Поняття інформаційних та гібридних війн в умовах глобалізації
УДК: 327.88:[323.266:316.658]](100)(045)
Рижук, Олександр,
Університет «Україна» (Україна, Київ),
кафедра суспільно-політичних наук,
глобалістики та соціальних комунікацій,
здобувач,
АНОТАЦІЯ
У статті наведено ряд визначень щодо поняття «інформаційна війна», які даються провідними науковцями. Наголошено, що на міжнародному рівні відсутній єдиний термінологічний апарат даного явища. Це ускладнює взаємопорозуміння між представниками різних країн. Акцентовано увагу на те, що інформаційна війна являється складовою гібридної війни.
Зазначено, що в сучасному світі існують потужні види зброї (в тому числі і масового знищення), що роблять класичні війни вкрай небезпечними як для самого агресора, так і для усього світу. Для того, щоб перемогти в гібридній війні агресор повинен бути сильним не лише морально, психологічно і економічно, а і державна влада об’єкта агресії повинна бути слабкою, існувати розкол у суспільстві, проблеми в економіці.
Саме така ситуація склалася на передодні активної фази гібридної війни Росії проти України.
В даній статті проаналізовано поняття «гібридна війна». Вказано на дії Росії по відношенню до України під час активної фази гібридного протистояння.
Ключові слова: інформаційна війна, гібридна війна, глобалізація, інформаційне суспільство, інформаційна безпека.
CONCEPTS OF INFORMATION AND HYBRID WARS
DUE TO GLOBALIZATION
Ryzhuk, Oleksandr
University "Ukraine" (Kyiv, Ukraine),
Departmentofsocialandpoliticalsciences,
globalizationandsocialcommunication,
PhDstudent,
SUMMARY
The article gives a list of “information war” definitions by leading scientists and researchers. Emphasized is that single terminology is absent at the international level. It makes mutual understanding harder among representatives (investigators) from different countries. Attention is drawn to the fact that information war is a part of hybrid war.
Stated that in the modern world there are powerful kinds of weapons (including weapons of mass destruction) which make classic wars very dangerous for both aggressor and the whole the world. To win a victory in a hybrid war, the aggressor must be stronger not only morally, psychologically and economically but also state power of the object of aggression must be weak. There should be a split in a society and problems in economy.
That is the situation that took place during the active phase of Russia's hybrid war against Ukraine.
Analysed in the article is the "hybrid war" concept. Pointed out are Russia's actions towards Ukraine during the active phase of hybrid conflict.
Keywords: information war, hybrid war, globalization, information society, information security.
Говорячи про індустріальне суспільство, то його конкурентоздатність і військовий потенціал держави визначалися здатністю держави виробляти важке озброєння, транспортувати його, витримувати економічний тиск. Але в інформаційному суспільстві військова конкурентоздатність визначається можливостями обробляти інформацію та адаптувати її до військових операцій, що повинно забезпечувати їх успішність.
Інформаційне суспільство формує новий формат протистояння, в тому числі і збройного, між Україною та Російською Федерацією. Норми, цінності, можливості постіндустріального суспільства пострадянських країн обумовили особливості російської агресії, тиск, а також пошук відповідей та засобів з метою впливу на Україну.
Метою даної статті є дослідження інформаційних війн в умовах глобалізації; відображення зв’язку між інформаційними та гібридними війнами; аналіз причин виникнення такого явища як «гібридна війна», а також пояснення того, чому саме вона використовується певними країнами для досягнення своїх політичних цілей.
Тема інформаційних та гібридних війн являється надзвичайно актуальною в наш час. Найвідомішими дослідниками, хто займається цією проблематикою являються Є. Магда, Г. Почепцов, П. Жарков, Р. Калюжний та ін.
Форми і способи ведення збройної боротьби визначають характер сучасних та майбутніх війн. Серед них виділяють наступні:
- зростання значення стратегічного неядерного стримування супротивника шляхом оснащення військ новітніми засобами боротьби з метою ведення неконтактних (дистанційних), неядерних бойових дій;
- підвищення рівня динамічності та маневреності військ на різних напрямках з широким застосуванням сил швидкого реагування, аеромобільних військ та військ спеціального призначення;
- розширення території, простору та масштабів збройного протистояння. Перенесення бойових дій з землі та водної поверхні у повітря, під воду та космічний простір. Одночасне електронне та вогневе ураження військ, тилових об’єктів, економіки та комунікацій на усій території супротивника;
- підвищення значення протиборства в інформаційній сфері та використання новітніх інформаційних технологій;
- боротьба з міжнародним тероризмом, створення спеціальних сил для проведення антитерористичних та миротворчих операцій.
Наведений перелік вказує на важливість даних тенденцій і носить досить умовний характер, оскільки є залежним від специфічних особливостей конкретних держав [2, с. 20].
Великого важелю має контроль за інформаційними потоками, який є складовою перемоги в інформаційній війні, що являється узгодженою діяльністю з використанням інформації як зброї для ведення бойових дій. Інформаційний простір, тобто інформація, мережева інфраструктура та інформаційні технології стають головним стратегічним національним ресурсом.Саме зараз можливо побачити розподіл технічного та політичного аспектів і політичного.
Слід зазначити, що конфлікти в інформаційному просторі відбуваються завжди, але мова йде про ступінь даної конфліктності та її системність. Організоване не державному рівні проникнення в інформаційний простір іншої держави і є інформаційною війною.
Навіть просте спостереження за інформаційним простором іншої країни впливає на поведінку основних гравців всередині країни. Перш за все мова йде про Росію, яка створила прецедент розгортання інформаційних воєн на пострадянському просторі. Об’єктами її інформаційних компаній у різний час були: Латвія, Естонія, Грузія, Білорусія та Україна.
Можемо констатувати, що на пострадянському просторі спостерігається своєрідний варіант холодної війни. Це закономірний результат різних поглядів на економічні, політичні та військові питання. Будучи різними, ці погляди віддзеркалюються на власній конкуренції між собою. Причому, власна тачка зору завжди буде здаватися правильною.
Росія завжди розглядала пострадянський простір як зону своїх інтересів. Коли економіка їй дозволить, Росія вийде на рівень реалізації глобальних цілей, оскільки російські експерти вказують на те, що Росія неможлива без глобальних цілей.
Відповідно, як показали останні роки, Україна не спроможна випрацювати власну модель дійсності, власну точку зору, тому ми довгий час перебували між західними і російськими варіантами по відношенню до світу.
Але перш ніж аналізувати саме поняття «інформаційна війна», необхідно зрозуміти його визначення, що воно собою являє.
Перше серйозне визначення терміну «інформаційна війна» робиться у доповіді американських спецслужб, згідно з якого «інформаційна війна – це війна в інформаційному просторі [8].
В подальшому в «Дослідженні по інформаційним операціям» [6], наводиться визначення «інформаційної війни», як вже «інформаційної операції», де зазначається, що це конфлікт у якому критично важливим і стратегічно важливим ресурсом є інформація, яка повинна бути або освоєна або знищена». Термін «інформаційні операції» надає можливості точніше, ніж традиційний термін «інформаційні війни» дослідити місце і роль інформаційного протиборства, як складових частин глобальних протистоянь.
Існує багато інших визначень терміну «інформаційна війна», як офіційних, так і неофіційних. Відповідно до роботи «Інформаційна війна та безпека» Е. Денінга [5], «інформаційна війна – це сукупність операцій, які мають на меті або вже експлуатують інформаційні ресурси». У роботі Дж. Стайна «Інформаційна війна» – це застосування інформації для досягнення наших національних цілей, тобто національних цілей держави. [9].
Найбільш глибоке визначення «інформаційної війни» запропонував американський теоретик М. Лібіцні у своїй роботі «Що таке Інформаційна війна» у 1995 році, де він наводить 7 різновидів інформаційних війн [4]:
- військове протистояння за захоплення командно-контрольних функцій;
- протиборство розвідок і контррозвідок;
- протиборство в електронній сфері;
- психологічні операції;
- організаційні стихійні хакерські атаки та інформаційні системи;
- інформаційно-економічні війни за контроль над торгівлею інформаційними продуктами та оволодіння інформацією, що необхідна для переваги над конкурентами;
- кібернетичні війни у віртуальному просторі.
В сучасній інтерпретації інформаційна агресія приймається як інтенсивне використання можливостей електронної зброї, копьютерних мережевих операцій, психологічних операцій, операцій безпеки з метою впливу на людську свідомість з метою руйнування, розкладання або взагалі перехват впливів на прийняття рішення супротивника, при цьому, захищаючи свій власний простір [4].
Таким чином, відсутність на міжнародному рівні єдиного термінологічного апарату ускладнює взаєморозуміння між представниками країн. Усе це веде до того, що виникає не лише термінологічна плутанина, але й плутанина в описі того чи іншого явища чи події [3].
Уся вищевказана інформація та збройні конфлікти останніх років свідчать про появу нових методів і форм які застосовують провідні держави, намагаючись досягти своїх цілей. Так, на зміну класичним військовим агресіям, коли застосовуються збройні сили, приходять так звані «гібридні війни», в яких важливе місце посідає інформація. Вони спостерігаються у політичній, економічній інформаційній та соціальній сферах і мають прихований характер. Армія у таких ситуаціях та для вирішення цих завдань залучається рідко, у невеликій кількості та, переважно, залучаються спеціально підготовлені для таких цілей війська. Мета такого підходу – не фізичне знищення супротивника в рамках масштабної війни, а вживання таких засобів до супротивника, які можуть дезінтегрувати та привести до зміни її керівництва, включення до сфери свого впливу.
Існують певні ознаки за якими характеризують причини і особливості «гібридних воєн». Характерними особливостями виступають:
- протистояння в інформаційному просторі;
- взаємні заходи політичного і економічного тиску (при формальному збереженні зв’язків між двома країнами);
- пропаганда з застосуванням «брудних» інформаційних технологій;
- агресія без офіційного оголошення війни;
- використання нерегулярних збройних формувань (в тому числі і під прикриттям мирного населення);
- приховування участі у конфлікті країною агресором.
Сам термін «гібридна війна» не є суто військовим. Зазвичай воєнна теорія має низку специфічних критеріїв типізації воєнного конфлікту, які уможливлюють врахування всіх його основних аспектів. Наприклад, за критерієм поділу конфліктів на типи беруть: ступінь охоплення дійсності, сферу дії, тип сторін – учасників конфлікту, соціально-політичний устрій учасників конфлікту, соціально-політичні відносини, ступінь їх організації, рівень ескалації та ін. Класифікація військових конфліктів пов’язана з основними формами їх прояву та існування. В залежності від форм прояву, які визначаються методами використання військової сили сторонами конфлікту окремо виділяються приховані або латентні та явні недоліки. Якісно різні елементи у воєнному конфлікті спричиняють велику розмаїтість форм його існування. Вони складаються з комбінацій трьох моделей воєн – формальних, неформальних та воєн сірої зони. Формальною війною вважається військове зіткнення збройних сил однієї держави з збройними силами іншої. Таке зіткнення, як правило, повинно супроводжуватися формальним актом оголошення війни. Неформальними війнами вважаються збройні конфлікти в яких хоча б одна або обидві сторони є недержавними утвореннями. Вже після закінчення холодної війни виникли нові загрози які призвели до виникнення такого явища як «сіра зона», яке являє собою комбінацію війни і воєнних дій з організованою злочинністю (наприклад, конфлікт у Чечні на території РФ). Формальні війни мають традиційні і нетрадиційні форми. Традиційні форми війни – це воєнні дії регулярних збройних сил (наприклад, партизанські війни) іншої країни з застосуванням засобів збройної боротьби. Традиційні війни – це контактні війни, їх подальший розвиток пов'язаний з розробленням нових способів та засобів збройної боротьби. Якщо їх поєднати з новітніми інформаційними технологіями, то вони породжують такі форми як мережеві та мережоцентричні війни [2, с. 20].
Один з акторів концепції «гібридної війни», консультант міністерства ВМФ США Франк Хоффман наголошує, що кожна епоха характеризується своїми специфічними формами війни. А це вимагає щоразу нових термінологічних розробок. На думку Франка Хоффмана, сучасна епоха характеризується процесами гібридизації, в тому числі і у військовій сфері. Традиційні форми війни переплітаються з організованою злочинністю, тероризмом і іррегулярними конфліктами [7, с. 34-39]. Тому він пропонує застосовувати поняття «гібридна війна», або характеризувати цю нову реальність воєнних дій. Цей термін дозволяє оперативно схопити та відобразити суть змін у характері сучасної війни.
У зв’язку з цим доцільно проаналізувати самі причини виникнення концепції «гібридна війна» та пояснити, чому саме вона використовується певними країнами для досягнення їх цілей.
Поняття «гібридна війна» не має однозначного трактування, оскільки по ній ще проводяться дослідження, але наведемо найбільш поширені варіанти визначення гібридної війни:
1) військова стратегія разом з поєднанням звичайної війни, малої війни та кібервійни;
2) атака, яка передбачає використання ядерної, біологічної, хімічно зброї, саморобних засобів для терористичних атак та інформаційного простору;
3) складна та гнучка динаміка бойового простору, яка носить в собі швидку реакцію та адаптацію учасників протистояння;
4) один з сучасних видів партизанської війни, що основується на сучасних технологіях та методах мобілізації;
5) метод асиметричної війни, що ведеться на трьох факторах: серед населення конфліктної зони, тилового населення та міжнародної спільноти;
6) будь-які дії ворога, який швидко та гнучко використовує найрізноманітніші комбінації дозволеної зброї, партизанську війну, тероризм, злочини – усе, для досягнення політичних цілей [1, с. 22-39].
Гібридна війна може бути визначена як сукупність заздалегідь підготовлених і реалізованих дій військового, економічного, дипломатичного, інформаційного характеру, які спрямовані на досягнення стратегічних цілей. Складовими гібридної війни вважаються традиційні та нестандартні загрози, тероризм, підривні дії, використання новітніх та нешаблонних технологій для забезпечення переваги над супротивником у військовій силі.
Підходи, якими характеризується гібридна війна – не є новими, оскільки і сама війна не є протистоянням на полі бою, а включає в себе складові економічного, психологічного, духовного протистояння, партизанщину. В залежності від розвитку суспільна і духу епохи визначається і співвідношення та міра впливу цих компонентів на загальний результат, їх роль і місце у конкретному протистоянні. В основі війн і конфліктів лежать найрізноманітніші суперечності, використання різномасштабних військових формувань на певних територіях для досягнення певних цілей.
Технологічно передові системи у гібридних війнах використовуються таким чином, що самі працюють на межі можливостей. Саме завдяки передовим технологічним можливостям гібридні збройні сили мають перевагу над традиційною армією. Взагалі, гібридна війна характеризується тим, що стираються традиційні уявлення про класичні війни.
Найважча ситуація, яку породжує гібридна війна є непередбачуваність. Але, в той же час, саме це і стає завданням гібридної війни. Ми говоримо про гібридну війну як про невоєнну війну, оскільки в ній військові маскуються під цивільних, а керівники держави ховаються за гравцями недержавного рівня. В той же час державні службовці надають їм військове спорядження, інструкторів, командирів.
По-суті, саме поняття «гібридна війна» розглядається у двох площинах: загальній та військовій. У загальній площині «гібридна війна» визначається як крайній ступінь загострення протиріч між державами, що вирішуються не лише воєнними методами протиборства, але й застосуванням способів, форм, засобів, прийомів економічної та інформаційної війни. Поєднання цих ознак відбувалося протягом усієї історії розвитку людства і вони не являються новими. Але, в останній час, з розвитком суспільства, з прийняттям демократичних перетворень, на перше місце виходять поняття справедливої і несправедливої війни: усі лідери країни, демократичні або квазідемократичні уряди намагаються створювати імідж ведення справедливої війни перш за все перед власним населенням та перед усією світовою спільнотою.
Оскільки у сучасних умовах міжнародним правом війни накладені значні обмеження щодо методів, форм, термінів та порядку ведення воєнних дій, то для того, щоб застосувати зброю проти іншої держави потрібен потужний інформаційних привід, який повинен виправдовувати перед виборцями обране ними керівництво країни за можливі людські втрати та не відсторонення політичного керівництва країни від влади та подальшого суду. Тому, за для мінімізації людських затрат, забезпечення підтримання воєнних дій власним населенням всередині країни, проведення потужних інформаційних операцій з метою впливу на власне населення та населення супротивника з метою досягти цілей війни за допомогою активного населення іншої країни (дії повстанців, добровольців, ополченців). Така ситуація дає можливість усвідомлення сутності «гібридної війни» у військовій площині та випрацювати підхід до напрямків підготовки держави до таких воєн.
Також, однією з головних причин виникнення гібридних війн є наявність нових потужних видів зброї (в тому числі і масового знищення). Цей фактор робить класичні війни вкрай небезпечними і для самого агресора і для усього світу. Класичні війни можуть призвести до масових жертв серед мирного населення, руйнації промислових та транспортних об’єктів (включно з небезпечними ядерними та хімічними об’єктами), з’являться потоки біженців, розірвуться існуючі торгівельно-економічні зв’язки. Також, для агресора важливо применшення своєї участі у розв’язанні конфлікту з метою уникнення санкцій з боку інших країн і недопущення втрати свого авторитету та позицій на світовій арені.
Причина відмови від масштабного застосування військової сили може проявитися у намаганні країни-агресора встановити свій контроль над об’єктом агресії, тобто інтегрувати його до своїх політичних, економічних і без пекових систем, не завдаючи великих збитків.
Але необхідною умовою ведення «гібридної війни» є наявність або створення певних обов’язкових умов внутрішнього та зовнішнього характеру. Однією з передумов є наявність у країни агресора сильної та дієвої влади, яка спроможна, незважаючи на існуючі проблеми, згуртувати громадськість довкола єдиної національної ідеї. Також за для того, щоб методи гібридної війни були успішними, агресор повинен мати перевагу над супротивником у військовій, економічній та інформаційній сферах. Це надаватиме йому необхідні важелі тиску на об’єкт агресії, виснажуватиме цей об’єкт морально, психологічно та економічно.
І нарешті, успіх у гібридній війні можливий лише за слабкості влади самого об’єкта агресії, розколу суспільства, занепаду економіки, міжнародної ізоляції, зниження дієздатності силових структур.
У подібній ситуації опинилася і Україна під час активної фази гібридної війни з боку Росії. В Україні практично усі сфери суспільного життя опинилися під загрозою – економіка, політика, культура. Слабке розгалуження ринків збуту української продукції, висока залежність від російського ринку основних секторів вітчизняного виробництва, відсутність альтернативних джерел постачання ресурсів – це все перетворилося на питання національної безпеки.
Зусиллями російської пропаганди було нав’язано штучну проблему дискримінації російського населення.
Сучасна гідридна загроза вимагає теоретико-методологічного осмислення сутності гібридної війни та вивчення світового досвіду протистоянні гібридній небезпеці. Сучасні військові дії свідчать про необхідність дослідження не лише військових питань, а й політичних, соціокультурних, техніко-економічних та геополітичних явищ військового конфлікту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:
- Арзуманян Р.В. Определение войны 21 веке. Обзор ХХІ ежегодной конференции по стратегии Института стратегических исследований Армейского военного колледжа, 6-8 апреля 2010 г. / Р.В. Арзуманян. – Ереван, 2010. – 60 с., с. 22-39.
- Василенко О.В. Основні світові тенденції розвитку озброєння та військової техніки для ведення війн у майбутньому / О.В. Василенко // Наука і оборона. – 2009. - № 4. – С. 18-22, с. 20.
- Деркаченко Я. Эволюция понятия «Информационная война», 2006 р. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.psyfactor.org/psyops/infowar46.htm. – Назва з екрану.
- Information operation Road map. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.nsarchive.gwu.edu. – Назва з екрану.
- Information war fare and security by Dorothy E. / Denning Addison-Wesley, December 1998.
- Joint Publication 3-13 / Information operations / November 1998 Incorporating change 120 November 140. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dtic.mil. – Назва з екрану.
- Hoffman Frank G. Hybrid war fire and chellenges / F. G. Hoffman // Joint Force Quarterly (JFQ). – 2009. – Issue 52, Forth Quarter. – P. 34-39, p. 34-39.
- Strategic information war fare: a new face of war / Roger C. Molander, Andrew S. Riddle, Peter A. Wilson. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rang.org. – Назва з екрану.
- The future of Information War fire / Defining. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.airpower.maxwell.of.milles. – Назва з екрану.
REFERENCES:
- Arsumanian R. Opredelenie voini v 21 veke. Obzor XXI ezhegodnoi konferentsii Instituta strategicheskih issledovaniy Armeiskogo voennogo Koledga, 6-8 april 2010 y. / R. Arzumanian. – Erevan, 2010. – 60 p.
- Vasilenko O. Osnovni svitovi tendentsii rozvitku ozbroennia ta viyskovoi tehniku dlia vedennia viyn u maybutnomu / O. Vasilenko // Nauka i Oborona. – 2009. - N 4. – P. 18-22.
- Derkachenko Y. Evolutsia poniatia “Informatsionnaya voina”, 2006 y. Available at: http://www.psyfactor.org/psyops/infowar46.htm.
- Information operation Road map. Available at: http://www.nsarchive.gwu.edu.
- Information war fare and security by Dorothy E. / Denning Addison-Wesley, December 1998.
- Joint Publication 3-13 / Information operations / November 1998 Incorporating change 120 November 140. Available at: http://www.dtic.mil.
- Hoffman Frank G. Hybrid war fire and chellenges / F.G. Hoffman // Joint Force Quarterly (JFQ). – 2009. – Issue 52, Forth Quarter. – P. 34-39, p. 34-39.
- Strategic information war fare: a new face of war / Roger C. Molander, Andrew S. Riddle, Peter A. Wilson. Available at: http://www.rang.org.
- The future of Information War fire / Defining. Available at: http://www.airpower.maxwell.of.milles.
автор: Рижук Олександр, Університет «Україна», кафедра суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій, здобувач aspirantura_ukraine@ukr.net
видання: Український науковий журнал "Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації", №3 2016, час видання: 2017
адреса видання: http://social-science.com.ua/
20/03/2017
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське