Перспективи України в процесі глобалізації

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

УДК: 327.88

 

Ворончук, Ольга,

Університет «Україна» (Україна, Київ),

кафедра суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій,

e-mail: voronchukolya@i.ua

 

АНОТАЦІЯ

У статті окреслено становище України на геополітичній карті світу, її можливості, перспективи, визначено переваги та виклики на шляху до інтеграції в найбільш актуальні для України міжнародні союзи та співпраці з стратегічними партнерами. Розглянуто місце  України в Європі та залежність від російського газу, значення виходу Великобританії з ЄС, перспективи України в міжконтинентальній співпраці та участь в регіональний об'єднаннях, таких як Балто-Чорноморський союз та ГУАМ. Сьогодні від розвитку війни Росії проти України залежить не тільки наше майбутнє, а й перспектива зміни важелів впливу ключових гравців на політичній карті світу. В статті наведено варіанти співпраці, які б дозволили залучити якомога більше партнерів та ресурсів на нашу користь, щоб захистити нашу країну від збройної, дипломатичної та інформаційної війни.

Ключові слова: Україна, глобалізація, національні інтереси, російсько-українська війна, геостратегічні партнери.

 

 

PROSPECTS OF UKRAINE IN THE PROCESS OF GLOBALIZATION

Voronchuk, Olga,

University "Ukraine" (Kyiv, Ukraine),

Department of social and political sciences,

globalization and social communication,

PhD student,

e-mail: voronchukolya@i.ua

 

SUMMARY 

The article outlines the position of Ukraine on the geopolitical map of the world and its possibilities, prospects, defined benefits and challenges towards integration in the most important for Ukraine international alliances and cooperation with strategic partners. The place Ukraine in Europe and the dependence on Russian gas output value UK from the EU, the prospects for Ukraine in intercontinental cooperation and participation in regional associations, such as the Baltic-Black Sea Union and GUAM. Today the war of Russia against Ukraine depends not only our future, but also the prospect of change leverage key players on the world political map. In the article the ways of cooperation that would attract more partners and resources to our advantage to protect our country from an armed, diplomatic and information war.

Keywords: Ukraine, globalization, national interests, the Russian-Ukrainian war, geo-strategic partners.

 

Глобалізація не стоїть на місці, охоплюючи весь світ, вона має динамічний характер та змінюється залежно політичної та економічної кон’юнктури. Україна не є винятком, знаходячись «на грані двох світів» Сходу і Заходу, вона завжди була в полі цікавості провідних країн світу.

Щоб чіткіше визначити перспективи глобалізації України, варто спочатку окреслити теперішній її стан та місце на геополітичній карті світу.

Як повідомляє інтернет-видання «Слово і діло», порівнюючи як змінились позиції України в семи рейтингах у 2016 році порівняно з минулим роком, в індексі глобальної конкурентоспроможності ми впали із 79-го на 85-е місце, втративши 6 позицій. У рейтингу економічної свободи Україна знизилася ще сильніше – на 7 позицій (зі 128-го на 135-е місце). Традиційно страждає й соціальна сфера, продовжуючи повільно, але впевнено деградувати. В поточному році в Індексі соціального прогресу Україна змістилася на 63-е місце.

Водночас Україна стала ще більш відкритою світові, піднявшись на 41-е місце з 207 можливих в Індексі глобалізації. В 2016 році тут ми поліпшили позицію на 1 місце. Більш успішною Україна виглядає і в Глобальному інноваційному індексі, піднявшись із 62-го на 56-е місце, таким чином зміцнивши позицію на 8 сходинок.

Найбільший прорив у розвитку України відзначається на терені виробництва зброї та свободи преси. У відповідних індексах наша країна піднялася на 24 та 22 місця, посівши 68-е та 107-е позиції відповідно зі 100 й 180 можливих [1].

Проте, головними чинниками глобалізації є місце у міжнародному розподілі праці та геополітична ситуація в конкретний час. Сьогодні Україна займає місце швидше аграрно-сировинної периферії, тобто держави, що живуть за рахунок продажу своїх природних багатств. Метал та аграрна продукція є головними товарами українського експорту. Згідно економічної теорії, чим вищий ступінь “готовності” продукту, тим більш високу додаткову вартість отримує виробник. Тому, щоб підвищити конкурентоспроможність економіки та вийти на більш глобальний рівень Україні варто активніше модернізувати підприємства і відстоювати інтереси на зовнішніх ринках.

Сьогодні, в умовах війни, глобалізація грає з Україною злий жарт, адже вона, як і інші країни Європи, залежна від російського газу, що впливає на дипломатичні відносини країн в умовах війни.

Як повідомляє Deutsche Welle, на даний момент ЄС отримує третину необхідного газу з Росії. Водночас кілька східноєвропейських країни ЄС практично повністю залежать від нього. Щоб зменшити залежність від російського газу ще у лютому 2016 в контексті так званої стратегії ЄС-СПГ, яка в свою чергу є частиною пакета енергетичної безпеки Європейської Комісії, Естонію, Латвію, Литву та Фінляндію планують приєднати до європейської газотранспортної мережі. Від хорватського острову Крк планують прокласти трубопровід до Угорщини. Болгарія і Румунія повинні бути з’єднані з газорозподільною мережею Греції. Два інших проекти, спрямовані на поліпшення транскордонного постачання газу між Іспанією, Португалією та Францією [2].

Польща також вирішила повністю позбутись Російського газу. Як повідомляє прес-служба польської державної газової компанії PGNiG, передає Reuters, до 2022-го року в країна планують побудувати газопровід з Норвегії, щоб зменшити залежність країни від російського газу.

В 2015 році Україна скоротила імпорт природного газу на 15,9% (на 3,1 млрд куб. м) порівняно з 2014 роком – до 16,4 млрд куб. м. імпорт газу з Європи за підсумками минулого року склав 10,3 млрд куб. м, що в 2,1 рази більше, ніж в 2014-му (5,1 млрд куб. м). Імпорт Україною газу з боку Росії в 2015 році склав 6,1 млрд куб. м, що в 2,4 рази менше, ніж запідсумками 2014 року (14,5 млрд куб. м). Про це повідомляє повідомляє інтернет-видання ZN.UA. У той же час, Україна нарощує обсяги газового транзиту з РФ до Європи. З початку поточного року українська газотранспортна система забезпечила для європейських споживачів транзит 25,9 млрд кубометрів природного газу, що на 6,9 млрд куб. м. більше, ніж у період січня-квітня минулого року. Зростання обсягів транзиту за звітний період склало 38,3%.

У планах ПАТ "Укртрансгаз" на 2016 рік забезпечити транзит газу до країн Європейського Союзу на рівні 70 мільярдів кубометрів. Росія качає трубами Укртрансгазу на європейський ринок, включаючи і турецький, не більше 130 млн кубометрів на добу.

Ми спостерігаємо, як керівництву нашої держави зачасту не вистачає політичної волі у вирішенні важливих державних питань. Але в час, коли проти нашої країни ведеться збройна, інформаційна та дипломатична війна, ми маємо зайняти досить жорстку позицію у захисті своїє державності та бути прикладом у запровадженні санкцій і розриву дипломатичних відносин із Росією. Євросоюз вимагає виконання “мінських дововленостей” в той час, коли всі розуміють, що самий рівень цих “угод” та і саме місце, столиця “останнього диктатора Європи” робить їх не достатньою мірою легітимними. А політика “умиротворення агресора” ніяк не відповідає інтересам України, тим більше, зважаючи на сумний досвід Грузії та Придністров’я.

Україна продовжує інтегруватись в Європейський Союз. Проте і він переживає зараз не найкращі часи. Фінансова криза, викликана економічною ситуацією в Греції, повне фіаско Європейської політики сусідства, ситуація в Україні, все більш самовпевнена поведінка Росії, перешкоджання у створенні енергетичного союзу та та міграційна криза значно дестабілізують ЄС.

Викладач університету ім. Лазарського, др. Спасімір Домарадзький висловив переконання, що слід шукати іншу модель співпраці між державами. За його словами, багатьом країнам була вигідною німецька домінація, але нині ця домінація відходить на задній план, бо Берлін допустився кількох серйозних помилок, які певним чином «дискваліфікують» його з ролі лідера, повідомляє «Польське радіо».

Багато політологів наголошують на руйнівних наслідках для ЄС виходу звідти Великобританії. Якими ж будуть наслідки її демаршу для України?

Політолог Кирило Сазонов вважає, що найбільш послідовними і принциповими союзниками України у боротьбі з Російською агресією є саме Великобританія і США. І справа тут не тільки в нас – протистояння там давнє. Євросоюз теж вводить санкції, допомагає грошима, але постійно демонструє готовність якось вийти з клінчу, бажано за рахунок України. А для нас агресивний сусід – вічний головний біль. І в цій ситуації ЄС союзник тимчасовий і ситуативний, а Великобританія і США – стратегічні.

Головним результатом виходу Великобританії з ЄС стане необхідність для Сполучених Штатів зміцнювати кордон з Росією за рахунок нових союзників. Це в першу чергу країни Балтії і Вишеградська четвірка, ключову роль в якій грає ще один наш союзник – Польща. У цій ситуації значення України для США стає на порядок вище. Саме ми боремося на передньому краї в буквальному сенсі слова. Саме Україна сьогодні – форпост західної цивілізації на шляху орди. І, судячи з останніх подій, до результатів референдуму в Великобританії США були готові. І заздалегідь почали зміцнювати свої позиції на східному рубежі [3].

Сьогодні, чим менше США здатні виконувати роль гегемона, тим більше проблем, які вони раніше зупиняли самим фактом свого існування, виходять назовні. І ось на Близькому Сході сформувався ІДІЛ, а Україна з Росією ведуть між собою гібридну війну. Тим часом Китай помалу приміряє одяг гегемона на виріст. Придивившись, ми побачимо, що його політика помалу стає усе більш експансіоністською, і він обростає союзниками – державами, які хочуть бути з потенційним переможцем. Але Пекін ще нездатний диктувати свою волю світовійспільноті, і нинішня ситуація неминуче веде його до конфлікту з США за вплив на світовій арені [5].

Важливим для України є підписання Зони Вільної Торгівлі між Канадою і Україною, що стало черговим каменем фундаменту нової G5 East. У цей союз зараз входить п'ять країн: Канада, США, Британія і Польща з Україною, але перспектива має на увазі ще прихід Німеччини. Причина таких глибоких змін - колосально значуще геополітичне становище України для Європи та Азії. Тому, що для американо-британських планів необхідні два торгових моста - з Європою і Азією. А Україна це ворота в такий міст.

В цілому, за задумом адміністрації Білого Дому, Британія і Канада повинні послужити своєрідним торгово-економічним мостом між транстихоокеанський партнерством і трансатлантичних торговим партнерством, об'єднавши таким чином дві найпотужніші торгово-промислові системи планети, які сконцентрують в собі 80% загальносвітового ВВП.

Таким чином, якщо плани будуть реалізовані, Україна стане сполучною вузлом ще одного торгового союзу найближчого майбутнього, який вибудовується навколо Китаю, Індії та ряду країн Близького Сходу. Тунель в цьому напрямку пробиває Китай вже протягом тривалого часу, збираючи навколо себе в те числі і країни Середньої Азії, які послужать основою "Нового Шовкового шляху". А Новий Шовковий шлях, це модель Трансазіатського Торгового партнерства. Однак тут ще повинні відбутися воістину тектонічні зміни в Китаї і Індії. Але коли вони відбудуться, дві країни, що займають територію від Балтійського до Чорного моря, яка вже має умовну назву "Міжмор'я" і перетворяться в новий міст зростання економіки Першого Світу. Таким чином останню цеглину в будівлю Глобалізації покладуть Україна і Польща, де на рубежі 20-30-х років нового століття. Звідси і всі рухи нової коаліції підтримки України, звідси і реформа української митниці британцями і канадця [6].

В умовах зародків холодної війни за світове панування, «розбору польотів» між ключовими гравцями на геополітичній карті світу Україні слід шукати різні шляхи для обростання союзниками. Сьогодні, поки Європа ще надіється на «умиротворення агресора» країни пострадянського простору дуже добре пам’ятають імперські амбіції Росії на своєму прикладі, Україні слід звернути увагу також на зміцнення своїх позицій в регіоні.

Одразу після свого обрання новий президент Польщі, котрий представляє крайню праву силу «Право і справедливість», заявив, що він розглядає можливість створення партнерського блоку між державами Центральної та Східної Європи. Це знову привернуло увагу до ідей утворення такого геополітичного союзу, як Інтермаріум або Міжмор’я – союз держав між Чорним та Балтійським морями.

Президент Польщі Анджей Дуда неодноразово заявляв, що має намір запропонувати главам держав Центрально-Східної Європи створити «партнерський альянс держав» від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів. Напередодні інавгурації 6 серпня 2015 р. А. Дуда висловився за створення Балто-Чорноморського альянсу держав у складі Польщі, України, Білорусі, Латвії, Литви, Естонії, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Чехії та шести країн колишньої Югославії.

Сьогодні президент Польщі А. Дуда намагається реалізувати давню ідею створення Балто-Чорноморського альянсу в умовах, коли агресія Росії проти України показала всю неспроможність сучасної системи європейської безпеки, незважаючи на наявність НАТО, ОБСЄ, ООН і ЄС, в умовах, коли США і Велика Британія не виконали своїх зобов’язань щодо захисту суверенітету України згідно з Будапештським меморандумом 1994 р., і жодна із західноєвропейських держав не збирається зупиняти силовими методами російську військову агресію проти України.

Ідея створення Балто-Чорноморського союзу є альтернативою до зовнішньополітичних стратегій як РФ, так і ФРН, а також керівництва Євросоюзу, в якому Німеччина і Франція відіграють провідну роль і європейська стратегія яких базується на ідеї «несуб’єктності» держав Балто-Чорноморського регіону і можливості досягнення компромісу з Росією за рахунок інтересів країн цього регіону. Так, на думку керівництва партії «Право і справедливість» і її прибічників, підсумки Нормандського саміту у червні 2014 р., а також перші та другі «Мінські угоди», показали основні риси такої стратегії «геополітичного компромісу» між Берліном, Парижем та Москвою за рахунок України.

На думку деяких політологів, така ідея була б позитивно сприйнята у Вашингтоні, як противага тандему Берлін-Париж на тлі серйозних військово-політичних та економічних протиріч між США і Євросоюзом, а також зростаючого «євроскептицизму» і «європейського антиамериканізму» [4].

На фоні україно-російського конфлікту відновив свою актуальність «призабутий» проект  ГУАМ. Це регіональна організація, до якої входять Україна, Грузія, Молдова та Азербайджан, була створена ще в кінці 90-х років для опору агресивній політиці Росії на пострадянському просторі.

Головною метою нової регіональної структури було ослаблення економічної, в першу чергу енергетичної, залежності від Москви і розвиток транзиту енергоносіїв за маршрутом Каспій - Кавказ - Європа в обхід Росії.

З самого моменту створення організації Кремль усіма силами протестував проти проекту. У російській пресі раз у раз падали лавини критики на ГУАМ, що не дивно.

Країни-члени не тільки спокусилися на енергетичну монополію Москви, не тільки стали проти домінування Росії в регіоні, а й задумалися над своєю обороноздатністю. Цього Кремль вже не міг стерпіти, оскільки миротворчий батальйон, швидше за все, був би задіяний в конфліктах, які розпалювала Москва.

Адже на даний момент всі чотири члени ГУАМ в тій чи іншій мірі постраждали від агресії Росії: Придністров'я в Молдові, Південна Осетія в Грузії, Крим і Донбас в Україні. А для Азербайджану і раніше залишається актуальною проблема Нагірного Карабаху, окупованого Вірменією за підтримки Кремля.

"У всіх конфліктах в регіоні Росія є або стороною конфлікту, або потужним союзником однієї зі сторін. Москва була дуже не зацікавлена в будь-яких подібних ініціативах. Тому все і залишилося на рівні розмов. За допомогою політичного тиску на країни ГУАМ Росія не допустила створення миротворчого батальйону , та й взагалі багато в чому блокувала діяльність організації ", - прокоментував" Обозревателю "народний депутат України і координатор групи" Інформаційне опір "Дмитро Тимчук.

Всі ці роки ГУАМ продовжував функціонувати, правда, через тиск Москви конкретних результатів від організації так і не дочекалися. До того ж, періодично до влади в країнах-учасницях приходили проросійські сили, які бойкотували будь-які ініціативи організації.

Наприклад, Віктор Янукович ще напередодні свого обрання президентом заявив, що діяльність ГУАМ неактуальна. Природно, що з приходом його до влади проект знову відклали в довгий ящик майбутнє організації.

За часів Майдану в Україні знову згадали про ГУАМ. Організація значно активізувала свою міжнародну діяльність, хоча все поки не заходить далі розмов. Проте, реальні шанси відродити ГУАМ залишаються.

"У перспективі можлива реанімація ГУАМ. Але це станеться тільки в форматі контактів з ЄС і США. Якесь колективне протистояння російської агресії. Є сенс задуматися і над співпрацею з цього питання з Польщею і країнами Балтики", - прокоментував "Обозревателю" екс-дипломат, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки "Центру Разумкова" Михайло Пашков [7].

Сьогодні перспектива розвитку ГУАМ вимальовується чіткіше. Як зазначив Володимир Гройсман, важливість посилення співпраці ГУАМ зі Сполученими Штатами Америки, Японією, країнами Вишеградської четвірки та країнами Балтії - "Формат "ГУАМ+" є дуже доцільний для нашої спільної подальшої взаємодії.

В липні цього року Україна і її партнери з міжнародного об’єднання ГУАМ скоординували зусилля для поглиблення торговельно-економічної співпраці між членами організації й обговорили практичні заходи щодо запровадження зони вільної торгівлі між країнами-членами, повідомили в уряді України.

Спостерігаючи картину розвитку зовнішньополітичних відносин, в загальному складається враження, що Україна “пливе за течією”, піддаючись впливу ззовні, не достатньо відстоює свої інтереси в той час, як від політичної волі влади України та характеру розв'язання війни залежить не лише наше майбутнє, але й майбутнє Європи та перспектива зародження нової «холодної війни».

В України є достатньо широкі перспективи інтеграції в глобальне середовище. І головне тут – формулювання власної геополітичної стратегії та глибока модернізація українського суспільства в економічній, політичній та духовній сферах, яка має бути основою еволюційного розвитку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Досягнення України в глобальних індексах розвитку-2016 // Слово і діло[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovoidilo.ua/2016/10/04/infografika/polit.

2. Брюссель визначив 14 проектів для зменшення залежності від газу з Росії // Deutsche Welle [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dw.com/uk/брюссель-визначив-14-проектів-дл.

3. Сазанов, К. Вихід Британії з ЄС відкриває для України вікно можливостей // ZIK [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zik.ua/news/2016/06/25/vyhid_brytanii_z_yes_vi.

4. Волович, О. Балто-Чорноморський Союз: перспективи реалізації (частина 1) // Free Voice Information Analysis Center [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iac.org.ua/balto-chornomorskiy-soyuz-perspektivi-realizatsiyi-chastina-1.

5. Вольський, О. Перспективи України як розбійницької держави // znaj.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaj.ua/news/politics/64187/perspektivi-ukrayini-yak-rozbijnickoyi-derzhavi.html.

6. Шевчук, Віктор.EastG5 – Канада, Британия, США, Польща, Україна і остання цеглина глобалізації // Русский еврей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rusjev.net/2016/07/11/east-g5-kanada-britaniya-ssha-polsha-ukraina-i-posledniy-kirpich-globalizatsii/

7. Купцова, Аліна. Порятунок від Росії: Україна може обзавестися військовими союзниками в регіоні // Обозреватель [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://obozrevatel.com/politics/60739-spastis-ot-rossii-ukraina-mozhet-obzavestis-moschnyimi-soyuznikami-v-regione.htm

 

 

REFERENCES:

1. Achievement of Ukraine in the global development index 2016 // Word and Deed [electronic resource]. – Available at: http://www.slovoidilo.ua/2016/10/04/infografika/polit.

2. Brussels has identified 14 projects to reduce dependence on gas from Russia // Deutsche Welle [electronic resource]. – Available at: http://www.dw.com/uk/брюссель-визначив-14-проектів-дл.

3. Sazanov, K. Exit Britain from the EU for Ukraine opens a window of opportunity // ZIK [electronic resource]. – Available at: http://zik.ua/news/2016/06/25/vyhid_brytanii_z_yes_vi.

4. Volovich, A. Baltic-Black Sea Union: prospects for implementation (Part 1) // Free Voice Information Analysis Center [electronic resource]. – Available at:  http://iac.org.ua/balto-chornomorskiy-soyuz-perspektivi-realizatsiyi-chastina-1/

5. Wolski, O. Prospects of Ukraine as a predatory state // znaj.ua [electronic resource]. – Available at: http://znaj.ua/news/politics/64187/perspektivi-ukrayini-yak-rozbijnickoyi-derzhavi.html.

6. Shevchuk, Viktor. East G5 - Canada, Britain, USA, Poland, Ukraine and the last brick is Globalization // Russian Jew [electronic resource]. – Available at: http://rusjev.net/2016/07/11/east-g5-kanada-britaniya-ssha-polsha-ukraina-i-posledniy-kirpich-globalizatsii/

7. Kuptsova, Alina. Rescue from Russia, Ukraine can u get viyskovimi allies in the region // Obozrevatyel [electronic resource]. – Available at: http://obozrevatel.com/politics/60739-spastis-ot-rossii-ukraina-mozhet-obzavestis-moschnyimi-soyuznikami-v-regione.htm

автор: Ворончук, Ольга, Університет «Україна», кафедра суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій

видання: Український науковий журнал "Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації", №3 2016, час видання: 2017

адреса видання: http://social-science.com.ua/


20/03/2017