

16. Курляндский Б.А. О нанотехнологиях и связанных с нею токсикологических проблемах / Б. А. Курляндский // токсикологический весник. – 2007. - №6. – С. 2,3.

17. Meng H. Ultra high provokes nanotoxicity: Explanation of oral toxicity of nanocopper particles / H. Meng, Z. Chen, G. Hing et al. // Toxicology Letters. 2007. – 175. – P. 102-110.

18. Moghimi S.M. Long-circulating and target – specific nanoparticles / S. M. Moghimi, A. C. Hunter, J. C. Murray // Teory to practice. Pharmacol. Rev. – 2001. – 53. – P. 283-318.

19. Фостер Я. Мир материалов и технологий. Нанотехнология. Наука, инновации и возможности / Я. Фостер [пер. с анг.]. – М.: Техносфера, 2008 – 352 с.

20. Elder A.C.P. Systemic interactions between inhaled ultrafine particles and particle and endotoxin / A.C.P. Elder, R. Gelein, M. Fronton // Ann Occupe Hyg. – 2002 (Suppl 1). – P. 231-234.

21. Новоселова Е. Наночастицы способны предотвращать повреждения клеток. [http://www.mma.ru/news/id 5 1624]

22. Жлобак Н.М. Біометричні ефекти нанокристалічного діоксиду церію / Н. М. Жлобак. Доповідь на семінарі «Проблеми нанотоксикології і нанобезпеки». Інститут екогігієни і токсикології ім. Я.І. Медведя. 23 вересня 2010 р. // [http://www.medved.kiev.ua].

23.ФАО/ВОЗ. Доклад шестьдесят седьмого совещания Объединенного комитета экспертов ФАО/ВОЗ по пищевым добавкам // Серия технических докладов ВОЗ. - №940. – ВОЗ. – Женева. – 2007.

24.Демецька О.В., Леоненко О.Б., Ткаченко Т.Ю., Леоненко Н.С. До проблеми стандартизації наноматеріалів. Сучасні проблеми токсикології. - №3-4. – 2012. – С. 101-103.

25. Профессиональные болезни: Учебник для ВУЗов. – М.: Медицина, 1976. – С. 47.

26. Correlating Nanoscale Titania Structure with Toxicity: A Cytotoxicity and Inflammatory Response Study with Human Dermal Fibroblastasts and Human Lung Epithelial Cells [Ch. V. Sayes, R. Wahi, P. A. Kurian, Yu. Liu] // Toxicological Scienсe. – 2006. – vv. 92, №1. – P. 174-185.

27.Current Intelligence Bulletin 63: Occupational Exposure to Titanium Dioxide. US Departament of Health and Human Serrsces (NiOSH) 2011, Publication Number 2011. – 160 p.

28. Кундієв Ю.І., Демецька О.В., Кучурук Т.К. Особливості біологічної дії частин окнанодіапазону в залежності від їх розміру // Нанотехника. – 2009. – Т.19. - №3. – С. 223-230.

29. Максимов С.К. Принципы стандарта безопасности и производственого контроля в технологиях наноразмерных частиц / С. К. Максимов, К. С. Максимов // Нанотехника. – 2009. – Т.19. - №3. – С. 217-220.

30. Максимов С.К. Контроль наноматериалов и проблемы поверхностей функциональности / С. К. Максимов, К. С. Максимов //Российские нанотехнологии. – 2009. – Т.4. - №4. – С. 59-70.

31. Федеральный закон «О санитарно эпидемиологическом благополучии населения» от 30 марта 1999 г. - №52. – Ф3.

 

 

REFERENCES:

1. Hoet, P.M. (2004) Nanoparticles – known and unknown healh risks / P. M. Hoet, J. Bruske-Hohlfeld, O. V. Salata // J. of Nanobiotechnology. – 2. – P. 12-18.

2. Кozurev, S.В. (2010) Nanotechnologia – panorama napravlenia // Rusians nanotechnologia. – Тоm. 5. - № 1,2. – p. 34-36.

3. Moraru, Carmen J. (2003). Nanotechnology: A new frontier in food science / Carmen J. Moraru, Panchapakesan Chithra P., Hyang Qingrong, Takhistov Paul, Liu Sean, Kokini Jozef J. // Food Techonol. – 2003. – 57. - №12. – P. 24-29.

4. Barlizcaу-Cameneva, О. (2009). Pravoviі status nanoproductov і nanomaterialov. [http://www.strf/organithation.aspx.Catalogld-2218 d no=24164].

5. Nanotechnologia v pishchevoу i pererabativajushchei promishlennosni po vsemu miry: 2008-2010-2015. [http://www. hkc 22.com/nanofood.htm/Nanofood Conference 2009/2010].

6. Vernicov V.M. (2009). Nanotechnologia v pishchevih proizvodstvax: perspectivi i problemi / V. М. Vernicov, Е. А. Аrcanov, I. V. Gluchunskia, S. А. Chotimchenko, V. А. Tutelian // Voprosi pitania. – V.78. - N2. – P. 4-17.

7. Gonchar L.М. (2009). Vicoristannia nanomaterialiv v tehnologii vuroshchuvannia pchenitsi оzimoi sortu ‘Nazionalna’ / L. М. Gonchar // Visnik Poltavskoi dershavnoi аgrarnoi аcademii. - N4. – P. 185-188.

8. Prodanchuc M.G., Slobodkin V.I. and others. (2010). Perspectivi vprovadzhennia nanotechnologii i nanomaterialiv v harchovii promislovosti. – Problemi harchuvannia. - № 3-4. – P. 5-15.

9. Nanopacing is intelligent, Smart and safe Life. New World Study By HKC 22. com/beijing Office. Beijing, China Posted on May 14th , 2007 [http://www.nanotech-now.com/news.ogi? story_id=22600].

10. Nanotechnologia dopomagae vyiavliati prioni v jishi: NanoWeek, 13-19 October, 2008. - N39. [http://www.nanonewsnet.ru/news/2008/nanoteknologia-pomogaet-vyyavit-priony-povyshaya-bezopasnost-pishchi]/. – Nanotechnology.

11. Ian Brjus. Nanotechnologia v harchovix productah: moshlivosti i problemi. [http://www.nanotsunami.com].

12. Puzur А.P. (2010). Neytrolizatsia aflatocsina В1 ozonirovanniam i аdsorbtsia nanoflazamu / А. P. Puzur, А. Е. Burov, В. S. Bondar, Ja. N. Тrusov // Russian nanotechologia. – V.5. - N 1, 2. – P. 122-125.

13. Onishchenko G.G. (2007). Metodicheskie podhodi k оtsenke bezopasnosti nanomaterialov / G. G. Onichenko, А. А. Аrganov, В. В. Bessonov, B. G. Bokitko // Gigiena i sanitaria. - N6. – P. 3-10.

14. Andreev G.B. (2008). Маteriali, proizvodimie pо nanotehnologiam, – potentsialniy risk pri poluchenii i ispolzovanii / G. B. Аndreev, В. В. Мinashkin, I. А, Nevskia, А. В. Putilov // Rus. him. zh. (Zh. Rus. him. ob-stva im. D.I. Mendeleeva). – V. Ш. - N5. – P. 32-38.

15. Prodanchuk N.G. (2009). Nanotechnologia: sostoianie i perspektivi issledovania / N. G. Prodanchuk, G. М. Balan // Sovremennie problemi toksicologii i perspective issledovaniy. - N3. – P. 4-20.

16. Кurlianskaa B.А. (2007). O nanotehnologiah and sviazannih s nej toxilogicheskih problemax / B. А. Кurlianskia // Toxilogicheskii vesnik. - N6. - P. 2,3.

17. Meng H. (2007). Ultra high provokes nanotoxicity: Explanation of oral toxicity of nanocopper particles / H. Meng, Z. Chen, G. Hing et al. // Toxicology Letters. – 175. – P. 102-110.

18. Moghimi S.M. (2001). Long-circulating and target-specific nanoparticles / S. M. Moghimi, A. C. Hunter, J. C. Murray // Theory to practice. – Pharmacol. Rev. - N53. – P. 283-318.

19. Foster Ja. (2008). Mir materialov i technologii. Nanotechnologia. Nauka, innovatsia i vozmoshnosti / Ja. Foster [Transl. from Engl.]. – M.: Теhnosfera. – 352 p.

20. Elder A.C.P. (2002). Systemic interactions between inhaled ultrafine particles and particle and endotoxin / A.C.P. Elder, R. Gelein, M. Fronton // Ann Occupe Hyg (Suppl 1). – P. 231-234.

21. Novoselova Е. Nanochastitsi sposobni predotvrashchat povreshdenia cletok. [http://www.mma.ru/news/id 5 1624]

22. Shlobac N.М.(2010) Biometrichni еfekti nanocristalichnogo diocsidu zeria / N. М. Shlbac. Dopovid na sеmіnаrі «Problemi nanotocsikologii i nanobezpeki». Іnstutut еkоgіgieni і tocsicologii іm. Ja.І. Меdveda. // [http://www.medved.kiev.ua].

23. FАО/ВОZ. (2007). Doclad shesdesiat sedmogo soveshchania Оbyedenionnogo comiteta experta FАО/ВОZ pо pishchevim dobavkam // Seria technicheskih docladov ВОZ. - №940. – ВОZ. – Jeneva.

24. Lemenezka О.V., Leonenko О.B., Тkachenko Т.Iu., Leonenko N.S. (2012). Dо problem standartizatsii nanomaterialiv. Suchasni problemi tocsicologii. - N 3-4. – P. 101-103.

25. Profesionalnie bolezni: Uchebnic dlia VYZov. – M.: Меdicina, 1976. – p. 47.

26. Correlating Nanoscale Titania Structure with Toxicity: A Cytotoxicity and Inflammatory Response Study with Human Dermal Fibroblastasts and Human Lung Epithelial Cells / [Ch. V. Sayes, R. Wahi, P. A. Kurian, Yu. Liu] // Toxicological Science. – 2006. – vv. 92, №1. – P. 174-185.

27. Current Intelligence Bulletin 63: Occupational Exposure to Titanium Dioxide. US Departament of Health and Human Services (NiOSH) 2011, Publication Number 2011. – 160 p.

28. Kundiev U. I., Demezka О. V., Кuchuruc Т.К. (2009). Оsobluvosti biologichnoi dii chastinoc nanodiapozony v zaleshnosti vid rozmiriv. – Nanotechnica. – Т.19. - №3. – P. 223-230.

29. Maximov S.К. (2009). Prinzipі standarta bezopasnosti і proizvodstvennogo controlya v technologii nanorozmernix chastits / S. К. Maxsimov, K. S. Мaxsimov // Nanotechnica. – Т.19. - №3. - P. 217-220.

30. Maxsimov S.К. (2009). Коntrol nanomaterialov i problemi poverhnosti funczionalnosti / S. К. Маxsimov, К. S. Маxsimov // Russian nanotechnologia. – Т.4. - №4. – P. 59-70.

31. Federalnii zakon «O sanitarno-epiodelogicheskom blagopoluchii naselenia» оt 30 March, 1999. - №52 – F3.

 

Джерело: Український науковий журнал «Освіта регіону. Психологія. Політологія. Комунікації» №4 (45), 2016

автор: Косенко Валерій, Університет «Україна», професор; Косенко Валентина, КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району в місті Києві, лікар-невролог вищої категорії

видання: Український науковий журнал «Освіта регіону. Психологія. Політологія. Комунікації» №4 (45), 2016, час видання: 2016

адреса видання: http://social-science.com.ua/


22/12/2016